4.3. Сутність програми з рідної мови (граматика і правопис) у 2-4 класах спеціальної школи.

Уточнення, розширення та активізація словникового запасу.

Правильна будова та використання у мовленні простих речень.

Оволодіння навичками зв’язного усного мовлення.

Змістом підготовчих вправ є правильно організована мовленнєва практика учнів, у процесі якої формуються первинні узагальнення мовних явищ, на основі яких у подальшому формуються граматичні поняття.

Система підготовчих вправ містить наступні теми; при вивченні яких реалізуються вище перераховані завдання:

• Звуки і букви.

• Слова, що означають предмети.

• Власні назви.

• Слова, що означають дії предметів. Практичні вправи на словотворення та формотворення.

• Прийменники.

• Споріднені слова. Практичні вправи у словотворенні.

• Просте речення.

Види граматичних вправ.

Для відпрацювання первинних мовних узагальнень та мовленнєвого тренування використовуються види вправ: логічні, мовні та мовленнєві [12].

1.Логічні:

• групування предметів за логічними групами: (Груша, яблоко, вишня – це...).

• класифікація предметів за їх ознаками, місцезнаходженням: (З паперу зроблені.........).

• виключення третього зайвого та співвіднесення предметів з певною родовою групою: (Стіл, стілець, зошит).

• порівняння предметів за їх ознаками, діями: (Кішка мявчить, а собака гавкає).

• розкладання цілого на частини та складання цілого з частин: (Стілець – спинка, сидіння, чотири ніжки. ... – стовбур, листя, гілки.).

• відгадування предмета за його ознаками, діями: (Білий, пухнастий, легкий, холодний – це...).

• розрізнення одного та багатьох предметів: (Це – дерево, а це – ...).

Паралельно з виконанням логічних вправ відпрацьовуються й мовні ознаки:

• вправи у правильному узгодженні слів: (Хлопчик співав □, а дівчинка співала.).

• співвідношення слів з мовною групою: (Підкресли назви предметів однією лінією, а назви ознак двома).

• вправи у зміненні закінчень при називанні одного або кількох предметів: (Парта – парти).

Цінність логічних вправ у тому, що: сприяють правильному відображенню у мовленні ознак та зв’язків між явищами та предметами довкілля; роблять використання мовленнєвих одиниць більш точними; коригують операції мислення [1].

2. Мовні та мовленнєві вправи включають завдання, які потребують безпосереднього спостереження та узагальнення мовних ознак, використання у мовленні учнями правильних словоформ та речень.

В залежності від того, над яким матеріалом працюють учні, означені вправи поділяються на:

• Фонетичні: порівняння слів за їх звуковим складом: (мишка – миска; сон – сом); порівняння звукового та буквенного складу слів: (кінь – 4б.,3зв.); доповнення складу до цілого слова: (ма: ма, ла…).

• Словотворчі: добір споріднених слів; утворення від однієї частини мови інших частин за зразком або запитанням (скло – скляний).

Лексичні: учні знайомляться з основними лексико-граматичними розрядами слів, а також з окремими лексикологічними поняттями: синонімами, антонімами, багатозначними словами (без тлумачення термінів). Для цього вчитель використовує систему спеціальних завдань, розроблених на основі лексичних вправ: лексикологічних, лексико-граматичних, лексикостилістичних, лексичних, виконання яких забезпечить опанування лексичними вміннями.

Морфологічні: класифікація слів за їх ознакою (відповіді на запитання: хто? що? який?, що робить?); утворення множини: (книга – книги); відмінкових форм (червоний – червоного – червоним – червоному); форм оцінки з опорою на наочність (хата – хатинка– хатка; синій – синенький).

Синтаксичні: утворення словосполучень (рясний дощ; йшов швидко; гірко плаче); складання простих речень; будова тексту за допомогою вчителя.

Синтаксичні вправи поділяються на 3 групи:

• 1.Аналітичні, які потребують спостереження за будовою словосполучення або речення та його аналізу; читання речення з правильною інтонацією в залежності від розділових знаків; виділення на слух у мовленні вчителя кількості сказаних ним речень; виділення у реченні назв предметів, дій, ознак і т. ін.; визначення підмета і присудка.

• 2.Конструктивні: вставити пропущене слово в речення; поширити речення; робота з деформованим реченням і ін.

• 3.Творчі вправи: складання словосполучень та речень за малюнком, за опорними словами, на тему; на основі досвіду дітей; робота з діалогами.

При виконанні вправ, дуже важливо матеріалізувати дії, використовувати наочні опори, особливо на початковій стадії роботи з кожним видом завдань. Наприклад, для порівняння буквеного та звукового складу слова необхідно, щоб це слово знаходилось перед очими учнів.

Робота зі звуко-буквеного аналізу, наприклад, виконується з опорою на букви 2-х кольорів: синього для позначення приголосних звуків та червоного для позначення голосних звуків, а потім кружечки такого ж кольору використовуються у роботі з схемами слова.

При оволодінні первинними мовними узагальненнями велике значення для дітей з порушеним інтелектом мають вправи у вигляді ігор та ігрових прийомів.