Учет ВЭД

13

документів, цінних паперів в інвалюті. Ці різниці являють собою сумові відхилення між оцінкою активів і пасивів по курсу на дату реєстрації їх у бухгалтерському обліку і на дату фактичного здійснення розрахунків. Переоцінка валютних цінностей, в зв’язку із зміною курсу Національного банку України, здійснюється у відповідності із Законом «Про оподаткування прибутку підприємств» та П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» .

Курсові різниці виникають внаслідок зміни офіційного курсу в період між здійсненням господарської операції й датою розрахунків по цих операціях.

Увідповідності з П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» об’єктами обліку сум курсових різниць є монетарні статті. За немонетарними – перерахунок у зв’язку зі зміною курсу не проводиться.

Увідношенні монетарних і немонетарних статей бухгалтерського балансу їх можна класифікувати по таким групам: монетарні статті активів і пасивів; немонетарні статті активів і пасивів; умовно-монетарні або умовнонемонетарні статті активів і пасивів.

Серед монетарних статей активів потрібно, передусім, виділити статті грошових коштів для обліку іноземної валюти. Ці статті є монетарними без яких-небудь умов. До них відносяться субрахунки: 302 «Каса у іноземній валюті», 312 «Поточні рахунки у іноземній валюті», 314 «Інші рахунки в банку у іноземній валюті», 332 «Грошові документи в іноземній валюті», 334 «Грошові кошти в дорозі у іноземній валюті», 351/2 «Еквіваленти грошових коштів в іноземній валюті». Монетарними статтями пасивів є рахунки 502 «Довгострокові кредити банків у іноземній валюті», 512 «Довгострокові векселі, видані у іноземній валюті», 602 «Короткострокові кредити банків у іноземній валюті», 604 «Відстрочені короткострокові кредити банків в іноземній валюті» і 606 «Прострочені позики у іноземній валюті», оскільки погашення обов’язків по даному виду заборгованостей здійснюється у іноземній валюті.

Немонетарні статті балансу – це рахунки, які представляють не грошові статті балансу, по яких із зміною курсу валют перерахунок курсових різниць не проводиться. До них відносяться рахунки і субрахунки: 10 «Основні кошти», 12 «Нематеріальні активи», 15 «Капітальні інвестиції», 201 «Матеріали», 203 «Паливо», 205 «Будівельні матеріали», 207 «Запасні частини», 22 «Малоцінні та швидкозношувані предмети», 26 «Готова продукція», 40 «Статутний капітал» та інші. Ці рахунки і відповідні статті показуються в бухгалтерському обліку і в балансі у сумах коштів первісної вартості необоротних активів або справедливої вартості інших активів, визначених шляхом перерахунку іноземної валюти в національну по курсу Національного банку на дату їх первинної оцінки або за валютним курсом на дату визначення справедливої вартості, і подальшому перерахунку в зв’язку із зміною курсу інвалют не підлягають.

Угрупу умовно-монетарних або умовно-немонетарних статей входять рахунки розрахунків (дебіторської заборгованості й зобов’язань, облік яких

14

ведеться у іноземній валюті), а також рахунки інших активів і пасивів, які виражені у іноземній валюті.

Відносно цієї групи статей обов’язково необхідне визначення як природи їх виникнення, так і умови їх закриття: повернення (для рахунків активів) або погашення (для рахунків пасивів).

В обліку операцій у іноземній валюті згідно з П(С)БО 21 є необхідність розмежування заборгованості, що виникла після здійснення факту відвантаження товарів, що експортуються або отримання товарів, що імпортуються, і заборгованості, що утворилася внаслідок авансових платежів (отриманих або наданих передплат в іноземній валюті) і заборгованості по бартерних операціях.

Немонетарні статті балансу – це субрахунки 371 «Розрахунки за виданими авансами» та 681 «Розрахунки за авансами одержаними». Оцінка авансових сум в іноземній валюті проводиться по курсу НБУ на дату здійснення операції. Перерахунок сум авансів у іноземній валюті, наданих іншим особам в рахунок платежів для придбання немонетарних активів, також як і сум зобов’язань, отриманих від інших осіб у рахунок платежів для продажу немонетарних активів, згідно П(С)БО 21 не проводиться. Перелічені статті є скоріше умовно-немонетарні, оскільки суми авансів в іноземній валюті можуть бути повернені з будь яких причин на рахунок платника. В такому разі дані рахунки слід відносити до монетарних статей балансу.

