Вплив податкового обліку на побудову робочого плану рахунків

Розробляючи в обліковій політиці робочий план рахунків, необхідно мати на увазі, що у Плану рахунків бухгалтерського обліку не передбачено ні рахунків, ні субрахунків для обліку доходів і витрат для цілей оподаткування. Це можна пояснити тим, що такі поняття не використовуються у фінансовому обліку і не передбачаються у встановленій кореспонденції рахунків. Але без накопичення інформації про них неможливо скласти Декларацію з податку на прибуток підприємства. Вибірка необхідних даних, або позасистемний облік доходів і витрат для оподаткування може привести до помилок у визначенні оподатковуваного прибутку.

Доцільність побудови єдиної системи обліку, в якій здійснювалося б накопичення даних для складання податкової звітності, урахування відмінностей між фінансовим і податковим обліком, підтверджується тим, що не дивлячись на відсутність таких рахунків, як „Доходи для цілей оподаткування” та „Витрати для цілей оподаткування”, Планом рахунків передбачені рахунки 17 „Відстрочені податкові активи” та 54 „Відстрочені податкові зобов’язання”, що допускає розбіжності між оподатковуваним прибутком та результатами фінансового обліку.

Якщо підприємство обирає спосіб формування доходів і витрат для оподаткування за допомогою рахунків бухгалтерського обліку, виникає питання, які рахунки доцільно використовувати. Накопичувати доходи для оподаткування можна на будь-якому вільному рахунку класу 7, що призначені для обліку доходів, а для накопичування податкових витрат відкрити новий рахунок у класі 9 “Витрати діяльності”. Також підприємства можуть використовувати для ведення податкового обліку позабалансові рахунки.

Тому при формуванні робочого плану рахунків доцільно включити до нього не тільки рахунки для ведення фінансового обліку, але й ув’язати їх з рахунками, які дозволять накопичувати інформацію для складання податкової звітності. На багатьох підприємствах податковий облік ведуть у системі рахунків бухгалтерського обліку.

Об’єкти та елементи облікової політики щодо оподаткування

Прийняття Податкового кодексу України суттєво змінило правила оподаткування і тим самим вплинуло на облікову політику підприємств. Проаналізуємо, які положення на вимогу податкового кодексу слід відобразити в обліковій політиці підприємства і як вони впливають на політику з фінансового обліку.

Кожен з розглянутих вище принципів, методів і процедур можна використовувати не тільки в фінансовому, а і в податковому обліку.

Об’єктами облікової політики щодо оподаткування є:

• діяльність підприємства в цілому;

• окремі господарські операції та об’єкти обліку;

• техніка ведення обліку.

Стосовно підприємства в цілому облікова політика передбачає можливість вибору спрощеної системи оподаткування, якщо чисельність працівників, розміри підприємства та обсяги його діяльності відповідають умовам, встановленим законодавством. За умови відповідності встановленим критеріям підприємство може бути платником податків за загальною системою оподаткування, а може зареєструватись як платник єдиного податку.

Положеннями Податкового кодексу також передбачено можливість вибору щодо реєстрації підприємства платником податку на додану вартість. У випадку, якщо підприємство не підлягає обов’язковій реєстрації як платник ПДВ згідно зі ст. 181 Податкового кодексу, воно може зареєструватись як платник ПДВ за своїм добровільним рішенням відповідно до ст. 182 Податкового кодексу.

Серед об’єктів обліку, стосовно яких згідно з положеннями Податкового кодексу є можливість вибору одного з альтернативних варіантів, можна визначити наступні об’єкти та елементи облікової політики.

1. Основні засоби:

- термін корисного використання – визначається для кожного об’єкта основних засобів за рішенням спеціально створеної комісії; він не може бути менше за мінімальний, встановлений у п.145.1 Податкового кодексу, тобто може відрізнятись від терміну, що застосовується у бухгалтерському обліку;

- вартісна межа віднесення активів до малоцінних необоротних – з 2012 р. встановлена Податковим кодексом на рівні 2500 грн., хоча згідно з П(С)БО 7 підприємства мають право встановлювати вартісну межу самостійно;

- ліквідаційна вартість – встановлюється за кожним окремим об’єктом, від цього буде залежати нарахування амортизації. До 01.04.2011 р. податкові правила не вимагали встановлення ліквідаційної вартості, як це здійснювалось завжди у бухгалтерському обліку;

- метод нарахування амортизації основних засобів та інших необоротних матеріальних активів – для цілей оподаткування може бути обраний один з методів, дозволених П(С)БО 7, але не обов’язково той, що використовується у бухгалтерському обліку;

- переоцінка – в обліковій політиці відображається тільки порядок бухгалтерської переоцінки, її результати не слід використовувати для цілей оподаткування. Податкова переоцінка носить характер індексації, не відображається у бухгалтерському обліку і може не описуватись в обліковій політиці.

2. Нематеріальні активи:

- термін корисного використання - визначається для кожного об’єкта наказом по підприємству при визнанні цього об’єкту активом;

- ліквідаційна вартість – аналогічно з основними засобами, встановлюється за кожним окремим об’єктом;

- методи нарахування амортизації - для цілей оподаткування може бути обраний один з методів, передбачених для основних засобів.

3. Запаси

- методи оцінки запасів при їх вибутті – для цілей оподаткування може застосовуватись один з методів, передбачених П(С)БО 9;

- порядок обліку транспортно-заготівельних витрат – впливає на собівартість реалізованого товару.

4. Дебіторська заборгованість:

- створення резерву сумнівних боргів – Податковий кодекс не встановлює альтернативи: витрати визнаються у сумі безнадійної дебіторської забор-гованості, що принципово відрізняється від правил, встановлених П(С)БО 10.

5. Облік зобов’язань:

- створення забезпечень – на відміну від П(С)БО 11 Податковий кодекс створення забезпечень не передбачає.

6. Доходи:

- тривалість операційного циклу виготовлення продукції – встановлюється для тривалих виробничих процесів, для яких передбачений особливий порядок визнання доходів і витрат;

- порядок визначення ступеня завершеності для визначення доходу від виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг з тривалим технологічним циклом – відповідно до п. 137.3 Податкового кодексу.

7. Витрати:

- перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт. послуг) – на відміну П(С)БО 16 до виробничої собівартості для цілей оподаткування не відносять загальновиробничі витрати, тому слід ретельно визначити статті витрат, що включаються до податкової собівартості;

- норми витрат по браку – встановлюються підприємством самостійно згідно з п.138.7 Податкового кодексу;

- період створення кваліфікаційних активів – може визначатись підприєм-ством самостійно, але рекомендовано вважати його більшим, ніж 3 місяця.

8. Відстрочені податки:

- періодичність визначення відстрочених податків – за власним рішенням підприємства може дорівнювати 1 року, кварталу або місяцю.

Крім розглянутих об’єктів, податковий і фінансовий облік розрізняються як за первинними документами, так і за обліковими регістрами, звітними документами (їх формами та термінами подачі).

На сьогодні підприємства мають право самостійно приймати рішення щодо техніки формування інформації про доходи та витрати для оподаткування. Накопичування такої інформації може здійснюватись у регістрах бухгалтерського обліку або шляхом ведення окремих регістрів без записів в системі рахунків бухгалтерського обліку.