3.4 Державна податкова адміністрація та Міністерство фінансів

Для забезпечення контролю за повним і своєчасним надходженням у бюджет державних податків та інших платежів Державна податкова адміністрація і її органи на місцях проводять роботу по своєчасному і повному обліку всіх платників податків та інших обов'язкових платежів. Для цього використовуються відомості про реєстрацію підприємств усіх форм власності, дані про відкриті розрахункові рахунки в установах банків, дозволи місцевих радий народних депутатів та їх виконкомів, державних адміністрацій у районах на відкриття підприємств, організацій чи заняття різними видах промислів. Усі ці та інші дані заносяться в базу даних комп'ютерів в усіх органах Державної податкової адміністрації по області, місту, району, що дає змогу зберігати в пам'яті ЕВМ інформацію про фінансовий стан як підприємств і організацій, так і приватних осіб.

Головнім завданням Державної податкової адміністрації є контроль за чітким виконанням законодавчих та нормативних актів по податках, правильністю обрахування, повноти і своєчасності внесення у бюджет податків та інших платежів, встановлених законодавством України або рішеннями місцевих органів влади.

У своїй діяльності Державна податкова адміністрація та її органи на місцях керуються Конституцією України, Законах України, Указами Президента Україні, постановами Кабінету Міністрів України, а регіональні органи Державної податкової адміністрації — рішеннями відповідно обласних та районних державних адміністрацій, виконкомів міських радий народних депутатів в частині контролю за надходженням податків, зборів та інших платежів бюджету.

Державна податкова адміністрація її органи у своїй діяльності не підзвітні регіональним органам влади й управління, сморід підпорядковуються Кабінетові Міністрів України.

Функції Державної податкової адміністрації наступні:

• проведення і організація роботи обласних, міських, районних податкових адміністрацій по контролю за виконанням законодавства по податках та інших платежах у бюджет як юридичними, так і фізичними персонами;

• розробка пропозицій по вдосконаленню податкового законодавства;

• розробка й видання інструктивних, методичних вказівок та інших нормативних документів про порядок утримання податків й інших платежів у бюджет;

• розробки форм податкових розрахунків, декларацій та інших документів, пов'язаних із нарахуванням й платнею платежів у бюджет, а також форми звітів про проведену роботу;

• проведення роз'яснювальної роботи серед населення, підприємств і організацій по порядку, рядках та методах розрахунків податків й інших платежів до бюджету

• проведення у міністерствах, відомствах, підприємствах, установах та організаціях усіх форм власності, включаючи спільні підприємства та організації з участю українських чи іноземних юридичних осіб і громадян, а також у громадян України іноземних громадян і осіб без громадянства перевірки грошових надходжень, документів, які підтверджують їх надходження, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій та інших документів щодо нарахування й сплати податків та інших платежів до бюджету;

• організація роботи податкових адміністрацій області, міст, районів по обліку, оцінці й реалізації конфіскованого майна та майна, що переходить державі по праву наслідування, скарбів, по проведенню перевірок правильності та схоронності коштів, одержаних від державного мита, а також по перевірці касових операцій, які виконуються міськими, селищними радами по нарахованих та одержаних від населення податкових платежах;

• проводити обстеження та перевірку організації роботи податкових адміністрацій усіх рівнів, після результатів яких вживаються заходь щодо усунення порушень у перевірених організаціях, а в необхідних випадках заслуховуються звіти керівників з прийняттям відповідних рішень.

Податкові адміністрації у містах, районах у містах та районах мають специфічні функції:

• —забезпечення своєчасного й повного обліку платників податків та інших платежів у бюджет;

• контролю за своєчасним наданням платниками бухгалтерських звітів і балансів, податкових розрахунків, звітів, декларацій про доходь та інших документів, пов'язаних з нарахуванням платежів до бюджету, перевіряють достовірність цих документів у частині нарахування прибутку, дохідних об'єктів щодо обкладання податками;

• перевіряють достовірність даних про джерела одержання коштів, записаних у деклараціях громадян;

• передають правоохоронним органам матеріали після фактів порушень, за які передбачається кримінальна відповідальність, а також надають в арбітражні суди поклич до підприємств, установ, організацій і громадян по вилученню в доход держави коштів, одержаних після догод, які суперечать чинному законодавству, та провадять іншу роботу.

