65.Охарактеризуйте позовне провадження : поняття, особливості.

Цивільні справи - це, як правило, позовні справи. Отже, захист права в більшості випадків здійснюється судом у порядку позовного судочинства. Позовна форма захисту права значною мірою співпадає з цивільною процесуальною формою.

Для позовної форми захисту права характерні наступні ознаки:

1) наявність матеріально - правового вимоги, що випливає з порушеного або оскарженого права сторони і що підлягає чинності закону розгляду у певному порядку, встановленому законом, тобто позову;

2) наявність спору про суб'єктивне право;

3) наявність двох сторін з протилежними інтересами, які наділені законом певними повноваженнями щодо захисту їх прав та інтересів у суді.

Позов - найважливіше процесуальне засіб захисту порушеного або оскарженого права, а форма, в якій відбувається захист цього права, називається позовної формою. 2

Спірні вимоги, що підлягають розгляду в рамках процесуальної форми, називаються позовними.

Позовна форма захисту є найбільш пристосованою для правильного розгляду і вирішення суперечок з винесенням рішення.

Основні риси позовної форми захисту права досить детально вивчені в процесуальній науці і полягають у наступному:

- Порядок розгляду і вирішення цивільних справ послідовно визначено нормами цивільного процесуального закону;

- Особи, які беруть участь у справі, мають право особисто або через своїх представників брати участь у розгляді справи в засіданні суду;

- Особам, які беруть участь у справі, закон надає достатні правові гарантії, що дають їм можливість впливати на хід процесу і добиватися винесення законного рішення;

- Позовне провадження носить змагальний характер.

Порушення права зацікавлених осіб на судовий захист, їх прав і законних інтересів є підставою до скасування рішення суду.

Право на судовий захист є одним з найважливіших суб'єктивних прав громадян і організацій, що охороняються законом.

Вибір способу захисту цивільних прав належить безпосередньо громадянам та юридичним особам.

Позовна форма захисту права існує не тільки в цивільному судочинстві, основні її риси притаманні і арбітражному процесу. Збільшилася кількість норм, що містять правові гарантії позовної форми захисту права. Про позовної форми захисту права можна говорити стосовно до третейського розгляду. Розгляд та вирішення спору у третейському суді відбувається з необхідними правовими гарантіями дотримання законності, і сторони мають рівні процесуальними правами. 5 Незважаючи на деякі відмінності у позовній формі захисту права у цивільному, арбітражному процесах, під час третейського розгляду, принципові риси всіх позовних форм у цих юрисдикційних органах одні й ті ж, і тому деякі особливості окремих видів позовної форми захисту права, застосовується різними юрисдикційними органами, не міняють єдиної сутності позовної форми захисту права.

66.Дайте визначення поняття позову в цивільному процесі.

Позов — це вимога позивача до відповідача, звернена через суд про захист порушеного чи оспорюваного суб'єктивного права або охоронюваного законом інтересу, який здійснюється в певній, визначеній законом процесуальній формі.

Зважаючи на те, що поняття "позов" та похідні від нього поняття застосовуються цивільним процесуальним та матеріальними галузями права, у процесуальній літературі сформувалося З основні точки зору з приводу поняття та суті позову.

Характерно, що з самого початку була лише одна точка зору, яка проіснувала довгий час. Так, деякі автори (К. Юдельсон, К. Комісаров, В. Семенов, Ю. Осіпов, М. Треушніков та інші) зазначають, що позовом у цивільному процесуальному праві називається звернення до суду першої,інстанції з вимогою про захист спірного цивільного суб'єктивного права або інтересу, що охороняється законом.

Разом з цим з'явилася теорія 2 понять позову — процесуального та матеріального. Відповідно до цієї точки зору група авторів (С. Абрамов, П. Єлісейкін, Д. Чечот, Н. Чечіна, М. Гурвіч та інші) визначають позов у матеріально-правовому розумінні (така, що ґрунтується на цивільному праві та звернена через суд матеріально-правова претензія позивача до відповідача) та у процесуальному розумінні (звернена до суду вимога про захист суб'єктивного цивільного права або про визнання наявності чи відсутності певного цивільного правовідношення).

Третю точку зору представляють, наприклад, А. Клейман, А. Добровольський, С. Іванова, О. Мельников, Є. Пушкар, М. Штефан, В. Комаров, В. Тертишніков, Ю. Червоний та інші. Вони вважають, що позов становить собою єдине поняття, але воно одночасно має 2 аспекти — матеріально-правовий та процесуально-правовий. При цьому матеріально-правовий аспект позову — претензія позивача до відповідача, а процесуально-правовий аспект позову — вимога до суду про захист права.

Аналіз викладених вище точок в поєднанні з аналізом чинного законодавства та судової практики дає підстави для висновку, що третій напрям — єдине поняття позову — є найбільш обґрунтованим.

Так, аналіз процесуальних норм дає підстави вважати, що законодавцем позов розглядається як належним чином оформлена вимога (ст.ст. 118—120 ЦПК) про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ч. 1 ст. 15 ЦПК).