Дебіторська заборгованість і заборгованість за зобов’язаннями по поточних операціях з іноземними контрагентами за грошовими зобов’язаннями є монетарні статті балансу і підлягають перерахунку на кожну дату балансу і на дату погашення заборгованості. Результати перерахунку включаються в доходи і витрати того періоду, в якому вони були відображені. Дебіторську заборгованість і зобов’язання необхідно класифікувати в залежності від того, якими статтями балансу (монетарними або немонетарними) вони будуть закриватися. Не є монетарними статтями балансу рахунки розрахунків по негрошовим зобов’язанням.

Вищевикладене, відповідно, впливає на організацію бухгалтерського обліку операцій розрахунків з іноземними контрагентами окремо за грошовими (монетарними) і негрошовими (немонетарними) зобов’язаннями. Відносно статей розрахунків з іноземними контрагентами необхідна їх аналітична розшифровка окремо за грошовими й негрошовими зобов’язаннями, оскільки вони можуть бути як монетарними, так і немонетарними. До цих цілей необхідно виділити зобов’язання, погашення яких очікується грошима й зобов’язання, погашення яких очкується іншим, ніж грошові кошти, способом. До таких зобов’язань відносяться умовномонетарні рахунки: 622 «Короткострокові векселі, видані у іноземній валюті», 632 «Розрахунки з іноземними постачальниками», 685/2 «Розрахунки з іншими кредиторами у іноземній валюті «.

Слід виділити дебіторську заборгованість, що погашається грошовими коштами та дебіторську заборгованість, що погашається іншим, ніж грошовими коштами, способом. До такої дебіторської заборгованості

15

відносяться умовно-монетарні рахунки: 16 «Довгострокова дебіторська заборгованість», 342 «Короткострокові векселі, отримані у іноземній валюті», 362 «Розрахунки з іноземними покупцями», 372/2 «Розрахунки з підзвітними особами у іноземній валюті «, 374/2 «Розрахунки по претензіях в іноземній валюті «, 377/2 «Розрахунки з іншими дебіторами».

Інші рахунки активів, які можна віднести до умовно-монетарних статей: 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» і 28 «Товари». Умови, по яких рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції» може бути монетарною статтею – це вкладення фінансових інвестицій у підприємства за межами України. Рахунок 28 «Товари» може бути монетарною статтею при наявності у суб’єкта діяльності індивідуальної ліцензії НБУ на здійснення роздрібної або оптової торгівлі, надання послуг резидентам України з розрахунками в іноземній валюті.

В обліку курсових різниць має значення період, в якому були здійснені операції, пов’язані з рухом валютних коштів.

Відносно П(С)БО 21 оцінка монетарних статей у поточному бухгалтерському обліку здійснюється перерахунком сум іноземної валюти по курсу Національного банку України на дату здійснення операцій і на останній день звітного періоду, тобто на дату балансу. Таке формулювання відноситься тільки до сум грошових коштів в іноземної валюті. Відносно заборгованості в іноземній валюті, з урахуванням терміну здійснення розрахунків за експортно-імпортними операціями, цих періодів значно більше.

Можна виділити чотири періоди, за які здійснюється перерахунок заборгованості в іноземній валюті для визначення курсових різниць по монетарних статтях. Це періоди між:

-датою первинного відображення операції в бухгалтерському обліку й датою фактичного здійснення розрахунку по неї;

-датою первинного відображення операції в бухгалтерському обліку й датою складання фінансової звітності за звітний період;

-датою складання фінансової звітності за попередній звітний період і датою фактичного здійснення розрахунку;

-датою складання фінансової звітності за попередній звітний період і датою складання бухгалтерського звіту за звітний період.

Курсові різниці по операціях в залежності від виду діяльності розділяються на операційні, що попадають в інші операційні доходи і витрати, і неопераційні, що включаються в інші доходи й витрати звітного періоду. При сприятливому збігу обставин виникають позитивні курсові

різниці, які приведуть до доходів; при несприятливому негативні, тобто втрати. У всіх випадках курсові різниці повинні знайти своє відображення на рахунках бухгалтерського обліку. Операційні курсові різниці враховуються на рахунку 714 «Дохід від операційної курсової різниці» і на рахунку 945 «Втрати від операційної курсової різниці». Неопераційні курсові різниці, що включаються в інші доходи й витрати звітного періоду, враховуються на

16

рахунках 744 «Дохід від неопераційної курсової різниці» і 974 «Втрати від неопераційних курсових різниць».

Класифікація монетарних статей бухгалтерського балансу відносно відображення сум курсових різниць в складі операційних, що попадають в інші операційні доходи і витрати, і неопераційних, що включаються в інші доходи і витрати звітного періоду, залежить не тільки від виду діяльності, але і від об’єкту обліку.

