60. Вплив інноваційно – технологічних факторів на розвиток національних економік провідних країн Європи та сша у 50 – 70-ті роки XX ст.. Концепції нтр.

Найхарактерніші особливості НТР 1950—1970-х років: революційні зміни в науці; розвиток прикладних наук та значення їх у доведенні успі­хів НТР до ринку; оптимізація взаємодії науки та виробництва; запровадження гнучких автоматизованих систем; створення роботів; комп'ютеризація; запровадження автоматизованих систем управління, проектування тощо. Відбулися кардинальні зміни у господарствах провід­них національних економік під впливом НТР, а саме: структурні зміни в промисловості на основі домінування обробної промисловості над видобувною; домінування нафтохімії як провідної галузі промислового виробництва; зміни та нововведення в енергетиці; виникнення космології. Ознаки впливу НТР на сільське госпо­дарство: перехід сільського господарства до машинного вироб­ництва; часткова автоматизація й комп'ютеризація; розвиток селекційної справи; зменшення питомої ваги зайнятих; зростання аграрної самозабезпеченості індустріальних країн та збільшення їхніх експортних можливостей. Розгортання НТР позначилося й на зрушеннях у сві­тових економічних зв'язках: відбувається поглиблення спеціалізації та підвищення екс­портних квот; стають пріоритетними об'єктами розміщення капіталу нові галузі з виробництвом нової продукції, що вплинуло на форму­вання нових шляхів переміщення капіталу.

Концепції. Найпоширені­шою стає американська теорія НТР П. Друкера. Друкер вказав на принципову відмінність нового, повоєнного виробництва, що розвивається не так за рахунок нових інвести­цій, як за рахунок нових знань про саму працю (а не про машини) і за рахунок нових спеціалістів — промислових інженерів, які за­стосовують ці знання. Друкер зміщує акценти з чинників виробництва на чинники продуктивності. Інтегрована концепція Форда—Тейлора—Друкера — концепція промислового перевороту, що пояснює характер роз­витку масових ринків у розвинених національних економіках по­воєнного часу за рахунок низки чинників, а саме: розширення зайнятості в працемістких поточно-конвеєрних процесах галузей масового виробництва із високими заробітками працівників; розширення споживчого кредиту сім'ям зі зростаючими потребами в товарах тривалого користування. Ж. Фурастьє: Унеможливлення зростання безробіття внаслідок НТР завдяки створенню робочих місць у сфері послуг. Ф. Штернберг: Унеможливлення негативних наслідків автоматизації у результаті впливу профспілок на державу та компанії. Р. Арон: Розвиток процесів соціалізації й «модернізації» як обмеження прагнень максимізації прибутку. Наближення капіталізму до соціалізму. Ж.Еллюль: Неминучість нелюдського й жорсткого панування імперативів техніки в «технологічному суспільстві»

61. Вплив наднаціональних організацій (оон, моп, мвф)на розвиток національних економік провідних країн Європи та сша у 50 - -70-ті роки XX ст..

Головним для політики провідних країн світу по за­вершенні війни було вирішення проблеми колективної безпеки. 25 квітня 1945 року у Сан-Франциско було відкри­то конференцію Об'єднаних націй — найбільший міжнародний форум того часу. Представники багатьох країн, що брали участь у війні проти Німеччини та Японії, зібралися, щоб створити міжнародну організацію, котра б сприяла забезпеченню ми­ру й безпеки всім народам після війни. Ініціаторами створення міжнародної організації з підтримки миру й безпеки були держави антигітлерівської коаліції -— СРСР, США і Велика Британія. Члени ООН зобов'язалися вживати ко­лективних заходів щодо запобігання й усунення загрози миру, боротьби проти актів агресії, домовилися розв'язувати свої супе­речки мирними засобами, розвивати дружні відносини на засадах поваги, рівності та самовизначення народів, співпрацювати у розв'язанні економічних, соціальних і культурних проблем, за­охочувати повагу до прав людини.

Ще одним наслідком війни виявилися міжнародні валютні угоди, під­писані у червні 1944 року представниками 44 країн під час ва­лютно-фінансової конференції у Бреттон-Вудсі (США); було створено Міжнародний валютний фонд (МВФ), вироб­лено основні правила міжнародних валютних відносин. Крім МВФ, був створений Міжнародний банк реконструкції та роз­витку (МБРР), що мали виконувати роль міжнародних кредит­них центрів.

МВФ розпочав функціонування у березні 1947 року, правління розташовано у Вашингтоні, європейське відділення — в Парижі.

Метою діяльності МВФ проголошувалося сприяння розвитку міжнародної торгівлі й валютної співпраці шляхом управління структурою обмінних курсів різних світових валют, а також фі­нансування короткотермінових дисбалансів у міжнародних пла­тіжних відносинах.

Світова система валютних курсів характеризувалася такими ознаками:

1, Кожна країна — член МВФ установлювала номінальний зо­лотий вміст своєї грошової одиниці, що визначало паритет ва­лют, а відтак — і валютний курс.

2. Кожна країна зобов'язувалася дотримуватися незмінногокурсу своєї валюти щодо валют будь-якої іншої країни

3. Країни-члени втратили право на необмежену кількість деваль-вацій. Девальвацію можна було провести лише з дозволу МВФ. Це дало змогу усунути довільні конкурентні девальвації валют

На міжнародній арені політику соціальної реабілітації населення мали здійснюва­ти такі наднаціональні структури, як Організація Об'єднаних Націй та Міжнародна організація праці.

Генеральною Асамблеєю ООН 30 грудня 1948 р. у ви­гляді резолюції, було ухвалено загальну деклпрацію прав людини. Вона проголошує низку трудових прав людини: право на працю, на вільне обрання роботи; на захист від безробіття; на справедливі та сприятливі умови праці; на рів­ну оплату за однакову працю без будь-якої дискримінації; на справедливу та задовільну винагороду, що забезпечує гідне іс­нування самої людини та її сім'ї й доповнюється іншими засо­бами соціального забезпечення; па створення профспілок та вступ до них для захисту своїх інтересів; на відпочинок і до­звілля; на розумне обмеження робочого дня та оплачувану що­річну відпустку.

Від 1946 року як спеціалізована установа ООН починає діяти МОП— організація, створена ще 1919 року в складі Ліги націй. Попервах метою діяльності цієї організацією, визначеною захід­ною соціал-демократією, було сприяння соціальному прогресу, встановленню і підтриманню соціальної злагоди. Конвенції та рекомендації МОП разом з численними актами ООН, чинними у світовому масштабі, та актами локальної дії, прийнятими регіо­нальними організаціями, становлять своєрідний міжнародний ко­декс праці.

Особливого значення у повоєнний період набула проблемати­ка соціально-трудових відносин. Сприяти їх оптимізації мали нор­ми, викладені в конвенціях, що були прийняті в цей період.