6.3. Вікова психологія

1. Предмет, об,єкт та завдання вікової психології

В. п. — галузь психологічної науки, яка вивчає особливості психічного та особистісного розвитку людини на різних етапах її життя.

Об'єктом дослідження вікової психології є людина на всіх етапах її життя. Предметом дослідження вікової психології є вікова динаміка, закономірності, фактори, умови, механізми становлення, формування та розвитку особистості. Вікова психологія вивчає загальні закономірності, особливості виникнення і розвитку психічних процесів і властивостей у дітей, підлітків, юнаків, дорослих і зумовлену віком динаміку співвідношень між ними; причини та закономірності переходу від одного вікового періоду до наступного; становлення різних видів діяльності (гри, навчання, праці, спілкування); формування психічних якостей (вікових можливостей засвоєння знань) і властивостей (самосвідомості, спонукальної та емоційної сфер, характеру, здібностей) особистості.

Найголовнішим завданням вікової психології є створення фундаментальної концепції вікового розвитку особистості в нових соціально-економічних умовах, а також: — вивчення особливостей розвитку людини на етапах ранньої та зрілої дорослості ; — розвиток психічно здорової особистості та дослідження особливостей відхилень у психічному здоров'ї людини; — дослідження психології старих людей та особливостей їхньої життєдіяльності; — розвиток обдарованих дітей ; — з'ясування індивідуальних відмінностей дітей, відкриття їхніх творчих здібностей; — дослідження сенситивних періодів у розвитку особистості та окремих психічних функцій; — створення психологічних умов для забезпечення саморозвитку; — вивчення відхилень у психічному та особистісному розвитку; — дослідження взаємин дітей і дорослих; — з'ясування особливостей впливу масової культури та засобів масової інформації на психічний та особистісний розвиток дітей; — забезпечення психологічних умов розвитку цілісної та гармонійної особистості дитини

2. Психічний розвиток людини.

П. р - процес накопичення кількісних та якісних прогресивних змін психіки, що зумовлозвитокюють формування особистост, має динамічний характер - розпочавшись ще до народження дитини, розгортається та триває все життя людини. В ході психічного розвитку відбувається накопичення кількісних та якісних перетворень психіки, які забезпечують формування і функціонування особистості.

Процес психічного розвитку індивіда характеризується рядом типових особливостей.

1) суперечності як основа психічного розвитку.

2) неперервність психічного розвитку.

3) дискретність

4) незворотність.

5) взаємозв'язок психічного з іншими напрямками розвитку ;

6) нерівномірність. В певному віковому періоді одні компоненти психіки розви

7) перехід від нижчих психічних структур до вищих.

8) "спіралеподібний" характер розвитку психіки.

9) взаємозв'язок кількісних та якісних змін психіки.

10) планомірність та наступність психічного розвитку.

Таким чином, психічний розвиток являє собою не послідовність окремих, неузгоджених між собою змін, а носить цілісний, системний характер, внаслідок чого зміни в одній області психіки викликають зміни інших психічних проявів.

Показники психічного розвитку виявляються у різних сферах психічної діяльності - інтелектуальній, афективно-вольовій, мотиваційній та комунікативній.

3. Поняття віку, його структура та дінаміка

Вік — це таке цілісне динамічне утворення, що має структуру, яка визначає роль і питому вагу кожної часткової лінії розвитку. У кожну вікову епоху розвиток відбувається не шляхом зміни окремих сторін особистості дитини, у результаті чого відбувається перебудова особистості в цілому, — у розвитку наявна зворотна залежність: особистість дитини змінюється як ціле у своїй внутрішній будові, і законами зміни цього цілого визначається рух кожної його частини.

Поняття віку включає в себе ряд аспектів: 1) Хронологічний вік, визначається тривалістю життя людини (за паспортом); 2) Біологічний вік - сукупність біологічних показників, функціонування організму в цілому (кровоносна, дихальна, травна системи і т.п.); 3) Психологічний вік - певний рівень розвитку психіки, в який включається: а) розумовий вік б) соціальна зрілість в) емоційна зрілість. При переході від одного віку до іншого разом із загальною перебудовою системи свідомості міняються місцями центральні й побічні лінії розвитку.

Структура віку не є статичною. На кожному віковому етапі колись сформована структура переходить у нову. Під динамікою розвитку розуміємо сукупність усіх тих законів, якими визначається період виникнення, зміни і сукупність структурних новоутворень кожного віку.

