3.2.8 Стратегія й тактика виживання людства

Нині настав час серйозного переосмислення людством ставлення до природи, час об’єднання зусиль націй і народів у боротьбі за врятування біосфери планети, здійснення нових локальних, регіональних і міжнародних програм подальшого розвитку та виживання, які повинні базуватися на нових соціально-політичних засадах, екологічній основі, глибоких екологічних знаннях і підвищеній загальнолюдській екологічній свідомості. Існування й благополуччя людини сьогодні залежить від того, чи вдасться нам піднести принципи довгострокового розвитку до рівня всесвітньої етики. Для цього слід докласти великих зусиль і підвищити готовність до співробітництва націй у таких сферах, як глобальна ліквідація бідності, активна підтримка миру в усьому світі, підвищення міжнародної безпеки, раціональне, бережливе використання глобальних загальних природних ресурсів, регулювання народонаселення, вирішення проблем енергетики (максимальне залучення альтернативних видів енергії, підвищення ефективності, надійності та безпечності існуючих), харчування, урбанізації, охорони флори та фауни. Тягар цих турбот має лягти на всі країни. Ті з них, що розвиваються, перш за все повинні вирішувати демографічні проблеми, проблеми опустелювання, знищення лісів, фауни та флори. Розвинені країни повинні вирішувати проблеми надлишкової урбанізації, надлишкового забруднення довкілля промисловими й сільськогосподарськими відходами, особливо токсичними, надвиробництва та надлишкового споживання, кислотних дощів і демілітаризації. Усі країни повинні брати участь у збереженні світу, виправленні економічної системи, яка посилює нерівність і збільшує кількість бідних і голодних. Для майбутнього всього людства, наступні два десятиріччя будуть визначальними: або співдружність націй вирішить найголовніші екологічні проблеми, або почнеться незворотна деградація біосфери й поступова загибель цивілізації. Планета вже не витримує антропогенного тиску: подвоєння населення всього за кілька десятиріч та його концентрація, головним чином, у містах; п’яти-десятикратний приріст економічної активності менш ніж за століття; некероване зростання різних перетворень у сільському господарстві, енергетичних і промислових системах; мілітаризація суспільства та накопичення величезної кількості глобально небезпечної ядерної та хімічної зброї. Нові технології та потенційно необмежений доступ до інформації відкривають нові величезні перспективи позитивного й негативного перетворення довкілля. Кожна область змін людської діяльності має свої складні та важливі завдання, але головна проблема витікає із їх системного характеру. Через це довкілля та розвиток, які ще донедавна вважали ізольованими одне від одного, виявилися тісно пов’язаними. Зв’язуються також окремі галузі знань, організації, відомства, країни.

Взаємопов’язаний, комплексний характер нових завдань і екологічних проблем вступив у протиріччя з характером дій існуючих національних відомств у межах кожної країни та транснаціональних компаній і корпорацій світу. Ці відомства, як правило, є незалежними, відокремленими і виконують порівняно вузькі завдання, приймаючи рішення за закритими дверима. Існує роз’єднаність відомств, що керують економікою, і відомств, які відповідають за охорону природи. Новий підхід потребує докорінної зміни ставлення урядів, відомств, корпорацій і приватних осіб до навколишнього середовища, подальшого розвитку й міжнародного співробітництва. Такий підхід може реалізуватися двома шляхами. Перший – коли головна увага буде зосереджена на екологічних наслідках, другий – на причинах. На першому шляху останнім часом уже досягнуто певних успіхів: у багатьох відомствах з’явилися нові установи, які почали займатися охороною довкілля та раціональним використанням ресурсів (укомплектовані, переважно, науковим персоналом). Розгорнуто екологічний моніторинг, спеціальні екологічні дослідження, поліпшується інформування в межах окремих країн і в міжнародному масштабі, вдосконалено екологічне законодавство, яке сприяло розробці нових, екологічно нешкідливих і менш ресурсоємних технологій. Більшість відомств і організацій раніше головну увагу приділяли винятково наслідкам екологічних порушень. Нині настав час проаналізувати перш за все причини негативних ситуацій і почати їх усунення.

