- •Конспект лекцій
- •1.2. Сутність грошей
- •1.3. Функції грошей
- •Тема 2. Грошовий оборот і грошова маса
- •2.2. Модель грошового обороту. Грошові потоки та механізм їх балансування
- •2.3. Структура грошового обороту
- •Фінансово-кредитний оборот має суттєву відмінність від грошового обігу – він здійснюється нееквівалентно.
- •2.4. Грошова маса. Грошові агрегати і грошова база
- •2.5. Швидкість обігу грошей. Закон грошового обігу
- •Вирівнювання Мф і Мн
- •2.6. Механізм зміни маси грошей в обороті
- •Тема 3. Грошовий ринок
- •Структура грошового ринку
- •3.2. Попит на гроші
- •1. Традиційні:
- •3.3. Пропозиція грошей та Механізм її формування
- •3.4. Рівновага на грошовому ринку
- •Тема 4. ГрошоВі системи
- •4.3. Грошові реформи
- •4.1. Сутність та основні елементи грошової системи
- •4.2. Основні типи грошових систем та їх еволюція
- •4.3. Грошові реформи
- •Тема 5. Інфляція в сучасній економіці
- •5.2. Види інфляції
- •5.3. Економічні наслідки інфляції
- •5.4. Методи вимірювання інфляції
- •Тема 6. Валютний ринок та валютні системи
- •6.4. Еволюція валютної системи
- •Етапи еволюції світової валютної системи
- •Тема 7. Основні теорії грошей
- •7.2. Класичний та неокласичний напрями кількісної теорії грошей
- •7.3. Кейнсіанський напрям кількісної теорії грошей
- •7.4. Сучасний монетаризм як напрям кількісної теорії грошей
- •7.5. Кейнсіансько-монетаристський синтез
- •Тема 8. Кредит у ринковій економіці
- •8.2. Принципи та межі кредиту
- •8.3. Теорії кредиту
- •8.4. Функції кредиту
- •8.5. Форми кредиту
- •8.6. Види кредиту
- •8.7. Сутність та функції процента
- •8.8. Чинники впливу на величину процента
- •8.9. Види процентної ставки
- •Тема 9. Фінансові посередники грошового ринку.
- •9.2. Банківська система
- •9.3. Небанківські кредитно-фінансові інститути
- •Тема 10. Центральні банки
- •Баланс центрального банку
- •10.2. Функції центрального банку
- •10.3. Сутність грошово-кредитної політики
- •10.4. Структура грошово-кредитної політики
- •10.5. Методи грошово-кредитної політики
- •Тема 11. Комерційні банки
- •11.2. Походження та розвиток комерційних банків
- •11.3. Пасивні операції банків
- •11.4. Активні операції банків
- •11.5. Розрахунково-касове обслуговування клієнтів
- •11.6. Банківські послуги
- •11.7. Банківська стабільність
- •Тема 12. Міжнародні фінансово-кредитні установи та їх співробітництво з Україною
2.5. Швидкість обігу грошей. Закон грошового обігу
Швидкість обігу грошей — це частота переходу грошової одиниці від одного суб'єкта грошових відносин до іншого при обслуговуванні економічних операцій за певний період.
Величину швидкості обігу грошей можна визначити за формулою:
V = (PQ) / М
де Р – середній рівень цін на товари та послуги;
Q – фізичний обсяг товарів та послуг, реалізованих в даному періоді;
M – середня маса грошей, що перебуває в обороті за даний період.
Визначений таким способом показник V характеризує насамперед інтенсивність використання запасу грошей в обороті (М) для оплати номінального обсягу виготовленого національного продукту (РQ).
На швидкість обігу грошей впливають дві групи чинників:
з боку платоспроможного попиту – зміна попиту на гроші, розвиток структури споживання, культурних потреб населення тощо;
з боку товарної пропозиції – зміни обсягу, структури й ефективності суспільного виробництва, величини і швидкості товарних потоків на стадії обміну, розвиток економічної інфраструктури (транспорту, торгівлі, банківської справи), збалансованість ринку тощо.
