Тема 15. Внутрішньополітичне становище росіі у 1907-1914 роках.

План.

1. Третьочервнева політична система. III Державна дума.

2.Державна дьяльність П.А.Столипіна та її оцінка.

3.Розпад третьочервневої системи. IV Державна Дума.

Література.

Калинычев Ф.И. Государственная дума в России: Сб. документов и материалов. –М.,1957.

Политическая история Отечества. 1861-1920 гг. Хрестоматия. - М.,1991.

Столыпин П.А. Нам нужна Великая Россия…:Полн.собр. речей в Гос. думе и Гос. совете. 1906-1911гг. - М.,1991.

Столыпин. Жизнь и смерть; Сб. публицистики. - Саратов,1991.

Сидельников С.М. Аграрная реформа Столыпина: Сб. документов и материалов. -М.,1973.

Аврех А.Я. Царизм и тротьеиюньская система.- М.,1966.

Аврех А.Я. П.А.Столыпин и судьбы реформ в России. - М., 1991.

Анфимов А.М. Тень Столыпина над Россией // История СССР.-1991.-№4.

Аврех А.Я. Распад третьеиюнской системы.- М.,1985.

Аронсон Г .Я. Русский либерализм и революция // Свободная мысль.- 1992.- №7.

Вест Д.Л. Буржуазия и общественность в предреволюционной России // История СССР.-1992.-№1.

Вольский А.А. Экономическо-финансовая политика России /1909г./ //Эконом, науки. -1991.- №11.

Горак Г. Не такий чорт страшний: Г.Распутін // Політика і культура.-2004.-№20.

Герасименко Г. Аграрная реформа Столыпина: замыслы и результаты // Нар. депутат.-1992-№12.

Глаголев А.И. "Второе раскрепощение" русского крестьянина: Социально - правовые предпосылки реформы П.А.Столыпина // Вестн. АН СССР.- 1991.- №9.

Дякин В. Четвертая Государственная Дума // Нар. депутат.- 1990.- №18.

Зырянов П.Н. Как работала Государственная дума // Полит. образование.-1989.-№15.

Зырянов П.Н. Столыпин и судьбы русской деревни // Общественные науки и современность.-1991.-№4.

Казарезов В.В. П.А.Столыпин: история и современность.- Новосибирск,1991.

Ковальченко И.Д. Столыпинская аграрная реформа: Мифы и реальность // История СССР.-1991.-№2.

Мазузато Кимитака. Столыпинская реформа и российская агротехническая революция // Отечественная история.-1992 -№6.

Мейси Д. Земельная реформа и политические перемены: феномен Столыпина // Вопр. истории.-1993.-№4.

П.А.Столыпин и его аграрная реформа // Вопр.экономики -1990.-№10.

Рыбас С.Ю., Тараканова Л.В. Реформатор. «жизнь и смерть Петра Столыпина».-М.,1991.

Соловьев Ю.Б. Князь В.П.Мещерский и его роль во внутренней политике в предвоенные годы // Проблемы социально-экономической истории России: Сб. статей.- Спб.,1991.

Степун Ф. Россия накануне 1914года // Вопр. философии. -1992.- №9.

Тарновский К.Н. Кустарная промышленность и царизм /1907-1914гг./ //Вопр. истории.-1986.-№7.

Туманов П. Некоторое влияние земельных реформ на производительность российского сельского хозяйства в 1905-1913гг. // Экономика и математические методы.-1991.-Т.27.-Вып.6.

Федоров В.А. П.А.Столыпин /1862-1911/ //Вестн. Моск. ун-та. Сер.8, История.-1992.-№3.

Флоринский М.В. Кабинет П.А.Столыпина и проблема единства государственного управления в 1906-1911гг. // Вестн. С.-Петерб. Ун-та. Сер.2. История, языкозн., литературовед.-1993.-Вып.2.

Шелохаев В.В.Идеология и политическая организация российской либеральной буржуазии,1907-1914 гг. - М.,1991.

При розгляді теми слід пам’ятати, що становлення третьочервневої монархії безпосередньо пов'язане з поразкою першої російської революції. 3 червня 1907 р. були оприлюднені царський маніфест про розпуск Думи і новий закон, який змінював порядок виборів у Думу, перетворюючи її на знаряддя політики самодержавства. Цю подію можна оцінювати як акт державного перевороту, який означав наступ реакції, внаслідок якої і було встановлено «третьочервневу» політичну систему.

Для політичного курсу «третьочервневої» монархії характерне поєднання реакційних (мова йде про методи терору, у зв'язку з цим треба пояснити поняття «столипінський галстук») та реформістських засобів управління. Виразником такого курсу став П.Столипін, постать якого й по-нині привертає до себе увагу істориків. Даючи оцінку його державній діяльності, слід проаналізувати програму соціальних, економічних і політичних реформ. Особливо варто наголосити, що сам П.Столипін ставив реалізацію цієї програми у залежність від аграрної реформи. Тому потрібно звернути увагу на її основний принцип (заміна общинного селянського землекористування – індивідуальним), методи її реалізації (політика землеустрою, переселення). Основний зміст реформи був оприлюднений в указі «Про доповнення деяких положень діючого закону» від 9 листопада 1906 р. Слушно також проаналізувати «Положення про землеустрій» від 29 травня 1911 р. Ретельний аналіз цих документів дає можливість оцінити політику П.Столипіна. По суті це була спроба врятування монархії та імперії шляхом модернізації суспільних відносин. Але аграрні перетворення логічно вимагали й розширення громадянських прав селян, що автоматино вело до скасування станового принципу у Російській імперії. Саме тому реформаторська діяльність П.Столипіна зустріла опір при дворі, у Державній Раді і Державній Думі. У зв’язку з цим варто пояснити, за яких обставин відбулося вбивство непотрібного політика.

Убивство П.Столипіна і разом з цим розпад третьочервневої монархії збіглося із завершенням періоду контрреволюції і початком нового революційного під’йому. У таких умовах восени 1912 р. тривали вибори до IV Державної Думи, яка відрізнялася від попередньої не стільки за партійним складом, скільки за зайнятою депутатами позицією посилення опозиційності до уряду, внаслідок чого ліберальна більшість у IV Думі складалася частіше, ніж у попередній III Думі.

Підводячи підсумки, слід наголосити, що попри всі нові підходи до розуміння історичних подій напередодні I світової війни, точка зору про політику «аграрного бонапартизму» видається слушною. Варто звернути увагу на те, що відбувалося, з одного боку, економічне піднесення, завдяки урядовим заходам у галузі економіки, зокрема, розширення свободи підприємництва тощо, а з іншого – відставання необхідних політичних реформувань у відповідності з внутрішніми потребами суспільства і держави. Саме затягування останніх сприяло пожвавленню революційного руху напередодні першої світової війни. Отже, третьочервнева монархія так і не розв’язала проблеми буржуазно-демократичного перетворення країни.