- •Міністерство освіти і науки,
- •Таблиця 1 - Варіанти контрольних робіт
- •Тема 1.1. Предмет екології. Екосистеми, їхня структура,
- •Тема 1. 2 Біосфера
- •Тема 2.1. Cоціоекосистеми
- •Тема 2.2.Природокористування і екологічні проблеми.
- •Тема 3.1. Глобальні екологічні проблеми.
- •Тема 1.1 Предмет екології. Екосистеми, їхня структура, властивості
- •1. 1 Теоретична частина
- •1.1.1 Предмет екології, її об’єкт та завдання
- •1.1.2 Поняття екосистеми
- •1.1.3 Класифікація екосистем
- •1.1.4 Компоненти екосистеми. Структура екосистем
- •1.1.5 Екологічні фактори
- •1.1.6 Лімітуючи екологічні фактори, принцип Лібіха -Шефельда.
- •1.1.7 Функціонування екосистем. Потоки енергії та речовини у
- •1.1.8 Стійкість і саморегуляція екосистем
- •1.1 Практична частина
- •Тема 1.2 Біосфера її структура, властивості і закони
- •1.2 Теоретична частина
- •1.2.1 Поняття «Біосфера». Навчання Вернадського в.І. Про біосферу
- •1.2.2 Основні типи речовини у біосфері
- •1.2.3 Живі організми у біосфері
- •1.2.4 Атмосфера
- •1.2.5 Гідросфера
- •1.2.6 Літосфера
- •1.2.7 Функціонування біосфери. Функції живої речовини у біосфері
- •1.2.8 Складові енергетичного балансу у біосфері
- •1.2.9 Біохімічні кругообіги речовини
- •1.2.10 Стабільність біосфери
- •1.2.11 Самоорганізація біосфери
- •1.2 Практична частина
- •1.2.Контрольна частина. Тестові завдання.
- •Вступна частина
- •Тема 2.1 Соціоекосистеми, їх структура і закони функціонування
- •2.1 Теоретична частина
- •2.1.1 Поняття соціоекосистем, їх класифікація
- •2.1.2 Структура соціоекосистем
- •2.1.3 Історія взаємовідносин людського суспільства і природи.
- •2.1.4 Функціонування соціоекосистем. Залежність
- •2.1.5 Соціоекосфера. Навчання Вернадського в.І. Про ноосферу
- •2.1 Практична частина
- •Тема 2.2 природокористування і екологічні проблеми
- •2.2. Теоретична частина
- •2.2.1 Соціально-економічний механізм взаємодії суспільства і
- •Природні ресурси
- •2.2.3 Завдання раціонального природокористування
- •2.2.4 Розрахунок еколого-економічної ефективності виробничих
- •2.2.5 Економічні оцінки і стимули відтворення природного
- •2.2.6 Економічні механізми природокористування
- •2.2.7 Плата за природокористування і забруднення природного
- •2.2.8 Проблеми гармонізації взаємодії між суспільством і природою
- •2.2 Практична частина
- •Природокористування?
- •Змістовий модуль 3 Майбутнє людства в контексті глобальних екологічних проблем. Пошук шляхів виживання людства Вступна частина
- •Тема 3.1 глобальні екологічні проблеми
- •3.1 Теоретична частина
- •3.1.1 Загальна характеристика глобальних проблем
- •3.1.2 Забруднення біосфери
- •3.1.3 Забруднення атмосфери
- •3.1.4 Забруднення гідросфери
- •3.1.5 Забруднення літосфери
- •3.1.6 Радіація у біосфері
- •3.1.7 Парниковий ефект
- •3.1.8 Кислотні дощі
- •3.1.9 Виснаження озонового прошарку
- •3.1.10 Масове зведення лісів
- •3.1.11 Проблема відходів
- •3.1.12 Сільське господарство
- •3.1.13 Виробництво енергії і екологічні проблеми
- •3.1.14 Екологічна криза, як криза антропоцентризської
- •3.1 Практична частина.
- •Тема 3.2 Діяльність урядових та неурядових
- •3.2 Теоретична частина
- •3.2.1 Міжнародна екополітика
- •3.2.2 Діяльність оон
- •3.2.3 Діяльність юнеско
- •3.2.4 Діяльність «зелених»
- •3.2.7 Сталий розвиток – міф чи реальність
- •3.2.8 Стратегія й тактика виживання людства
2.1.4 Функціонування соціоекосистем. Залежність
соціоекосистем від речовинно-енергетичного балансу
Слід зазначити, що природа й суспільство виступають як антагоністичні системи. Критерієм досконалості природної підсистеми вважається відсутність на неї будь якого антропогенного навантаження.