Працівники (службовці) податкових адміністрацій несуть особисту відповідальність за чітке виконання законодавства по вилученню податків та інших платежів бюджету, реалізацію прав підприємств, організацій і установ у здійсненні своїх повноважень, а також законних інтересів громадян.

У цілому державна податкова адміністрація втілює в життя податкову політику держави.

Податкова політика визначає суть та роль системи оподаткування і належить до виняткових повноважень держави. Через бюджет, податки, пільги й різні санкції держава регулює відносини як із виконавчими органами, так і господарськими організаціями, бюджетними установами, населенням, тобто юридичними й фізичними персонами.

Заслуговує на увагу таке реформування податкової політики, яку забезпечує зменшення податкового тиску на виробника, що відповідає загальновідомим принципах податкової політики — гнучкості і стабільності.

Гнучкість податкової політики передбачає, що коли податковий тиск на господарників призводить до згортання виробництва, податкова система перебудовується на зменшення податкового тиску в інтересах виробника.

Стабільність податкової політики означає, що податкова система будується на чіткому визначенні об'єктів оподаткування їх обліку, а нормативи оподаткування або обов'язкових платежів не зменшуються протягом бюджетного року. Запровадження нових розмірів і нормативів оподаткування не має зворотної сили, а пільги по податках надаються з моменту введенню Закону про оподаткування в дію.

Система пільг щодо оподаткування повинна стимулювати виробництво й інвестування, адже практично ті кошти, які повинні б бути зараховані до бюджету, залишаються у виробника, що є нічим іншим, як своєрідним бюджетним фінансуванням, тому податкова адміністрація повинна контролювати використання коштів, які залишились у виробника, тобто їх цільове використання.

Надання податковим адміністраціям широких повноважень щодо порушників Законів про оподаткування дало змогу залучити до бюджету до 30 % коштів від загальної суми податків, одержуваних до бюджету, які раніше приховувались від оподаткування.

Залучення вказаних коштів дало змогу зменшити податковий тиск на платників податків, а це гарантія відтворення виробництва.

Поступове удосконалення податкової системи проводиться в напрямі її лібералізації, децентралізації (державні і місцеві податки) за рахунок розширення прав регіонів, зменшення тієї частки валового внутрішнього продукту, яка перерозподіляється через бюджет. Потребує вдосконалення і механізм оподаткування, який стимулював би виробництво у пріоритетних напрямах економіки і сприяв би впровадженню у виробництво нових технологій та високоефективного обладнання, а це потребує зміни податкової політики держави як на макро-, так і на мікрорівні.

Вища ланка — Державна податкова адміністрація України; Середня ланка — державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях і містах з районним поділом;

Базова ланка — державні податкові інспекції в районах, районах у містах і містах без районного поділу (рис.3.2).

Структура податкової адміністрації

Державна податкова адміністрація України

Державні податкові інспекції в районах, районах у містах і містах без районного поділу

Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях і містах з районним поділом

Рис. 3.2 Структура податкової адміністрації

Загальними завданнями Державної податкової адміністрації України є: організація роботи державних податкових адміністрацій і інспекцій; контроль за їх діяльністю, а також організація методично-інструктивного забезпечення податкової роботи в країні.

На середню ланку, тобто на державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях і містах з районним поділом, покладено виконання головним чином: інформаційно-консультативних функцій, а також координація роботи, контроль, прийняття і систематизація звітності підпорядкованих державних податкових адміністрацій базової ланки. Окрім цього, державними податковими адміністраціями середньої ланки може у повному обсязі вестись безпосередній контроль обмеженого кола платників.

