А

Абси́да — апсида (грец. άψίς — склепіння) — виступ будівлі, здебільшого півкруглий в плані (зовні іноді багатокутний або квадратний), перекритий півкуполом або зімкнутим півсклепінням. Вперше абсиди з'явились в давньоримських базиліках. У християнських церквах абсида — вівтарна частина, яка орієнтована зазвичай на схід.

Абстракціоні́зм — одна з течій авангардистського мистецтва. Виникла на початку ХХ ст. Філософсько-естетична основа абстракціонізму — ірраціоналізм, відхід від ілюзорно-предметного зображення, абсолютизація чистого враження та самовираження митця засобами геометричних фігур, ліній, кольорових плям, звуків.

Авангарди́зм (від фр. avant — попереду та garde — стража) — термін на означення так званих «лівих течій» у мистецтві, більш радикальних, ніж модернізм.Комплекс явиш у мистецтві 1-ої третини XX ст., якому притаманне прагнення до радикального оновлення змістовних та формальних принципів творчості, і як наслідок, відмова від канонів мистецтва епох, що передували йому. Авангардистські тенденції виявились у мистецтві Західної Європи, США, Росії, Латинської Америки, хоча вкожному регіоні мали свої специфічні найхарактерніші особливості (наприклад, російський авангардизм початку століття). Авангардизм проявився у цілій низці течій та шкіл (фовізм, кубізм, футуризм, абстракціонізм, дадаїзм, сюрреалізм, експресіонізм, конструктивізм, імажизм) — торкнувся різних царин мистецва (живопис, скульптура, архітектура, література, музика, кіно).Мистецтво авангардизму складне і суперечливе, воно містить у собі продуктивні пошуки нових художніх форм і бачення світу. Серед його експериментів є невдалі «одноднівки», данина швидкоплинній моді, але залишається й те, що визначило нові імпульси в культурі нашого часу.

Автокефалія — (від грец. αυτός — сам та κεφαλή — голова), це статус помісної Церкви, як частини Вселенської Православної Церкви.

Автокефальна Православна Церква — це помісна Православна Церква (до юрисдикції якої належить певна територія, на якій не повинні діяти інші помісні Церкви). Як і автономна Церква, вона є незалежною і самостійною в управлінні частиною Вселенської Православної Церкви. Автокефальна Церква не є ні ієрархічно, ні адміністративно частиною іншою Православної Церкви.

автохтонний (гр.) той, що виник, зародився на місці сучасного проживання, існування.

Агіогра́фія (грец. άγιος «святий» і γράφω «пишу») (житійна література) — жанр християнської літератури, в якому описується життя святих та аскетів, а також наукова дисципліна, що вивчає історію написання житій.

Житія святих можуть вивчатися з історико-богословської, історичної, соціально-культурної і літературної точок зору. З історико-богословського погляду житія святих вивчаються як джерело для реконструкції богословських поглядів епохи створення житія, його автора і редакторів, їхніх представлень про святість, порятунок і т. д. В історичному плані житія при відповідній історико-філологічній критиці виступають як джерело з історії церкви. У соціально-культурному аспекті житія дають можливість реконструювати характер духовності, соціальні параметри релігійного життя (зокрема, й народну релігійність), релігійно-культурні представлення суспільства. Житія, нарешті, складають чи не найбільшу частину християнської літератури, зі своїми закономірностями розвитку, еволюцією структурних і змістовних параметрів і т. д., і в цьому плані є предметом літературно-філологічного розгляду.

Академі́зм у мистецтві — термін, що вживається в історії образотворчого мистецтва і означає художні системи, напрями, що склалися в академіях мистецтв на основі наслідування мистецтва античності і Відродження. В різні епохи академізм відігравав різну роль — від обмежено прогресивної (в мистецтві Франції, Російської імперії 18 ст.) до відверто агресивної, реакційної, анахронічної — в мистецтві 19 ст.

Академія (рос.академия, англ. academy, нім. Akademie, з грец. ’Ακαδήμεια) — назва оливого гаю поблизу Афін, де, згідно з легендою, було поховано афінського героя Академа (грец. ’Ακαδήμος). Саме в цьому гаю розташовувалася Платонова школа, яка з часом перебрала на себе назву «Академія».

Вищий навчальний заклад четвертого рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації у певній галузі науки, виробництва, освіти, культури і мистецтва, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром у сфері своєї діяльності і має відповідний рівень кадрового та матеріально-технічного забезпечення[1].

Вищий науковий заклад; напр., Національна Академія наук України — вищий науковий заклад України.

Назва деяких наукових громадських наукових організацій. Напр., Українська нафтогазова академія, Академія гірничих наук України тощо.

Акме́їзм (грец. ακμη — вершина, вищий ступінь чогось) — буржуазно-дворянська організація російських літераторів початку 20 ст., очолюване М. Гумільовим.

Органом акмеїстів був журнал «Аполлон» (1909—17). У 1912 р. Лозинський Михайло Леонідович,поліглот, перекладач та поет, організував в Петербурзі видавництво « Гіперборей », де також друкували свої твори представники акмеїзму.

