Тема 16. Зовнішня політика росії у 1907-1914 роках.

План.

1. Англо-російська угода 1907р.і утворення Троїстої угоди.

2. Боснійська криза і позиція Росії.

3. Росія і Балканські війни.

4. Русько-японські відносини.

Література.

Апушкин В. Славяно-греко-турецкая война 1912г. // Вестн. Европы.- 1913.-Кн.2.

Бестужев И.В. Борьба в России по вопросам внешней политики. 1906 -1910-М.,1961.

Григорцевич С.С Дальневосточная политика империалистических держав в 1906-1917гг. -Томск, 1965.

Георгиев А.В. Царизм и российская дипломатия накануне первой мировой войны //Вопр. истории.-1988.-№3.

Емец З.А. А.П.Извольский и перестройка внешней политики России /соглашения 1907г./ // Российская дипломатия в портретах.- М.,1992.

Звавич А.К. Русско-английское согласие в период балканской войны и дело Лимана фон Сандерса // Уч. зап. / Моск. обл. пед. ин-т. Труды каф. ист. СССР.-1961.-Т.105.-Вып.6.

Маринов В.А. Россия и Япония перед первой мировой войной /1905-1914годы/ .Очерки истории отношений.- М.,1974.

Остальцева А.Ф. Англо-русское соглашение 1907 года: Влияние русско-японской войны и революции 1905-1907гг. на внешнюю политику царизма и перегрупировку европейских держав.- Саратов, 1977.

Писарев Ю.А. Балканский союз 1912-1913гг. и Россия // Сов. славяноведение.-1985.- №3.

Россия, СССР и международные конфликты первой половины XX века: Сб. науч. тр.- М., 1989.

Степанов А.И. Место России в мире накануне первой мировой войны // Вопр. истории.- 1993.- №2.

Урибес В. Правящие круги России и Балканский кризис 1911г. // Исторические записки -1980.-Т.105.

Розгляд теми потрібно розпочати з короткого екскурсу в історію міжнародних відносин та зовнішньої політики Росії у 80 – 90 -х рр. XIX ст., що дозволить з’ясувати підгрунтя зміни зовнішньо - політичного курсу Росії 1907- 1914рр. У цьому плані важливо зупинитися на утворенні у 1882 р. Троїстого союзу. Зазначити, що не зважаючи на відновлення Союзу трьох імператорів і на продовження його до 1887 р., наявність двостороннього договору між Росією і Німеччиною 1887 р., відносини Росії з Австро-угорщиною та Німеччиною загострюються, що змушувало Росію йти на зближення з Францією. Результатом такого зближення стала воєнна конвенція, укладена між обома державами у 1882 році.

Доцільно підкреслити, що з питання пріоритетів зовнішньополітичного курсу у правлячих колах Росії точилася боротьба між двома угрупованнями – пронімецьким і проанглійським. У кінцевому результаті був узятий курс на зближення з Англією. У 1904 р. укладена угода між Францією і Англією(«сердечна угода»-«Антанта-кордіаль»).

Далі слід зосередити увагу на тих обставинах, які сприяли зближенню Англії та Росії, на переговорному процесі який завершився підписанням у серпні 1907 р. трьох конвенцій. На основі опублікованих документів розкрийте зміст цієї англо-російської угоди, у результаті якої Росія приєдналася до Антанти.

Отже, Європа розкололася на два антагоністичні блоки - Троїстий Союз (Німеччина, Австро-Угорщина, Італія) та Антанту (Франція, Росія, Англія).

Друге і третє питання теми взаємопов’язані і стосуються подій на Балканах. Балканське питання стає центральним у зовнішній політиці Росії 1908-1914 рр. Студенти повинні з’ясувати причини та суть «Боснійської кризи» 1908-1909 рр. У цьому плані варто повернутися до ухвали Берлінського конгресу 1878 р. відносно Боснії і Герцеговини. Потім слід розкрити зміст переговорів міністра закордонних справ О.П.Ізвольського з австрійським міністром, графом Еренталем, показати спроби російського уряду скликати для обговорення питання анексії Австро-Угорщиною Боснії та Герцеговини міжнародну конференцію європейських держав, учасниць Берлінського конгресу. Офіційне оголошення Австро-Угорщиною анексії Боснії і Герцеговини 29 вересня 1908 р. викликало супротив Росії, Сербії і Туреччини. Однак, з часом, факт анексії був визнаний Туреччиною (отримала 2,5 млн. франків компенсації), Німеччиною і Сербією. У березні 1809 р. під ультимативним тиском Німеччини анексію Балканських провінцій визнала й Росія. Боснійська криза стала для російського царату «дипломатичною Цусімою».

Переходячи до розгляду наступного питання, слід зазначити, що Боснійська криза сприяла посиленню національно-визвольної боротьби слов’янських народів на Балканському півострові, прискорила утворення союзу балканських держав («Балканська Антанта»), який остаточно склався за підтримки Росії у березні-жовтні 1912р. Приймаючи Балканський союз «під своє крило», Петербург прагнув використати його проти Німеччини, Австро-Угорщини, а також Туреччини, водночас намагався не допустити передчасного виступу «Балканської Антанти» проти Туреччини. Потім доцільно перейти до розгляду причин першої антитурецької війни, другої Балканської війни, коротко зупинитися на ході військових дій, проаналізувати умови Лондонської та Бухарестської мирних угод.

Важливе місце повинно бути відведено ставленню різних верств російського суспільства, політичних партій, правлячих кіл Росії до Балканських воєн. Підводячи підсумок розгляду питання, зазначте, що Росія щодо воєн на Балканах посідала стриману і виважену позицію, уникаючи прямої участі в них. Така позиція випливала з чіткого розуміння російським урядом того, що втручання у війну неминуче викликало б європейський конфлікт до якого Росія була неготовою.

Політика Росії у балканському питанні об’єктивно сприяла визволенню Балканського слов’янства від османського панування та зміцненню їх національної державності.

Одним із важливих напрямків зовнішньої політики Росії у 1907-1914 рр. залишався Далекосхідний, важливе місце у якому відводилось взаєминам з Японією. При цьому варто зазначити, що на перших порах після Портсмута у далекосхідній політиці визначилися два напрямки. Перший зводився до подальшого врегулювання російсько - японських відносин аж до укладання з Японією союзної угоди на захист російських сфер впливу від посягань Англії та США. Інший, навпаки, – до союзу з Англією та США з метою розгрому Японії і розподілу її сфер впливу між переможцями. Завдяки поступливості російського уряду у питанні розмежування сфер впливу у Маньчжурії а також наполегливій позиції міністра закордонних справ О.П.Ізвольського Росія стала на шлях врегулювання «добросусідських» відносин з Японією. Необхідно детально проаналізувати зміст угод укладених між Росією та Японією, зокрема: торгівельної та риболовної конвенцій від 28 липня 1907 р.; загальнополітичної від 30 липня 1907 р.; російсько-японської конвенції від 1912 р.

Загалом далекосхідна політика Росії була спрямована на закріплення позицій на Далекому Сході й утвердження як Тихоокеанської держави, хоча не всі її зовнішньополітичні акції були виваженими і послідовними.

Підсумовуючи розгляд теми, необхідно зазначити, що зовнішня політика Росії у 1907-1914 рр. носила складний і суперечливий характер. На її динаміку впливала як внутрішньополітична ситуація, так і зміни, які тривали на міжнародній арені.