Тема 17. Лютнева революція 1917 р.

План.

1.Причини, передумови, рушійні сили, характер та початок Лютневої революції.

2.Встановлення Двовладдя та утворення Тимчасового уряду.

3.Відречення Миколи II від престолу і проголошення республіки

4.Історичне значения Лютневої революції

Література.

Из дневников последнего русского царя // Вопр. истории.- 1988.-№8.

Керенский А. Россия на историческом повороте: Мемуары.- М.,1993.

Отречение Николая II: Воспоминания очевидцев, документы.- М.,1990.

Политическая история Отечества. 1861-1920 гг. Хрестоматия.- М.,1991.

Последние дни императорской власти: По неизданным документам.- Минск,1991.

Родзянко М. Крушение империи. - М.,1992.

Страна гибнет сегодня: Воспоминания о февральской революции 1917 года.-М.,1991.

Сборник документов по истории СССР для семинарских и практических занятий. Период империализма. - М.,1977.

Ананьич Б.В., Ганелин Р.Ш. Николай II // Вопр. истории. -1993.-№2.

Бурджалов З.Н. Вторая русская революция. Восстание в Петрограде. -М.,1967.

Волобуев П. Февральская революция: ее противоречия, альтернативы и историческое место // Наука и жизнь.-1992.-№10.

Герасименко Г.А. Земства в Февральской буржуазно-демократической революции // История СССР.-1987.-№4.

Голиков А.Г. Феномен Керенского // Отечественная история.-1992.-№5.

Злобин Н.В., Ионичев Н.П. Всесоюзная конференция по проблеме "История февральской революции: в поисках новых подходов" /Москва, март 1990/ // Вестн. Моск. ун-та. Сер.8, История.-1991.-№I.

Катков Г. М. Февральськая революция. - М.,1997.

Пушкарева И.М. Февральская буржуазно-демократнческая революция 1917 г. в России.-М.,1982.

Рутыч Н. О причинах Февральской революции // Литературная Россия.-1991.-I марта /№9/.

Русская православная церковь и февральская революция 1917 г.: политический архив // Вопросы истории.-2004.-№4.

Силаева 0. Февраль: революция, от которой отреклись // Нар. депутат.-1992.-№3.

Старцев з.К. Керенский: шарм и личность // Диалог.-1990.-№16.

Уортман Р. Николай II и образ самодержавия // История СССР.-1991.-№2.

Ферро М. Николай II. - М.,1991.

Флоринский М.Ф. Кризис государственного управления в России в годы первой мировой войны /Совет Министров в 1914-1917гг./ -Л.,1988.

Черменский Е.Д. Вторая российская революция, февраль 1917. - М.,1986.

Яковлев А. Февраль, не устоявший перед Октябрем: / Об уроках февральской революции 1917г./ // Новое время. -1992.- №15.

Приступаючи до вивчення теми, потрібно вказати на її прямий зв’язок з революцією 1905-1907 рр. Лютнева революція 1917 р. у Росії була викликана тими ж причинами, носила той же характер, вирішувала ті ж завдання і мала той же розклад ворогуючих сторін. Однак вона тривала уже в інших умовах. I світова війна викликала гостру соціальну напругу у країні, незадоволення політикою царату не тільки лівих і опозиційних, але й значної частини правих сил, що значно похитнуло авторитет і могутність самодержавства. Суттєвою відмінністю була й позиція армії. На відміну від першої революції, армія у 1917 р. піддавалася революційній агітації і не була вже соціальною опорою самодержавства.

Безпосереднім приводом до революційних подій стало повстання у Петрограді. Однак, треба мати на увазі, що жодна політична партія не проявила себе організатором і керівником революції. Самі революційні події були не організовані, розпочалися стихійно і раптово для всіх партій і самого уряду.

Досліджуючи питання встановлення Двовладдя, варто розглянути які саме сили підтримували Петроградську Раду і Тимчасовий комітет Держвної Думи. Необхідно пояснити, чому більш дієвою революційною владою стали відроджені протягом революції Ради. Зазначимо, що ідея утворення Рад робітничих депутатів за зразком 1905 р. не належала більшовикам і була підтримана більшістю революційних сил. У зв’язку з цим варто пам’ятати, що найбільш впливовими лівими партіями у Петроградській Раді на цей час були меншовики та есери. До 1 березня 1917 р. Петроградська Рада і Думський Комітет діяли незалежно одне від одного і тільки з появою Тимчасового уряду можна констатувати узгодженість дій. Слід проаналізувати відмінність у позиціях Ради і Тимчасового уряду щодо розв’язання аграрного і військового питань і таким чином прийти до висновку щодо причин політичного банкрутства Тимчасового уряду.

Висвітлюючи перебіг революції, необхідно дати оцінку діяльності останнього російського царя -Миколи II, непоступливість і політична обмеженість якого сприяли затягуванню вирішення нагальних соціальних і політичних питань, що й призвело у кінцевому підсумку до зникнення самодержавства. Варто при цьому пояснити позицію Думи (зокрема суть візитів А.Гучкова і В.Шульгіна до Миколи II) і командувачів фронтів: великого князя Миколи Миколайовича, генералів В.Сахарова, А.Брусилова, А.Еверта; адміралів А.Непеніна і А.Колчака щодо відречення монарха і проголошення республіки.

Підбиваючи підсумки, зазначимо, що Лютнева революція зруйнувала старі державні структури, але не створила нової і авторитетної влади. Російські ліберально - демократичні партії в умовах розпаду традиційної монархічної державності виявилися нездатними до плідної державної роботи. Імперія не знайшла у собі сил, здатних на її буржуазно –демократичну трансформацію.