28. Загальна характеристика уваги

Увага забезпечує успішну трудову і навчальну діяльність - це спрямованість і зосередженість свідомості, що забезпечує підвищення рівня сенсорної, інтелектуальної або рухової активності індивіда.

Спрямованістьвиявляється у довільному або мимовільному виборі, вибірковості об'єктів, які відповідають потребам суб'єкту, меті і задачам його діяльності.Концентрованістьвиявляється в одночасному відволіканні від всього стороннього, у тимчасовому ігноруванні усіх інших об'єктів.

У своїх вищих формах увага пов'язана з регулюванням протікання психічних процесів і свідомої поведінки людини.

Виділяють такі форми прояву уваги:сенсорна (перцептивна), інтелектуальна, моторна (рухова).

29. Загальна характеристика пам,яті

Пам'ять є однією з функціональних психологічних особливостей пізнавальної сфери людини.

Пам'ять - необхідна умова єдності психічного життя людини, її Я. Важливими процесами пам'яті є збереження і відтво­рення, а також забування інформації. Схематично про­цес пам'яті можна подати так: запам'ятовування (на вході) - фіксація (супроводжується забуванням) - від­творення (на виході).

Пам'ять - запам'ятовування, збереження та відтворення люди­ною свого досвіду.

Вона має безмежний обсяг, міцність збереження, готовність до відтворення. Робота пам'яті спрямована на інтеграцію минулого, сьогодення і майбутнього у тривалість, яка одночасно існує в прямій і зворотній часовій перспективі.

30. Психологія уяви

Уява належить до вищих пізнавальних процесів. Вона є необхідним аспектом будь-якої людської діяльності.Уяву породжують потреби, які виникають у житті людини.Це відтворення у психіці людини предметів та явищ, які вона сприймала коли-небудь раніше, а також створення нових образів предметів та явищ, котрих раніше вона ніколи не сприймала.Функції уяви полягають у: моделюванні кінцевого результату діяльності ; створенні програми поведінки людей;створенні образів, які не програмують діяльність, а підміняють її;створенні образів об'єктів з опорою на схеми, графіки, карти, фотознімки території, описи тощо;створенні принципово нових предметів та явищ тощо.

Уяву людини можна поділити на різні види. За характером продуктивності виокремлюють:відтворювальну (репродуктивну) ;творчу (продуктивну).

За мірою свободи, довільності визначають:Пасивну уяву ; Активну уяву .

За характером образів визначають:Конкретну уяву ;Абстрактну уяву.

За відношенням до актуальної ситуації виокремлюють:Сприймаючу уяву (яка прикована до ситуації);Творчу уяву (яка здатна вийти за межі ситуації).

Т.А. Рібо наводить такі типи уяви:Пластична;Розпливчаста;Містична;Наукова ;Уява в практичному житті й механіці;Уява у сфері торгівлі ;Уява у сфері утопії .

Процес створення образів уяви, або фантазій, може мати мимовільний і довільний характер.Процеси уяви мають аналітико-синтетичний характер, і в цьому вони схожі на процеси сприйняття, пам'яті й мислення.

31.Предмет психології мислення

Предмет психології мислення розміщений на перетині двох галузей: тієї, що належить до компетенції психологічного вивчення, і тієї, яка становить предмет комплексних досліджень мислення. Мислення - це процес опосередкованого й узагальненого відображення людиною предметів і явищ в їх істотних зв´язках і відношеннях.

Психологія вивчає не мислення взагалі, а мислення конкретних людей у його зумовленості історичним розвитком. Її цікавлять більше не кінцеві результати мисленнєвої діяльності (або її продукти), а той процес, який їх породжує. Психологія досліджує не тільки наукове (понятійне) мислення, а й більш прості форми (наочно-дійове, наочно-образне).

Предметом психологічного дослідження мислення виступає як процес, так і діяльність. Мислення є виявом деякої активності суб'єкта, завжди суб'єктивне, навіть якщо воно правильно відображає світ.

32. Механістичний підхід до вивчення мислення

Механістичний підхід характеризується переносом загальних механізмів психічних процесів на вищі пізнавальні процеси.

М.Мюллер висунув теорію “дифузійних репродукцій”: сполучення двох і більш чуттєвих уявлень відбувається в такий спосіб: кожне з них викликає в суб'єкта, подібно до кіл на воді, ненаправлений, дифузійний потік асоціацій з іншими уявленнями, які, у свою чергу, також можуть викликати нові асоціації. При зустрічі цих потоків відбувається їхнє накладення один на одного, або репродукція, і виділяється ознака, загальна для вихідного уявлення й істотна для утвореного поняття.

У.Джемс сформулював перше чітке визначення мислення: мислення – це здатність орієнтуватися в нових для нас даних досвіду.

Нехай S – факт, М – істотний атрибут, Р – властивість атрибута. Умовивід від S до Р може бути зроблено тільки за допомогою М. Мислитель заміщає первісну кокретно дану ситуацію S (олово) її абстрактною властивістю М (метал). Що справедливо стосовно М, що пов'язано з М, те справедливо й стосовно S. Оскільки М є одна з частин цілого S, мислення можна визначити як заміщення цілого його частинами й пов'язаними з ними властивостями й наслідками. Тоді мистецтво мислення можна охарактеризувати такими рисами:

1) проникливістю, тобто умінням розкривати в цілому факті S, що знаходиться перед нами, його істотний атрибут М;

2) запасом знань або умінням швидко поставити М у зв'язок з Р, з його основною властивістю.

Друга посилка силогізму вимагає проникливості, перша – запасу знань. Отже, для того щоб мислити, ми повинні виокремлювати з даного конкретного факту властивості, і не будь-які взагалі, а ті, які відповідають правильному висновкові. Беручи невідповідні властивості, ми одержуємо неправильний висновок.