3.7. Методичні вказівки щодо самостійної роботи з опрацювання першоджерел

До першоджерел відносяться оригінальні тексти, монографії, статті та інші види наукової літератури, які стали серйозним внеском у тенденції розвиток певної наукової дисципліни і вважаються класичними, а у найвищому ступені фундаментальними у певній галузі знань.

При цьому весь масив інформації, поданий у джерелах до списку літератури, вважається таким, що структурується вищезазначеними першоджерелами. Тобто оскільки у найширшому сенсі будь-який авторський текст є першоджерелом, то студенти повинні розуміти необхідність виділення з величезної кількості наукової літератури праць, знакових, таких, без яких дисципліна, що вивчається, у сучасній науці вже не мислиться.

При опрацюванні першоджерел головними вимогами є:

- ґрунтовне ознайомлення з текстом, причому повне, а не конспективне, реферативне або дайджестове. Викладач може перевірити знання тексту у деталях;

- досягнення розуміння того нового та креативного, що присутнє у першоджерелі, щяке вивчається;

- напрацювання вміння вільного, поза конспективного викладу основних ідей першоджерела, що вивчається;

- знання та вільне володіння основною термінологією першоджерела, що опрацьовується.

Перелік першоджерел для самостійного опрацювання

Автономова Н.С. Рассудок, разум, рациональность.- М.:Наука,1988.

Автономова Н.С. Рациональность: наука, философия, жизнь.

Апель К. О. Трансцендентально-герменевтическое понятие языка// Апель К.-О. Трансформация философии.-М.:Логос,2001.

Башляр Г. Новый рационализм. – М.,1987.

Бердяев Н.А. Опыт эсхатологической метафизики. Часть 1.//Бердяев Н.А. Царство Духа и царство Кесаря.

Бердяев Н.А. Человек и мир объектов//Бердяев Н.А. Философия свободного духа. – М.,1994.

Богомолов А.С. Английская буржуазная философия ХХ века.-М.:Мысль,1973.

Богуславский В.М. Скептицизм в философии.-М.:Наука,1990.

Брентано Ф. О понятии истины//Избранные работы. – М.,1996.

Быстрицкий Е.К. Практическое знание в мире человека //Заблуждающийся разум? Многообразие вненаучного знания.-К.:Политиздат,1990.

Вітгенштайн Л. Tractatus Logico-philosophicus. Філософські дослідження.-К.:Основи,1995.

Витгенштейн Л. Философские исследования.

Витгенштейн Л. О достоверности//Витгенштейн Л. Философские работы.Ч.1. – М.,1994.

Выготский Л.С. Мышление и речь. – М.,1996.

Гадамер Х.-Г. Истина и метод.-М.:Прогресс,1988.

Гильдебранд Д.фон. Что такое философия? - СПб.:»Алетейя»,1997.

Гуссерль Э. Феноменология//Логос.-1991.-№1.

Гуссерль Э. Кризис европейского человечества и философии// Культурология. ХХ век. Антология. - М.,1995.-С.281-296.

Гуссерль Э. Кризис европейских наук и трансцендентальная феноменология//Вопросы философии.-1992.-№7.

Гуссерль Э. Философия как строгая наука//Философия как строгая наука.-Новочеркасск:Сагуна,1994.

Декарт Р. Рассуждения о методе, чтобы верно направлять свой разум и отыскивать истину в науках//Декарт Р. Соч.:В 2-х томах.-М.:»Мысль»,1989.-Т.1.

Джемс У. Прагматизм.-К.:Вид-во “Україна”,1995.

Ингарден Р. Введение в феноменологию Эдмунда Гуссерля.-М.,1999.

Кант И. Критика чистого разума.-М.:»Мысль»,1994.

Касавин И.Т. Теория познания в плену анархии.- М.:Изд-во полит.лит.,1987.

Койре А. Заметки о парадоксах Зенона// Очерки истории философской мысли.-М.:»Прогресс»,1985.

Куайн У. Слово и объект. – М.: «Логос», «Праксис», 2000.

