Словник основних термінів курсу

Авторитарна сім’я - характеризується твердим підпорядкуванням дружини - чоловіку, а дітей - батькам.

Аналітичне дослідження - найбільш глибокий і масштабний вид дослідження, полягає не тільки в описі структурних елементів досліджуваного явища або процесу, але й у виявленні причин, що лежать у його основі.

Анкетування – різновид методу опитування, збір даних у вигляді письмових відповідей, які фіксуються респондентом у спеціально виготовленому питальнику – анкеті.

Бюрократія - організація, що складається з ряду офіційних осіб, посади й пости яких утворюють ієрархію і які розрізняються формальними правами й обов'язками, що визначають їхні дії й відповідальність.

Велика соціальна група – різновид соціальної спільноти, члени якої об’єднані для виконання певної мети або певного виду діяльності і взаємодія яких носить зазвичай знеособлений характер.

Вертикальна мобільність – переміщення індивіда чи групи з однієї страти (стану, класу, касти) в іншу.

Вибіркова сукупність – репрезентативна частина генеральної сукупності, відібрана за допомогою спеціальних методів в якості об’єкту дослідження.

Генеральна сукупність – це вся сукупність одиниць обстеження, що має відношення до проблеми дослідження.

Гіпотеза - обґрунтоване наукове припущення, яке висунуте для пояснення певного явища й потребує перевірки.

Горизонтальна мобільність – переміщення, при якому індивід міняє соціальний стан або професію на рівноцінні.

Груповий шлюб – шлюбний союз декількох чоловіків з декількома жінками, які проживають разом і ведуть спільне господарство.

Демографічна політика – система соціальних, економічних і юридичних заходів держави й інших суспільних інститутів, спрямована на формування бажаної для того або іншого суспільства усвідомленої демографічної поведінки.

Демократична сім’я - ґрунтується на рівній участі кожного з подружжя в прийнятті рішень, на добровільному розподілі обов'язків і ролей.

Детермінізм – соціологічний підхід, який полягає у визнанні однієї з функцій підсистеми суспільства найбільш важливою, визначальною для всіх інших.

Дисфункція соціального інституту - явище, при якому соціальні потреби не знаходять адекватного відбиття в діяльності відповідного соціального інституту.

Діапазон мобільності – кількість статусів, що існують у даному суспільстві.

Егалітарна (біархатна) сім’я - рівноправна, яка характеризується тим, що престиж і влада розподіляються між чоловіком і дружиною нарівно.

Екзогамія - правило, згідно з яким вибір шлюбного партнера необхідно здійснювати поза своєю групою (кастою, кланом).

Елітарна (висока) культура – форма культури, яка створювалася й споживалася елітарними групами і яка для свого сприйняття вимагає певної підготовки.

Емпірична соціологія – напрямок у соціології, метою якого є ретельний емпіричний аналіз соціальної дійсності й розробка на його основі практичних рекомендацій, спрямованих на вдосконалення різних сфер суспільного життя.

Ендогамія - правило, згідно з яким вибір шлюбного партнера можливий лише всередині певних груп (наприклад, своєї касти, раси або релігійної групи).

Задачі дослідження - коло проблем, які необхідно проаналізувати, щоб відповісти на головне питання дослідження.

Закон класифікації наук - кожна попередня наука стає передумовою появи наступної, більш складної.

Закон трьох стадій - розвиток суспільства являє собою перехід від однієї стадії до іншої: від теологічної до метафізичної й далі – до позитивної.

Зміщення вибірки – відхилення структури вибірки від реальної структури генеральної сукупності.

Ідеальний тип - штучно сконструйоване поняття, яке дозволяє виділити основні риси досліджуваного соціального феномену.

Індустріалізація – створення великого машинного виробництва, запровадження досягнень науки й техніки у виробництво.

Інституціалізація - це процес визначення й закріплення соціальних норм, правил, статусів і ролей, приведення їх у систему, що здатна діяти в напрямку задоволення деякої суспільної потреби.

Інструментарій – набір спеціально розроблених документів методичного характеру, пристосованих до соціологічних методів, за допомогою яких забезпечується збір соціологічних даних.

Інтерв'ю – різновид методу опитування, це бесіда, що проводиться по заздалегідь визначеній темі за допомогою спеціально підготовленого питальника.

Інтерпретація понять – теоретичне уточнення змісту основних (висхідних) понять.

