3.2.4 Діяльність «зелених»

«Зелені» - одне з масових демократичних рухів, яке виникло на початку 70-х років у країнах Західної Європи у виді окремих груп, що об'єдналися в боротьбі проти забруднення навколишнього середовища, шкідливих наслідків розвитку атомної енергетики і т.п. З середини 70-х рр. усе більше місце у вимогах «зелених» займають питання зберігання миру, скорочення військових бюджетів, децентралізації й демократизації громадського життя й ін. Рух «зелених» об'єктивно відбиває наростаюче в широких прошарках населення розвинених країн невдоволення існуючою системою, прагнення до змін, пошук альтернативи. Найбільший розмах це прямування одержало у ФРН, де в січні 1980 р. воно оформилося в політичну партію. Партія «зелених» на парламентських виборах 1987 р. одержала більше 3 млн. голосів.

У січні 1984 р. на скликаній у Брюсселі конференції була утворена Європейська партія зелених куди увійшли відповідні об'єднання з Австралії, Бельгії, Великобританії, Ірландії, Нідерландів, ФРН і Франції; у квітні 1984 р. пройшов її перший конгрес. Він обговорив програму мінімум на виборах у Європейський парламент, у якій включені вимоги про заборону і знищення хімічної й бактеріологічної зброї, про ліквідацію ядерних арсеналів у Європі. На виборах у Європейський парламент у 1984 р. «зелені» домоглися помітного успіху, отримавши 11 місць.

3.2.5 Діяльність Римського клубу

Римський клуб - це міжнародна громадська організація, заснована у 1968 р. з метою дослідження розвитку людства в епоху науково-технічної революції. Римський клуб - це неформальна спілка , яка об'єднує біля 100 учених, суспільних діячів і керівників міжнародних корпорацій і фондів із 43 країн, які фінансують дослідження. Вона не має ні структури, ні штабу, ні бюджету. Фундатор клуба - італійський економіст, бізнесмен і суспільний діяч А.Печчеи Під час заснування клуба індустріальний світ переживав пік повоєнного періоду прискореного економічного росту, але вже тоді з'явилися тривожні ознаки дисгармонії. На першому засіданні, що відбулося у Римі (відтіля і назва клуба), купка західноєвропейців заявила, що зростаюча взаємозалежність країн потребує нового глобального мислення, що неблагополуччя сучасного суспільства такі багатогранні, що більше не можна по черзі і ізольовано вирішувати ці питання.

Ціль Римського клуба - дослідження найближчих і подальших наслідків великомасштабних рішень, пов'язаних з обраними людством шляхами науково-технічного й економічного розвитку. Перед дослідниками Римського клуба постала головна проблема: чи можна зберегти здоровий стан регіонального і глобального природного середовища, економічну рівновагу, усталеність суспільного розвитку і добробут людей, базу не поновлюваних природних ресурсів, якщо неминучі зміни в характері використання енергетичних і сировинних матеріалів, засобах виробництва й споживання в індустріальних країнах будуть і далі йти шляхом найменшого опору, керуючись тільки вузькими економічними інтересами?

Відповіді на ці питання Римський клуб подає як результат своєї роботи в такій формі, яка зробила б їх надбанням широкої публіки й одночасно вагомим аргументом для осіб, що приймають рішення. Переслідуючи ці цілі, члени Римського клуба створюють тимчасові робочі групи, що подають результати досліджень у виді «доповідей Римському клубу», серед них такі як «Межі росту», «Стратегія виживання», «За межами сторіччя марнотратства», «Цілі для людства". У цих роботах розглянуті моделі майбутнього людства.

Римський клуб здійснив ряд дослідницьких проектів; неодноразово організовував зустрічі із суспільними й політичними діячами різних країн світу. На думку членів Римського клуба, нові демографічні хвилі (приріст населення) призведуть до збільшення навантаження на природне середовище у зв'язку із зростанням виробництва продовольства, коли усе більше землі буде іти під пасовища, гинути від ерозії; через кількість відходів, що росте, які повинна буде поглинути земля, повітря, океан.

Уважається, що зараз уперше стає помітним вплив на природу людської діяльності. Ступінь і наслідки цього важко оцінити, але ця непевність змушує тривожитися ще більше. Зростання людської активності набагато значніше, ніж просте зростання числа людей, людська діяльність зростає в 15-20-кратних розмірах, і так буде продовжуватися, якщо ми рішуче не змінимо спосіб життя. Зробити повний кількісний розрахунок можливих наслідків забруднення навколишнього середовища надзвичайно важко, як і оцінити його поширення в глобальних масштабах. За більш ніж чверть вікову діяльність Римського клубу проведено більш 40 міжнародних конференцій, рад, консультацій. Члени Римського клуба сьогодні звертають увагу на перспективи подальшого розвитку Європи в рамках проекту «Європа-2020», роль і відповідальність європейських країн у світових змінах.