Суми курсових різниць, по переоцінці грошових коштів в іноземної валюті незалежно від виду діяльності, відображаються в складі операційних доходів і витрат. В той же час, суми курсових різниць по переоцінці рахунків по розрахункам в іноземної валюті, залежать від виду діяльності. Наприклад: зобов’язання у іноземної валюті перед постачальниками імпортних товарів і зобов’язання перед постачальниками обладнання. Переоцінка сум в іноземної валюті у першому варіанті відносяться до складу операційних доходів витрат, у другому варіанті – це неопераційні доходи й витрати, оскільки придбання обладнання відноситься до інвестиційної діяльності.

Не всі суми курсових різниць відбиваються в складі названих доходів і витрат. Виключення складають рахунок 14 «Довгострокові фінансові інвестиції», по якому вкладення фінансових інвестицій здійснено в підприємства за межами України (курсові різниці відображаються на рахунку 425 ‘’Інший додатковий капітал»), а також курсові різниці від переоцінки іноземної валюти першої групи Класифікатора інвалют, своєчасно не перерахованої по обов’язковому продажу. Цей вид переоцінки відноситься до неопераційного виду діяльності. Позитивна курсова різниця відбивається на рахунку 642 «Розрахунки по обов’язкових платежах». Негативна курсова різниця включається до складу інших витрат звітного періоду і відбивається на рахунку 949 « Інші витрати операційної діяльності».

Крім курсових різниць від переоцінки валютних цінностей, існують ще сумові різниці в курсах. Сумові різниці може бути по операціях купівлі іноземної валюти або по операціях перерахунку суми національної валюти України в еквівалент певній кількості іноземної валюти, передбачений у фінансових умовах зовнішньоекономічного договору (контракту).

Перший вид сумових різниць полягає в тому, що по операціях купівлі іноземної валюти застосовуються різні види валютних курсів: в обліку придбана валюта відображається за курсом, встановленим Національним банком України, а реальна купівля ії здійснюється за курсом валютного ринку або комерційного банку. Різниця в гривеному еквіваленті однієї і тієї ж кількості інвалюті на одну і ту ж дату в перерахунку по курсу фактичного здійснення операції і по курсу Національного банку України і є сумовою різницею.

Другий вид полягає в тому, що за фінансовими умовами зовнішньоекономічного договору (контракту) може бути передбачена оплата в національній валюті України в сумі, еквівалентній певній кількості іноземної валюти за офіційним курсом на день виплати або за іншим курсом. В такому разі сума грошових зобов’язань рахується в обліку в іноземної

17

валюти. На день виплати сума зобов’язань перераховується в гривні по курсу за договором. Унаслідок зміни курсу виникають сумові різниці.

Сумові різниці також, як і курсові, можуть бути позитивними та негативними, в бухгалтерському обліку відображаються у складі понад реалізаційних доходів і витрат підприємства на субрахунках 719 «Інші доходи від операційної діяльності», 746 «Інші доходи від звичайної діяльності», 949 «Інші витрати операційної діяльності», 977 «Інші витрати звичайної діяльності». В податковому обліку іноземної валюти є свої особливості.

1.4.Предмет, об’єкти, задачі й особливості організації бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності.

Основними об’єктами бухгалтерського обліку операцій по зовнішньоекономічної діяльності є: валютні кошті і валютні операції; фінансові інвестиції, товари та їхній рух на основі експортно-імпортних операцій; розрахункові і кредитні операції між суб’єктами зовнішньоекономічної діяльності, а також між суб’єктами й обслуговуючими їх банками; кінцеві фінансові результати господарської діяльності. Також об’єктами бухгалтерського обліку є операції, пов’язані з переоцінкою валютних коштів і валютних операцій, у зв’язку зі зміною курсів іноземних валют.

Задачі організації бухгалтерського обліку операцій по зовнішньоекономічній діяльності можуть бути сформульовані таким чином:

•забезпечення методологічно правильного відображення валютних активів підприємства, операцій із зовнішньоекономічної діяльності й результатів діяльності підприємства;

•упорядкування облікового процесу цих операцій у загальної системі

обліку;

•забезпечення ефективності обліку на основі його комп’ютеризації, впровадження прогресивних форм і методів обліку, планомірності й цілеспрямованості.

Методологічний аспект організації бухгалтерського обліку передбачають, передусім, представлення сукупності окремих елементів господарсько-фінансової діяльності й параметрів їх обліку. У залежності від предмета й мети бухгалтерського обліку визначається номенклатура етапів облікового процесу по його об’єктах: валютні активи та пасиви; господарські процеси й операції, що спричиняють рушення й зміну валютних активів; Господарські факти, які мають місце в процесі здійснення зовнішньоекономічної діяльності; розрахунки з особами й підприємствами –

зіноземними юридичними й фізичними особами; доходи, витрати і фінансові результати.