Головні галузеві відомства й міністерства відіграють основну роль у прийнятті рішень на національному рівні. Саме вони визначають форму, характер і розподіл впливу економічної діяльності на стан ресурсів і екологічну ситуацію, своєю політикою та бюджетами формують розширення чи деградацію ресурсно-екологічного потенціалу й можливості планети забезпечити ріст чисельності населення та екологічний прогрес. Але, на жаль, у коло інтересів більшості згаданих відомств не входять збереження ресурсно-екологічного потенціалу, від якого залежить позитивне вирішення завдань гармонізації, взаємовідносин нашого суспільства з довкіллям. Крім того, вони ще не мають повноважень для виконання цих завдань. Природоохоронні завдання й забезпечення стійкого розвитку повинні бути невід’ємною частиною діяльності усіх урядових відомств, міжнародних і великих приватних організацій. Вони мусять відповідати за те, щоб їх політика, програми й бюджети заохочували та підтримували діяльність, яка була б екологічно безпечною та економічно сталою нині та в майбутньому. У наш час традиційні кордони між країнами, націями з екологічної точки зору стають прозорими, проникними, а діяльність, яка колись вважалася винятково “ внутрішньою справою ”, сьогодні зумовлює екологічну ситуацію, розвиток і виживання інших країн. І навпаки, наслідки економічної, валютної, соціальної, торгової політики одних країн істотно впливають на інші. Тому необхідно зміцнити міжнародно-правову основу для забезпечення стійкого розвитку. Потрібна нова система міжнародних відносин, яка могла б заборонити одній чи кільком державам підривати екологічні основи існування й розвитку інших держав. Тепер зрозуміло, що при обранні напрямів майбутньої діяльності, яка має на меті стійкий розвиток і нормалізацію екологічної ситуації, економічні аспекти повинні обов’язково розглядатися одночасно з економічними, торговими, енергетичними, сільськогосподарськими, промисловими, військовими, культурно-освітніми та соціально-політичними в рамках одних і тих же підходів і в тих самих національних і міжнародних установах. Це – головне організаційне завдання на найближчі роки.

Людство сьогодні завдяки своїй чисельності, розумовому потенціалу, активності вже може радикально змінити системи, що складалися на планеті тисячоліттями й мільйонами років. Темпи змін настільки великі, що за ними не встигають науково-технічні знання й наші особисті можливості оцінювати та осмислювати екологічну ситуацію. Просте пристосування до цієї ситуації є хибним шляхом. Сьогоднішнє покоління має активно діяти вже зараз, на національному й міжнародному рівнях, щоб у майбутніх поколінь ще залишалася можливість вибору.

Практична частина.

Завдання для самостійної роботи

РЕКОМЕНДОВАНІ ТЕМИ РЕФЕРАТІВ

1. Біосфера і науково – технічний прогрес.

2. Сучасна екологічна ситуація в Донбасі та можливі шляхи її покращення.

3. Забруднення навколишнього середовища і вплив на здоров'я населення.

4. Забруднення атмосфери України. Основні напрями охорони атмосфери.

5. Проблеми прісної води.

6. Забруднення Світового океану.

7. Способи рекультивації пошкоджених земель.

8. Роль лісу у нормальному функціонуванні природних екосистем. Сучасний стан лісних екосистем.

9. Вплив шуму і вібрації на організм людини.

10. Озоновій шар, його роль в житті біосфери. Озонові дірки, причини їх виникнення та наслідки

11. Кислотні дощі та їх вплив на навколишнє середовище і здоров’я людей.

12. Парниковий ефект, можливі причини виникнення та наслідки.

13. Дія токсичних речовин на організм людини.

14. Світова енергетика і проблеми екології.

15. Атомна енергетика і проблеми радіаційного захисту.

16. Гідроенергетика, перспективи розвитку, екологічні проблеми.

17. Альтернативні види енергетики.

18. Біоенергетика, за і проти.

19. Промислові і побутові відходи, етапи переробки відходів.

20. Природні ресурси Землі і економіка природокористування.

21. Безвідходне виробництво і вторинне використання природних ресурсів.

Економічна ефективність безвідходних технологій.

22. Економічні збитки від забруднення навколишнього середовища.

23.Чорнобильська катастрофа, її наслідки.

24. Міжнародна співпраця у області екологічної безпеки.

25. Роль суспільних організацій і урядів (ООН, ЮНЕСКО, Зелені, Римського клубу) у вирішенні проблем навколишнього середовища.

26. Екологічний моніторинг навколишнього середовища його мета і задачі.

27. Екологічний маркетинг і менеджмент.

28.Урбанізація. Народонаселення і продовольство. Місто – як складна соціоеко- система.

29. Демографічні проблеми планети Земля.

30. Екологічна експертиза промислових підприємств.

31. Паління і його вплив на здоров’я людини.

32. Алкоголізм і соціальні проблеми.

Довідкова частина

МЕТОДИКА НАПИСАННЯ І ОФОРМЛЕННЯ РЕФЕРАТУ

І. Об’єм, формат реферату і загальні вимоги.

