- •Міністерство освіти і науки,
- •Таблиця 1 - Варіанти контрольних робіт
- •Тема 1.1. Предмет екології. Екосистеми, їхня структура,
- •Тема 1. 2 Біосфера
- •Тема 2.1. Cоціоекосистеми
- •Тема 2.2.Природокористування і екологічні проблеми.
- •Тема 3.1. Глобальні екологічні проблеми.
- •Тема 1.1 Предмет екології. Екосистеми, їхня структура, властивості
- •1. 1 Теоретична частина
- •1.1.1 Предмет екології, її об’єкт та завдання
- •1.1.2 Поняття екосистеми
- •1.1.3 Класифікація екосистем
- •1.1.4 Компоненти екосистеми. Структура екосистем
- •1.1.5 Екологічні фактори
- •1.1.6 Лімітуючи екологічні фактори, принцип Лібіха -Шефельда.
- •1.1.7 Функціонування екосистем. Потоки енергії та речовини у
- •1.1.8 Стійкість і саморегуляція екосистем
- •1.1 Практична частина
- •Тема 1.2 Біосфера її структура, властивості і закони
- •1.2 Теоретична частина
- •1.2.1 Поняття «Біосфера». Навчання Вернадського в.І. Про біосферу
- •1.2.2 Основні типи речовини у біосфері
- •1.2.3 Живі організми у біосфері
- •1.2.4 Атмосфера
- •1.2.5 Гідросфера
- •1.2.6 Літосфера
- •1.2.7 Функціонування біосфери. Функції живої речовини у біосфері
- •1.2.8 Складові енергетичного балансу у біосфері
- •1.2.9 Біохімічні кругообіги речовини
- •1.2.10 Стабільність біосфери
- •1.2.11 Самоорганізація біосфери
- •1.2 Практична частина
- •1.2.Контрольна частина. Тестові завдання.
- •Вступна частина
- •Тема 2.1 Соціоекосистеми, їх структура і закони функціонування
- •2.1 Теоретична частина
- •2.1.1 Поняття соціоекосистем, їх класифікація
- •2.1.2 Структура соціоекосистем
- •2.1.3 Історія взаємовідносин людського суспільства і природи.
- •2.1.4 Функціонування соціоекосистем. Залежність
- •2.1.5 Соціоекосфера. Навчання Вернадського в.І. Про ноосферу
- •2.1 Практична частина
- •Тема 2.2 природокористування і екологічні проблеми
- •2.2. Теоретична частина
- •2.2.1 Соціально-економічний механізм взаємодії суспільства і
- •Природні ресурси
- •2.2.3 Завдання раціонального природокористування
- •2.2.4 Розрахунок еколого-економічної ефективності виробничих
- •2.2.5 Економічні оцінки і стимули відтворення природного
- •2.2.6 Економічні механізми природокористування
- •2.2.7 Плата за природокористування і забруднення природного
- •2.2.8 Проблеми гармонізації взаємодії між суспільством і природою
- •2.2 Практична частина
- •Природокористування?
- •Змістовий модуль 3 Майбутнє людства в контексті глобальних екологічних проблем. Пошук шляхів виживання людства Вступна частина
- •Тема 3.1 глобальні екологічні проблеми
- •3.1 Теоретична частина
- •3.1.1 Загальна характеристика глобальних проблем
- •3.1.2 Забруднення біосфери
- •3.1.3 Забруднення атмосфери
- •3.1.4 Забруднення гідросфери
- •3.1.5 Забруднення літосфери
- •3.1.6 Радіація у біосфері
- •3.1.7 Парниковий ефект
- •3.1.8 Кислотні дощі
- •3.1.9 Виснаження озонового прошарку
- •3.1.10 Масове зведення лісів
- •3.1.11 Проблема відходів
- •3.1.12 Сільське господарство
- •3.1.13 Виробництво енергії і екологічні проблеми
- •3.1.14 Екологічна криза, як криза антропоцентризської
- •3.1 Практична частина.