Критерієм досконалості соціально-економічної підсистеми є максимальна економічна ефективність.Про гармонізацію інтересів природи й суспільства при роздільному підході до цих систем не може бути мови. В останні роки, коли антропогенні навантаження на природу стали настільки великі, що стало руйнуватися природне середовище, людство починає усвідомлювати, що вихід треба шукати в компромісному об'єднанні по різному направлених, суперечливих соціально-економічних і екологічних інтересів. Це можливо лише при розгляді системи суспільство - природа як єдиної системи - соціоекосистеми.Критерієм досконалості соціоекосистеми є оптимальні природні, матеріальні, санітарно-гігієнічні та естетичні умови існування в ній людського суспільства.
Для нормального функціонування соціоекосистеми усі її складові повинні знаходитися в динамічній рівновазі, при якій матеріально-енергетичний обмін між суспільством і природою органічно вписаний у природний кругообіг речовини й енергетичних потоків, завдяки чому загальний баланс речовини та енергетичних потоків зберігається. Якщо ця рівновага порушується (унаслідок антропогенного впливу) системи деградують до повного розпаду. Самостійна підтримка динамічної рівноваги в соціоекосистемах неможлива, тому що їхні підсистеми є системами антагоністичними. Соціоекосистеми нормально функціонують тільки при регуляції усіх процесів, які у них відбуваються, причому ця регуляція здійснюється суспільством. Основним соціоекономічним законом є закон оптимальної відповідності стану природного середовища й характеру розвитку суспільства, суть якого така: люди в процесі природокористування повинні постійно пов’язувати свої соціально - економічні потреби з можливостями біосфери задовольнити їх без особливих утрат для себе.
2.1.5 Соціоекосфера. Навчання Вернадського в.І. Про ноосферу
У ході розвитку людства, росту чисельності населення на Земній Кулі, появі технічних споруд, розвитку культурних та соціальних феноменів у межах біосфери з'явилася нова підсистема «людство — природне середовище». Зростає вплив на біосферні компоненти виробничих та соціальних факторів, спричинений існуванням людини. Взаємодія в підсистемі «людство — природне середовище» має двобічний характер, але з ростом технічної озброєності людини в ній почав переважати одно направлений вплив людини на природні компоненти. Такий вплив отримав назву антропогенного, а зміни природних комплексів під впливом людини — антропогенезу. Так на Землі з'явилася нова структура - антропосфера, або, як її ще називають, соціоекосфера.
Соціоекосфера - сфера Землі і ближнього космосу, що найбільшою мірою прямо або побічно видозмінена людиною в минулому і буде ще більше змінена людьми у майбутньому.
До складу соціоекосфери входять: біосфера, охоплені людською діяльністю; ділянки геосфери; космос, що прилягає до Землі і людське суспільство з усіма досягненнями, спорудженнями, інституціями, формами організації, типами соціальних і виробничих відносин.
З розвитком цивілізації соціоекосфера невпізнанно змінилася. Антропогенний вплив на природне середовище настільки зріс, що воно часто не може з ним справитися, і стабільна рівновага порушується. Чи зможе людство запобігти руйнації середовища свого існування і запобігти самознищення
З цього приводу В.І. Вернадський залишався оптимістом. Він вірив, що людство, не зупиняючи свого руху по шляху прогресу, знайде шляхи збереження рівноваги на планеті, і зазначив цей шлях: біосфера, змінена силою озброєного науковими знаннями людства, неминуче перетвориться в ноосферу - сферу Розуму. На думку В. І Вернадського, людство повинно взяти на себе відповідальність за подальшу еволюцію біосфери, інакше в нього не буде майбутнього. Основна ідея В.І. Вернадського - Розум повинен управляти біосферою. По аналогії з біосферою, ноосферою іноді називають ту частину оболонки Землі, що доступна цілеспрямованому розвитку під дією Розуму. Відповідно до навчання В.І. Вернадського, ноосфера - це не просто частина простору, треба говорити про епоху ноосфери, про ту епоху, коли подальша еволюція планети буде спрямована розумом. У навчанні В.І Вернадського стверджується не тільки необхідність цілеспрямованого розвитку біосфери, підпорядкованого забезпеченню подальшого розвитку цивілізації, але і таких змін суспільства, його природи й організації, які були б спроможні забезпечити потрібну гармонію в розвитку природи і суспільства. Або подальший розвиток нашої планети зробиться таким, що спрямовується людським інтелектом, або цивілізація зникне з її поверхні. Третього шляху немає. У цьому і була, мабуть, основна теза в навчанні В.І.Вернадського. Єдиний вихід - необхідно сформувати нові норми і правила життя людей на нашій планеті, коли природокористування буде ґрунтуватися не лише на економічних принципах, а й на принципах медичної доцільності, коли інтересам охорони здоров’я й довкілля взагалі, надається перевага перед виробничо-економічною рентабельністю.