Глава 16. Макроекономічна рівновага та економічне зростання

розвитку України, розробленої в 1997 р. під керівництвом Ю. І. Костенка і Б. Є. Патона. Вона містить такі характерні риси: тривалий безперервний розвиток; забезпечення потреб людей; збереження та покращення навколишнього середовища; ефективне використання усіх видів ресурсів, творчого потенціалу членів суспільства; активне міжнародне співробітництво; створення умов для економічної, соціальної таекологічноїбезпеки;нарощуваннянаціональногопотенціалукраїни, щорічне зростання­ ВВП на 5–8 %; подолання кризових явищ та бідності; забезпечення збалансованого та раціонального економічного розвитку.

§4. Створення національної інноваційної системи України

Сучасною методологічною базою аналізу різноманітних проблем економічного зростання є концепція технологічного розвитку та створення національних інноваційних систем.

У 2003 р. індекс технологічного розвитку України становив 3,15 (максимальне значення — 6,3), індекс рівня інновацій — 2,79 (6,44), індекс застосування інформаційних та комунікаційних технологій — 3,00 (6,32), індекс трансферту технологій — 3,46 (5,69). Слід зазначити, що індекс технологічного розвитку та індекс трансферту технологій є складовими індексу конкурентоспроможності, за яким Україна у 2003 р. посідала 70-те місце серед 102 країн, що досліджувалися. На початок 2005 р. технологічна структура промислового виробництва в Україні становила: сектор високих технологій — 11,56 %; сектор середніх технологій — 13,63 %; сектор низьких технологій — 73,10 %; доіндустріальні технології — 1,71 %. За таких умов технологічний розвиток України є важливою передумовою і ознакою подальшого економічного зростання.

Розрізняють пасивний та активний технологічний розвиток країни.

Пасивнийтехнологічнийрозвитокозначає впровадження техно-

логій, які були розроблені в інших країнах. Розвиток виробничої сферищенемаєстратегічноїінноваційноїспрямованості,щопояснюється­ відсутністю достатніх інвестиційних ресурсів, низьким рівнем розвит­ ку інноваційної інфраструктури, складними проблемами відновлення виробничогопотенціалувумовахвисокогорівнязношуванняосновних засобів, відсутністю інноваційної культури працівників.

Активний технологічний розвиток базується на вітчизняних інноваціях та їхньому застосуванні в економіці.

261

Розділ ІV. Макроекономіка

Поняття «національна інноваційна система» (НІС) було запропоновано К. Фріменом для обґрунтування національних відмінностей

у технологічному розвитку окремих країн наприкінці ХХ ст.

Національна інноваційна система — це сукупність організацій-

них та інституціональних структур у державному та приватному секторах економіки в межах національних кордонів, активність та взаємодія яких ініціює, створює, модифікує та сприяє дифузії інновацій.

НІС має організаційну та інституціональну складові. Організаційну складову НІС формують організації (структури) виробничої, наукової та інноваційної сфер сучасної економіки, що зайняті створенням інноваційного продукту, виробництвом і комерційною реалізацією наукових знань та технологій: виробничі підприємства, університети, технопарки, науково-дослідні інститути, консалтингові фірми тощо. Інституціональна складова НІС — це комплекс інститутів правового, фінансового та соціального характеру, що забезпечують інноваційний процес і мають національні, політичні та культурні особливості.

Залежно від змісту, завдань та ролі в сучасному інноваційному процесі окремих складових НІС можна визначити її головні функціональні блоки.

Перший блок НІС — організації академічної, галузевої, вузівської, корпоративної науки державного та приватного секторів економіки, що здійснюють фундаментальні та прикладні наукові дослідження. Їхня головна функція — створення наукового продукту, що має інноваційний та ринковий потенціал.

Другий блок НІС — спеціалізовані організації різних форм власності,якідіютьуінноваційнійсферіекономіки:технопарки,інноваційні центри, інноваційні бізнес-інкубатори, венчурні фонди тощо. Зазначені організації, з одного боку, є учасниками всіх стадій інноваційного процесу. З другого боку, вони виконують функції інноваційної інфраструктури, забезпечуючи необхідні умови для інноваційної діяльності.