Реферат здається в одному екземплярі, написаний на 10 –15 листах стандартного розміру А4 (210х297 мм). Реферат виконують машинописним або машинним (за допомогою комп'ютерної техніки) способом на одній стороні листу білого паперу, або текст пишеться від руки акуратно і рівно. При машинописному способі текст реферату виконується 14 розміром шрифту Times New Roman з одинарним або полуторним інтервалом; поля – 20 мм з усіх сторін.. Всі лінії, букви, цифри і знаки повинні бути однаково чорними по всьому тексту реферату. Окремі слова, формули, знаки, які вписують у віддрукований текст, повинні бути чорного кольору; щільність вписаного тексту повинна бути максимально наближена до щільності основного зображення. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки. Заголовки структурних елементів реферату і заголовки розділів слід розташовувати у середині рядка і друкувати прописними літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи. При машинному способі виконання друкуються 14 напівжирним шрифтом Times New Roman. Прізвища, назви установ, організацій, фірм і інші імена власні в тексті реферату приводять на мові оригіналу. Скорочення слів і словосполучень в тексті реферату повинне бути приведене відповідно до діючих стандартів по бібліотечній і видавничій справі. Абзацний відступ повинен бути однаковим по всьому тексту і рівний п'яти знакам (при машинному наборі – 1,25 см по лінійці). Якщо заголовок складається з двох і більш речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускаються. Відстань між заголовком і подальшим або попереднім текстом повинне бути: при машинному способі – один інтервал; при рукописному – одна строчка. Відстань між рядками заголовку такі ж, як і у тексті. Не допускається розміщувати найменування розділу, а також пункту і підпункту в нижній частині сторінки, якщо після нього розташований тільки один рядок тексту. Оформлення тексту, ілюстрацій і таблиць при машинному способі їх виконання повинне відповідати вимогам методичних вказівок і ДСТУ 3008-99, з урахуванням можливостей комп'ютерної техніки.

2 Структура реферату

1. Зміст реферату.

Зміст реферату дається на другій сторінці (відразу після титульного листу). Назва глав і розділів повинна бути сформульована тут так само як і в самому тексті. З правого боку проти глав і розділів проставляються номери сторінок.

2. Вступ.

У вступі необхідно розкрити актуальність теми реферату, стисло освітити історію розвитку даного питання і його значення. Оскільки вступ повинен давати загальну характеристику виконаного реферату, рекомендується оформляти його не на початку роботи, а на її завершальному етапі, коли вже достатньо добре вивчені літературні джерела.

3. Основна частина.

Основна частина повинна складатися з декількох глав, причому кожен розділ повинен мати свою назву. Усередині глави може бути декілька розділів, які також повинні мати свою назву.

4. Висновки.

У висновках необхідно дати основні висновки, витікаючи із змісту реферату. Вони повинні бути чіткими і лаконічними.

5. Список використаної літератури.

У список літератури включаються всі використані джерела, якими користувався автор. У списку може бути використана як загальна нумерація літературних джерел, так і в алфавітному порядку прізвищ авторів або назв творів (за відсутності прізвищ авторів). У першому випадку посилка на джерело дається по тексту, беручи номер джерела в квадратні дужки, наприклад: [1]. У разі алфавітного розміщення списку літератури, приводиться посилання, наприклад, такого типу: [ Запольський, 2001].У списку літератури вказуються:

• прізвища і ініціали авторів;

• повна назва книги (без лапок);

• назва міста, в якому видана книга (для Москви, Києва, допускаються скорочення типу: М., К.);

• назва видавництва (без лапок);

• рік видання (без слова рік або р.);

• кількість сторінок в джерелі.

Наприклад: Запольський А.К., Падун М.М., Фурдуй Р.С. Основі загальної екології. Підруч.- К.: Либідь, 2001, 358с.

Якщо на титульному листі книги немає автора, тоді запис даних починається з назви книги, потім вказується прізвище редактора, потім все так само як і для книги з прізвищем автора.

Контрольна частина. Тестові завдання

3.2.1 Основні цілі ЮНЕСКО такі:

сприяти миру і безпеці, розвитку співробітництва країн у галузі науки, освіти й культури для заохочення загального розвитку справедливості, правопорядку, сприяти дотримання прав людини й основних свобод, передбачених статутом ООН для всіх народів світу без різниці раси, статі, мови й релігії;

організація громадських рухів за охорону навколишнього середовища;

сприяння розвитку світової економіки;

фінансування досліджень біосфери;

усе зазначене вище разом.

3.2.2. Основні напрямки роботи ЮНЕСКО такі:

співробітництво в галузі глобальних наукових проблем охорони навколишнього середовища, охорона пам'ятників культури;

дослідження зв'язку між соціальними й економічними процесами;

співробітництво в галузі й розвитку атомної енергетики;

сприяння розвитку світової економіки;

усе зазначене вище разом.

3.2.3. Які основні задачі програми «Людина й біосфера»?

Визначення й оцінка змін у біосфері під впливом антропогенної діяльності;

дослідження зв'язку між екологічними й економічними процесами;

дослідження зв'язку між екологічними і соціальними процесами;

розробка шляхів і засобів збереження та подальшого стабільного розвитку життя на Землі;

усе зазначене вище разом.

3.2.4. Які основні напрямки діяльності “Зелених?

