2.3. Психолого-педагогічні передумови навчання грамоти.

Найбільші труднощі пов’язані з порушенням фонематичного слуху та звукового аналізу та синтезу. Відбувається порушення системи перекодування букви у звук, а звука в букву: діти важко диференціюють схожі фонеми, тому погано запам’ятовують букви; з трудом ділять слово на склади, виділяють потрібний звук і т. ін.

Учні не розуміють, що кожне слово складається зі сполучень тих самих букв, які вони вчать. Довгий час учні уявляють процес читання як послідовне називання усіх букв та не намагаються визначити, яке слово вийде. Розумово відсталим дітям важко зберігати у процесі читання напрям руху очей зліва – направо, поле зору часто звужене.

Зі значним запізненням та великими труднощами у порівнянні з нормально розвинутими дітьми учні з порушеним інтелектом оволодівають навичками письма. На письмі присутні характерні помилки: пропуски букв (стл замість стіл), перестановка букв (кікша замість кішка), заміна м’яких сполучень твердими (Кола замість Коля). Спостерігається змішування рукописних букв за оптичною схожістю (и-ц; п-н; ш-и). Важко формуються навички каліграфії [5].

Крім загальних недоліків спостерігаються типологічні та індивідуальні особливості, які притаманні групам учнів або окремим учням. У спеціальній школі вчаться діти: з розладами мовлення (дислалія, ринолалія, брадилалія, тахилалія, ЗНМ…); порушеннями аналізаторних систем, недоліками зорово-просторового гнозису; стійким зниженням працездатності і т.д. [8].

Для роботи з даними групами дітей потрібні додаткові прийоми роботи, спрямовані на корекцію недоліків та більш тривалі строки навчання, розробка індивідуальних програм, зміна статуту закладу з відповідною зміною критеріїв комплектування групи, класу.

2.4. Сутність застосування звукового аналітико-синтетичного методу навчання грамоти та його основні принципи.

Сучасний звуковий аналітико-синтетичний метод навчання грамоти заснований на розвиткові фонематичного слуху, формуванні розумових операцій аналізу і синтезу, розвитку усного та писемного мовлення.

Принципи:

1. Одиницею навчання є звук, який позначається певною буквою. Звук виділяється з мовлення, спостерігається у сильних позиціях слова, у зв’язку з іншими звуками та співвідноситься з буквою.

2. Перед ознайомленням дітей з буквами повинен бути період практичного засвоєння звукової системи мови, формування вміння свідомо виконувати аналіз слова, що звучить.

3. У формуванні початкових вмінь читати і писати слід йти від звука до букви, тобто перед ознайомленням дитини з буквою слід навчити виконувати різні вимовно-слухові; аналітичні та синтетичні дії із звуком: правильно його вимовляти; впізнавати на слух у різних позиціях слова; виділяти зі слів, складів; поєднувати окремо взятий звук з іншими звуками у склади.

У практиці навчання грамоти, особливо у домашніх умовах, цей найважливіший принцип часто порушується: не опанувавши необхідні операції зі звуком, дитина засвоює букву, що призводить до заміни в її свідомості поняття «звук» поняттям «буква». У сучасній методиці навчання грамоти цей принцип реалізується двома шляхами:

1. Введенням відповідного добукварного періоду, протягом якого учні оперують тільки одиницями усного мовлення;

2. Побудову такої структури уроків у букварному періоді, яка б забезпечувала перед ознайомленням з новою буквою виконання учнями цілого ряду аналітичних та синтетичних дій зі звуками, які позначаються цією буквою.

3. Протягом всієї роботи використовуються прийоми аналізу та синтезу. Учні розділяють речення на слова, слова на склади, поширюють речення словами.

4. В якості одиниці читання та письма береться склад. Основною складовою структурою є склад-злиття (ма, са, ра, ша) [10].