Третій блок НІС — підприємства різних форм власності та організаційних форм, що діють у реальному секторі економіки і здійснюють інноваційну діяльність — інноваційні підприємства та інноваційно активні підприємства. Їх головним завданням є впровадження іннова-

цій, виробництво й реалізація інноваційної продукції. Відповідно до Закону України «Про інноваційну діяльність», інноваційне підприєм­

ство — це підприємство, не менш 70 % загального обсягу продукції (послуг) якого становить інноваційна продукція (послуги).

Четвертий блок НІС — комплекс організацій інфраструктури науки, спеціалізованих організацій інноваційної сфери, організацій виробничої та ринкової інфраструктур, що обслуговують і підтримують

262

Глава 16. Макроекономічна рівновага та економічне зростання

системний­ інноваційнийпроцеснабазіінтеграціїнаукової,виробничої, інноваційної діяльності та ринку.

П’ятий блок НІС забезпечує реалізацію функціонального призначення і взаємодію всіх блоків НІС, здійснення інноваційного процесу в умовах певних політичних, правових, економічних, соціальних, національних відносин, правил та норм. Головними складовими зазначеного блоку є: 1) інституціональна складова — нормативні акти, що являють собою базу державного регулювання інноваційної діяльності, принципи міжфірмового інноваційного співробітництва, правила та норми корпоративного управління інноваційним процесом; 2) ідеологічна складова, що включає інноваційну культуру та інноваційне мислення. Саме інноваційно-ідеологічний блок НІС є чинником формування у країні інноваційного клімату, інноваційного середовища, що сприяє розвитку інноваційної діяльності.

Національна інноваційна система України формується в умовах ринкової трансформації економіки. В Україні вже зруйнована неринкова модель інноваційного процесу, однак ще не створені необхідні соціально-економічнітаінституціональніумовиринковоїінноваційної діяльності:ринкиінновацій,інформації,об’єктівінтелектуальноївласності, консалтингових послуг тільки формуються. Мають місце відок­ ремлення науки від виробництва та ринку, фундаментальної науки від інноваційної сфери та ринкового інноваційного процесу, вищої школи відінноваційноїдіяльності,підприємстввиробничоїсферивіднауковотехнічної діяльності та інноваційної сфери. Бракує послідовної, науково обґрунтованої державної інноваційної політики. Низьким є рівень фінансування інновацій як з боку держави, так і з боку підприємців. Державне фінансування спрямоване переважно на підтримку окремих підприємств та інноваційних проектів.

Правову базу інноваційної діяльності становить значна кількість нормативнихактів,зокремаКонцепціянауково-технічноготаінновацій- ногорозвиткуУкраїни,щозатвердженаПостановоюВерховноїРадивід 13 червня 1999 р., Закони України «Про наукову та науково-технічну діяльність», «Про інвестиційну діяльність», «Про інноваційну діяльність»,«ПропріоритетнінапрямиінноваційноїдіяльностівУкраїні»та ін. Але суттєва невизначеність правового поля інноваційної діяльності залишається, оскільки відсутній системний підхід до самого об’єкта державногорегулювання —інноваційногопроцесу,щообумовлюєпев- ну несталість інституціонального середовища інноваційної діяльності.

Вирішення цих завдань, створення НІС стане умовою структурноінноваційної перебудови економіки України, переходу до інноваційної моделі економічного розвитку.

263

Розділ ІV. Макроекономіка

§5. Людський розвиток як мета

ікритерій економічного зростання

Економічнезростаннямаєсенс,якщостворюєумовидлялюд­ського розвитку, тобто зростання добробуту, освітнього і культурного рівня людей, охорони їхнього здоров’я, а також розширення свободи вибору, що дає змогу реалізувати їх потенційні здібності.

Розглядання суспільного та цивілізаційного прогресу як розвитку людського потенціалу — не нова позиція. Ще Арістотель визнавав, що економічне зростання — це засіб, а не мета. Але тільки наприкінці ХХ ст., з активізацією постіндустріальних тенденцій, ідея людського розвитку була офіційно проголошена ООН і прийнята світовою спільнотою. У 1990 р. спеціалісти ООН упершезробили доповідь про світовий людський розвиток, яку тепер оприлюднюють щороку. Відтоді

ведеться і моніторинг стану та тенденцій цього процесу.