Водночас вказані вище вимоги щодо наявності судової форми захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів додатково знаходять своє відображення в законах та інших нормативно-правових актах матеріально-правового характеру:

— кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ч. 1 ст. 16 ЦК);

— кожен учасник сімейних відносин, який досяг 14 років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу (ч. 1 ст. 18 СК);

— виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, міст, районів та областей

67.Визначте складові елементи позову.

Елементи позову — це його складові частини, які характеризують суть конкретного позову, його зміст та правову природу.

До елементів (складових частин) позову належать його предмет, підстава та зміст. Вони обов'язково повинні бути відображені в позовній заяві.

Предмет позову — це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію.

Предмет позову характеризується певним змістом, а в багатьох випадках — і окремим об'єктом. Тому необхідно відрізняти предмет позову в його безпосередньому розумінні від матеріального об'єкта або матеріального предмета позовуПозивач має право протягом усього часу розгляду справи змінити предмет позову (ч. 2 ст. 31 ЦПК). Зміна предмета позову може означати заміну однієї матеріально-правової вимоги позивача до відповідача або доповнення позивачем первісних вимог новими. Таке право позивача забезпечує швидкість і оперативність розгляду справи. Однак зміна предмета позову можлива лише протягом розгляду справи по суті і в межах спірних правовідносин. У випадку, коли нова вимога позивача виходить за межі спірних правовідносин, позивач зобов'язаний пред'явити новий позов.

Підстава позову — це частина позову, яка відображає обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги і докази, що підтверджують кожну обставину, а також наявність підстав для звільнення від доказування

Підстави позову не можна змішувати з нормами права, на які посилається позивач. При цьому цими обставинами можуть бути лише юридичні факти матеріально-правового характеру, тобто такі факти, які тягнуть певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин. Не належать до юридичних фактів матеріально-правового характеру обставини, що є доказами у справі З ними закон не пов'язує виникнення, зміну або припинення прав чи обов'язків. Вони лише підтверджують наявність чи відсутність юридичних фактів, які є підставою позовуПідставою позову може бути як один, так і декілька юридичних фактів матеріально-правового характеру. Однак позивач для обґрунтування своїх вимог завжди повинен наводити повний комплекс фактів. Відсутність одного з них може зробити вимогу необґрунтованою.

Слід наголосити, що позивач може змінити або підставу, або предмет позову. Однак одночасна зміна підстав і предмета позову не допускається. Недотримання цієї вимоги призводить до судових помилок.

Зміст позову — це частина позову, яка відображає вид судового захисту, а саме — звернену до суду вимогу про здійснення певних дій, пов'язаних із застосуванням конкретних способів захисту порушеного, оспорюваного чи невизнаного права.

Виділення змісту позову як вимоги позивача, спрямованої до суду, про здійснення певних дій має важливе практичне значення. Зміст позову допомагає визначити підвідомчість цієї справи суду, а також встановити межі дослідження справи в судовому засіданні і ухвалити конкретне, повне і доступне рішення, що є підставою для швидкого і правильного відновлення порушеного права.

Важливо, що всі елементи позову перебувають між собою в тісному зв'язку.

Перелічіть види позовів у цивільному процесі.

Враховуючи матеріально-правову класифікацію, позови поділяються на види залежно від характеру спірних правовідносин. До них, зокрема, належать позови, які виникають із цивільних, сімейних, житлових, земельних, трудових та інших правовідносин.

За процесуально-правовим критерієм визначають 3 групи позовів: 1) про присудження; 2) про визнання; 3) перетворювальні (конститутивні) позови.

Позови про присудження — це позови, спрямовані на вчинення певних дій (стягнення боргу за договором позики, стягнення аліментів) або утримання від вчинення певних дій (усунення перешкод в користуванні).

Позови про присудження пред'являються, як правило, в тих випадках, коли право позивача вже порушено і необхідно здійснити певні дії для його поновлення. До типових позовів про присудження, які спрямовані на вчинення певних дій, належать позови, наприклад, про стягнення шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я. Позови про присудження, змістом яких є примушування відповідача до утримання від певних дій, полягають у тому, що позивач, наприклад, пред'явив вимоги про усунення перешкод у користуванні власністю.

Позови про визнання — це такі позови, коли позивач просить суд підтвердити наявність чи відсутність між ним і відповідачем певних правовідносин. Вони пред'являються в тих випадках, коли порушення права позивача, як правило, немає, однак між сторонами виникли сумніви щодо існування між ними відносин.

Характерною ознакою позовів про визнання є те, що: а) вони пред'являються, як правило, якщо у сторін виникли сумніви в існуванні правовідносин і суд своїм рішенням повинен усунути ці сумніви, тобто визнати наявність чи відсутність правовідносин; б) рішення в цих позовах ніколи не вимагають примусового виконання, а захист права здійснюється безпосередньо за рішенням

Перетворювальні (конститутивні) позови — це позови, які спрямовані на припинення, зміну чи створення між сторонами нового правовідношення.

Залежно від мети, яку ставить позивач, звертаючись до суду, перетворювальні (конститутивні) позови поділяються на: а) позови, спрямовані на зміну правовідносин; б) позови, спрямовані на припинення правовідносин.