4. Психічний розвиток дитини раннього вік

Ранній вік знаменується появою фундаментальних життєвих надбань: ходіння, предметної діяльності, мовлення. Завдяки вільному пересуванню дитина вступає в епоху самостійної взаємодії із зовнішнім світом. Розвивається орієнтування у просторі, зростають пізнавальні можливості.

До кінця 1-го року виникає впізнавання (на основі нерозривного зв'язку пам'яті і сприймання), передбачення, здатність до заміщення.

Предметно-маніпулятивна гра має дві форми: гра - дослідження, гра - конструювання.

- на основі фізичного розвитку значно розширюється самостійність дитини, що призводить до усвідомлення нею себе як діяча ("Я сам");

- провідною діяльністю дитини раннього віку виступає предметно-маніпулятивна діяльність, що має ігрове забарвлення

- предметно-маніпулятивна діяльність здійснюється на основі предметних дій, що розвиваються у малюка з маніпуляцій;

- розвивається ситуативно-ділова форма спілкування з дорослими, зароджується спілкування з однолітками, виникають передумови ігрової і продуктивної діяльності;

- пізнавальні процеси тісно взаємопов'язані; провідним з них виступає наочне сприйняття, на основі якого розвивається впізнавання, освоюються наочні форми мислення (наочно-дієве і наочно-образне), виникає уява, дитина переходить до активного мовлення.

6. Психологічна характеристика дитини раннього віку

Головним підсумком розвитку всіх видів діяльності, з одного боку, виступає оволодіння моделюванням як центральною розумовою здатністю (Л. А. Венгер), з другого боку, формування довільної поведінки (О. М. Леонтьєв, Д. Б. Ельконін).

- потреба дошкільника увійти у світ дорослих, що виникає наприкінці раннього віку, зумовлює засвоєння ним позаситуативно-пізнавальної та позаситуативно-особистісної форм спілкування з дорослим, а також оволодіння широким колом видів діяльності - сюжетно-рольовою грою продуктивною, трудовою, побутовою;

- види діяльності дошкільника мають моделюючий характер і відбуваються у системі дитина-предмет-дорослий, що реалізовується по-різному залежно від виду діяльності;

- пізнавальні процеси набувають довільного характеру, інтелектуалізуються;

- важливими новоутвореннями особистості виступають моральні інстанції, супідрядність мотивів, диференційована самооцінка, усвідомлення своєї особистості;

- центральним новоутворенням особистості дошкільника виступає нова внутрішня позиція, новий рівень усвідомлення свого місця в системі суспільних відносин, які породжують готовність дитини до суспільно значущої діяльності учіння.

7. Психологія молодшого школяра

Вступ дитини до школи змінює її статус та взаємини в соціумі, тому забезпечує конструктивне подолання нею кризи 6 (7) років.

Внутрішня позиція школяра - сформоване загальне позитивне ставлення дитини шестирічного віку до шкільного навчання, її готовність до виконання вимог вчителя, визнання його авторитету

Початкова шкільна дезадаптація - уповільнене й ускладнене пристосування першокласника до умов шкільного навчання, здебільшого спричинене низьким рівнем шкільної зрілості дитини. Вона тісно корелює з низьким ступенем шкільної зрілості.

Провідна діяльність молодшого школяра. Провідною діяльністю молодшого школяра стає навчальна діяльність, яка з першим кроком до школи опосередковує систему його стосунків з навколишнім світом. Але мине чимало часу, поки молодший школяр опанує її. Це не відбувається стихійно, як у минулому під час оволодіння грою, а потребує його великих особистісних зусиль, допомоги дорослих, насамперед педагога.

   Навчальна діяльність — цілеспрямована діяльність учнів, результатом якої є розвиток особистості, інтелекту, здібностей, засвоєння знань, оволодіння уміннями та навичками.

   Пізнавальний інтерес школярів — виразна інтелектуальна спрямованість на пошук нового у предметах, явищах, подіях, супроводжувана прагненням глибше пізнати їх особливості; майже завжди усвідомлене ставлення до предметів, явищ, подій.

      Новоутворення молодшого шкільного віку: довільність психічних процесів, внутрішній план дій, уміння організовувати навчальну діяльність, рефлексія.Довільність психічних процесів у молодшого школяра-центром психічного розвитку дитини стає формування довільності всіх психічних процесів (пам'яті, уваги, мислення, організації діяльності). їх інтелектуалізація, внутрішнє опосередкування відбуваються завдяки первинному засвоєнню системи понять.

   Внутрішній план дій молодшого школяра- необхідність контролю та самоконтролю, самооцінки в навчальній діяльності створюють сприятливі умови для формування у молодших школярів здатності до планування і виконання дій подумки.    Уміння молодшого школяра організовувати навчальну діяльність - планування, контроль, самооцінювання набувають іншого змісту, бо дія в системі наукових понять передбачає чітке виокремлення взаємопов'язаних етапів.Рефлексія молодшого школяра(осмислення своїх суджень і вчинків з точки зору їх відповідності задуму та умовам діяльності; самоаналіз) - здатність бачити особливості власних дій, робити їх предметом аналізу, порівнювати з діями інших людей.

8. Психологічні особливості підлітка

В цьому віці відбуваються як фізіологічні, так і психологічні зміни. До таких змін можна віднести вироблення нового самопізнання з підвищеним відчуттям власної гідності, особистих можливостей та здібностей.

