8) Охарактеризуйте цивільне процесуальне право як науку.

Наука цивільного процесуального права, як і будь-яка правова на­ука, вивчає певну сферу соціальної практики і є складовою частиною правознавства. Як частина правознавства вона має свій предмет, певну притаманну лише їй галузь пізнання.

Наука цивільного процесуального права вивчає, таким чином, одно­йменну галузь права. Однак цим не вичерпується її предмет. Із розвит­ком науки її предмет постійно розширюється, тому що виникають нові галузі, які потребують самостійного вивчення. Сучасний стан науки цивільного процесуального права дозволяє вирішувати питання, які стосуються прогнозування розвитку судової влади та правосуддя, тен­денцій та шляхів розвитку цивільного процесуального законодавства, його окремих інститутів та ін.

Оскільки предмет науки цивільного процесуального права достат­ньо складний, то його можна певним чином структурувати. На нашу думку, в предметі науки цивільного процесуального права виділяють­ся кілька відносно самостійних, але логічно пов’язаних проблем: тео­рії та методології науки; цивільного процесуального права як галузі права та цивільного процесуального законодавства; цивільного про­цесу та його окремих інститутів; порівняльного правознавства; між­народного цивільного процесу; судової практики.

Таким чином, предмет науки цивільного процесуального права свід­чить про те, що вона включає широкий комплекс спеціальних знань, у межах та за допомогою яких здійснюється теоретико-прикладне до­слідження функціонування судової влади та правосуддя в цивільних справах. З урахуванням цього можна уявити систему науки цивільного процесуального права, яка складається з таких частин:

1. Поняття науки, її предмет, метод, система, соціальні функції, співвідношення із загальною теорією держави і права та іншими юри­дичними науками, історія науки.

2. Судова влада та правосуддя, вчення про процесуальний закон, предмет, метод, систему та принципи цивільного процесуального пра­ва, вчення про цивільні процесуальні правовідносини, вчення про докази та ін.

3. Поняття цивільного процесу, право на звернення до суду за су­довим захистом, процесуальна діяльність суду та інших учасників процесу тощо.

4. Цивільний процес іноземних держав.

5. Розгляд цивільних справ з іноземним елементом.

6. Поняття та значення судової практики, форми судової практики тощо.

9)Розкрийте поняття цивільної процесуальної форми.

Судочинство у цивільних справах здійснюється у певній процесуальній формі, яка визначена законом.

Цивільна процесуальна форма — це система встановлених цивільним процесуальним законом правил, що регламентують порядок здійснення судочинства у цивільних справах, а також порядок діяльності кожного з учасників цивільного процесу, що здійснюється з метою захисту прав і законних інтересів.Цивільна процесуальна форма характеризується наявністю З ознак: провадження, стадій та процесуального режиму.Провадження це система цивільних процесуальних дій, об'єднаних кінцевою процесуальною метою.Вид цивільного провадження — це порядок розгляду передбачених у законі і поєднаних у певні групи цивільних справ у суді першої інстанції, що зумовлений матеріально-правовою природою справ, що входять до цієї групи. Вид провадження характеризується самостійними засобами і способами захисту прав і інтересів, а також певними особливостями судової процедури, що випливають із цього.ЦПК встановлюється особливий предмет судової діяльності у кожному виді провадження. Таких проваджень виокремлюють 3: позовне провадження, наказне провадження, окреме провадженняПозовне провадження є основним провадженням цивільного судочинства, правова природа якого визначається особливостями відповідних матеріальних правовідносин, що характеризуються рівністю суб'єктів. Будь-який учасник цих правовідносин, який вважає поведінку іншого суб'єкта неправомірною, може звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів або для вжиття передбачених ЦПК заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.Засобом порушення цивільної справи є позов. Позовна форма захисту права характеризується рівністю сторін спору, а також дією принципів змагальності та диспозитивності. Предметом позовного провадження традиційно є спір про суб'єктивне право цивільнеНаказне провадження, на відміну від позовного, є спрощеним і скороченим провадженням у суді першої інстанції, ґрунтується на достовірних письмових доказах, має на меті захист прав і законних інтересів шляхом забезпечення можливості примусового виконання ряду зобов'язань і обумовлене правовою природою матеріально-правових вимог, зазначених у законі, за якими може бути виданий судовий наказ.Судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 96 ЦПК.Наказне провадження запроваджене ЦПК з метою спрощення, підвищення ефективності та диференціації цивільного процесу. Окреме провадження — це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових або майнових прав, підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ч. 1 ст. 234 ЦПК).Окреме (особливе) провадження є самостійним видом цивільного судочинства, у якому суд при розгляді безспірних справ встановлює юридичні факти або обставини з метою захисту охоронюваних законом інтересів фізичних та юридичних осіб і організацій.Характерними ознаками окремого провадження є те, що: у порядку окремого провадження може вирішуватися спір про факт, про стан, але не спір про право цивільне; мета судового розгляду — встановлення наявності або відсутності факту; факт, що встановлюється судом в порядку окремого провадження, повинен мати юридичне значення; факт повинен мати безспірний характер.