Організація роботи по прогнозуванню наслідків забруднення навколишнього середовища;

боротьба проти забруднення навколишнього середовища, шкідливих наслідків розвитку атомної енергетики і таке інше;

розробка шляхів і засобів збереження та подальшого стабільного розвитку життя на Землі;

фінансування досліджень;

усе зазначене вище разом.

3.2.5. Основні напрямки діяльності “Римського клубу" такі:

розробка моделей майбутнього розвитку людства;

організація громадських рухів за охорону навколишнього середовища;

сприяння розвитку світової економіки;

сприяння розвитку атомної енергетики;

усе зазначене вище разом.

3.2.6.. Основні цілі “Римського клуба" такі:

сприяння зростанню виробництва;

сприяння розвитку світової економіки;

дослідження найближчих і подальших наслідків великомасштабних рішень, пов'язаних з обраними людством шляхами науково-технічного й економічного розвитку;

сприяння розвитку атомної енергетики;

усе зазначене вище разом.

3.2.7. Що було взято за основу при розробці моделей Форестера

"мир-1,2":

зростання населення;

зменшення природних ресурсів;

забруднення навколишнього середовища;

виробництво продовольства;

усе зазначене вище разом.

3.2.8. Майбутнє людства при збереженні сучасних тенденцій розвитку суспільства таке:

можливий перехід на рейки стійкого розвитку;

населення планети й забруднення навколишнього середовища після піка індустріалізації по інерції будуть збільшуватися, а потім настане бистре скорочення чисельності населення, ресурсів, виробництва продовольчої і промислової продукції на душу населення;

збільшення виробництва промислової продукції на душу населення ;

збільшення виробництва продовольчої продукції на душу населення;

нічого не зміниться.

3.2.9. Яке майбутнє людства при розвитку суспільства, яке припускає нульовий приріст населення?

можливий перехід на рейки стійкого розвитку;

населення планети й забруднення навколишнього середовища по інерції будуть ще деякий час збільшуватися після піка індустріалізації, а потім настане бистре скорочення чисельності населення;

після піка індустріалізації, бистре скорочення ресурсів;

нічого не зміниться;

збільшення виробництва промислової продукції на душу населення.

3.2.10. Екологізація суспільства - це:

виховання екологічної свідомості;

виховання екологічного мислення;

виховання екологічної поведінки;

виховання екологічної культури суспільства;

усе зазначене вище разом.

3.2.11. В чому полягає концепція сталого розвитку?

сталий розвиток — це насамперед економічне зростання, за якого ефективно розв'язуються найважливіші проблеми життєзабезпечення суспільства без виснаження, деградації і забруднення довкілля;

сталий розвиток — це коли забезпечується належний баланс між вирішенням соціально-економічних проблем і збереженням навколишнього середовища, задоволенням основних життєвих потреб нинішнього покоління зі збереженням таких можливостей для майбутніх поколінь;

сталий розвиток — це функціонування народногосподарського комплексу, коли одночасно забезпечуються: задоволення зростаючих матеріальних і духовних потреб населення, раціональне та екологічно безпечне господарювання й високоефективне використання природних ресурсів;

сталий розвиток — це підтримання сприятливих для здоров'я людини природно-екологічних умов життєдіяльності, збереження, відтворення і примноження якості довкілля та природно-ресурсного потенціалу суспільного виробництва, перехід сучасного індустріально-споживацького суспільства до ноосферної цивілізації;

усе зазначене вище разом.

Глосарій

Абіотичні фактори - усі складові неживої природи середовища існування, що впливають на життя й розвиток організмів і на які вони реагують реакціями пристосування.

Вони поділяються на: хімічні - хімічний склад повітря, води, ґрунтів і фізичні - температура, освітленість, вологість, тиск, рівень радіації й ін.

Автотрофи – живі організми які харчуються самостійно, тобто для їх харчування не потрібні інші живі організми. Автотрофи – це зелені (хлорофілові) рослини, що створюють біомасу за рахунок фотосинтезу.

Адаптаціяможе бути визначена як відповідність між організмом та його середовищем існування..

Адміністративно-правове регулювання природокористуванням полягає в створенні законодавчої основи та системи правових норм і адміністративних обмежень (заборон), що спрямовані на дотримання (не порушення) принципів раціонального природокористування та охорони природного середовища.

Антропогенні фактори усі складові середовища існування, що впливають на життя й розвиток організмів і на які вони реагують реакціями пристосування і які прямо або побічно зобов'язані своїм походженням із діяльністю людини

Антропоцентризм - широко поширений тип екологічної свідомості, що базується на уявленнях про «людську винятковість» .

Анаероби – живі організми які, які здатні жити у середовищі де нема вільного кисню ( мікроорганізми, молюски та ін..)

Антропосфера – частина біосфери, яка заселена людьми і змінена ними в процесі їх діяльності.

Атмосфера– газова оболонка Землі, що простирається у космічний простір приблизно на 3000 км.