- •Тема 3.2 Діяльність урядових та неурядових
- •3.2 Теоретична частина
- •3.2.1 Міжнародна екополітика
- •3.2.2 Діяльність оон
- •3.2.3 Діяльність юнеско
- •3.2.4 Діяльність «зелених»
- •3.2.7 Сталий розвиток – міф чи реальність
- •3.2.8 Стратегія й тактика виживання людства
1.1.5 Екологічні фактори
Властивості екосистем описують за допомогою екологічних факторів. Екологічні фактори - усі складові середовища існування, що впливають на життя й розвиток організмів і на які вони реагують реакціями пристосування (адаптуються).
Розрізняють такі види екологічних факторів:
1. Абіотичні - фактори неживої природи. Вони поділяються на: хімічні - хімічний склад повітря, води, ґрунтів і фізичні - температура, освітленість, вологість, тиск, рівень радіації й ін.
2. Біотичні - фактори живої природи, пов'язані з діяльністю тварин, рослин, мікроорганізмів.
3. Антропогенні - фактори прямо або побічно зобов'язані своїм походженням із діяльністю людини.
Стосовно екосистеми розрізняють зовнішні й внутрішні екологічні фактори . Зовнішні(екзогенні ) - фактори, що діють на екосистему через зовнішнє середовище, але самі практично не відчувають зворотної дії (потоки Сонячної енергії, розмір атмосферних осадків і ін..).
Внутрішні- фактори якості екосистеми. До них відносять:
а) мікрометеорологічні - освітленість, температура, вологість приземного прошарку повітря, утримання в ньому кисню, вуглекислого газу тощо;
б) ґрунтові - температура, вологість і склад ґрунтів, утримання гумусу, доступність мінерального харчування, окисновідновний потенціал;
в) біотичні - щільність популяції різноманітних видів, їх віковий склад, морфологічні, фізіологічні і поведінкові характеристики тощо.
1.1.6 Лімітуючи екологічні фактори, принцип Лібіха -Шефельда.
Межа толерантності екосистеми
Живі організми, а значить і екосистеми, реагують на силу впливу того або іншого екологічного фактора. Негативний вплив екологічного фактора може виникати як у випадку надлишку, так і нестачі його дози .Тому є поняття сприятлива доза, або зона оптимуму екологічного фактора й зона песімуму - дози фактора, при якій організми почуваються пригнічено. Залежність ступеня впливу екологічного фактора від його дози показана на рис. 1.1.2.
Мінімальні і максимальні стерпні значення екологічного фактора звуться критичними значеннями (критичними точками).
Зона між критичними значеннями екологічного фактора зветься зоною толерантності (зоною виживання ) екосистеми стосовно даного екологічного фактора. Найбільше поширені організми із широким діапазоном толерантності щодо всіх екологічних факторів.
Зона оптимуму – набір значень екологічного фактора оптимально сприятливих для життя й розвитку живих організмів.
Для нормальної життєдіяльності екосистеми будь-який екологічний фактор повинен приймати оптимальні значення або хоч би не виходити за межі критичних точок - закон оптимуму.
Лімітуючи екологічні фактори- це ті екологічні фактори, доза яких наближається до критичних значень, тобто значення яких вище або нижче оптимального значення. Таким чином, лімітуючи фактори здержують розвиток організмів за рахунок недоліку або надлишку цього фактора порівняно з потребою.
Принцип Лібіха-Шефельда - стійкість екосистеми визначається найслабшою ланкою в ланцюзі її екологічних потреб (тобто стійкість визначається тим компонентом, що у мінімум, або у максимумі).
Уся сукупність умов необхідних для існування того або іншого виду живих організмів, а також його роль у біологічному співтоваристві становлять екологічну нішу. Кожний вид займає свою нішу у співтоваристві.