Тема 11. Суспільний рух 70 -х р0ків XIX ст.

План.

1. Теоретичні засади та основні напрямки народництва. М.Бакунін, П.Лавров, П.Ткачов.

2. Народницькі організації та їх діяльність.

3. Земський ліберальний рух.

4. Селянський і робітничий рух.

Література.

Аптекман О.В. Общество «Земля и воля» 70 -х годов по личным воспоминаниям.- П.г.,1924.

Бакунин М.А. Собрание сочинений и писем.- М.,1934 - 1935. -Т.1-4.

Бакунин М.А. Философия. Социология. Политика. - М.,1989.

Кропоткин П.А. Записки революционера.- М.,1988.

Лавров П.Л. Исторические письма. Избранные произведения. В 2-х т.-М..1965.-Т.2.

Ткачев П.Н. Сочинения. В. 2-х т.- М.,1975-1976.-Т.1-2.

Степняк - Кравчинский С.М.Подпольная Россия. - М.,1960.

Морозов Н.О. Повести моей жизни. - М.,1965.-Т.1-2.

Фигнер В.Н. Запечатленный труд. Воспоминания.- М.,1964.-Т.1-2.

Рабочее движение в России в XIX веке. Сб. документов.-М.,1953.-Т.3.

Революционное народничество 70-х гг.: Сб.документов и материалов.-М.,1964.- 1965.-Т.1-2.

Политическая история Отечества. 1861-1920 гг. Хрестоматия. -М.,1991.

Антонов В.Ф. Революционное народничество.- М.: Просвещение, 1965.

Галактионов А.А.,Никандоров П.Ф.Идеологи русского народничества.-Л.,1966.

Итенберг Б.С. Движение революционного народничества.- М.,1965.

Итенберг Б.С. П.Л.Лавров в русском революционной движении.- М.,1988.

Итенберг Б.С. Южнороссийский союз рабочих.- М.,1974.

История России в портретах.В 2-х т-х. - Смоленск, 1996.-Т.1.

Корольчук Э.А.Северный союз русских рабочих и рабочее движение 70-х годов XIXв. в Петербурге.- М.,1971.

Калініченко В.В.,Шабельник Г.П. Витоки світогляду та політичної свідомості революційних народників в Україні у 70-х рр. XIX ст.(соціально-психологічний аспект). // Український Історичний Журнал. -2006.-№2.

Левин Ш.М. Общественное движение в России в 60 - 70-е годы XIX века.-М.,1958.

Леонтович В.В. История либерализма в России.1762-1914 гг.- М.,1995.

Либерализм в России.- М.,1996.

Пирумова Н.М. Земское либеральное движение -М.,1992.

Пирумова Н.М. Социальная доктрина М.А.Бакунина.-М.,1990.

Седов М.Г. Героический период революционного народничества. -М.,1966.

Троицкий Н.А. Безумство храбрых.Русские революционеры и карательная политика царизма.1866-1882.- М.,1978.

Розпочати розгляд теми потрібно із загальної характеристики суспільного руху наприкінці 60-70 -х рр. XIX ст. у рамках якого чільне місце займало (революційне, російське) народництво. Важливо з’ясувати витоки цього руху, сутність народницької ідеології про особливий самобутній шлях переходу до соціалізму, визнання капіталізму у Росії як упадку, регресу.

У революційному «дійовому» народництві виявились три течії- бунтарська, змовницька, пропагандистська, пов’язані з іменами М.Бакуніна, П.Лаврова та П.Ткачова. Коротко прослідкуйте їх життєвий шлях, детально зупиніться на змісті їх доктрини.

Далі доцільно перейти до характеристики гуртків народницького спрямування та оцінки «ходіння у народ» - унікального явища не тільки російської, а й всесвітньої історії.

Наступний період історії народництва пов’язаний зі створенням таємних організацій та переходом до терору. Студенти повинні проаналізувати організаційну структуру, програмні засади та практичну діяльність організації «Земля і воля», розкрити розходження між прихильниками і противниками терору, внаслідок чого «Земля і воля» розпалася на дві організації- «Народну волю», «Чорний переділ».

Важливо зосередити увагу на складі «Народної волі», її структурі, програмних положеннях і терорі, основним напрямком якого стало полювання на царя.

«Чорний переділ» не став такою резонансною організацією, як «Народна воля». Його програма практично повторювала програмні положення «Землі і волі». В організаційному плані він будувався за принципом «федерації гуртків». Еволюція поглядів членів «Чорного переділу» призвела до повного розпаду організації. На початку 1882 року «Чорний переділ» практично припинив своє існування.

Підводячи підсумок, необхідно дати оцінку народницькому рухові, вказати, що з ліквідацією «Народної волі» і саморозпуском «Чорного переділу» завершився період революційного «дійового» народництва, однак як ідейний напрямок суспільної думки народництво залишилось.

Висвітлювати питання земського ліберального руху рекомендуємо на основі новітніх публікацій з історії російського лібералізму. (див. список рекомендованих джерел і літератури). Там є цікавий фактичний матеріал про ідеологів російського лібералізму, зібрання земців, їхні вимоги, які у вірнопідданській формі викладались у вигляді «адрес», «записок», «петицій» російському монарху. Важливо проаналізувати та дати оцінку цим документам.

Що ж до питання селянського та робітничого руху, то необхідно мати на увазі, що радянська історіографія явно перебільшувала їх масштаби та значення. Тим не менше, доцільно коротко зупинитися на тих виступах селян і робітників, які були найбільш вагомими і викликали широкий суспільний резонанс. Загалом ці виступи були стихійними та неорганізованими і зводилися виключно до економічних вимог.

Об’єктивного підходу вимагає і висвітлення, створення та діяльність перших робітничих організацій: «Південноросійського союзу робітників» (Одеса, 1875.), «Північного союзу російських робітників» (Петербург, 1878 -1880.). Слід проаналізувати програмні документи цих організацій, їхню життєздатність. В цілому ці союзи охоплювали лише вузьке коло робітників, яке не зуміло очолити боротьбу пролетаріату і надати їй політичного характеру.