Аероби – живі організми які, які здатні жити тільки при наявності у середовищі вільного кисню.

Біологічний кругообіг речовинице надходження хімічних елементів із ґрунту, атмосфери, гідросфери в живі організми, перетворення їх у процесі життєдіяльності в складні органічні сполуки й повернення їх потім у ґрунт, атмосферу, гідросферу з щорічними опадами частини органічної речовини й переробкою їх редуцентами - розкладанням на прості хімічні елементи.

Біосфера - сфера життя або область існування живих організмів на Землі.Вернадський назвав біосферою ту область нашої планети, в якій існує або будь коли існувало життя і котра постійно піддається або піддавалася впливу живих організмів.

Біотичні фактори – усі складові живої природи, які пов'язані з діяльністю тварин, рослин, мікроорганізмів, що впливають на життя й розвиток організмів і на які вони реагують реакціями пристосування.

Біохімічні цикли– це циклічне переміщення біогенних елементів: вуглецю, кисню, водню, азоту, сірки, фосфору, кальцію, калію й ін. від даного компонента біосфери до інших так, що на визначених ділянках цього кругообігу вони входять до складу живої речовини.

Біфуркаційний механізм розвитку - можливість спонтанного виникнення порядку й організованості з безладдя й хаосу в результаті процесу самоорганізації.

Гідросфера– водяна сфера нашої планети: сукупність океанів, морів, рі чок, озер, підземні води, льодовики.

Ґрунти - самостійне природно-історичне, органомінералогічне тіло природи, що виникло у гравітаційному полі Землі в результаті впливу живих і мертвих організмів, природних вод на поверхневі прошарки гірських порід у різноманітних умовах клімату й рельєфу.

Гетеротрофи – організми, що одержують енергію за рахунок харчування продуцентами або іншими консументами (усі тварини).

ГЕМС - глобальна система моніторингу навколишнього середовища.

Деструктивна функція живих організмів полягає у розкладанні, мінералізації мертвої органічної речовини, хімічному розкла­данні гірських порід, залучення мінералів, які виникають у біотичний кру­гообіг. Вона виконується

редуцентами.

ЄЕС - Європейське Економічне Співтовариство.

ЄР - Європейська рада .

Зона толерантності(зона виживання ) стосовно даного екологічного фактора - набір значень екологічного фактора при яких можливе життя.

Зона оптимуму – набір значень екологічного фактора оптимально сприятливих для життя й розвитку живих організмів..

Закон оптимальної відповідності стану природного середовища й характеру розвитку суспільства: люди в процесі природокористування повинні постійно пов’язувати свої соціально - економічні потреби з можливостями біосфери задовольнити їх без особливих утрат для себе.

«Зелені» - одне з масових демократичних рухів, яке виникло на початку 70-х років у країнах Західної Європи у виді окремих груп, що об'єдналися в боротьбі проти забруднення навколишнього середовища, шкідливих наслідків розвитку атомної енергетики і т.п.

ІРПТК - міжнародний регістр потенційно токсичних хімічних речовин .ІНФОТЕРА - всесвітня мережа даних

Критичні значення екологічного фактора це мінімальні і максимальні стерпні значення екологічного фактора.

Концентраційна функція живих організмів полягає у вибірковому накопиченні, при життєдіяльності організмів, атомів речовини, розсіяних у природі.

Лімітуючи екологічні фактори- це ті екологічні фактори, доза яких наближається до критичних значень, тобто значення яких вище або нижче оптимального значення.

Літосфера – верхня тверда оболонка Землі, що включає всю земну кору з частиною верхньої мантії Землі і складається з осадових, вивержених і метаморфозних порід.

Мало небезпечні підприємства – група В. Підприємства страхують ризик екологічних аварій на добровільній основі.

Макроконсументи або гетеротрофи– організми, що одержують енергію за рахунок харчування продуцентами або іншими консументами (усі тварини).

Моніторинг– комплексна система спостереження, оцінки і прогнозу змін стану навколишнього середовища лід впливом людини.

МСОП- Міжнародний союз охорони природи та природних ресурсів.

Мікроконсументиабо редуценти– мікроорганізми (мікроби, бактерії, грибки), які розкладають органічні речовини (залишки продуцентів і консументів) до простих хімічних сполук – води, вуглекислого газу, мінеральних солей.

Небезпечні підприємства – група Б. Рішення про страхування приймають регіональні природоохоронні органи.

Ніша екологічна– місто існування даного виду живих організмів у екосистемі.

ООН - Організації Об'єднаних Націй.

Особливо небезпечні підприємства – група А. Повинні обов'язково підлягати страхуванню.