3.2.6 Екстраполяційні динамічні й нормативні моделі майбутнього

Основу сучасного глобального моделювання заклав американський професор Джейн Форестер. Використовуючи розроблений ним метод "системної динаміки", Форестер створив перші моделі "мир-1" і "мир-2", які відбивали тенденції і взаємозв'язки 5 головних перемінних: населення, капіталу, ресурсів, забруднення навколишнього середовища й виробництва продовольства. Модель Форестера мала попередній характер і давала лише самі загальні висновки. Для більш докладного аналізу була створена група під керівництвом учня Форестера Д.Медоуза, яка розробила модель "мир-3". Медоуз та його співробітники провели комп'ютерний аналіз світового економічного розвитку у двох варіантах:

1. При збереженні сучасних тенденцій розвитку суспільства (рис. 3.2.1А).

У цьому випадку, населення планети й забруднення навколишнього середовища по інерції будуть ще деякий час збільшуватися після піка індустріалізації, а потім настане драматично бистре скорочення чисельності населення, ресурсів, виробництва продуктів харчування на душу населення;виробництва промислової продукції на душу населення

2. Другий варіант припускає нульовий приріст населення (рис. 3.2.1Б).

У цьому випадку можливий перехід на рейки стійкого розвитку.

1-ресурси; 2-виробництво продуктів харчування на душу населення;

3-чисельність населення; 4-виробництво промислової продукції на душу населення; 5-забруднення.

Рисунок 3.2.1- Комп'ютерний аналіз світового економічного розвитку

(по Д. Медоузу):

Під керівництвом Д.Медоуза була підготовлена перша доповідь Римському клубу "Межі росту", яка викликала широкий суспільний резонанс. Д.Медоуз дав самі несприятливі прогнози на майбутнє: через 75 років сировинні ресурси Землі будуть вичерпані, а нестача продовольства стане катастрофічною, якщо економічний розвиток не буде зведено до простого відтворення, а приріст населення Землі не буде поставлений на жорсткий контроль. Висновки доповіді одержали назву концепції "нульового росту".

Не зважаючи на те, що окремі аспекти роботи можна критикувати, головне значення цих робіт у тому, що вони вперше поставили питання про можливість катастрофічних наслідків сучасного характеру розвитку суспільства. Головну небезпеку автори робіт (Медоуз, Форестер) бачать у необмеженому зростанні чисельності населення, капіталу й забруднення навколишнього середовища.

Публікація другої доповіді Римському клубу, яка відома під назвою "Стратегія виживання" (німецький варіант) і "Людство у поворотного пункту" (американське видання) є результатом роботи двох груп вчених, що проводили дослідження під керівництвом М.Месаровича (США) і Е.Пестеля (ФРН). У цій роботі вміщуються економічні розрахунки й моделі розвитку для 50-літнього періоду (1975 - 2025 р.). Авторами цієї доповіді виділені два типи розвитку світу. При першому типі, передумовою якого є зберігання існуючих тенденцій світового розвитку - неминуча ціла серія регіональних катастроф, що відбудуться значно раніш, чим це припускали вчені групи Медоуза, і поступово захоплять усю планету. Відбудеться швидке вичерпання усіх відомих ресурсів, посилення розриву між "багатими" і "бідними" країнами. Якщо не припиниться ріст населення - різко загостриться проблема продовольства. Перспектива чекання "меж росту" природно не може задовольнити людство. "Стратегія виживання" Месаровича і Пестеля полягає не в досягненні "стану глобального розвитку", як пропонували автори моделі "Мир-3", а в переході до "органічного росту" - другого типу розвитку світу, який припускає диференційований, керований розвиток різноманітних частин світової системи, в результаті чого досягається збалансований розвиток усього людства.

Ні одна з розглянутих робіт не дає позитивних висновків стосовно майбутнього людства, якщо не відбудуться корінні зміни у відношенні людей до природи та визначенні основних цінностей життя.

За найбільш обґрунтованими підрахунками Л.Брауна, К.Флейвіна та С.Постеля, для стійкого розвитку цивілізації, населення Землі не повинно перевищувати 8млрд. чоловік, але навіть і в цьому випадку потрібні зміни характеру виробництва та стилю життя.

Для вирішення протиріччя в системі "людина – біосфера" потрібна нова ноосферна ідеологія, навіть ноосферна "революція". В основу взаємовідносин людини з природним середовищем повинні бути покладені нові принципи зберігаючого гуманізму, перехід до ноосферної економіки, екологізація виробничої діяльності та людської свідомості.