Куайн У.В.О. Две догмы эмпиризма//Куайн У.В.О. Слово и объект.-М.:»Логос»,»Праксис»,2000.

Кун Т. Логика и методология науки. Структура научных революций.

Лакан Ж. Функция и поле речи и языка в психоанализе. М.,1995.

Лекторский В.А. Субъект, объект, познание. – М.,1980.

Локк Дж. Опыт о человеческом разумении //Локк Дж. Соч..: В 3-х т.-М.:»Мысль»,1985.-Т.1.

Лосский Н.О. Чувственная, интелектуальная и мистическая интуиция.М.,1995.

Мамардашвили М.К. Классический и некласический идеалы рациональности. – М., 1998.

Мамардашвили М.К. Стрела познания. – М.,1996.

Мерло-Понти М. Феноменология восприятия. СПб.,1999.

Молчанов В. Парадигмы сознания и структура опыта //Логос. №3.– М.,1992.

Пирс Ч. Теория сознания.- М.:»Дом интеллектуальной книги»,2000.

Полани М. Личностное знание.– М.,1985.

Поппер К. Логика и рост научного знания.-М.:»Прогресс»,1983.

Порус В.Н. Системный смысл понятия «научная рациональность».

Проблема сознания в современной западной философии.М.,1989.

Пружинин Б.И. Рациональность и единство знания.

Рассел Б. Человеческое познание. Киев,1997.

Рассел Б. История западной философии.- Ростов Н/Д:»Феникс»,1995.

Рикер П. Конфликт интерпретаций. – М.,1995.

Рорти Р. Философия и зеркало природы. Новосибирск,1997.

Рорти Р. Релятивизм: найденное и сделанное // Философский прагматизм Ричарда Рорти и российский контекст.- М.,1997.

Свасьян К.А. Феноменологическое познание. – Ереван,1987.

Сокулер З.А. Проблема обоснования знания: (Гносеологические концепции Л.Витгенштейна и К.Поппера).-М.:»Наука»,1988.

Спиноза Б. Этика, доказанная в геометрическом порядке и разделенная на пять частей // Спиноза Б. Избранные произведения. М.:Изд. Соцально-экономической лит.,1957.-Т.1.

Степанов Ю.С. Язык и метод. М.,1998.

Стюарт Д. Возвращаясь к символической модели: нерепрезентативная модель природы языка //Знаковые системы в социальных и когнитивных процесах. - Новосибирск: Наука,1990.

Тарский А. Семантическая концепция истины и основания семантики // Аналитическая философия. М.,1990

Трубецкой С.Н. О природе человеческого сознания // Сочинения. М.,1994.

Франк С.Л. Предмет знания. СПб.,1995.

Фейерабенд П. Против методологического принуждения. Благовещенск: БГК,1998.

Фуко М. Археология знания. Киев,1996.

Хаак С. Очередные похороны эпистемологии // Вопросы философии.-1994.-№1.

Хабермас Ю. Моральное сознание и коммуникативное действие .- СПб.:Наука,2000.-С.7-53.

Хайдеггер М. О сущности истины // Хайдеггер М. Разговор на проселочной дороге. – М.,1991.

Хесле В. Гении философии Нового времени. - М.:»Наука»,1992.

Хилл Т. Современные теории познания. – М.,1965.

Хинтикка Я. Проблема истины в современной философии // Вопросы философии, 1996,№9.

Хюбнер К. Критика научного разума.– М.,1994.

Черняк А.З. Проблема обоснования знания и феноменологическая очевидность.

Чудинов Э.М. Природа научной истины.– М.,1997.

Шелер М. Феноменология и теория познания // Шелер М. Избр. произведения.-М.:Наука,1988.-С.6-57.

Швырев В.С. Рациональность как философская проблема.

Шлик М.О. О фундаменте познания // Аналитическая философия. – М.,1993.

Щедровицкий Г.П. Избранные труды.– М.,1995.

Юм Д. Исследование о человеческом познании // Юм Д.Соч.: В 2-х т.-М.:Мысль,1996.-Т.2.