2.7.Труднощі при проведенні навчання грамоти.

Навчання у першому класі є складним періодом початкового навчання. Це викликано наступними труднощами:

1. Сутність самого дефекту.

2. Низький рівень пізнавальних інтересів, допитливості.

З. До школи діти приходять по-різному підготовлені. Деякі приходять у перший клас з масової школи після безуспішного навчання в ній протягом одного чи декількох років. Інші приходять з масового дитячого садка, де відмічалось різке відставання від однолітків, інші приходять до школи з сімей, не отримавши ніякої підготовки або ту, яку змогли дати самі батьки.

4. Різна глибина дефекту учнів, наявність комплексних дефектів.

5. Різниця у віці (коливання можуть досягати трьох років).

6. Бідність соціального досвіду.

7. Негативний стан здоров’я.

8.Недорозвиток фонематичного слуху, зорового гнозису, вади звуковимови.

9. Педагогічна занедбаність.

10. Труднощі у адаптації до умов спеціальної школи інтернатного типу.

11. Бідність словника та недорозвиток мовлення.

12. Замкнутість, відмова від спілкування, взаємодії [15].

Саме ці причини створюють необхідність відвести кількість часу в першому класі спеціальної школи на пропедевтичні добукварні заняття.

2.8. Вивчення готовності учнів до опанування грамотою.

Добукварний період навчання грамоти у спеціальній школі розпочинається з ознайомлення педагогів з особовими справами дітей, а особливо із витягами із протоколів засідання ПМПК, всебічного вивчення кожного учня з метою отримання конкретних відомостей про рівень знань і умінь в цілому та з рідної мови зокрема. Водночас з’ясовуються особливості загального і мовленнєвого розвитку учнів (вимова, словниковий запас, граматична будова), навички їх навчальної діяльності, сформованість навичок із самообслуговування, сутність та глибину порушення тощо. Таке вивчення здійснюється паралельно із розв’язанням основних програмних завдань підготовки учнів до читання і письма на відповідних уроках. Для цього на кожному уроці протягом перших двох тижнів виділяється 10-15 хвилин. Використовуються букви розрізної азбуки, малюнки, картки та буквар. Наслідки обстеження фіксуються у спеціальних протоколах щоденника вивчення дітей. Обстеженню підлягає: знання звуків і букв рідної мови; вміння читати, писати, списувати друкований текст; стан розвитку усного мовлення; вміння орієнтуватись на площині та у просторі.

Знання учнів про звуки і букви виявляються на кількох уроках читання. Усі букви розбивають на окремі групи. За завданням вчителя показати певну букви учні підносять картку з буквою. Для отримання об’єктивної картини знань учнів вчитель повторює завдання індивідуально для кожного учня. Наступне завдання: вчитель показує по черзі всі букви, а діти називають їх. Якщо учень знає букви хоча б у межах першого – другого етапів, то йому пропонується прочитати текст букваря [1].

Під час перевірки вміння читати звертається увага на якість читання (по буквах, по складах, цілими словами), швидкість і правильність читання. У дітей, які знають букви, перевіряють уміння писати. Цей показник виявляється фронтально в класі під час виконання таких завдань: написати букви по пам’яті, написати букви під диктовку вчителя. Тим, хто виконав ці завдання дається: списати невеликий друкований текст з букваря. Це завдання дозволяє з’ясувати, хто з учнів розрізняє друковану та рукописну букву, якість списування (швидкість, каліграфічність, правильність, охайність). З тими учнями, хто вміє списувати, проводять диктант на слух, до змісту якого входять окремі склади і слова (10-12 слів).

Стан розвитку усного мовлення доцільно вивчати під час виконання завдань: 1. Скласти речення за предметними малюнками (Учень пише. Зайчик скаче). 2. Розповідь за сюжетним малюнком. 3. Розповідь за серією малюнків. Розповіді учнів записуються дослівно та відмічається якість цього уміння (складає правильно, не вміє складати, допускає стилістичні помилки, перераховує предмети тощо). У перевірці цього показника, як і наступного, повинен брати участь логопед, який виявляє мовленнєві недоліки учнів.

Вивчення орієнтування на площині та у просторі. З цією метою проводять індивідуальні бесіди з використанням малюнків та завдань. Виконують вправи на розрізнення правих і лівих частин, пошук розбіжностей, опис оточення відносно себе, відносно іншого предмета або учня.

Зібрані таким чином протягом перших двох тижнів дані про готовність учнів до опанування грамотою і уважно проаналізовані вчителем спільно з вихователями класу, логопедом та за участю дитячого психолога є підставою для уточнення рівня розвитку пізнавальних можливостей кожного учня, та визначення колегіального прогнозу щодо перспектив перебування дитини у даному спеціальному закладі, ефективності навчально-виховного та корекційного впливу, від чого залежить його подальше навчання за програмою 1 або 2 відділення; здійснення індивідуального підходу до учнів або необхідність уточнення діагнозу на найближчому засіданні ПМПК та зміна закладу.