Погляди

Акмеїсти, які вважали свою творчість вищим етапом у розвитку символізму, проповідували теорію «чистого мистецтва», культивували відірваність від життя, аполітизм, волюнтаризм. А. був одним із різновидів декадансу, виявом крайнього індивідуалізму та містики. Угруповання розпалося 1922.

Акмеїзм( від грец. akme — найвищий ступінь чогось, вершина) — модерніська течія в російській поезії 10-20-х роках 20 ст., котра разом із футуризмом виникла як реакція на кризу символізму. ЇЇ представники —

Гумільов Микола Степанович,

Мандельштам Осип Емільович,

Городецький Сергій Митрофанович,Іванов Георгій Володимирович та ін. — 1911 р. утворили спілку «Цех поетів», що ставила на меті завдання професійного поетичного вдосконалення. Заперечуючи символіську спрямованість у містичні «незбагненні» сфери, акмеїсти у своїй творчості звернулися до предметно-чуттєвого, потойбічного, до самоцінності матеріальних речей та їхнього первісного сенсу. Замість туманно-абстрактного світосприйняття, притаманного символістам, вони стверджували мужньо ясний погляд на земне життя й закликали «сприймати світ у всій сукупності його краси та потворності». Відповідно й на рівні поетики вони прагли повернути слову його ясне й пряме значення, образові — графічну чіткість.

Аксіолóгія (від грец. αξια—цінність) — наука про цінності, учення про природу духовних, моральних, естетичних та інших цінностей, їх зв'язку між собою, із соціальними, культурними чинниками та особистістю

Зокрема, наука про цінності освіти, у яких представлена система значень, принципів, норм, канонів, ідеалів, які регулюють взаємодію в освітній сфері і формують компонент відносин у структурі особистості.

Аксіологія виховання — орієнтація на цінності, що сприяють задоволенню потреб людини та відповідають особистим запитам і нормам у певній історичній та життєвій ситуації.

Алего́рія (грец. αλληγορία, allegoria) — зображення абстрактної ідеї (поняття) за допомогою образу. Значення алегорії, на відміну від багатозначного символу, однозначний і відділений від образу; зв'язок між значенням і образом установлюється за подібністю (наприклад, лев — сила, влада чи царственність).

Як троп алегорія використовується в байках, притчах, мораліте; в образотворчому мистецтві виражається певними атрибутами («правосуддя» зображають як жінку з терезами). Найбільш характерна для середньовічного мистецтва, епохи Відродження, бароко та класицизму. Серед майстрів, що малювали алегорії, багато майстрів Італії( Боттічеллі «Алегорія сили», Алегорія живопису і скульптури (Гверчіно), навіть портрет з алегорією маловідомого художника-італійця Джіроламо Бедолі.

Ампі́р (фр. empire — імперія) — термін, що його застосовують в мистецтвознавстві до західно-європейського класицизму часів імперії Наполеона І, переважно в архітектурі та декоративно-ужитковому мистецтві.

Для А. є характерним звернення до традицій імператорського Риму з його прагненням до строгої величі та помпезності.

В декоративному оформленні архітектурних споруд, меблів та ін. застосовуються військові емблеми, зброя

Андеґра́унд (англ. underground — підпілля) — напрям у сучасному мистецтві. Творчість осіб або груп, яка суперечить усталеним філософським, етичним, естетичним кодам соціуму й скеровується на самовираження. Термін народився вдругій половині 1960-х років і стосувався спочатку американських, а потім і британських гуртів, які спочатку не записували платівки, а лише виступали в клубах, і вважались авангардистами реп-музики. На відміну від «комерційних» виконавців, «підпільники» пропонували дуже довгі твори (інколи навіть півгодинні), що базувалися на блюзі, відмовляючись від простої, легкої для запам'ятання мелодійності, часто зверталися до складних ритмометричних зразків джазової музики. Але з часом і «підпільники» почали записувати платівки.

Апостол (грец. απόστολος, «посланець») — у Новому Заповіті звання дванадцяти найближчих послідовників, учнів Ісуса Христа. У ранньому християнстві термін позначав бродячих проповідників християнства.

УНовому Завіті є два основні значення терміна «апостол». У найширшому, загальному розумінні, будь-яка людина, котра може бути посланою Богом через Церкву з певним завданням, не залежно від того, керуватиме вона чи ні (порівняйте Фил. 2:25), може підпадати під визначення терміну «апостол». Це широке значення походить від взаємозв'язку між іменником «апостол» та дієслова грецької мови «посилати».

Проте, в Новому Завіті значно ширше вживання слова «апостол» у вузькому конкретному значенні — коли йдеться лише про вибрану групу апостолів Христа. Слово, яке зазвичай перекладається як «апостол» (та його варіанти, вираженні іменниками та дієсловами) зустрічається 80 разів у грецькому Новому Завіті. Не менше, ніж у 73 з цих випадків воно має спеціалізоване і обмежене значення слова.