5.2. Облікова політика щодо дебіторської заборгованості підприємства Оцінка дебіторської заборгованості

У момент визнання дебіторська заборгованість оцінюється за первісною вартістю у залежності від її виду:

1. Заборгованість, що забезпечена векселями, оцінюється в поточному обліку за номінальною вартістю векселів.

2. Поточна дебіторська заборгованість за реалізовані товари, роботи, послуги договором між підприємством і покупцем і оцінюється за справедливою вартістю компенсації, що була отримана чи підлягає одержанню

3. Дебіторська заборгованість, не пов'язана з реалізацією товарів, робіт, послуг - за сумою погашення.

На дату складання балансу – за чистою вартістю реалізації, що дорівнює первісній вартості мінус резерв сумнівної заборгованості.

З метою рівномірного включення очікуваних майбутніх витрат до складу витрат звітного періоду створюється резерв сумнівних боргів.

Резерв створюється за результатами проведення інвентаризації заборгованості. Розмір резерву визначається, виходячи з:

1. Платоспроможності окремих дебіторів. Сумнівний борг визначається за кожним дебітором. Підставою для визнання заборгованості сумнівною є дані фінансової звітності дебітора, відомості відносно ліквідації або банкрутства дебітора, пред’явлення претензії дебітору.

2. Питомої ваги безнадійних боргів у чистому доході від реалізації продукції, товарів, робіт, послуг на умовах наступної оплати.

Сума резерву, яку необхідно нарахувати

Чистий дохід від реалізації продукції на умовах наступної оплати

Коефіцієнт сумнівності

=

х

Чистий дохід від реалізації продукції на умовах наступної оплати

Визнана безнадійною заборгованість за розрахунковий період

Коефіцієнт сумнівності

=

/

3. На основі класифікації (періодизації) дебіторської заборгованості.

Сума резерву, поточна коефіцієнт

яку необхідно = ∑ ( дебіторська Х сумнівності )

нарахувати заборгованість цієї групи

Підприємство самостійно визначає кількість груп та критерії віднесення непогашеної дебіторської заборгованості до певної групи. Найбільш розповсюджена група:

• прострочена дебіторська заборгованість терміном до 30 днів;

• від 30 до 90 днів

• більше 90 днів

Коефіцієнт сумнівності = (∑ Бзн / Дзн) / і

Бзн – фактично списана безнадійна ДЗ відповідної групи за певний місяць обраного періоду

Дзн – ДЗ відповідної групи на кінець певного місяця обраного періоду

і – кількість місяців в обраному періоді

Вибір методу визначення резерву, а також тимчасових інтервалів для періодизації заборгованості, є самостійним рішенням підприємства.

Тема 6. Облікова політика щодо виробничих витрат та калькулювання собівартості продукції

6.1. Зміст облікової політики щодо виробничих витрат та калькулювання собівартості продукції

6.2. Облікова політика щодо виробничих витрат

6.3. Калькулювання собівартості продукції за обліковою політикою

Нормативно-правові документи

1. П(С)БО 9 „Запаси”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 20.10.1999 р. № 246 із змінами і доповненнями.

2. П(С)БО 16 „Витрати”, затверджене наказом Міністерства фінансів України від 29.11.1999 р. №290 із змінами і доповненнями.

3. Методичні рекомендації з формування собівартості продукції (робіт, послуг) у промисловості, затверджені наказом Державного комітету промислової політики від 02.02.2001р. № 47.

6.1. Зміст облікової політики щодо виробничих витрат

та калькулювання собівартості продукції

Щодо обліку виробничих витрат і визначення собівартості готової продукції в обліковій політиці повинні бути розкриті наступні питання, представлені у табл. 6:

Таблиця 6 - Складові облікової політики щодо обліку витрат і калькулювання собівартості продукції (робіт, послуг)

№ з/п.		Складові облікової політики	Можливі варіанти принципів чи методів обліку
1		Об'єкти обліку витрат на виробництво продукції	- за центрами виникнення - за об'єктами обліку
2		Перелік калькуляційних одиниць	Обираються підприємством самостійно
3		Методи обліку витрат	- попроцесний, - позамовний, - попередільний, - нормативний, - котловий
4		Методи калькулювання собівартості продукції, робіт, послуг	- простий, - виключення витрат на побічну продукцію, - метод коефіцієнтів, - нормативний, - за змінними витратами, - параметричний, - комбінований
5		Перелік і склад статей калькуляції собівартості продукції (робіт, послуг)	Обираються підприємством самостійно
6		Оцінка зворотних відходів та супутньої продукції	- за ціною можливого використання, - за ціною продажу, - шляхом коефіцієнтного розподілу між основною та супутньою продукцією - тощо
7		Перелік і склад змінних та постійних загально-виробничих витрат	Обираються підприємством самостійно
8		Методи оцінки запасів при вибутті	- ідентифікованої собівартості відпові­дної одиниці запасів; - середньозваженої собівартості; - собівартості перших за часом надхо­дження запасів (ФІФО); - нормативних витрат; - ціни продажу
9		Метод розподілу транспортно-заготівельних витрат	- за середнім відсотком (за вартістю, за вагою, за групами запасів), - за методом прямого списання тощо
10		Метод оцінювання незавершеного виробництва	- ФІФО, - середньозваженої собівартості
11		Перелік витрат майбутніх періодів	Обираються підприємством самостійно
12	Бази розподілу непрямих витрат основного виробництва		Обирається підприємством самостійно
13	Розрахунок нормальної потужності		У грошовому чи натуральному вимірнику
14	Порядок обліку та база розподілу змінних і розподілених постійних загальновиробничих витрат		- години роботи; - заробітна плата; - обсяг діяльності; - прямі витрати тощо
15	Розробка калькуляційних листів і визначення періодичності калькулювання		Обираються підприємством самостійно
16	Розробка внутрішньої звітності		Форми і періодичність подання визначаються самостійно