Клас – будь-яка соціальна страта в сучасному суспільстві, що відрізняється від інших доходом, освітою, престижем, відношенням до влади.

Контркультура (лат. contra – проти) – різновид субкультури, яка не просто відрізняється від домінуючої культури, але протистоїть їй, перебуває в конфлікті з пануючими цінностями.

Координація – певна погодженість елементів, особливий характер їхньої взаємної залежності, що забезпечує збереження цілісної системи.

Культура (лат. сultura – обробка, освоєння, облагороджування) – сукупність цінностей, норм, символів, ритуалів і звичаїв, які формують образ життя людей.

Культурна трансмісія - процес, завдяки якому культура передається від покоління до покоління через навчання.

Культурний лаг – поняття, яке характеризує ситуацію, коли одні частини культури змінюються швидше, а інші повільніше.

Культурний релятивізм – відношення до чужої культури, виходячи із її стандартів, розуміння правомірності існування незвичних норм і цінностей, які можуть бути зрозумілими лише в контексті культури, елементами якої являються.

Культурний етноцентризм – це властивість етнічної самосвідомості сприймати і оцінювати культуру інших соціальних спільностей через призму традицій і цінностей культури власної етнічної групи, яка виступає в якості деякого всезагального еталону, що породжує неприязне відношення до представників інших культур.

Культурні універсалії – це норми, цінності, правила, традиції, аспекти культури, які мають всезагальний характер і властиві всім культурам незалежно від географічного місця, історичного часу і соціального ладу суспільства.

Латентні функції - такі, що ніде не декларуються і дають несподівані наслідки, до яких ніхто не прагнув, не ставив їх своєю метою.

Мала соціальна група – нечисленна за складом група людей, учасники якої об'єднані спільною діяльністю й вступають у безпосереднє спілкування, яке є основою для виникнення емоційних відносин, особливих групових цінностей і норм поведінки.

Маргіналізація – (лат. margo – край, межа) – процес втрати особистістю об'єктивної приналежності до певної соціальної групи, без наступного входження в іншу спільність, страту.

Масова культура – явище культури ХХ століття, породжене науково-технічною революцією, урбанізацією, розвитком засобів масової комунікації й інформації. Створюється професійними творцями і тиражується засобами масової інформації, відрізняється високим рівнем стандартизації культурних зразків, що культивують типові цінності.

Масова спільність (квазігрупа) – реально існуюча сукупність людей, випадково об'єднаних загальними умовами існування, яка має стійкої мети взаємодії.

Матріархальна сім’я – тип сім’ї, у якій влада належить жінці, дружині й матері.

Метод аналізу документів – це спосіб збору даних, який передбачає одержання й використання інформації, зафіксованої в рукописних або друкованих текстах, на магнітній стрічці, кіноплівці й інших носіях інформації.

Методика соціологічного дослідження – сукупність операцій, прийомів, процедур встановлення соціальних фактів, їхньої обробки й аналізу.

Міграція – переміщення людей, зв'язані зі зміною місця проживання: переселення людей із країни в країну, з району в район, з міста в село й навпаки.

Модернізація – перехід від доіндустріального до індустріального або капіталістичного суспільства, здійснюваний шляхом комплексних реформ. Вона має на увазі кардинальну якісну зміну соціальних інститутів і способу життя людей, що охоплює всі сфери життя суспільства.

Моногамний шлюб - шлюб, укладений між одним чоловіком і однією жінкою.

Надійність соціологічної інформації – загальна характеристика емпіричних даних, отриманих під час проведення соціологічного дослідження. Інформація вважається надійної, якщо вона обґрунтована (валідна) і точна.

Народна культура – це сукупність міфів, сказань, епосу, пісень, які створені анонімними авторами, що не мають професійної підготовки.

Натуралізм соціологічний - теоретико-методологічна орієнтація цієї науки на методи природничих наук.

Номінальна спільність - це сукупність людей, об'єднаних спільними соціальними ознаками, взаємозв'язок між якими встановлюється дослідником з метою вирішення певного наукового завдання.

Нуклеарна сім’я (лат. nucleus – ядро) – це проста сім’я, що складається з подружньої пари без дітей або з дітьми, ще не одруженими.

Операціоналізація понять - це процедура переведення теоретичних понять в перемінні та емпіричні індикатори.

