18. Операціонально-технічні аспекти діяльності

Основні положення щодо вивчення складу діяльності сформульовані С. Л. Рубінштейном, розвинуті в працях О. М. Леонтьєва, його учнів та послідовників.

З поширенням діяльнісного підходу загальноприйнятим стало виділення таких складових діяльності:

1) "мотив -діяльність": без мотиву діяльності не буває; немотивована діяльність - це діяльність із суб'єктивно й об'єктивно прихованим мотивом;

2) "ціль - дія": людська діяльність не існує інакше, як у формі дій. Якщо з діяльності умовно вичленувати дії, то від діяльності взагалі нічого не залишиться;

3) "задача -операція": задача - це локальна ціль; способи, якими вона здійснюється, називаються операціями;

4) "операція - функціонально-фізіологічна система": в процесі оволодіння людиною діями, знаряддями (засобами), операціями формуються специфічні функціональні системи - мозкові структурні новоутворення, в яких закріплені зовнішні (рухові) й внутрішні (розумові, наприклад, логічні) операції.

19. Мотиваційно-особистісні аспекти діяльності

В ході свого становлення як особистості індивід поступово стає суб’єктом цілеспрямованого пізнання та перетворення дійсності та самого себе. Вихідною формою активності організму є потреби. К. К. Платонов розглядає потреби як психічне явище відображення об’єктивної необхідності у чому-небудь організма (біологічні потреби) або особистості (соціальні та духовні потреби) . Потреби зумовлюють формування потребового стану, що відображує виникнення необхідності у чомусь і сигналізує про потребу задовольнити бажання, яке виникло.

Мотив є складним інтегральним психологічним утворенням. Мотив — спонукання до діяльності, пов'язане із задоволенням потреб, у яких виявляється активність суб'єкта. Мотивація — спонукання, що викликають активність орга­нізму і визначають її спрямованість. Мотивація є складовою психічної регуляції поведінки , надаючи їй енергетичний імпульс та загальну спрямованість. Сутність основних складових мотиваційної активності особистості -потяги, інтереси, прагнення, переконання, ідеали, світогляд, тощо, що визначають загальну спрямованість особистості , а отже , і основні шляхи та напрямки її виховання.

20. Основні поняття та проблеми психології мотивації

Мотивация — побуждения, вызывающие активность организма и определяющие ее направленность. Хекхаузен  делил всю психологию мотиваций на 3 раздела:1) мотив, 2) мотивация , 3) волевые процессы.

Основные проблемы психологии мотивации:

Психология мотивации развивалась в мировой психологии очень неравномерно. В 1930-1950-е годы было невозможно отделить психологию мотивации от психологии личности: основная суть личности виделась в ее мотивационном ядре и, наоборот, психология мотивации фактически сводилась к универсальным базовым потребностям. 

 В 1960—1970-е годы она отделилась от психологии личности и сблизилась, скорее, с когнитивной психологией, которая переживала тогда свой расцвет. Гордон Олпорт ввел принцип, который назвал принципом функциональной автономии мотивов.  Мотивация -это не просто набор элементов, но и очень сложные системные взаимосвязи этих элементов.

В 1970—1980-е годы мотивация стала предметом интенсивнейших экспериментальных исследований, в результате чего она стала терять свои собственные границы. Психологию мотивации интересуют причины и регуляторы поведения, а не само его протекание.Возникают противоречия между понятиями«потребность», «мотив», «мотивация»,уразныхавторов.