Тема 14. Революція 1905-1907 років

План.

4. Причини, початок, характер та рушійні сили революції.

5. Основні політичні партії та їх програми.

6. Причини поразки та історичне значення першої російської революції.

Література

Меньшевики. Документы и материалы. 1903 – февраль 1917 г. – М.,1996.

Кувшинов В.А. Программа партии кадетов // Вопр. истории КПСС.-1991.-№8.

Политическая история Отечества 1861-1920гг. Хрестоматия. - М.,1991.

Первый штурм самодержавия / воспоминания современников революции 1905-1907гг./.-М.,1989.

Програмные документы политических партий дооктябрьского периода: Уч. пособие,-М.,1991.

Протоколы ЦК кадетской партии периода первой российской революции // Вопр.истории.-1990.-№2.

Революция 1905-1907 гг.: Документы и материалы. -М., 1955 - 1975.

ЦК "Союза 17 октября" в 1905-1907годах: Документы и материалы // История СССР.-1991.-№2,3,6.

Росийские либералы, кадеты и октябристы. Документы, воспоминания, публикации.- М.,1996.

Балашова Н.А. Российский либерализм начала XX века: Банкротство идей "Московского еженедельника".- М.,1981.

Волхонский М.А. Национальный вопрос во внутренней политике правительства в годы первой русской революции // Отечественная история. - 2005.- №5.

Гармиза В.Е. Рост политического сознания русского крестьянства в первой революции 1905-1907годов. Всероссийский крестьянский союз: Несколько полемических заметок // История СССР.- 1986.-№6.

Галай Ш. Конституционалисты -демократы и их критики // Вопр. истории.-1991.-№12.

Дмитриев С.Н. Союз союзов в годы первой российской революции // История СССР.-1990.-№I.

Еайрау Д. Янус в лаптях: крестьяне в русской революции, 1905-1917гг. // Вопр. истории.-1992.-№I.

Исханов С.М. Первая российская революция и мусульманское движение // Отечественная история.-2005.- №5.

Кабытов П.С. Русское крестьянство в начале XX в.- Куйбышев,1990.

Колесниченко Д.А. Трудовики в период первой российской революции.-М.,1985.

Леваков Е.В. Програмные принципы партии социалистов-революционеров // Вопр. истории КПСС.- 1991.-№6.

Нарский И.В. Кадеты на Урале /1905-1907/. - Свердловск,1991.

Непролетарские партии в трех революциях: Сб. статей. - М.,1989.

Никольская Т. Что такое "черные сотни"? // Нева.- 1991.-№2.

Павлов Д.Б. Эсеры-максималисты в первой российской революции.- М.,1989.

Политические партии России в первой революции 1905-1907 гг.: Сб. статей. -М.,1987.

Сенчакова Л.Т. Крестьянское движение в революции 1905-1907 гг.- М.,1989.

Степынин В.А. Крестьянство Черноземного центра в революции 1905-1907гг.-Воронеж,1991.

Степанов С. Черная сотня // Родина.-1992.-№2.

Туманова А.С. Первая русская революция и провозглашение свободы союзов и собраний // Отечественная история.-2005.-№5.

Дана тема безпосередньо пов'язана з минулою, оскільки складний і конфліктний характер соціально-економічного і політичного розвитку країни в кін. XIX - на поч. XX ст. зумовив виникнення революційної кризи. Вона проявилася передусім у розгортанні потужного страйкового руху, в якому переважала відносно нова, але найбільш чисельна і революційно налаштована категорія суспільства, як промисловий пролетаріат. Зазначимо, що страйковий рух містив не тільки економічні, але й політичні вимоги.

Початком революції стали події 9 червня 1905 року (Кривава неділя). Тут варто з’ясувати мету демонстрації, причини її розстрілу та реакцію громадськості на поведінку влади.

Враховуючи те, що революція мала на меті буржуазно-демократичні перетворення, мусимо визнати її буржуазно-демократичний характер.

З’ясовуючи головне питання революції, зауважимо, що селянство складало 4/5 населення країни. Важливим є й національне питання, оскільки більшу частину населення складали неросійські народи. Особливістю є поєднання аграрного і національного питань, оскільки селянство складало й переважну частину неросійського населення країни.

Характеризуючи етапи революції слід пам’ятати, що вони мали стрибкоподібний характер та загалом розвивались, так би мовити, «по висхідній і низхідній лініях». Особливо варто проаналізувати період із жовтня по грудень 1905 року, як такий, що був кульмінацією революції. Мова повинна йти про те, що Маніфестом від 17 жовтня 1905 р. вводилася виборна законодавча Державна Дума, яка означала початок конституційної монархії в Росії.

Переходячи до другого питання, варто пам’ятати, що ще на початку XX ст. у Росії розпочався процес оформлення політичних рухів і течій у партії. Зокрема, зверніть увагу на появу марксистських об’єднань, на основі яких почали утворюватися соціал-демократичні партії. До таких об’єднань належить віднести: гуртки «Звільнення праці» Г.Плеханова, «Петербурзьку групу партій російських соціал-демократів» Д.Благоєва, «Союз боротьби за звільнення робітничого класу» В.Леніна тощо. На основі цих гуртків відбувається формування соціал-демократичних партій по всій країні, зокрема Російської соціал-демократичної робітничої партії (РСДРП).

Потрібно звернути увагу й на появу неонародницьких гуртків, внаслідок об’єднання яких у 1902 р. утворюється революційно-демократична партія «соціалістів-революціонерів» (есерів) на чолі з В.Черновим. Виникають і ліберально-опозиційні групи («Союз союзів», 1905), які стануть основою «Партії російських конституційних-демократів»(кадетів). Ці та інші політичні сили брали безпосередню участь у революції.

У радянській історіографії загальноприйнятим був поділ партій на чотири категорії: буржуазні, дрібнобуржуазні, поміщицько-монархічні та пролетарські. Така класифікація будувалася на позиціях класового підходу. Як альтернативу можна розглядати класифікацію, розділивши політичні сили на кілька категорій у залежності від політичної мети, засобів і методів досягнення цілей:

ліві: соціал-демократична(меншовики і більшовики).

неонародницькі (есери, трудовики).

ліберальні (кадети).

консервативні (октябристи).

монархічні («Союз русского народа», «Русский народний союз им. Михаила архангела» тощо.).

анархічні (біля 20 груп, які поділяли ідеї П.Кропоткіна, М.Бакуніна).

Варто проаналізувати їх політичні програми та методи діяльності під час революції. З’ясувати, якою вони бачили відповідь на основні питання російської історії початку XX ст.

Насамкінець, слід сказати, що події 1905-1907 рр. викликали докорінні зміни державного ладу, економічних і соціальних відносин. Країна перейшла на новий щабель власної історії як конституційна монархія із законодавчою Думою. Революція змінила соціальну психологію і світосприйняття народу. Було підірвано авторитет влади, зокрема й самого царя. Суспільство стало більш сприйнятним до агітації ворогів самодержавства.