На базову ланку, тобто на державні податкові інспекції в районах, районах у містах і містах без районного поділу покладено головне завдання, що полягає у безпосередньому контролі платників податків щодо повноти та своєчасності розрахунків з бюджетом. Виконання даного завдання реалізується через ведення податковими інспекціями великого обсягу суміжної роботи: перевірок законності валютних операцій; правильності ведення розрахунково-касової документації; ведення обліку векселів на сплату ввізного та вивізного мита; реалізація марок акцизного збору та великий перелік інших завдань. Окрім того, на базову ланку податкової адміністрації покладено завдання безпосереднього ведення оперативно-бухгалтерського обліку звітності надходжень до бюджету сум податків та інших обов'язкових платежів.

Таким чином, у системі державних органів, які беруть участь у забезпеченні бюджетного процесу, на Державну податкову адміністрацію України в цілому покладено завдання щодо здійснення контролю за дотриманням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою та своєчасністю надходження до бюджетів всіх рівнів податків, податкових платежів і неподаткових доходів.

 Міністерство фінансів України, як орган державного управління, проводить в життя фінансову політику держави, яка є сукупністю заходів по акумуляції фінансових ресурсів у Державному бюджеті і бюджетах всіх одиниць бюджетної системи, їх розподілу й використанню для виконання державою її функцій.

Реалізуючи фінансову політику держави, Міністерство фінансів України забезпечує її втілення в життя шляхом розробки економічних методів і важелів впливу на збільшення доходів бюджету через аналіз показників розвитку чи спаду економіки й провадить заходь щодо оздоровлення економіки.

Вказану роботу Міністерство фінансів проводить разом з Міністерством економіки України. З ним воно розробляє проект зведеного балансу фінансових ресурсів України й використовує його показники для розробки Державного бюджету та розрахунків бюджетів Автономної Республіки Крім, областей, міст державного підпорядкування. Так організується робота по складанню й виконанню Державного бюджету та методичне керівництво роботою в галузі бюджетного планування й фінансування. Аналогічну роботу на нижчому рівні проводять фінансові управління облдержадміністрацій та відповідні міські, районні фінансові відділи.

Поряд з розробкою проектів Правил складання і виконання бюджетів і класифікацією доходів й видатків цих бюджетів із врахуванням рівня розвитку соціальної інфраструктури районів Міністерство фінансів України та його органи на місцях ведуть облік і складають звіти про виконання, аналізують підсумки виконання бюджетів, готують інформаційні матеріали, доповіді вищим органам влади й управління про хід та підсумки виконання бюджетів і пропозиції про збільшення доходів.

Міністерство фінансів України аналізує взаємозв'язок між цінами і фінансовими показниками діяльності господарств, бере участь у розробці прогнозних розрахунків по ціноутворенню, проводить роботу по створенню ринку цінних паперів, аналізує грошовий та фінансовий стан господарства і грошовий обіг, та здійснює планування доходів й видатків бюджету по експортно-імпортних операціях, аналізує валютно-фінансову діяльність суб'єктів господарювання і бере участь у складанні зведеного валютного плану, або, як ще його можна назвати, платіжного балансу держави.

Міністерство фінансів України вирішує всі питання, віднесені до його компетенції та наданих йому прав. Відповідно до наданих йому прав воно керує діяльністю Державного Казначейства, створеного Указом Президента в України від 27 квітня 1995 р. та Постановою Кабінету Міністрів України від 31 липня в 1995 р.

Державне Казначейство створене для забезпечення чіткого контролю за надходженням коштів до Державного бюджету, для чого в його підпорядкуванні створені казначейства в областях, містах і районах.

Відповідно до завдань, визначених Указу Президента Україні, Державне казначейства: організовує та здійснює виконання Державного бюджету на основі принципу єдиного казначейського рахунку; здійснює керівництво підвідомчими територіальними органами; веде зведені реєстри розпорядників коштів державного бюджету, державних позабюджетних фондів та рахунків територіальних органів Державного Казначейства в установах банків, здійснює управління доходах і видатками Державного бюджету, провадить операції з наявними бюджетними коштами, включаючи іноземну валюту, в межах розпису доходів і видатків; організовує та здійснює прогнозування й касове планування коштів державного бюджету, визначає на основі чинного законодавства розміри їх потокового використання у межах затверджених видатків.

