Будь-який соціальний закон або тенденція проявляється на практиці не

взагалі, а в конкретній формі - в діяльності окремої людини, у конкретних умовах суспільства.

При розгляді третього питання «Структура й функції соціології» слід засвоїти структуру й рівні соціологічного знання, їх відмінність і у той же час їх органічну єдність.

Соціологія, як і кожна наука, характеризується структурою своїх знань, взаємозв'язком теоретичних і прикладних положень. Структура соціологічного знання - це не тільки сукупність інформації про суспільні явища й процеси, але й певна впорядкованість знань про суспільство, що являє собою систему, яка динамічно розвивається.

Соціальне знання, а також його структура залежить від кола об'єктів, досліджуваних соціологією. Зокрема, визначаючи об'єкт соціологічного дослідження, варто починати із суспільства як цілого, тому що все, що є в суспільстві, є продуктом його розвитку й має соціальну природу.

Іншим елементом структури соціального знання є взаємозв'язок і розвиток окремих сфер громадського життя: економічної, соціальної, політичної, духовної.

Важливим елементом структури соціологічного знання є знання про соціальний склад населення й соціальну структуру суспільства.

Ще один елемент структури соціологічного знання - це наукові уявлення, погляди, теорії, що відносяться до політичної соціології.

Вагомим елементом структури соціологічного знання є наукові уявлення про діяльність існуючих у суспільстві соціальних інститутів.

Єдина структура соціологічного знання відображає різні сторони громадського життя, соціальні зв'язки, відносини й взаємодії.

Виділяють наступні рівні соціологічного знання:

а) загальносоціологічні теорії або загальнотеоретичну соціологію;

б) теорії середнього рівня або спеціальні (галузеві) соціологічні теорії;

в) конкретні соціологічні дослідження.

Сутність цих рівнів відповідно можна охарактеризувати так:

а) ці теорії стосуються, як правило, глибинних, сущнісних моментів розвитку суспільства в цілому, історичного процесу. На цьому рівні формуються теорії суспільної, насамперед виробничої діяльності людей, показується роль праці в розвитку суспільства (О.Конт, К.Маркс, П.Сорокін та ін.). На даному рівні виявляється сутність суспільних відносин, їх роль і механізм взаємодії. Досліджується взаємодія економічної, соціальної, політичної й інших сфер життя суспільства, розкриваються їхні взаємозв'язки;

б) дані теорії стосуються окремих сфер громадського життя, соціальних груп і інститутів. Їх обсяг більше вузький. Він обмежений окремими підсистемами (приміром, економічною або соціальною сферою життя суспільства). Спеціальні соціологічні теорії спрямовані на вирішення практичних проблем сьогодення й найближчого майбутнього, вони органічно пов'язані із практикою. Серед спеціальних галузей знань можна виділити: соціологію праці, соціологію сім’ї, соціологію політичних відносин і т.п. У всіх цих прикладах об'єктом соціологічного дослідження виступають певні сфери громадського життя.

в) наступний рівень соціологічного знання представлений конкретними соціологічними дослідженнями. Вони проводяться різними методами й здійснюються з метою одержання об'єктивних даних про різні сторони соціальної дійсності. Головне - одержати об'єктивну інформацію про те, що відбувається в суспільстві і як на це реагує населення. Емпірика потім осмислюється загальсоціологічними й конкретними теоріями.

Студенту необхідно також знати, що соціологія виконує різноманітні пізнавальні й практичні функції. Функції соціології - це сукупність ролей, які вона виконує в організації суспільства як системи. У сучасних умовах, коли політики всі частіше звертаються до соціології й емпіричного матеріалу, виникає небезпека перетворення соціології в інструмент політики. І це ускладнює діяльність соціолога. Він повинен бути борцем, що відстоює істину, свою незалежність. Все більше значення в цих умовах здобувають питання професійної етики.

Як суспільна наука, соціологія виконує дві основні функції: теоретико-пізнавальну й управлінську. У свою чергу, ці основні функції можуть утворювати похідні подфункції, які в науковій літературі іноді визначаються як самостійні. До них відносять наступні: теоретичну, методологічну, описову, інформаційну, прогностичну, ідеологічну й ін.

Теоретична функція соціології полягає в поповненні й розвитку наявного соціологічного знання на основі дослідження соціальної дійсності й виявлення типових, повторюваних зв'язків між її окремими сторонами, в описі закономірностей і зв'язків у системі соціологічних категорій і понять.

Серед найважливіших функцій - методологічна. Соціологія пропонує технологію конкретного аналізу. Причому кожний тип соціології пропонує свою «технологію». Наприклад, марксизм подібний до хірургічного втручання. Розуміюча соціологія відшукує засоби для поліпшення спілкування, наголошує на повільній зміні соціальної реальності шляхом реформ і т.д.

Пояснення - одна з першорядних функцій науки. Її нерідко визнають вищою функцією наукових досліджень. Пояснення є розкриття сутності об'єкта, який пояснюється, за допомогою пізнання відносин і зв'язків з іншими об'єктами.

