Завдання для самоконтролю знань

1. Зведення, складання і представлення звітності про виконання Державного бюджету України здійснюється:

а) Державним казначейством України;

б) Міністерством фінансів України;

в) Національним банком України;

г) Рахунковою палатою.

2. Державне казначейство України готує квартальний звіт про виконання Державного бюджету України:

а) не пізніше 35 днів після закінчення звітного кварталу;

б) не пізніше 15 днів після закінчення звітного кварталу;

в) не пізніше 10 днів після закінчення звітного кварталу;

г) немає вірної відповіді.

3. Звітність про виконання Державного бюджету України є:

а) оперативною, місячною;

б) квартальною, річною;

в) місячною, річною;

г) квартальною, річною.

4. Органами стягнення в Україні є:

а) Міністерство фінансів України;

б) Державна податкова адміністрація України, митна служба;

в) Рахункова палата;

г) Державне казначейство України.

5. Головною складовою інформаційної бази управління органів державної влади та органів місцевого самоврядування:

а) звіт про рух грошових коштів;

б) фінансова звітність про виконання бюджетів;

в) інформація про стан державного боргу;

г) зведені показники звітів про виконання бюджетів.

6. Міжнародні стандарти з бухгалтерського обліку у державному секторі визначають:

а) певну мінімальну інформацію, що підлягає розкриттю;

б) критерії відображення операцій і подій у обліку і звітності;

в) якісні характеристики правдивого подання інформації;

г) немає вірної відповіді.

7. Відповідно до Положення Державного казначейства України у склад нової фінансової звітності про виконання бюджетів входить:

а) звіт про рух грошових коштів від операційної діяльності;

б) звіт про рух грошових коштів;

в) звіт про бюджетну заборгованість;

г) звіт про використання засобів з резервного фонду Кабінету Міністрів України.

8. Органи стягнення надають інформацію Верховній Раді України, Кабінету Міністрів України, Рахунковій палаті і Міністерству фінансів України про:

а) втрати доходів бюджету унаслідок податкових пільг, а також про суми реструктуризованої і списаної податкової заборгованості і суми відстрочених і розстрочених платежів;

б) надходження коштів від продажу товарів, надання послуг; коштів від податків, зборів, штрафів;

в) надходження коштів у вигляді грантів, дотацій; коштів від роялті, авторських гонорарів, комісійних, інші;

г) виплати іншим установам для фінансування їх діяльності; коштів постачальникам товарів та послуг.

9. Операційна діяльність бюджету – це:

а) основна діяльність органів державної влади і органів місцевого самоврядування, а також інші види діяльності, які не є інвестиційною чи фінансовою;

б) діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу;

в) операції з придбання та продажу основних засобів, землі, нематеріальних активів, фінансових інвестицій;

г) операції з кредитування та фінансування бюджету.

10. Фінансова діяльність бюджету – це:

а) діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного капіталу;

б) діяльність, яка призводить до змін розміру і складу власного та позичкового капіталу;

в) операції з отримання і погашення позик, інші фінансові операції, які визначені класифікацією фінансування бюджету;

г) немає вірної відповіді.

ПИТАННЯ ДЛЯ СПІВБЕСІДИ

1. Надайте характеристику звітності про виконання Державного бюджету України.

2. Які частини включає річний звіт про виконання закону про Державний бюджет України?

3. В чому полягає призначення фінансових звітів про виконання місцевих бюджетів України?

4. Дайте характеристику складу фінансових звітів про виконання місцевих бюджетів України в умовах ринкової економіки.

5. Розкрийте методику складання звіту про рух грошових коштів.

ТЕМА 8

КОНТРОЛЬ ЗА ВИКОНАННЯМ БЮДЖЕТУ

Зміст

8.1 Правові форми фінансової діяльності.

8.2 Сутність та призначення фінансового контролю.

8.3 Організація та органи фінансового контролю.

8.4 Формі та методи фінансового контролю.

Основні терміни та визначення

Фінансова діяльність держави

Фінансово-правові акти

Фінансово-планові акти

Систематизація законодавства

Кодифікування

Інкорпорація

Фінансовий контроль

Аудит

Спостереження

Перевірки

Обстеження

Аналіз

Ревізія

8.1 Правові форми фінансової діяльності.

Форми фінансової діяльності держави різноманітні. У кожній з них практично виражаються державно-владні дії державних органів з формування, розподілу і використання фінансових ресурсів на відповідному рівні. За своїм характером ці форми можуть бути правовими і організаційними (що не мають юридичного значення). Організаційні форми фінансової діяльності держави — це засідання різних комісій при підготовці проектів бюджету, державних позабюджетних фондів, наради в апараті фінансових органів, робота по роз'ясненню фінансового законодавства населенню тощо. Організаційні форми створюють передумови для появи правових форм.

Отже, фінансово-правові акти — це організаційно-владні розпорядження державних органів і органів місцевого самоврядування з питань фінансової діяльності, що входять в їх компетенцію, звільняють з посади відповідно підрозділи державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах. Державній податковій адміністрації України підпорядковані підрозділи Міністерства внутрішніх справ України по боротьбі з кримінальним приховуванням прибутку від оподаткування. Рахункова палата, створена Верховною Радою України, є постійно діючим органом фінансового контролю. Рахункова палата здійснює свою діяльність самостійно, незалежно від будь-яких інших органів держави. Фінансово-правові акти класифікуються за юридичними властивостями, за органами, що видають їх та за іншими підставами.