Концепція людського розвитку:

має на меті не збільшення обсягів ВВП та національного багат­ ства країни, а забезпечення сталого зростання якості життя всього населення;

вважаєосновнимінструментомекономічногорозвиткуінвестиціїне

вмашиниабоустаткування,авосвітутапрофесійнупідготовку,у«людськийкапітал».Причому,надумкуамериканськихекономістівГ.Беккера та Т. Шульца, фінансування галузей освіти, охорони здоров’я, культури — це водночас і капіталовкладення в галузі матеріального виробництва. Формування знань, творчих здібностей та кваліфікації працівників сприяє ефективному використанню фізичного капіталу, впровадженню інновацій, забезпечує процес розширеного виробництва, економічного зростання;

визнає людський розвиток критерієм економічного зростання

вкраїні.

Ця концепція має дуже велике значення для визначення пріоритетів сучасногорозвиткуУкраїни.Несекрет,щонинісередекономістівіполітиківконкуруютьрізніточкизорущодомайбутньогоУкраїни.Однапов’язана іззміцненняміндустріальноготипурозвиткуітієїструктуриекспорту,що йому адекватна. Рівень і якість життя розглядаються при цьому виключно як наслідок поступового покращення макроекономічних показників. У цьому є логіка, оскільки показники особистих доходів і доходів після відрахування податків — виокремлюються з ВВП, тобто між ними існує прямий зв’язок. Інша точка зору, не заперечуючи попереднього постулату, орієнтує ще й на нарощування інвестицій в людину, а відтак визнає вплив соціальногорозвиткунановуякістьекономічногозростання.

264

Глава 16. Макроекономічна рівновага та економічне зростання

Домінування першої точки зору дає негативні наслідки. В Україні соціальна політика тривалий час фінансувалася за залишковим прин­ ципом, а соціальна сфера хронічно випадала з пріоритетів бюджетного фінансування. Частка заробітної плати у ВВП України у 2006 р. не перевищувала 40 %, тоді як у розвинених країнах цей показник коливається від 60 до 80 %. Досі не відбувається відтворення основних фондів соціальної сфери; фінансування соціальних послуг не відповідає реальним потребам, не забезпечуються їх належна якість і доступність. У розвинених країнах — навпаки, потенціал соціальної політики береться до уваги при визначенні чинників відтворення виробни­цтва, стабілізації фінансової системи, розвитку фондового і фінансового ринків, залучення потужного інвестиційного ресурсу.

Основними показниками людського розвитку тривалий час вважалися рівень та якість життя людини.

Рівень життя характеризують: 1) рівень споживання матеріальних благіпослуг(забезпеченістьнаселенняпромисловимипродуктами,продуктамихарчування,житлом,низкоюпослуг);2)реальнідоходинадушу населення, реальна заробітна плата, доходи від вторинної зайнятості, дивіденди,процентиповкладах,пенсії,допомоги,стипендії.Підвищення життєвого рівня створює передумови для поліпшення якості життя.

Якість життя, окрім показників рівня життя, характеризується також і якісними показниками: умови і охорона праці, доступність інформації,физичнийідуховнийрозвитоклюдей,їхкультурнийрівень, забезпечення прав людини, особистої і громадської безпеки, а ще — здорове довкілля, позитивний психологічний статус та інші.

У 1990 р. спеціалісти ООН розробили методику розрахунку інтегрального соціально-економічного показника — індексу людського розвитку (ІЛР). Головними його параметрами є: очікувана тривалість життя при народженні; рівень освіти; обсяг валового внутрішнього продукту в розрахунку на душу населення. Ці складові є найбільшими цінностями для людини. Індекс людського розвитку розраховується як середнє арифметичне індексів окремих складових:

де Ihd — індекс людського розвитку (hd — human development —

англ. людський розвиток); його максимальне значення — 1,0; Ilife  — індекс тривалості життя (life — життя); Ieduc.  — індекс досягнутого

рівня освіти (education — освіта); Iinc. — індекс скоригованого реального ВВП на душу населення (income — дохід).

265