Описове дослідження – вид соціологічного дослідження, визначення структури, форми й характеру досліджуваного явища або процесу, що дозволяє сформувати цілісне уявлення про нього.

Опитування - метод збору соціологічних даних, при якому джерелом інформації виступають словесні повідомлення людей.

Парадигма - наукове досягнення, що протягом певного часу дає модель постановки й вирішення наукової проблеми.

Патріархальна сім’я – тип сім’ї, у якій влада належить чоловіку.

Позитивізм соціологічний - напрямок у соціології в основі якого лежить відмова від умоглядних тлумачень суспільства, створення «позитивної» соціальної теорії, здатної бути такою ж доказовою, як і природничо-наукова теорія.

Поліандрія - шлюб однієї жінки з декількома чоловіками.

Полігамія - шлюбний союз більш ніж двох партнерів.

Полігінія - шлюб одного чоловіка з декількома жінками.

Програма соціологічного дослідження - документ, який містить методологічне, методичне й організаційно-технічне обґрунтування соціологічного дослідження.

Психологізм у соціології - спроба визначення сутнісних характеристик суспільства й людини, законів їх функціонування й розвитку за допомогою психічних явищ.

Психологічний еволюціонізм - проводить грань між «природним» прогресом, обумовленим сліпою дією загальних законів еволюції, і прогресом «штучним», пов'язаним з активною діяльністю людей.

Ранжування – приписування явищам або індивідам певних значень, ціни, завдяки яким їх можна вибудувати на соціальних сходах зверху вниз.

Революція – комплексна стрибкоподібна зміна всіх або більшості сторін громадського життя, що представляє собою перехід суспільства з одного якісного стану в інше.

Регрес – тип розвитку, що характеризується переходом від вищого до нижчого.

Репрезентативність - властивість вибірки відображати характеристики досліджуваної генеральної сукупності.

Реформа – часткове вдосконалення в певній сфері життя, ряд поступових перетворень, що не зачіпають основ існуючого соціального ладу.

Розвідувальне дослідження - попереднє дослідження, проведене з метою одержання первинної інформації про досліджуване явище або процес, перевірки й уточнення всіх елементів основного дослідження й внесення в них необхідних корективів.

"Розуміюча" соціологія - соціологічна теорія, в основі якої лежить ідея якісної відмінності соціогуманітарних наук від природознавства.

Розширена сім’я - сімейна структура, яка містить у собі три й більше поколінь або дві й більше нуклеарних сім’ї, що живуть разом і ведуть спільне господарство.

Рольова взаємодія в сім’ї - сукупність норм і зразків поведінки одних членів сім’ї стосовно інших.

Сім’я - соціальний інститут з властивою йому історично визначеною організацією і мала соціальна група, члени якої зв'язані шлюбом, кровним спорідненням або всиновленням, спільністю побуту й взаємною відповідальністю.

Символічний інтеракціонізм - напрямок у соціології, об'єктом дослідження якого є процес символічної взаємодії (інтеракції) індивідів у суспільстві, система комунікацій і міжособистісного спілкування.

Синергія - приріст додаткової енергії, що перевищує суму індивідуальних зусиль учасників організації.

Система - певним чином упорядкована множина взаємозалежних елементів, що утворюють цілісну єдність.

Системний підхід – комплексне вивчення досліджуваного об'єкта як єдиного цілого з позиції системного аналізу. Ураховуються всі взаємозв'язки, вивчення окремих структурних частин, виявлення ролі кожної з них у загальному процесі функціонування системи, і, навпаки, виявлення впливу системи в цілому на окремі її елементи.

Соціальна група – сукупність людей, об'єднаних на основі спільної діяльності, спільних цілей і норм, що мають сформовану систему цінностей, життєвих орієнтацій, стійких зразків поведінки.

Соціальна мобільність – Зміна соціального статусу в системі соціальної диференціації.

Соціальна організація (організована група) – сукупність людей, яка характеризується чітким розподілом праці й спеціалізацією, наявністю ієрархії статусів і ролей, нормативною регуляцією поведінки, наявністю органів управління й координації, власною системою соціального контролю, безособовим характером взаємодії людей один з одним.

Соціальна роль – типова поведінка людини, пов'язана з її соціальним статусом.

Соціальна система – внутрішньо диференційована упорядкована цілісність, частини якої – структурні елементи, кожний з яких робить свій внесок у підтримання соціального порядку

Соціальна спільність – сукупність людей, об'єднаних спільними умовами існування, які налагодили регулярну стійку взаємодію один з одним.