«Озонові дірки» - На висоті 20 – 50 км. повітря утримує збільшену кількість озону (О₃). Прошарок озону тонкий (2-3 мм.), але він надійно захищає все живе від дії ультрафіолетових променів. У останні роки вчені усе з більшою тривогою відзначають виснаження озонового прошарку атмосфери. Особливо швидко цей процес відбувається над полюсами планети, де з'явилися так називані «озонові дірки». Небезпека полягає в тому, що ультрафіолетове випромінювання пагубне для живих організмів.

«Парниковий ефект» - підвищення температури атмосфери й Землі за рахунок підвищеного вмісту в атмосфері парникових газів (СО₂ ). У земній атмосфері СО₂ діє як скло в парнику: пропускає сонячне світло, але затримує теплове випромінювання Землі. Це призводить до підвищення температури атмосфери й Землі

Принцип еколого-географічного максимуму видів- для нормального функціонування будь-якої екосистеми в ній повинно існувати стільки і таких видів, скільки і яких необхідно для максимального використання енергії, яка надходить і забезпечення кругообігу речовини.

Принцип Лібіха-Шефельда - стійкість екосистеми визначається найслабшою ланкою в ланцюзі її екологічних потреб (тобто стійкість визначається тим компонентом, що у мінімум, або у максимумі).

Природокористування - процес експлуатації природних ресурсів з метою задоволення потреб суспільства.

Природні ресурси - елементи природи, що використовуються суспільством у виробничій діяльності і є її сировинною або енергетичною базою.

Взагалі, природні ресурси- елементи й сили природи, що людина використовує або може використовувати для своїх життєвих потреб

Природні умови - елементи природи, що впливають на життя й діяльність людей, але не беруть участі в матеріальному виробництв

Продуцентиабо автотрофи (які харчуються самостійно) – це зелені (хлорофілові) рослини, що створюють біомасу за рахунок фотосинтезу.

Раціональне природокористування можна визначити як збалансовану взаємодію суспільства й природи, що забезпечується досягненням компромісу між соціально-економічними потребами суспільства й спроможністю природи задовольнити їх без істотної шкоди для свого нормального функціонування.

Римський клуб - це міжнародна громадська організація, заснована у 1968 р. з метою дослідження розвитку людства в епоху науково-технічної революції.

_{Саморегуляція- спроможність природної системи до відновлення внутрішніх властивостей після короткочасного природного або антропогенного впливу.}

_{Самоочищення - спроможність середовища руйнувати, переробляти або переводити в індиферентний стан забруднюючі компоненти природного техногенного й побутового походження, які до неї потрапляють.}

Соціоекосистеми - це територіальні системи, що охоплюють визначені групи суспільства з усіма продуктами виробничої діяльності і природне середовище в межах більш-менш автономно керованих адміністративно - господарських одиниць різноманітного рангу.

Соціоекосфера - глобальна соціоекосистеми ( або система суспільство - природа) - сфера суцільної людської діяльності, охоплена людською працею.

або:

Соціоекосфера - сфера Землі і ближнього космосу, що найбільшою мірою прямо або побічно видозмінена людиною в минулому і буде ще більше змінена людьми в майбутньому.

Соціоекологічний принцип природокористування це принцип, при якому критерієм ефективності господарської діяльності є одержання максимально можливої економічної вигоди при обов'язковому зберіганні динамічної рівноваги у геоекосистемах.

СОПЕК - науковий комітет з проблем навколишнього середовища.

_{Стабільність біосфери- спроможність біосфери зберігати свій стан, протистояти внутрішнім збуренням, включаючи будь-які антропогенні впливи, шляхом вироблення в ній саморегулюючих механізмів.}

_{Трофічний ( харчовий ) ланцюг -} ряд організмів, у якому кожна попередня ланка_{використовується як харч для подальших .}

Фотосинтез -це синтез органічної речовини (білків, жирів вуглеводів) з неорганічної речовини( СО₂, Н₂О, мінеральних солей азоту, фосфору й інших хімічних елементів) за рахунок енергії світла.

Екосистема - єдиний природний організм, створений за тривалий період живими організмами й середовищем їхнього існування і, де всі компоненти тісно пов'язані шляхом обміну речовиною та енергією. Або:

Екосистеми- термодинамічно відкриті, функціонально цілісні системи, що існують за рахунок надходження з навколишнього середовища енергії й частково речовини і які саморозвиваються й саморегулюються.

Екологічні фактори - усі складові середовища існування, що впливають на життя й розвиток організмів і на які вони реагують реакціями пристосування.

Екологія ( визначення Геккеля) –це пізнання економіки природи, одночасне дослідження усіх взаємовідносин живого з органічними й неорганічними компонентами навколишнього середовища, включаючи неодмінно антагоністичні й неантагоністичні взаємовідносини тварин і рослин, що контактують один з одним.

Екологія (сучасна) - наука про стратегію й тактику збереження і стабільного розвитку життя на Землі.

Екологія- наука про структуру, властивості й закони функціонування екосистем різного ієрархічного рівня.