Початковим і найсуттєвішим моментом при загальному визначенні динаміки віку є розуміння змінності відношень між особистістю дитини і навколишнім її соціальним середовищем на кожній віковій стадії.

Нова структура свідомості, яка здобувається в певному віці, означає і новий характер сприймання зовнішньої дійсності і сприймання внутрішнього життя самої дитини і внутрішньої активності її психічних функцій.

Новоутворення, які виникають до кінця певного віку, приводять до перебудови всієї структури свідомості дитини і тим самим змінюють усю систему її ставлень до зовнішньої дійсності й до самої себе. Така перебудова соціальної ситуації розвитку і становить головний зміст критичних вікових періодів.

Головний закон динаміки віку: рушійні сили розвитку дитини віці неминуче призведуть до заперечення і руйнування самої основи розвитку усього віку, із внутрішньою необхідністю визначаючи анулювання соціальної ситуації розвитку, закінчення заданої епохи розвитку і перехід до наступної, або вищої, вікової сходинки.

4. Психологічні підходи до розвитку людини

Психологічний підхід розглядає в основному розвиток сфери потреб особистості й формування її статеворольової поведінки. До цього підходу слід зарахувати теорії психосексуального і психосоціального розвитку.

Теорія психосексуального розвитку( З. Фройд), як предмет дослідження розглядає людські потяги, емоції і статеворольову поведінку. З. Фройд виокремив п´ять стадій психосексуального розвитку дітей: оральна , анальна стадія ,фалічна , латентна стадія , генітальна стадія .

.Еріксон вважав, що лише здорова доросла людина здатна задовольняти свої потреби в особистісному розвитку, бажання власного «Его» («Я») і відповідати вимогам суспільства. Він виокремлював вісім стадій особистісного розвитку.

Когнітивний підхід насамперед ставить розвиток пізнавальної (когнітивної) сфери людини .

Найповніше проблеми розумового розвитку розробив швейцарський учений Жан Піаже,який виокремлював такі стадії когнітивного розвитку:сенсомоторна, передопераційна , стадія конкретних операцій , стадія формальних операцій .

Спираючись на працю Піаже про інтелектуальний розвиток дітей, Лоуренс Кольберг розробив теорію морального розвитку дитини, яка показує взаємозв´язок морального обґрунтування і розумового розвитку. Він виокремлював три рівні, які охоплюють шість стадій морального розвитку .

5. Психологічний розвиток дитини на першому році життя

Особливості психічного розвитку дитини до 1 року пов'язані зі зміцненням опорно рухового апарату організму дитини, на основі якого виникає здатність дитини захоплювати й втримувати предмети у руках.

-маніпулювання з предметами. Операційну сторону такого маніпулювання становить дія хапання.

- до кінця 1-го року життя навчається ходити, що значно розширює її самостійність.

-виникають новоутворення: емоційне ставлення до дорослих, психологічна спільність існування з іншими, хапання предметів, деякі перцептивні дії.

- Виникає важлива форма зв'язку дитини з дійсністю через співробітництво з дорослими, що є основою розвитку свідомості.

-У II півріччі з'являються маніпуляційні дії. На цій основі зароджуються передумови для розвитку мовлення. Першим етапом у його розвитку виступає латентне засвоєння мови, коли дитина не може сама вимовляти слова, але вже розуміє мовлення дорослого.

-У процесі маніпулятивних дій з предметами зароджується наочно-дійове мислення. Для того, щоб мислити, дитині потрібно одночасно діяти з предметами.

- поява зорово-рухових координацій, спостерігається вирівнювання у розвитку органів чуття та опорно-рухового апарату;

- виникають предметні маніпуляції, операційною стороною яких виступає дія хапання, а мотиваційною - потреба у пізнанні та активності;

- спілкування з дорослим вплітається у маніпулятивну діяльність з предметами;

- розширюється самостійність дитини у пересуванні й пізнанні, з'являється перше "передособистісне" новоутворення - активність;

- у сфері пізнавальних процесів виникає уявлення про предмет зі стійкими властивостями; розвиток пам'яті розширює межі досвіду дитини і починає його формувати; з'являються перші прояви наочно-дійового мислення, починається оволодіння пасивним та активним мовленням.