Соціальна стратифікація – ієрархічний розподіл суспільства на вертикально розташовані соціальні групи й шари (страти), які мають різний престиж, власність, владу, освіту.

Соціальна структура – стійке співвідношення частин соціальної системи, якими можуть виступати соціальні інститути, соціальні спільноти – класи, страти тощо.

Соціальний дарвінізм - напрямок у соціології, який проголосив закономірності біологічної еволюції, принципи природного відбору визначальними факторами суспільного життя.

Соціальний еволюціонізм - спроба глобального осмислення історичного процесу як частини загального нескінченного процесу еволюції космосу, Землі, культури.

Соціальний експеримент – метод одержання нових знань про причинно-наслідкові зв'язки функціонування, діяльності, поведінки соціального об'єкта й фактори, що впливають на нього, якими можна управляти з метою поліпшення даної соціальної реальності.

Соціальний статус – це елемент соціальної структури, що визначає позицію людини в соціальній структурі групи чи суспільства, яку вона посідає відповідно до свого фаху, економічного забезпечення, демографічних особливостей, політичних можливостей тощо, і яка пов’язана з іншими позиціями через систему прав та обов’язків..

Соціальна роль - це очікувана поведінка людини, пов’язана з її соціальним статусом і типова для людей відповідного статусу в певному суспільстві.

Соціальні інститути – історично сформовані й закріплені, стійкі, самовідновлювані види соціальних взаємодій, покликані задовольняти ті або інші людські потреби.

Соціологізм – принцип специфічності й автономності соціальної реальності, її домінування над індивідами.

Соціологічне дослідження - система логічно послідовних методологічних, методичних і організаційних процедур, зв'язаних між собою єдиною метою: одержати об'єктивні, достовірні дані про досліджуване явище.

Соціометрія - метод опису системи міжособистісних відносин у малих групах.

Спостереження – метод збору первинних даних у вигляді реєстрації (запису) результатів цілеспрямованого і безпосереднього сприйняття подій, явищ.

Структурний функціоналізм - напрямок в соціології, відповідно до якого головне завдання соціології полягає у вивченні механізмів і структур, що забезпечують стійкість соціальної системи.

Субкультура – частина загальної культури, система цінностей, традицій, звичаїв, властивих певній соціальній групі.

Субординація – підпорядкованість і співпідпорядкованість, що вказує на особливе специфічне місце, неоднакове значення елементів у системі.

Суспільний прогрес – такий напрямок розвитку людського суспільства, який характеризується незворотними змінами, в результаті яких здійснюється перехід від нижчого до вищого, від менш досконалого стану до більше досконалого.

Суспільство – тип соціальної організації, який склався історично внаслідок спільного життя, взаємодій людей і локалізований на певній території.

Теорії соціального конфлікту - напрямок у соціології, що визнає й досліджує конфлікт як найважливіший фактор суспільного розвитку.

Теорія соціокультурної динаміки - вчення, у якому історія розглядається як процес закономірних змін усередині соціокультурних систем і наступної заміни однієї системи іншою.

Умови життя сім’ї – сукупність об'єктивних і суб'єктивних факторів макро- і мікросередовища проживання сім’ї.

Формальна соціологія - теоретична концепція, в основі якої лежить ідея, що соціологія повинна досліджувати не зміст, а форми соціального життя (соціації), які існують у кожному з історично відомих суспільств.

Формальний соціальний інститут - характеризується тим, що взаємодія між його учасниками здійснюється переважно на основі формально оговорених правил, законів, регламентів, положень.

Функції сім’ї - способи прояву її активності, життєдіяльності.

Функціоналізм – напрямок у соціології, який розглядає суспільство як систему, всі частини якої виконують ті або інші функції, спрямовані на збереження й життєздатність цілого.

Ціль дослідження - кінцевий результат, який дослідник має намір одержати після завершення роботи.

Шлюб – історично змінювана форма відносин між чоловіком і жінкою, за допомогою якої суспільство впорядковує й санкціонує їхнє статеве життя, встановлює їх подружні й батьківські права й обов'язки.

Явні функції - функції соціального інституту, які формуються й декларуються в кодексах і закріплюються в системі статусів і ролей, їхні наслідки є очікуваними й необхідними.