Тема 9. Буржуазні реформи 60-70 -х р0ків XIX ст.

План.

1. Причини проведення реформ 60-70 -х рр. XIX ст.

2. Реформи органів місцевого самоврядування.

3. Реформи в галузі освіти, цензури і фінансів.

4. Судова реформа.

5. Перетворення в армії.

1. Підсумки урядової політики 60-70 -х рр. XIX ст. Значення буржуазних реформ.

Література.

Валуев П.А. Дневник П.А.Валуева, министра внутренних дел. - М.,1961.-Т.1-2.

Милютин Д.А. Дневник Д.А.Милютина.- М.,1947-1950. -Т.1-4.

Политическая история Отечества /1861-1920 гг./ Хрестоматия.- М.,1991.

Российское законодательство Х -ХХ веков.в девяти томах. Т.8. Судебная реформа.- М.,1991.

Хрестоматия по истории СССР.1861-1917.- М.,1990.

Абрамов В.Ф. Российское земство. Экономика, финансы, культура.-М.,1996.

Бескровный Я.Г. Русская армия и флот в XIX в.- М.,1973.

Буржуазные реформы в России второй половины XIX века: Межвуз. сб.науч.тр.- Воронеж, 1988.

Великие реформы в России. 1858-1874.- М.,1992.

Великие государственные деятели России.- М.,1996.

Виленский Б.В.Судебная реформа и контрреформа в России.- Саратов, 1969.

Гармиза В.В. Подготовка земской реформы 1864 г.- М.,1967.

Зайончковский П.А. Военные реформы 1860 -1870-х годов в России.-М.,1992.

Захарова Л.Г. Самодержавие, бюрократия и реформы 60-х годов XIX в.в России // Вопросы истории.- 1989.-№10.

Захарова Л.Г. Великие реформы 1860-1870 -хх рр. // Отечественная история.- 2005.-№4.

История Отечества:люди, идеи, решения. Очерки истории России IX -начала XXв.- М.,1991.

Коротких М.Г. Самодержавие и судебная реформа 1864 г. в России.-Воронеж,1989.

Коротких М.Г. Судебная реформа 1864 г. в России // Вопросы истории.-1987.- №12.

Левандовский А. Самоуправление в контексте самовластья // Знание-сила.-1992.-№2.

Лежнева И.Б. Самодержавие и местное самоуправление в России // Общественно - политические институты и движения:проблемы теории и истории.-Л.,1991.

Литвак Б.Г. Переворот 1861года в России:почему не реализовалась реформаторская альтернатива.- М.,1991.

Нардова В.А. Городское самоуправление в России в 60 -х начале 90 -х гг.XIXв.Правительственная политика.- Л.,1984.

Наше Отечество: опыт политической истории.- М.,1991.

Чернуха В.Г. Внутренняя политика царизма с середины 50 -х до начала 80-х гг. XIX в.-Л.,1978.

Чернуха В.Г. Правительственная политика в отношении печати, 60-70-е гг. XIX в.-Л.,1989.

Шевырев А.П. Русский флот после Крымской войны:Либеральная бюрократия и морские реформы. -М.,1990.

Эйдельман Н.Я. "Революция сверху" в России. -М.,1989.

Эймонтова Р.Г. Русские университеты на путях реформы. Шестидесятые годы XIX века. -М.,1993.

Приступаючи до вивчення даної теми, потрібно підкреслити її безпосередній зв'язок зі скасуванням кріпосного права: подібне структурне зрушення не могло залишити без зміни інші ланки суспільно-політичного устрою держави. Треба мати на увазі, що із серії реформ проведених урядом Олександра II найбільш важливими були: земська, міська, судова, військова та реформи у царині освіти, цензури та фінансів.

Необхідно детально зупинитися на підготовці земської реформи, а саме: на роботі комісії під головуванням М.О.Мілютіна, поглядах П.О.Валуєва, М.А. Корфа, розгляді проекту земської реформи у Державній Раді. Далі, на основі аналізу «Положення про губернські та повітові земські установи», визначити структуру земських установ, їх права і обов’язки, розкрити практичну діяльність земств та дати їй оцінку. Аналогічний підхід повинен бути здійснений при висвітленні питання міської реформи.

Слід зазначити, що найбільш буржуазною за змістом була судова реформа. Для підготовки проекту реформи була створена спеціальна комісія у складі відомих юристів: С.І.Зарудного, Д.О.Ровінського, К.П.Побєдоносцева. Судові статути підписані Олександром II 20 листопада 1864 року запроваджували гласність та змагальність судового процесу, виборність судів, незалежність суду від адміністрації. Запроваджувалися інститут судових слідчих, суд присяжних, нотаріат. Важливо з’ясувати структуру судових установ та коло справ, які підлягали розгляду суду різних інстанцій.

При вивченні військових реформ треба мати на увазі, що необхідність у їх проведенні була викликана поразкою Росії у Кримській війні. Практично військові реформи розпочалися із часу призначення військовим міністром Д.О.Мілютіна. Потрібно розкрити його програму військових перетворень, яка у кінцевому результаті звелась до воєнно-окружної реформи, реорганізації військового міністерства, впровадження загального військового обов’язку, переозброєння армії та реформи військової освіти.

Зміни у царині освіти доцільно висвітлювати у площині міністерської діяльності О.Головніна, аналізу «Положення про початкові народні училища», «Статуту гімназій і прогімназій», «Університетського статуту», стану та розвитку жіночої освіти. Потім варто зупинитися на урядовому курсі міністра народної освіти Д.Толстого.

Політику уряду у галузі преси потрібно розкривати на основі аналізу роботи комісії з підготовки нового цензурного статуту та «Тимчасових правил про друкування».

Ведучи мову про значення реформ важливо наголосити, що ці перетворення сприяли соціально - економічному, політичному та культурному розвитку Росії. Однак вони носили непослідовний і незавершений характер.