На протязі підліткового періоду ламаються і перебудовуються попередні відношення дитини до навколишнього середовища і себе, з яких підліток розпочинає самостійне життя.

Підліток - вже не дитина, але ще й не дорослий. Ця проміжна позиція доставляє масу неприємностей. Іноді двері в світ дорослих захлопується перед носом самими ж значущими дорослими, з мотивуванням «ти ще занадто малий», «ніс не доріс». Вони, найчастіше батьки, виявляються не готовими до нового статусу дитини в сім'ї та соціумі

- Внутрішня криза самооцінки у зв'язку з розширенням і зростанням можливостей і збереженням дитячо-шкільного статусу.

- дитина прагне отримати статус дорослих і дорослі можливості, але в поєднанні з униканням дорослої відповідальності.

- прагнення до визнання власних заслуг у своїй значимої підлітковому середовищі.

- Борючись з власним самотністю, і усвідомлюючи складність проблем, підліток починає шукати собі подібних.

- у підлітка формується «ми-концепція».

- Навчальна діяльність і школа перестає бути головною і найважливішою задачею.

-Провідною діяльністю стає інтимно-особистісне спілкування з однолітками.

- відбувається зниження продуктивності розумової діяльності у зв'язку з тим, що конкретне мислення змінюється логічним.

- зростання критичності. Він уже не приймає постулати дорослих на віру, він вимагає доказів та обгрунтувань.

- спрямованість пошуку на власну особистість, самодослідження і самоаналіз. Підліток намагається висловитися, нехай навіть самому собі (щоденники). -зростання самосвідомості, як внутрішньо освоєний досвід соціальних відносин, що дозволяє глибше зрозуміти інших і себе. - наслідує дорослим стереотипам сексуальності за формою, а не по суті. - Рівень знань для багатьох підлітків стає фактором життєвої успішності.

- Якщо шлях осягнення нових знань, умінь і навичок підтримується значущими дорослими, іноді за допомогою конкурентної боротьби, то перспектива зростання «Я-ідеального» багато разів посилюється.

9. Психологія ранньої юності

Рання юність (від 14-15 до 18 рокiв) - це перiод завершення фiзичного дозрівання організму, завершальний етап початкової соцiалiзацiї особистості. - вибір професії, соціальне та особистiсне самовизначення - центрального новоутворення раннього юнацького віку. Провідною на цьому етапі стає учбово-професійна діяльність.

- перебудова взаємостосунків з дорослими та зміна значущих осіб - зберігає своє значення і в період ранньої юності.

-продовжується процес переорієнтації спілкування з дорослих на ровесників.

- закріплюються i вдосконалюються психiчнi властивостi, набутi ранiше.

-вiдбуваються подальшi якiснi змiни всiх сторiн психiчної дiяльностi, якi i є основою становлення особистості на цьому етапi розвитку.

- Сприймання стає складним інтелектуальним процесом, опосередкованим попереднім досвідом, наявними знаннями та iнтелектуальним потенцiалом.

- зростає обсяг уваги, здатність довго зберігати її інтенсивність та переключати з одного об’єкту на iнший; при цьому зростає і вибірковість уваги та її залежнiсть вiд спрямованостi iнтересiв.

-подальше зростаннi та змiцненнi довiльностi пам’яті.

-провідна роль належить розвитку мислення ( перехід до більш високих рівнів абстрагуючого та узагальнюючого мислення).

-iнтелектуальний розвиток полягає в формуваннi iндивiдуального стилю розумової діяльності.

- перехiд до вищих рiвнiв мовлення.

- відкриття для себе власного внутрiшнього свiту, розвитком здатності заглиблюватися в себе, в свiт своїх переживань i психічних станів.

- зростає рівень свідомого самоконтролю.

-принципово змінюється ставлення до власної особистості.

Високий рiвень розвитку самосвiдомостi породжує iнтерес до власної особистостi, до форм її організації та саморегулювання.

- формування особистісної iдентичностi, почуття iндивiдуальної самототожності та цілісності.

- формування почуття дорослостi.

- Центральним новоутворенням ранньої юності стає самовизначення. 10. Психологічна характеристика періоду ранньої дорослості

- змінюється співвідношення базових факторів психічного розвитку людини - роль біологічного послаблюється, посилюється активність самої особистості в контексті певних соціальних умов.

- Психічний розвиток можна описати в контексті трьох взаємопов'язаних аспектів "Я": індивідуальне "Я", родинне "Я" та професійне "Я".

- на психіку впливають як нормативні (передбачувані), так і ненормативні (несподівані) події, які можуть спричинити стресові реакції.

-В процесі виходу зі стресових ситуацій особистість навчається опанувальній поведінці, що забезпечує конструктивне розв'язання життєвих проблем та збереження психічного здоров'я.

-відбувається розмивання меж традиційних соціальних подій, таких як професійне навчання, одруження, народження дітей тощо.

-період підкріплюється почуттям впевненості в собі, великих можливостей, енергійності, оптимізму, піку життя. Однак, серйозні захворювання і травми викликають подвійну вразливість дорослого через порівняння себе зі здоровими ровесниками та своїм попереднім станом здоров'я.

- Даний вік є сприятливим для народження жінками дітей.

- характерна висока адаптивність організму та психіки, що допомагає у подоланні стресів, та хороші відновлювальні можливості, які забезпечують високу працездатність людини.