Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
МОВА1213.docx
Скачиваний:
479
Добавлен:
22.02.2016
Размер:
209.94 Кб
Скачать

4.3. Сутність програми з рідної мови (граматика і правопис) у 2-4 класах спеціальної школи.

Розділ програми «Українська мова» визначає зміст навчання, вміння та навички, які повинні бути відпрацьовані у певний період. Добір змістового матеріалу з української мови зумовлений подвійною природою мови, а саме: а) мови як системи знань і вмінь; б) мови в дії – мовлення.

Мета і завдання навчання учнів мови реалізуються в комунікативній, лінгвістичній, українознавчій та діяльнісній змістових лініях. Провідна лінія мовної освіти школярів – комунікативна.

Програма має наступні розділи: «Звуки і букви», «Значення слова», «Слово», «Речення», «Текст».

Початковий етап навчання мови передбачає такі аспекти роботи: «Навчання письма», «Знання про мову, мовні уміння», «Мовленнєва діяльність», «Правопис», «Графічні навички письма. Техніка письма. Культура оформлення письмових робіт».

Складовою частиною навчання рідної мови у початкових класах є вдосконалення в учнів графічних навичок: писати букви та їх сполучення, списувати з рукописного та друкованого тексту, писати під диктовку.

У 2 класі на засвоєння граматики та правопису відводиться – 4 год. на тиждень, у 3-му – 5годин, у 4-му – 4години. Розвиток мовлення учнів передбачає: засвоєння правильної вимови, збагачення словника, оволодіння граматичною будовою мови; вироблення вміння слухати мовлення інших і створювати власні висловлювання. Із видів зв’язного писемного мовлення учнів навчають складати перекази, невеликі твори, а також ділове мовлення.

Завдання, зміст та вимоги проведення практичних граматичних вправ.

Робота над формуванням граматичних знань у молодших класах проводиться практично, без заучування теоретичних положень та абстрактних понять. Засвоєння граматики та правопису відбувається за допомогою підготовчих граматичних вправ.

Завдання цих вправ наступні:

  • Формування у дітей з порушеним інтелектом первинних мовних узагальнень та пізнавального інтересу до мови.

  • Удосконалення звуковимови.

  • Уточнення, розширення та активізація словникового запасу.

  • Правильна будова та використання у мовленні простих речень.

  • Оволодіння навичками зв’язного усного мовлення.

    Змістом підготовчих вправ є правильно організована мовленнєва практика учнів, у процесі якої формуються первинні узагальнення мовних явищ, на основі яких у подальшому формуються граматичні поняття.

    Система підготовчих вправ містить наступні теми; при вивченні яких реалізуються вище перераховані завдання:

    • Звуки і букви.

    • Слова, що означають предмети.

    • Власні назви.

    • Слова, що означають дії предметів. Практичні вправи на словотворення та формотворення.

    • Прийменники.

    • Споріднені слова. Практичні вправи у словотворенні.

    • Просте речення.

    Види граматичних вправ.

    Для відпрацювання первинних мовних узагальнень та мовленнєвого тренування використовуються види вправ: логічні, мовні та мовленнєві [12].

    1.Логічні:

    • групування предметів за логічними групами: (Груша, яблоко, вишня – це...).

    • класифікація предметів за їх ознаками, місцезнаходженням: (З паперу зроблені.........).

    • виключення третього зайвого та співвіднесення предметів з певною родовою групою: (Стіл, стілець, зошит).

    • порівняння предметів за їх ознаками, діями: (Кішка мявчить, а собака гавкає).

    • розкладання цілого на частини та складання цілого з частин: (Стілець – спинка, сидіння, чотири ніжки. ... – стовбур, листя, гілки.).

    • відгадування предмета за його ознаками, діями: (Білий, пухнастий, легкий, холодний – це...).

    • розрізнення одного та багатьох предметів: (Це – дерево, а це – ...).

    Паралельно з виконанням логічних вправ відпрацьовуються й мовні ознаки:

    • вправи у правильному узгодженні слів: (Хлопчик співав □, а дівчинка співала.).

    • співвідношення слів з мовною групою: (Підкресли назви предметів однією лінією, а назви ознак двома).

    • вправи у зміненні закінчень при називанні одного або кількох предметів: (Парта – парти).

    Цінність логічних вправ у тому, що: сприяють правильному відображенню у мовленні ознак та зв’язків між явищами та предметами довкілля; роблять використання мовленнєвих одиниць більш точними; коригують операції мислення [1].

    2. Мовні та мовленнєві вправи включають завдання, які потребують безпосереднього спостереження та узагальнення мовних ознак, використання у мовленні учнями правильних словоформ та речень.

    В залежності від того, над яким матеріалом працюють учні, означені вправи поділяються на:

    • Фонетичні: порівняння слів за їх звуковим складом: (мишка – миска; сон – сом); порівняння звукового та буквенного складу слів: (кінь – 4б.,3зв.); доповнення складу до цілого слова: (ма: ма, ла…).

    • Словотворчі: добір споріднених слів; утворення від однієї частини мови інших частин за зразком або запитанням (скло – скляний).

    Лексичні: учні знайомляться з основними лексико-граматичними розрядами слів, а також з окремими лексикологічними поняттями: синонімами, антонімами, багатозначними словами (без тлумачення термінів). Для цього вчитель використовує систему спеціальних завдань, розроблених на основі лексичних вправ: лексикологічних, лексико-граматичних, лексикостилістичних, лексичних, виконання яких забезпечить опанування лексичними вміннями.

    Морфологічні: класифікація слів за їх ознакою (відповіді на запитання: хто? що? який?, що робить?); утворення множини: (книга – книги); відмінкових форм (червоний – червоного – червоним – червоному); форм оцінки з опорою на наочність (хата – хатинка– хатка; синій – синенький).

    Синтаксичні: утворення словосполучень (рясний дощ; йшов швидко; гірко плаче); складання простих речень; будова тексту за допомогою вчителя.

    Синтаксичні вправи поділяються на 3 групи:

    • 1.Аналітичні, які потребують спостереження за будовою словосполучення або речення та його аналізу; читання речення з правильною інтонацією в залежності від розділових знаків; виділення на слух у мовленні вчителя кількості сказаних ним речень; виділення у реченні назв предметів, дій, ознак і т. ін.; визначення підмета і присудка.

    • 2.Конструктивні: вставити пропущене слово в речення; поширити речення; робота з деформованим реченням і ін.

    • 3.Творчі вправи: складання словосполучень та речень за малюнком, за опорними словами, на тему; на основі досвіду дітей; робота з діалогами.

    При виконанні вправ, дуже важливо матеріалізувати дії, використовувати наочні опори, особливо на початковій стадії роботи з кожним видом завдань. Наприклад, для порівняння буквеного та звукового складу слова необхідно, щоб це слово знаходилось перед очими учнів.

    Робота зі звуко-буквеного аналізу, наприклад, виконується з опорою на букви 2-х кольорів: синього для позначення приголосних звуків та червоного для позначення голосних звуків, а потім кружечки такого ж кольору використовуються у роботі з схемами слова.

    При оволодінні первинними мовними узагальненнями велике значення для дітей з порушеним інтелектом мають вправи у вигляді ігор та ігрових прийомів.