У ході опису емпірична інформація піддається попередній теоретичній обробці. Опис утворює перехідний етап між досвідом і теоретичними процедурами. Опис зводить дані досвіду (суспільної практики) до такої форми, при якій вони стають доступними для різних теоретичних операцій. Опис «переводить» інформацію про об'єкти зовнішнього світу на мову науки, причому науковий опис здійснюється в контексті певної наукової теорії.

Прогностична функція соціології полягає у відповіді на питання, якою буде дійсність у майбутньому або коли відбудуться певні події? Формою реалізації й результатом даної функції є, насамперед, гіпотези. Їх можна назвати прогностичними на відміну від раніше зазначених пояснювальних гіпотез. У тому, наскільки наука здатна виконати дану функцію, проявляється істинність її пояснювальних моделей, ефективність методів і т.п. Особливо важливий прогноз у перехідний період існування суспільства. У цьому випадку соціологія здатна: 1) визначити діапазон можливостей, ймовірностей, що відкриваються на даному етапі; 2) представити альтернативні сценарії майбутніх процесів; 3) розрахувати ймовірні втрати по кожному з варіантів, включаючи побічні ефекти, а також довгострокові наслідки й т.д.

Велике значення в житті суспільства має використання соціологічних досліджень для планування розвитку різноманітних сфер громадського життя. Соціальне планування розвинене у всіх країнах світу. Воно охоплює широкі області життя, окремі регіони, країни, а також планування життя міст, сіл, окремих підприємств і колективів.

Інструментальна функція науки повинна відповідати на питання, які необхідно прийняти рішення, щоб досягти бажаного результату? Що потрібно зробити, щоб передбачення майбутнього здійснилися або не здійснилися? Результатом дослідження будуть певні правила поведінки - правильні (такі, що можуть бути реалізовані) або неправильні (утопічні).

Ідеологічна функція - предмет фундаментальних протиріч відносно того, чи треба її взагалі зараховувати до функцій науки. Відповідаючи на питання, до яких цілей треба прагнути або які цінності потрібно реалізовувати, наука входить у сферу нормативної аксіології (вчення про цінності). Результати досліджень можуть використовуватися в інтересах певних соціальних груп або сил для досягнення ними певних соціальних цілей.

Соціологічні знання нерідко служать засобом маніпулювання поведінкою людей, формування певних стереотипів. Але соціологія може служити й поліпшенню взаємин між людьми, формуванню у них почуття близькості, що, зрештою, сприяє вдосконаленню суспільних відносин. У сучасну епоху ідеологічні суперечки повинні вирішуватися за допомогою наукових аргументів, з огляду на дійсні соціальні інтереси й специфіку структур, що реалізують дані інтереси.

Завершуючи розгляд теми, студент має усвідомити, що в системі соціально-гуманітарних наук соціологія посідає особливе місце. Це пояснюється тим, що, по-перше, вона є наукою про суспільство, його явища і процеси; по-друге, вона містить у собі соціологічну теорію або теорію суспільства, що виступає як теорія, методологія всіх інших соціальних і гуманітарних наук; по-третє, всі соціальні й гуманітарні науки, що вивчають різні сторони життєдіяльності суспільства, завжди містять у собі соціальний аспект, тобто закони й закономірності, які досліджуються в тій або іншій сфері громадського життя, реалізуються за посередництвом діяльності людей; по-четверте, техніка й методика вивчення людини й людської діяльності, розроблювальні соціологією, необхідні й використовуються всіма іншими соціальними й гуманітарними науками; по-п'яте, склалася ціла система досліджень, проведених на стику соціології й інших наук, які одержали назву соціальних досліджень (соціально-економічні, соціально-політичні, соціально-демографічні й т.д.).

Те, що соціологія посідає загальне, а не приватне місце серед соціальних і гуманітарних наук, не означає її перетворення в науку філософську. Її значення для інших наук полягає в тому, що вона дає науково обґрунтовану теорію про суспільство і його структуру, розуміння законів і закономірностей взаємодії його різних структур, взаємодії суб'єктів історичної дії із суспільством. Положення соціології стосовно спеціальних наукових суспільних дисциплін таке ж, як і положення загальної біології стосовно анатомії, фізіології, морфології й ін.

Однак, у системі суспільних наук є така, зв’язок соціології з якою є найбільш тісним і взаємонеобхідним. Цією наукою є історія. І історія, і соціологія мають об'єктом і предметом своїх досліджень суспільство і його закономірності в конкретних проявах. Ці науки відтворюють соціальну дійсність у єдності необхідного й випадкового. Як історичні, так і соціальні явища - багатозначні й численні: за своєю генезою, за сукупністю причин, якими були викликані, за своїм впливом. Вони не мають однієї причини, тому не можуть бути однозначно пояснені. Розходження між вказаними науками полягає в тому, що історія відтворює (на рівні дескриптивної й пояснювальної функції) соціальний процес postfaktum, футурологія - prefaktum, а соціологія - infaktum.

Отже, соціологія, використовуючи категорії й закони інших наук, а, також застосовуючи власні категорії й методи пізнання, аналізує соціальні суб'єкти, а також соціальні процеси, що відбуваються в суспільстві. Використовуючи багатий емпіричний і теоретичний матеріал, соціологія не тільки пізнає соціальну реальність, але й намагається передбачити тенденції соціального розвитку людства.