Економічний принципом природокористування це принцип, згідно з якім критерієм ефективності господарської діяльності вважається одержання максимальної економічної вигоди при мінімальних витратах.

Еколого-економічниий принцип природокористування це принцип, відповідно до якого критерієм ефективності господарської діяльності є одержання максимально можливої економічної вигоди при найменшому шкідливому впливі на природне середовище.

Еколого-економічна шкода - економічні та виражені в грошовому виразі неекономічні втрати суспільства, яких можна було й уникнути при оптимальному стані природного середовища, що порушується в результаті техногенного впливу.

Екологізація — це поширення екологічних принципів та підходів на природні та гуманітарні науки, на виробничі процеси та соціальні явища.

Екологічна ліцензія – вид цінних паперів, що законно надає дозвіл на викиди конкретної забруднюючої речовини протягом конкретного часу.

Екологічне страхування – страхування відповідальності підприємства - джерела підвищеного ризику за завдання шкоди через аварію, технічний збій або стихійне лихо.

Енергетична функція живих організмів виконується перш за все росли­нами, які в процесі фотосинтезу акумулюють сонячну енергію у вигляді хімічної енергії різноманітних органічних сполук.

ЮНЕСКО- міжурядова організація, що є специфічним заснуванням ООН. Мета - сприяти миру і безпеці, розвитку співробітництва країн у галузі науки, освіти і культури для заохочення загального розвитку справедливості, правопорядку, прав людини й основних свобод, передбачених статутом ООН для всіх народів світу без різниці раси, статі, мови й релігії.

ЮНЕП- програма ООН по навколишньому середовищу для здійснення контролю за ним. Заснована у грудні 1972 р.

Таблиця 1 - Вірні відповіді на запитання тестів

№ п/п	№ модуля і теми	№ теста	Вірні відповіді (№ п/п)
1	1.1	1	1,
2	1.1	2	2
3	1.1	3	3
4	1.1	4	1
5	1.1	5	4
6	1.1	6	2
7	1.1	7	1
8	1.1	8	5
9	1.1	9	3
10	1.1	10	5
11	1.1	11	1
12	1.1	12	2
13	1.1	13	3
14	1.1	14	5
15	1.1	15	2
16	1.1	16	3
17	1.1	17	2
18	1.1	18	3
19	1.1	19	1
20	1.1	20	1
21	1.1	21	3
22	1.1	22	3
23	1.1	23	3
24	1.1	24	5
25	1.1	25	1
26	1.1	26	4
27	1.1	27	2
28	1.1	28	1
29	1.1	29	2
30	1.1	30	3
31	1.1	31	2
32	1.1	32	1
33	1.1	33	4
34	1.1	34	1
35	1.1	35	5
36	1.2	1	5
37	1.2	2	1
38	1.2	3	2
39	1.2	4	3
40	1.2	5	4
41	1.2	6	1
42	1.2	7	4

Подовження таблиці 1 - Вірні відповіді на запитання тестів

№ п/п	№ модуля і теми	№ теста	Вірні відповіді (№ п/п)
43	1.2	8	1
44	1.2	9	4
45	1.2	10	1
46	1.2	11	1
47	1.2	12	5
48	1.2	13	3
49	1.2	14	2
50	1.2	15	1
51	1.2	16	1
52	1.2	17	3
53	1.2	18	1
54	1.2	19	2
55	1.2	20	3
56	1.2	21	5
57	1.2	22	5
58	1.2	23	5
59	2.1	1	3
60	2.1	2	2
61	2.1	3	1
62	2.1	4	1
63	2.1	5	2
64	2.1	6	1
65	2.1	7	5
66	2.1	8	1
67	2.1	9	2
68	2.1	10	5
69	2.1	11	5
70	2.1	12	1
71	2.1	13	1
72	2.1	14	3
73	2.1	15	5
74	2.2	1	1
75	2.2	2	4
76	2.2	3	2
77	2.2	4	1
78	2.2	5	5
79	2.2	6	5
80	2.2	7	3
81	2.2	8	1
82	2.2	9	3
83	2.2	10	2
84	2.2	11	2
85	2.2	12	1
86	2.2	13	5
87	2.2	14	5
88	2.2	15	1
89	2.2	16	1
90	2.2	17	2

