- •1.Експлуатаційна частина
- •1.1 Огляд систем автоблокування
- •1.1.1 Колійне напівавтоматичне блокування.
- •1.1.2.Двоколійне числове кодове автоблокуваня змінного струму.
- •1.1.4. Системи аб з централізованим розміщенням аппаратури цаб.
- •1.1.5. Мікропроцесорна система числового кодового блокування (аб-чке).
- •1.1.6. Мікроектронна система аб-е1.
- •1.2 Тягові розрахунки
- •1.2.2. Розрахунок пропускної спроможності.
- •2.Технічна частина
- •2.1Опис автоблокування абтц-у з тональними рейковими колами.
- •2.1.1. Структура абтц-у.
- •2.1.2. Концепція безпеки
- •2.1.3. Критерії небезпечних відмов
- •2.1.4. Опис системи абтц-у
- •2.1.5. Опис роботи системи абтц-у.
- •2.1.6. Індикація контролю стану блок-участка.
- •2.1.7. Рух потягу по перегону.
- •2.1.8. Відправлення потягу на перегін із станції "а" на станцію "б".
- •2.1.9. Схеми включення вогнів світлофорів.
- •2.1.10. Схема управління передвхідним світлофором № 1.
- •2.2. Двопровідна схема зміни напряму руху потягів.
- •2.2.1. Робота схеми управління сигналізацією переїзду.
- •3.1 Розробка програм і методик дослідження блоків бс-рл.
- •3.2 Теоретичні дослідження причин порушення нормальної роботи рк при ожеледиці.
- •3.2.1 Оцінка параметрів перехідних процесів в силовому колі електровоза.
- •3.2.4 Вплив блоків бс рл на зворотню тягову мережу.
- •4. Складання кошторису, обладнання перегону пристроями аб с тональними рейковими колами
- •4.1 Загальні положення
- •4.2. Визначення економічної ефективності капітальних вкладень на залізничному транспорті.
- •4.3 Розрахунок капітальних вкладень
- •4.4 Розрахунок експлуатаційних витрат
- •4.4.1 Розрахунок фондів заробітної платні
- •4.4.2 Розрахунок відрахувань на соціальне страхування
- •4.4.3 Розрахунок амортизаційних відрахувань
- •4.4.4 Розрахунок витрат на матеріали, запасні частини, електроенергію і інші витрати
- •4.5 Розрахунок приведених будівельно-експлуатаційних витрат і річного економічного ефекту
- •5. Вимоги техніки безпеки під час виконання робіт при обслуговуванні рейкових кіл. Дії в надзвичайних ситуаціях на злізничному транспорті.
- •5.1. Обслуговування рейкових кіл.
- •5.1.1Обслуговування високовольтних ліній автоблокування.
- •5.3. Вимоги техніки безпеки під час виконання робіт при обслуговуванні централізованих стрілок і рейкових кіл.
- •5.4. Дії в надзвичайних ситуаціях на залізничному транспорті
- •5.5. Дії при ураженні електричним струмом
- •5.6. Як надати першу медичну допомогу постраждалому при електротравмах.
- •5.7 Перша допомога при хімічних опіках
- •5.9.Перша допомога при кровотечах.
- •Список використаної літератури
5.7 Перша допомога при хімічних опіках
Хімічні опіки виникають при дії на шкіру агресивних хімічних речовин: кислот, лугів тощо. При хімічних опіках пухирі виникають рідко. Поглибленню та розповсюдженню опіку сприяє одяг, просякнутий речовинами, що викликали опік, тому важливо якнайшвидше зменшити концентрацію хімічної речовини та час її дії.
Якщо кислота або луг потрапила на шкіру через одяг, то спочатку треба змити її водою з одягу, а потім обережно розрізати і зняти з потерпілого мокрий одяг, після чого промити шкіру великою кількістю проточної води протягом 20-25 хвилин. Старайтеся, щоб відпрацьована вода не потрапила на інші ділянки тіла або на самого рятувальника.
При попаданні на тіло людини кислоти або лугу у вигляді твердої речовини необхідно видалити її сухою ватою, а потім промити водою. При хімічному опіку повністю змити хімічні речовини водою повністю не вдається. Тому необхідно потім обпечену ділянку шкіри просушити і накласти стерильну пов'язку.
Схема надання першої допомоги при хімічному опіку:
- зняти одяг, просякнутий хімікатом;
- накласти стерильну пов’язку;
- якнайшвидше доставити постраждалого до лікарні.
Неприпустимо:
- торкатися обпеченого місця будь-чим крім стерильних серветок;
- відривати одяг, що пристав до місця опіку;
- проколювати пухирі;
- намагатися самостійно нейтралізувати хімічні речовини, що викликали опік;
- залишити потерпілого на холоді;
- обробляти місця опіку жиром, спиртом, мазями.
5.8. Подання першої медичної допомоги при переломах.
