5.Тест як основний метод психодіагностики

Тест - ансамбль стандартизованих, стимулюючих певну форму активності, часто обмежених за часом виконання завдань, результати яких піддаються кількісній (і якісній оцінці) і дозволяють встановити індивідуально-психологічні особливості особистості. У психодіагностиці відомі різноманітні класифікації тестів. Вони можуть підрозділятися за особливостями використовуваних тестових завдань на тести вербальні і практичні, за формою процедури обстеження - групові та індивідуальні, по спрямованості - здібностей, тести особистості і тести окремих психічних функцій, а в залежності від наявності або відсутності тимчасових обмежень - швидкості та тести результативності.

6.Стандартизація психодіагностичних методик

Диагностическая методика отличается от любой исследовательской тем, что она стандартизирована. Стандартизация — это единообразие процедуры проведения и оценки выполнения теста, т.е. стандартизация рассматривается двух планах: как выработка единых требований к процедуре эксперимента и как определение единого критерия оценки результатов диагностических испытаний. Стандартизация процедуры эксперимента подразумевает:

1. унификацию инструкций;

2. стимульного материала;

3. бланков обследования;

4. способов регистрации результатов;

5. условий проведения обследования.

7.Надійність тесту. Визначення надійності

Надійність - характеристика психодіагностичної методики, що відображає ступінь точності вимірів, здійснюваних з допомогою даного тесту, а також усталеність результатів тесту стосовно впливу сторонніх випадкових факторів, які не є об'єктами дослідження. Найширше практичне застосування набули :

• ретестова надійність- використання того самого тест удруге. Тоді коефіцієнт надійності просто дорівнює кореляції між результатами, отриманими на тих самих досліджуваних в кожному з двох випадків проведення тесту.

• надійність паралельних форм тесту- ті самі піддослідні з вибірки визначення надійності досліджуються за основним варіантом тесту, а потім - з якимось завданим інтервалом ретесту - з використанням допоміжного набору, яким може стати паралельна чи спільна форма тесту.

• надійність частин тесту - Найпростішим і найпоширенішим видом аналізу надійності частин тесту є метод розщеплення, змістом якого є виконання досліджуваним завдань двох рівноцінних частин тесту. Піддослідні проходять обстеження єдиний раз за повним набором завдань тесту. Після цього окремо оцінюються відповіді в еквівалентних частинах тесту. Отриманий коефіцієнт кореляції є показником, що відображає міру усталеності результату протягом виконання різних частин тесту. 8. Валідність тесту, види валідності

Валідність - поняття, яке вказує нам, що тест вимірює і наскільки добре він це робить. Методи визначення валідності розподіляються за трьома основними критеріями:

• валідність за змістом- означає систематичну перевірку змісту тесту для того, щоб встановити, чи відповідає він репрезентативній виборці сфери вимірюваної поведінки.

• валідність за критерієм- показує, наскільки за результатами тесту можна судити про цікавий для нас аспект поведінки індивіда тепер або в майбутньому.

• конструктна валідність- показує, наскільки результати тесту можуть розглядатися як міра певного теоретичного конструкта, або властивості. У дослідженні конструктної валідності тесту використовуються такі критерії й чинники, як вікова диференціація, кореляція з іншими аналогічними тестами, факторний аналіз (статистичний метод визначення психологічних властивостей), внутрішня узгодженість тесту та ін.

Очевидна валідність- власне, і не є валідністю як такою, це те, наскільки тест здається цінним досліджуваному, офіційним особам, які ухвалюють рішення про його використання, або іншим неспеціалістам.