Випадками виникнення валютних операцій є:

 придбання й реалізація активів або погашення зобов’язань в іноземній валюті;

18

купівля-продаж послуг, ціни на які встановлені у іноземній валюті;

позик грошових коштів в іноземній валюті та погашення його;

невиконання валютного контракту.

Національним Планом рахунків передбачені ряд субрахунків для накопичення інформації з операцій в іноземній валюті. При цьому необхідно враховувати, що рахунків цих недостатньо, оскільки не передбачені субрахунки по накопиченню інформації по авансах виданих і отриманих, по розрахунках із підзвітними й матеріально-відповідальними особами, з іншими дебіторами і за зобов’язаннями перед іншими кредиторами. Суб’єктам зовнішньоекономічної діяльності рекомендується відкривати субрахунки другого порядку по вказаних об’єктах обліку.

Засновникам спільних підприємств може бути, крім того, передбачено використання Плану рахунків інших країн, але це повинно бути обговорене в установчому договорі. В договорі оговорюється що для партнера інформація, яка міститься у облікових регістрах, Головної книги і бухгалтерської звітності може бути надана на підставі рахунків держави іноземного партнера. В межах своєї країни вказані регістри і бухгалтерська звітність складаються на підставі національного Плану рахунків.

Важливим елементом методичного аспекту організації бухгалтерського обліку є правильно вибрана облікова політика відносно операцій в іноземних валютах. П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформації про операції в іноземних валютах і порядок відображення показників статей фінансової звітності суб’єктів зовнішньоекономічної діяльності за межами України в грошовій одиниці України. Норми П(С)БО 21 «Вплив змін валютних курсів» застосовуються всіма підприємствами, організаціями та іншими юридичними особами незалежно від форм власності (крім бюджетних установ).

Зовнішньоекономічна діяльність вимагає оформлення спеціальних документів, зв’язаних з експортно-імпортними операціями, інвестиціями, митним контролем, аналітикою доходів і витрат, обліком розрахунків із партнерами, розподілом прибутку між учасниками і т.д. Необхідна аналітична розшифровка рахунків розрахунків з іноземними контрагентами окремо за грошовими й негрошовими зобов’язаннями.

Носіями інформації поточного обліку операцій в іноземній валюті повинні бути приватні регістри аналітичного і синтетичного обліку, у яких повинна накопичиться інформація про рух матеріальних активів, що імпортуються та експортуються, про рух іноземної валюти та грошових документів у іноземній валюті, регістри обліку доходів від продажу у іноземній валюті, по розрахунках з покупцями та постачальниками, по розрахунках з іншими дебіторами й кредиторами, по розрахунках із бюджетом, по витратах і прибутках.

Необхідна аналітична розшифровка рахунків розрахунків з іноземними контрагентами окремо за грошовими й негрошовими зобов’язаннями.

Для обліку операцій зовнішньоекономічної діяльності резиденти України застосовують національний План рахунків.

19

У практиці обліку національна грошова одиниця є обов’язковою. Паралельно із записами в національній грошовій одиниці /в гривні/ валютні кошти й операції в іноземній валюті повинні відбиватися також у валюті розрахунків і платежів по її номіналу. Для цього можуть застосовуватися різні технічні способи організації облікових записів, наприклад, дублюючі комплекти облікових регістрів, запис даних при лінійно-позиційній будові регістрів через межу дробу та ін. Ведення приватних регістрів аналітичного й синтетичного обліку дозволить акумулювати інформацію по операціях зовнішньоекономічної діяльності в загальній системі обліку. По закінченні місяця за підсумковим даними приватних журналів-ордерів повинні набиратися зведені регістри синтетичного обліку.

Також важливим завданням у комплексі задач організації бухгалтерського обліку є його технічне забезпечення.

Питання для самоконтролю знань за темою 1

Перелік питань для перевірки знань студентів за темою "Предмет, завдання, зміст дисципліни та організація обліку"

1.Що є еквівалентом в оцінці валютних коштів в Україні?

2.Що включає поняття "валютний курс гривні", де він використовується?

3.Який порядок первинного визнанні операції в іноземній валюті?

4.Дайте характеристику поняття "курсові різниці".

5.Дайте характеристику поняття "монетарні і немонетарні статті балансу".

6.Як можна класифікувати статті балансу відносно П(С)БО 21?

7.Дайте перелік монетарних статей балансу.