Способи та черговість застосування окремих прийомів подання допомоги визначається тяжкістю та місцем перелому, наявністю кровотеч, супутніх ушкоджень, загальним станом організму. Накладання шини потрібно проводити безпосередньо на місці травмування, виявляти обережність, щоб не допустити зміщення відламків. Вправляти відламки кісток категорично забороняється, оскільки це може, наприклад, закритий перелом перетворити на відкритий, збільшити біль і створити умови для розвитку шоку. Під час іммобілізації кінцівок пошкодженій частині тіла намага.ться надати шинами чи підручними засобами, якщо це можливо, найбільш природного положення. Якщо ж ні, то зайві маніпуляції забороняються. Також не дозволяється формувати та моделювати шини безпосередньо на потерпілому.
За наявності рани в місці перелому, обережно розрізають одяг, обробляють рану та накладають асептичну пов’язку. Стежать за тим, щоб повязка не давила на місце перелому. Потім накладають шину. Вразі відсутності рани шину накладають поверх одягу. Переломи кісток черепу поділяються на переломи зводу та основи черепу. Особливу небезпеку становлять відкриті переломи, які можуть супроводжуватися витіканням мозкової речовини, і, що вкрай небезпечно , інфікуванням мозку. Допомога у такому випадку полягає у створенні повного спокою потерпілого. Хворого кладуть горизонтально. Іммобілізацію проводять підкладання ватно-марлеаого кільця чи кільця створеного з одягу. Задопомогою пращоподібної повязки, яку проводять під підпоряддям, голову фіксують до нош чи широкої дошки. Якщо травмовано потиличну частину, то потерпілого вкладають обличчям до низу, так само підкладають ватно-марлеве кільце. Припускається транспортування хворого на боці. У потерпілих часто спостерігається блювання, тому необхідний нагляд для попередження асфіксії.
У разі переломів щелеп використовують звичайну пращеподібну повязку. Перед цим потрібно звільнити рот від крові та зламаних зубів. Голову повертають на бік для попередження западання язика і затікання крові у гортань.
Часто виникають переломи перенісся, що супроводжуються болем, деформацією перенісся, сильною кровотечею з носа. Допомога полягає у накладанні холодного компресу для зупинки чи зменшення кровотечі, пращоподібної повязки та доставці потерпілого до лікарні. Якщо є переломи хребта у шийному відділі, хворого кладуть спиною на рівну тверду поверхню. Транспортування ьбез спеціальних заходів не рекомендується.
Переломи ключиці виникають під час ударів безпосередньо по ключиці, а також при падіння на відведену в сторону руку. Ощупування на місці перелому відзначаються надмірна рухливість кісток та хруст. Рухи рукою при цьому неможливі. Транспортна іммобілізація може бути досягнута за допомогою ватно-марлевих кілець, чи кілеці створених з одягу, які надягають на ділянку плечових суглобів. Кільці стягують зв’язують їх між собою бинтом або гумовою трубкою. Ватно-марлеві кільця повинні бути доволі товстими, неменше 5 см в діаметрі , що забезпечує рівномірний тиск на плечі. Внутрішній діаметир кільця роблять на 2-3 см більгим, ніж обєм плечового суглоба.
Для тимчасової фіксації переломів ключиці можна також скористатися замість ватно-марлевих кілець вісімкоподібною косинковою пов’язкою. В цьому випадку в сидячому положення суглоби розводять назад і фіксують косинку. Під косинкою між лопатками підкладають подушечку, що сприяє ще більшому розведенню кісток плечових суглобів і розтягненню відламків ключиць. Після такої іммобілізації руки також слід пів’язати на косинці. Часто у разі переломів ключиці використовують пов’язку Дезо. Плече при цьому відводять в бік, а в пахвинну ямку підкладають міцний валик і під прямим кутом згинають ліктьовий суглобю у такому положенню руку прибинтовують до тулуба. Під час подання допомоги слід пімятати, що під ключицею проходять магістральні кровоносні судини, тому всі маніпуляції треба робити обережно, щоб відламки кісток їх не пошкодили.
Перелом ключової кістки може спостерігатися у різних її відділах. У разі перелому у середній частині деформація більш виражена, і кінцівка сильно вкорочується. Плече у місці перелому потовщується, спроби руху кінцівкою спричиняють сильний біль. Для іммобілізації необхідно фіксувати три суглоби: плечовий, ліктьовий і зап’ястка. Зручно скористатися шиною Крамера, якій надають необхідної форми. Після підготовки шин плече трохи відводять в бік, у пахвинну ямку підкладають ватно-марлевий валик, на шину кладуть підстилку і закріплюють її бинтом. Руку згинають під прямим кутом у ліктьовому суглобі, кладуть на шину і прибинтовують, починаючи від кисті. Шина повинна бути міцно зафіксована на плечовому суглобі. Тури бинта в цій ділянці розташовуються вісімкоподібно, проходять через пахвинну ямку непошкодженого боку. Верхній кінеці шини також фіксується на здоровій стороні таким чином, щоб він не сповзав на шию та потилиця. Це досягається перкиданням турів бинта через надпляччя з переду з обов’язковим проведенням їх навколо тулуба.