24. Психологічні теорії емоцій

Еволюційна теорія емоцій Ч. Дарвіна, «Асоціативна» теорія В. Вундта, «Периферична» теорія В. Джемса - Г. Ланге, Теорія В. Кеннона - П. Барда, Психоаналітична теорія емоцій, Судинна теорія вираження емоцій І. Уейнбаума і її модифікація, Біологічна теорія емоцій П.К. Анохіна, Фрустраційні теорії емоцій, Когнітивістські теорії емоцій, Когнітивно-фізіологічна теорія емоцій С. Шехтера, Пізнавальна теорія емоцій М. Арнольд - P. Лазаруса, Інформаційна теорія емоцій П.В. Симонова, Теорія, диференціальних емоцій К. Ізарда, Фізіологічні механізми емоційних реакцій, Рефлекторні механізми виникнення емоційних реакцій, Емоції й вища нервова діяльність, Емоції й вегетативна нервова система, Емоції й ретикулярна формація. ( Д. Ліндслі і Д. Хебб. ), Емоції й гормональна система. (Данилова, В.К. Мягер та О.Г. Гошев ), Анатомо-фізіологічна теорія емоцій Дж. Грея.

25. Поняття про волю. Основні теоретичні підходи до вивчення волі.

Воля як довільна мотивація - інтелектуалістична теорія волі ( Мейман). Згідно з цією теорією джерела волі - в уявленнях людини, які є необхідною складовою всіх психічних процесів. Уявлення, відіграють роль мотиву вольової дії. Головне у волі - зв`язок, який встановлюється між уявленням і самою дією.Виховання волі - закріплення шляхом повторних вправ асоціативних зв`язків, між уявленнями і діями.

До мотиваційного підходу в дослідженні волі належать уявлення про волю як здатність до свідомого умисного подолання перешкод. (Л.С. Виготський, С.Л. Рубінштейн.)Вусіх варіантах мотиваційного підходу акцентується мотиваційна її складова.

Воля як "вільний вибір" (У.Вундт, У. Джемс).Воля - це самостійний процес, що починається з ідеї про ті рухи, які збирається виконати людина. Основа волі - "моторні ідеї" , які створюють самостійний психічний процес, який виробляє стійке прагнення людини. Волю як вибір одного із декількох спонукань або як розв`язання конфлікту мотивів розглядали Т. Челпанов, Ф. Лерш, В. Франкл, Л. Виготський.

Емоційна теорія (Рібо) Єдина причина вольового акту - почуття. Воля - явище вторинного порядку по відношенню до емоцій, почуттів.

Волюнтаристська теорія визначає волю особливою, надприродною силою. Вольові акти нічим не визначаються, але самі визначають перебіг психічних процесів.(А. Шопенгауер та Е. Гартман)визначили волю космічною силою, першопринципом, від якого беруть початок усі психічні прояви людини. Свідомість та інтелект є, за Шопенгауером, вторинними проявами волі. Воля цілком вільна не залежна від мотивів і зовнішніх впливів, це самопричина поведінки. Воля - загальний принцип буття.

26. Психічне відображення як процес. Його рівні, форми

Психіка як відображення існуючої дійсності характеризується тим, що вона є процесом, при якому будь - який зовнішній вплив завжди проходить через раніше складені особливості психіки,а тому психічне відображення носить суб'єктивний характер. Психічне відображення характеризується такими особливостями:

— воно дає можливість правильно відображати оточуючу дійсність;

— сам психічний образ формується в процесі активної діяльності;

— психічне відображення поглиблюється і вдосконалюється;

— завдяки психічному відображенню забезпечується цілеспрямованість поведінки і діяльності;

— воно носить випереджуючий характер, завдяки якому виникає можливість передбачення майбутнього;

— воно заломлюється через індивідуальність людини.

Психічне відображення завжди зв'язане з матеріальним субстратом мозком, з об'єктивно існуючим світом, воно носить активний, перетворюючий характер. Вищим рівнем психічного відображення, властивого тільки людині як суспільно-історичній істоті, є свідомість.

Стадія елементарної сенсорної психіки.
А. Нижчий рівень Примітивні елементи чутливості. Розвинена подразливість
Б. Вищий рівень Наявність відчуттів. Поява найважливішого органа маніпулювання - щелеп. Здатність до формування елементарних рефлексів
II. Стадія перцептивної психіки
А. Нижчий рівень Відображення зовнішньої дійсності у формі образів предметів, інтеграція, об'єднання властивостей, які впливають на цілісний образ. Головний орган маніпулювання - щелепи
Б. Вищий рівень Елементарні форми мислення (розв'язання завдань). Вироблення певної "картини світу"
В. Найвищий рівень. Виділення у практичній діяльності особливої, орієнтовно-дослідницької, підготовчої фазиСтворення і використання примітивних знарядь. Здатність до пізнання довкілля незалежно від наявних біологічних потреб. Бачення і врахування причинно-наслідкових зв'язків між явищами.

27. Загальна характеристика сенсорно-перцептивних процесів Основою сприймання людини є сенсорна чутливість, кожен його акт відбувається завдяки сенсорній системі (сигналізації).Шкірно-больова чутливість людинизабезпечує оборонно-рухову реакцію, супроводжується відповідними емо­ційними станами (стражданням, страхом).

Дотикова чутливість-сприяє руховим реакціям вищого рівня активності. Активні рухи, що регулюються дотиковими сигналами, супроводжуються переважно позитивними емоціями (насолода, тонізація), є джерелом пізнання зовнішніх і внутрішніх властивостей об'єкта: пружності, твердості, жорсткості тощо.

На основі сенсорної системи відчуттів формуються перцептивні системи сприймання- сукупності дій та настанов сприймання.Сензитивність- чутли­вість до найслабших зовнішніх впливів. Вона залежить від чутливості нервової системи, чутливості й активно­сті аналізаторів.

У процесі функціонування перцептивної системи від­буваються візуалізація чуттєвого досвіду (перекодуван­ня образів у зорові схеми), реалізація пізнавальної функ­ції мови через абстрагувальну й узагальнювальну роботу думки (вербалізація життєвого досвіду), взаємодія пер­цептивної системи з емоційною сферою людини (узго­дженість образів сприймань з об'єктивними зовнішніми впливами). Емоції доповнюють відчуття й усі когнітивні процеси (запам'ятовування, мислення, уяву).