8.Дайте перелік немонетарних статей балансу.

9.Дайте перелік умовно-монетарних статей балансу.

10.В чому є необхідність розмежування в обліку операцій у іноземній валюті заборгованості згідно з П(С)БО 21?

11.Як проводиться оцінка авансових сум у іноземній валюті по експортно-імпортних операціях згідно з П(С)БО 21?

12.В чому є необхідність аналітична розшифровка відносно окремих статей розрахунків з іноземними контрагентами за грошовими й негрошовими зобов'язаннями? Назвіть статті балансу.

13.Який порядок оцінки монетарних статей у поточному бухгалтерському обліку?

14.Назвіть періоди, за які здійснюється перерахунок заборгованості в іноземній валюті для визначення курсових різниць по монетарних статтях.

15.Як розділяються курсові різниці по операціях в залежності від виду діяльності? На якихрахунках вони враховуються?

16.Які суми курсових різниць не відбиваються в складі доходів і витрат по курсовим різницям?

20

17. Дайте характеристику поняття "сумові різниці". Назвіть види сумових різниць.

18.Назвіть основні об'єкти бухгалтерського обліку операцій по зовнішньоекономічної діяльності.

19.Назвіть задачі організації бухгалтерського обліку операцій по зовнішньоекономічній діяльності.

20.Що є випадками виникнення валютних операцій.

21.Назвіть субрахунки Плану рахунків для накопичення інформації з операцій в іноземній валюті.

22.Для чого суб'єктам зовнішньоекономічної діяльності рекомендується відкривати субрахунки другого порядку.

23.Яке П(С)БО визначає методологічні засади формування в бухгалтерському обліку інформаціїпро операції в іноземних валютах і порядок відображення показників статей фінансової звітності.

24.Дайте характеристику носіїв інформації поточного обліку операцій в іноземній валюті.

25.Назвіть способи організації облікових записів по операціях в іноземній валюті.

отримувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в іноземній валюті.

21

5. Державна митна служба України здійснює контроль за дотриманням правил поштових переказів за межі України.

а) так б) ні

6. Задачі бухгалтерського обліку методологічного характеру пов'язані з використанням національного Плану рахунків в бухгалтерському обліку та правильним відображенням на них операцій зовнішньоекономічної діяльності. а) так б) ні

7. Прямий метод здійснення експортно-імпортних операцій забезпечує більш тісні контакти з контрагентом, ніж непрямі.

а) так б) ні

8.До заходів валютного регулювання відноситься ліцензування та

9. Об'єктами бухгалтерського обліку зовнішньоекономічної діяльності є: а) валютні кошти і валютні операції; б) товари та їх рух на підставі експортно-імпортних операцій;

в) розрахункові та кредитні операції між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності;

г) всі відповіді правильні.

10.Юридичні особи мають право здійснювати зовнішньоекономічну діяльність з моменту:

а) виникнення необхідності; б) набуття ними статусу юридичної особи; в) набуття ними статусу юридичної особи і, якщо статутними документами передбачено положення про те, що підприємство займається ЗЕД.

11.Контроль за зовнішньоекономічною діяльністю здійснює:

Змістовний модуль 1 Теоретичні засади зовнішньоекономічної діяльності

та організація обліку

Тема 2. Зовнішньоекономічні контракти й особливості відображення інформації в системі бухгалтерського обліку

Теоретична частина.

2.1.Зміст і структура зовнішньоекономічного договору (контракту) та його значення в урегулюванні взаємних зобов'язань.

2.2.Порядок реєстрації зовнішньоекономічних договорів (контрактів).

2.3 Використання міжнародних правил "ІНКОТЕРМС" за зовнішньоекономічними договорами (контрактами)

2.4. Особливості відображення інформації зі зовнішньоекономічних договорів в системі бухгалтерського обліку.

Ключові слова: зовнішньоекономічний договір (контракт), базисні умови постачань, експорт та імпорт, квота, ліцензія.

Перелік рекомендованої літератури: 1, 3, 4, 13, 14, 15, 24, 25, 47, 49, 53, 54.

2.1. Зміст і структура зовнішньоекономічного договору (контракту) та його значення в урегулюванні взаємних зобов'язань.

Питання щодо форми, порядку укладення та виконання зовнішньоекономічних договорів (контрактів) регулюють наступні основні законодавчі та інші нормативні акти України:

•Господарський кодекс України;

•Закон України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.91 р.;

•Декрет Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.93 р.;

•Постанова Кабінету Міністрів України і Національного банку України "Про типові платіжні умови зовнішньоекономічних договорів (контрактів) і