Зміна швидкості обігу грошей має істотні економічні наслідки:
збільшує чи зменшує масу грошей в обігу, чим впливає на витрати обігу;
ускладнює чи полегшує регулювання грошового обігу;
дає узагальнююче відображення зміни інтенсивності економічних процесів, що становлять основу грошового обігу.
Прискорення обігу грошей збільшує їх масу, що може мати позитивне значення в умовах збільшення обсягів товарообігу. Проте в умовах, коли платоспроможний попит випереджає товарну пропозицію, прискорення грошового обігу стає додатковим інфляційним фактором.
Уповільнення грошового обігу розширює місткість його сфери, тому його забезпечення сприятиме успішній реалізації антиінфляційних програм, а економічна ситуація, що характеризується уповільненням обігу грошей, найсприятливіша для реформування грошової системи країни.
Закон грошового обігу:
В обiгу на певний перiод часу повинно знаходитись грошей не бiльше нiж це необхiдно для оплати реально iснуючих товарів i послуг по цiнах, що склалися на даний момент.
Сутність цього закону може бути виражена рівнянням:
МФ = МН,
де МФ – фактична маса грошей в обігу,
МН – об'єктивно необхідна для обігу їх маса.
Величина МН включає в себе всі форми грошей, які обслуговують потреби обігу, а вимоги закону грошового обігу поширюються на всю його сферу – готівкову і безготівкову.
Кількість грошей, у середньому необхідних для обігу протягом певного часу, можна виразити формулою:
Мн = (PQ) / V,
де РQ – сума цін товарів, що реалізуються за певний період,
V – середня кількість оборотів грошової одиниці за цей період.
Якщо врахувати всі ці додаткові фактори, що діють на грошову масу, то величину Мн можна виразити так:
Мн = (( РQ ) - К + П - ВП) / V,
де ΣК – сума продажів товарів і послуг у кредит;
ΣП – загальна сума платежів, строк оплати яких настав;
ΣВП – сума платежів, погашених взаємним зарахуванням боргів.
Вирівнювання Мф і Мн
1. При золотих грошах вирівнювання здійснювалося автоматично. За нерівності МФ > МН зайві суми грошей вилучалися з обігу і спрямовувалися у скарби. За нерівності МФ < МН, коли в обігу відчувався брак грошей, а мінова вартість золота зростала, золото зі скарбів спрямовувалося в обіг доти, доки не досягалося рівняння МФ = МН.
2. Зі скасуванням золотого стандарту зміна величини Мф набуває тенденції випереджаючого зростання порівняно з Мн, оскільки випуск грошей без внутрішньої субстанціональної вартості дає значний дохід емітенту, хто б ним не був – державна казна, центральні чи комерційні банки. Це провокує бажання збільшувати пропозицію грошей за межі МН.
2а) Якщо сферу обігу обслуговують паперові гроші, порушення закону (МФ > МН) стає хронічним, оскільки держава випускає їх відповідно до своїх потреб, а не потреб обігу. Через це поступове знецінення грошей, розладнання їх обігу набувають постійного характеру. Досягнення рівності між МФ і МН за таких умов можливе тільки шляхом підвищення цін на товари і послуги, внаслідок чого МН збільшується до фактично наявної маси грошей в обігу.
2б) При обслуговуванні обігу кредитними грошима розширюються можливості для вирівнювання МФ і МН зі збереженням сталості грошей. Вже під час випуску банківських грошей створюються передумови для вилучення їх з обігу і підтримання грошової маси в обігу на об'єктивно необхідному рівні. Розширенням кредитування МФ можна збільшити, оскільки обсяг виданих позичок певний час перевищуватиме обсяг погашених, а обмеженням кредитування – зменшити.