За юридичними властивостями фінансово-правові акти підрозділяються на нормативні і індивідуальні. До нормативних відносяться акти, які регулюють групу однорідних фінансових відносин і містять загальні правила поведінки, які не вичерпують свою регулятивну силу їх одноразовим застосуванням. Нормативні фінансово-правові акти встановлюють види фінансових зобов'язань (податків і інших платежів) підприємств і громадян перед державою, порядок числення встановлених платежів, типові ознаки платників, порядок витрачання державних грошових коштів, порядок проведення фінансового контролю і т.д.

Загальні правила, встановлені в нормативних актах, застосовуються індивідуальними фінансово-правовими актами до конкретного життєвого випадку. Індивідуальний фінансово-правовий акт звернений до точно певних учасників фінансових відносин, веде до виникнення, зміни або припинення конкретних фінансових правовідносин.

Таким чином, індивідуальні фінансово-правові акти — це акти застосування норм права. Ухвалення їх — необхідна умова для практичного втілення в життя нормативних фінансово-правових актів і виконання завдань по створенню, розподілу або використанню фінансових ресурсів держави.

В залежності від органів, що видають фінансово-правові акти вони діляться на:

а) законодавчі, до яких відносяться закони, що приймаються Верховною Радою України з питань фінансової діяльності держави;

б) підзаконні. Це найбільш численна група фінансово-правових актів. Сюди входять акти всіх інших державних органів, засновані на законі і прийняті у виконання закону.

Характерною особливістю системи фінансово-правових актів є наявність в ній великої групи фінансово-планових актів. Вони відрізняються від інших фінансово-правових актів своїм змістом — диспозиція правової норми в них виражена в цифрових показниках.

Фінансово-планові акти — це акти, що приймаються в процесі фінансової діяльності держави і органів місцевого самоврядування, вони по суті є планами по мобілізації, розподілу і використанню фінансових ресурсів.

Існування фінансово-планових актів обумовлене дією принципу плановості в процесі освіти, розподілу і використання фінансових ресурсів.

До фінансово-планових актів відноситься основний фінансовий план держави, Державний бюджет України, а також місцеві бюджети, фінансові плани і кошториси міністерств, відомств, інших органів державного управління, фінансові плани (баланси доходів і витрат) підприємств і об'єднань, касовий план НБУ і т.д.

Затверджений в установленому порядку фінансово-плановий акт регулює фінансові відносини і викликає юридичні наслідки, як будь-який фінансово-правовий акт таких ринкових механізмів як податки, грошово-кредитна система та інші.

Систематизація законодавства — це діяльність по впорядкуванню і удосконаленню нормативно-правових актів, зведенню їх до єдиної, внутрішньо узгодженої системи.

Цілями систематизації є: усунення суперечностей між нормативними актами; підвищення ефективності законодавства; забезпечення доступності користування законодавством для всіх суб'єктів права.

Розрізняють два способи систематизації законодавства:

1. Кодифікування — спосіб систематизації, при якому здійснюється істотна переробка і узгодження групи юридичних норм, зв'язаних загальним предметом правового регулювання. Результатом кодифікування може бути кодекс, наприклад, Бюджетний кодекс України, Податковий кодекс (проект).

2. Інкорпорація — спосіб систематизації законодавства, що полягає у впорядкуванні існуючих нормативних актів без зміни змісту норм права, яке їх складає. Результатом інкорпорації є збірки, в яких нормативні акти розміщені в хронологічному або алфавітному порядку.

Закон України «Про Рахункову палату України» визначає завдання Рахункової палати:

• організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням витратної частини Державного бюджету;

• здійснення контролю за освітою і погашенням внутрішнього і зовнішнього боргу України;

• контроль за фінансуванням державних програм економічного, науково-технічного, соціального і національно-культурного розвитку, аналіз встановлених відхилень від показників Державного бюджету України і підготовка пропозицій по їх усуненню, а також удосконалення бюджетного процесу в цілому;

• регулярне інформування Верховної Ради України, її комітетів про хід виконання Держбюджету і стан погашення внутрішнього і зовнішнього боргу України; виконання інших завдань, передбачених чинним законодавством.

Рахункова палата здійснює контроль на засадах законності, плановості, об'єктивності, незалежності і гласності. Для забезпечення виконання контрольних функцій Рахункова палата України наділена широкими повноваженнями: їй надано право проводити фінансові перевірки, ревізії в апараті Верховної Ради, органах виконавчої влади, Національному банку, інших органах, а також на підприємствах і в організаціях в рамках, визначених законодавством, одержувати документацію і інформацію щодо фінансово-господарської діяльності, інформувати про факти порушень законодавства правоохоронні органи тощо.

До складу Рахункової палати входять Голова Рахункової палати і члени Рахункової палати: Перший заступник і заступник Голови, головні контролери і Секретар Рахункової палати. Для здійснення своєї діяльності Рахункова палата має апарат згідно штатного розкладу.

Голову Рахункової палати України призначає на посаду Верховна Рада України за пропозицією голови Верховної Ради на 7-річний термін з правом призначення на другий термін. Перший заступник і заступник Голови, головні контролери і Секретар Рахункової палати призначаються Верховною Радою за пропозицією голови Рахункової палати шляхом таємного голосування на 7 років.