Подовження таблиці 1 - Вірні відпові18ді на запитання тестів

№ п/п	№ модуля і теми	№ теста19	Вірні відповіді (№ п/п)
91	2.2	18	5
92	2.2	19	5
93	2.2	20	5
94	2.2	21	3
95	2.2	22	5
96	2.2	23	5
97	2.2	24	1
98	2.2	25	3
99	2.2	26	5
100	2.2	27	5
101	2.2	28	5
102	2.2	29	3
103	3.1	1	5
104	3.1	2	1
105	3.1	3	5
106	3.1	4	5
107	3.1	5	5
108	3.1	6	1
109	3.1	7	2
110	3.1	8	2
111	3.1	9	5
112	3.1	10	5
113	3.1	11	1
114	3.1	12	1
115	3.1	13	2
116	3.1	14	5
117	3.1	15	1
118	3.1	16	3
119	3.1	17	2
120	3.1	18	5
121	3.1	19	5
122	3.1	20	5
123	3.1	21	5
124	3.1	22	5
125	3.1	23	1
126	3.1	24	3
127	3.2	1	1
128	3.2	2	1
129	3.2	3	5
130	3.2	4	2
131	3.2	5	1
132	3.2	6	3
133	3.2	7	5
134	3.2	8	2
135	3.2	9	1
136	3.2	10	5
137	3.2	11	5

Література

1. Арский Ю.М., Данилов - Данильян В.И. и др. Экологические проблемы: что происходит, кто виноват, что делать? - М.: МНЭПУ, 1997. - 372 с.

2. Андреев А.И.Осторожно с часами истории ( методологические проблемы цивилизационного процесса ). Опасный конфликт природы и культуры // Вопросы философии. – 1998. - №9. - С. 38.

3. Акименко А.О .Взаимодействие природы и общества: встречный характер эволюции как альтернатива глобальному экологическому кризису. - Владивосток, 1992.-36 с.

4. Гузатуллин Х.Н., Троцкий В.А. Концепция устойчивого развития: новая социально-экономическая парадигма // Общественные науки и современность. - 1998. - №5. - С. 124 - 130.

5. Голубев B.C. Социоприродная концепция устойчивого развития - стратегия выживания для России // Вернадский- экология - ноосфера. -М..1994.-С.89-100.

6. Гирусов Э.В., Ширнов И.Е. Экология и культура. - М.: Наука, 1989.-230с.

7. Глазачев С.Н. Козлов О.Н. Экологическая культура М.: Горизонт, 1997.- 208с.

8.Гирусов Э.В. Экологическое сознание как условие оптимизации взаимодействия общества и природы //Философские проблемы глобальной экологии. - М.: Наука, 1993.-С.105-120.

9.Данилов - Данильян В.И. Возможна ли «коэволюция» природы и общества? // Вопросы философии. - 1998.- №8. - С. 15-25.

10.Дерябо С.Д.Две модели экологии // Человек. - 1998.- №1.- С. 3.

11.Жидков B.C. Две культуры на пороге третьего тысячелетия // Экология и жизнь. -1998.- № 4.- С. 24-35.

12.Зубаков В.А. Прошлое и будущее человечества глазами эколога // Общественные науки и современность.-1997.-№3.-С. 114-117.

13.Козлова М.С. Экологический смысл эволюции человека // Человек.-1999.-№4.-С. 5-15.

14.Киселев Г.С. Кризис нашего времени как проблема человека // Вопросы философии.-1999.- №1. - С. 40-50.

15.Карачанский В.Л. Экологический кризис - феномен культуры // Культура в современном мире: опыт, проблемы, решения: Информационное обозрение. Вып. 6.- М, 1994. - С. 1-16.

16.Коптюг В.А. Конференция ООН по окружающей среде и устойчивому развитию (Рио-де-Жанейро, июнь 1992 г.): Информ. обзор.- Новосибирск,1992.

17.Лось В.А. Кассандра XX века: К 25- ю Римского клуба // Вестник РАН.-1994.-№9.С.16.

18.Лосев К.С. На пути к устойчивому развитию // Зеленый мир. - 1995.-№17.-С. 9-16.

19.Моисеев Н.Н. Коэволюция природы и общества // Экология и жизнь. -1997.-Январь-август. - С. 15-21.

20. Моисеев Н.Н. Человек и ноосфера. - М., 1990.- 126 с.

21.Ожегов Ю.П., Никонорова Е.В. Экологический импульс: Проблемы

формирования экологической культуры молодежи. -М., 1990.-271 с.

22.Панфилов А.В., Сосунова И.А. Государственная экологическая политика: узловые проблемы формирования // Социально-политический журнал. - 1997.- №6.- С. 28-37.

23. Реймерс Н.Ф. Надежды на выживание человечества: Концептуальная экология.- М.: Наука, 1992.- 362 с.

24. Сапронов В. Глобальная угроза и безопасность // Основы безопасности жизни.-1998.-№5.-С. 16-18.

25. Урсул А.Д. Путь в ноосферу: концепция выживания и устойчивого развития цивилизации. - М.: Луч, 1993.- 248 с.

26. Уорд Б., Дюбо Р. Земля только одна.- М.: Прогресс, 2001.-319с

27.Шилов А.С. Формирование экологического мировоззрения в процессе образования и воспитания // Философские проблемы образования - М., 1996.-С. 245

28. Ярошева О.І., Федоркіна І.А. Екологія. Збірник тестовіх завдань з основами теорії. - Донецьк, ДонНУЕТ, 2008.- 104с.