Тема 4. Рух декабристів

План.

1.Передумови та причини виникнення декабристського руху. Формування ідеології декабристів.

2.Історія створення та діяльность перших таємних організацій: "Союзу порятунку" та "Союзу благоденства".

3.Виникнення Південного і Північного товариств та «Товариства об'єднаних слов'ян».

4.Питания про державний устрій та аграрне питання за "Руською Правдою" П.Пестеля та "Конституцією" М.Муравйова.

5.Повстання 14 грудня 1825 року. Слідство та суд над декабристами.

6.Причини поразки та історичне значения руху декабристів.

Література

Декабристы.Избранные сочинения. - М.,1987.- Т.1-2.

Декабристы в воспоминаниях современников. - М.,1988.

Мемуары декабристов: Северное общество.- М.,1981.

Мемуары декабристов: Южное общество. - М.,1982.

Материалы по истории СССР для семинарских и практических занятий. Освободительное движение и общественная мысль в России XIX в.-М.,1991.

Хрестоматія з історії СРСР.- К.,1951 -Т.II.

Хрестоматия по истории СССР с древнейших времен до 1861 года.- М.,1987.

Андреєва Т.В. Русское общество и 14 декабря 1825г. // Отечественная история.- 1993.- №2.

Дружинин Н.М. Декабрист Никита Муравьев // Избр.тр. в 4 т.- М.,1985. -Т.1.

Закревский М.Ф. Формування суспільно - політичних поглядів декабристів // Укр.істор.журн.-1975.-№10.

Лаверычев В.Я., Пирумова Н.М. Некоторые проблемы истории освободительного движения в России XIX века. // История СССР.-1986.-№2.

Ланда С.С. Дух революционных преобразований...Из истории формирования идеологии и политической организации декабристов, 1815 - 1825.-М.,1975.

Медведская Л.А. Павел Иванович Пестель. - М., 1967.

Межова К.Г. Об источниках формирования вольнолюбивых идей декабристов // История СССР. -1989. -№5.

Мироненко С.В. 14декабря 1825г.Восстания могло не быть. // Отечественная история, 2002. -№3.

Наше Отечество: опыт политической истории.-М.,1991.-Т.1.

Нечкина М.В. Декабристы. -М.,1983.

Орлик 0.В. Декабристы и европейское освободительное движение. -М.,1975.

Принцева Г.А., Бостарева Л.И. Декабристы в Петербурге. -Л.,1975.

Рябкина Н.А. К современному прочтению декабризма: Проблемы и тенденции // История СССР. -1988. -№3.

Семенов А.В. Временное революционное правительство з планах декабристов. -М., 1982.

Сафонов М. «Американский след» в деле декабристов // Аргументы и факты.-1994. -31августа.

Филин М.О декабристах и декабризме // Москва.-1993.-№6.

Федоров В.А. «Своей судьбой гордимся мы…» Следствие и суд над декабристами. - М.,1988.

Федоров В.А. Декабристы и их время. - М.,1992.

Экштут С.А. Движение декабристов: моральный аспект политического действия // Вестн. Моск. ун-та. Сер.7, Философия. -1989. -№5.

При вивченні даної теми необхідно виокремити ряд факторів, внутрішніх і зовнішніх, які сприяли формуванню світогляду декабристів і появі перших таємних організацій. Розглядаючи конкретний матеріал, пов'язаний з історією створення «Союзу порятунку» та «Союзу благоденства» студенти повинні звернути увагу на їх організаційну структуру, програмні засади та практичну діяльність. Варто назвати засновників і активних членів цих організацій. У цьому плані необхідно висвітлювати створення та діяльність Південного і Північного товариств, звернувши особливу увагу на «Руську правду» П.Пестеля та «Конституцію» М.Муравйова. Слід дати оцінку цим програмним документам, з'ясувати їх життєздатність, визначити який із них був більш реалістичним.

При розгляді останніх питань головну увагу необхідно зосередити на плані та перебігу повстання 14 грудня 1825 р. у Петербурзі. Детального аналізу вимагає програмний документ революційного перевороту: «Маніфест до російського народу». Необхідно зупинитися на роботі Верховної слідчої комісії та підсумках слідства, які підвів Верховний карний суд.

Даючи оцінку руху декабристів, потрібно показати його сильні та слабкі сторони. Свого часу у висвітлення руху декабристів було привнесено багато ідеологічних нашарувань. Цього потрібно максимально уникнути. Слід підкреслити, що цей рух не був монолітним, і від нього бере початок як власне революційна традиція російського визвольного руху, так і ліберально-поміркована. Причому революційна перспектива перетворення країни не завжди виступає як єдино правильна і можлива.