Державне Казначейство та його органи на місцях доводять до головних розпорядників коштів обсяги асигнувань, що виділяються з державного бюджету. Воно також організовує розподіл між державним бюджетом і бюджетами Автономної Республіки Крім, областей, міст Києва та Севастополя відрахувань від загальнодержавних зборів і обов'язкових платежів за нормативами, встановленими в Законі про Державній бюджет, перерахування місцевим бюджетам належних їм коштів від зазначених відрахувань та організовує й здійснює взаємні розрахунки між державним бюджетом і місцевими бюджетами.

Державне Казначейство веде облік руху коштів бюджету на своїх рахунках, організовує та здійснює збирання, зведення й аналіз фінансової звітності про стан виконання державного і зведеного бюджетів та подає вказану звітність органам влади й управління, здійснює разом з Національним банком та Мінфіном управління державним внутрішнім та зовнішнім боргом і його обслуговування.

До питань Державного Казначейства входять надання Мінфіну пропозицій по скороченню видатків державного бюджету, розробка й затвердження нормативно-методичних та інструктивних документів по бухгалтерському обліку, звітності й організації виконання бюджету. На основі аналізу фінансового стану галузей господарства Казначейство розробляє проекти законодавчих і нормативних актів.

До прав Державного Казначейства належать: відкривати в установах банків рахунки після доходів і видатках державного бюджету; отримувати у них кредит в межах бюджетного долі для покриття тимчасових касових розривів бюджету; провадити операції щодо розміщення державних цінних паперів їх погашення й виплати доходу після них; проводити у виконавчих органах влади, підприємствах, установах і організаціях, банках незалежно від форми власності перевірки використання бюджетних коштів; одержувати від банків відомості про стан поточних бюджетних рахунків названих установ і організацій та про стан грошових коштів державних позабюджетних фондів. При виявленні порушень чинного законодавства при виконанні бюджетів Казначейство має право вимагати від посадових осіб усунення порушень, а в необхідних випадках припиняти фінансування і у безспірному порядку вилучати як у виконавчих органів влади, так і у підприємств, установ та організацій раніше надані кошти бюджету чи позабюджетних фондів (у разі виявлення нецільового чи неефективного їх використання).

Голова управління Державного Казначейства у своїй діяльності взаємодіє з органами влади й управління, органами податкової державної адміністрації, фінансовими органами, установами банків та державного контрольно-ревізійного управління.

Таким чином, головна мета Державного Казначейства та його органів полягає у вирішенні всього комплексу питань, пов'язаних з виконанням Державного бюджету, починаючи із забезпечення контролю за надходженням загальнодержавних доходів і зборів до їх проходження через банки з наступним використанням, у межах передбачених в бюджеті асигнувань, розпорядниками кредитів.

У основу діяльності Державного Казначейства покладений принцип єдиного рахунку Державного бюджету в поєднанні з централізацією, через яку забезпечується щоденний аналіз державних коштів, що дає змогу маневрувати державними грошовими коштами, швидко й ефективно їх перерозподіляти в межах затверджених у бюджеті асигнувань, створювати нагромадження для реалізації державних програм.

У подальшій діяльності Державне Казначейство повинне перейти від виконання бюджету за відомчому принципом до виконання його за територіальному принципом.

Казначейство проводить оплату рахунків установ, які фінансуються з Державного бюджету, зі своїх рахунків. Отже, відбувається перерахування коштів на рахунки розпорядників кредитів, а з їх — вже на споживи установ, економиться година, гроші та їх оборотність. Таким чином, Казначейство виконує функцію касира розпорядників кредитів. Розпорядники кредитів на основі повідомлень Казначейства лише планують видатки та їх спрямування. При цьому забезпечується жорсткий контроль Казначейства за проходженням (використанням) коштів бюджету їх цільовим і предметним використанням. Це цілком відповідає меті створення Казначейства — впровадження в життя єдиного казначейського рахунку в Національному банку України і його регіональних управліннях та через них проведення всіх операцій розпорядників кредитів Державного бюджету.