2.3. Структура грошового обороту

І. За економічним призначенням окремих грошових потоків сукупний грошовий оборот поділяється на:

1. грошовий обіг;

2. фіскально-бюджетний оборот;

3. кредитний оборот

Грошовий обіг обслуговує створення, реалізацію, обмін і споживання матеріальних цінностей та послуг.

Характерним для руху грошей, що обслуговує ці відносини, є:

• еквівалентність, оскільки назустріч грошовому платежу платник одержує реальний еквівалент у формі товарів чи послуг;

• безповоротність, оскільки одержані продавцем гроші безповоротно переходять у його власність;

• прямолінійність, яка виявляється у постійному віддаленні грошей від того суб'єкта обороту, який використав їх для купівлі продуктів.

Фінансово-кредитний оборот має суттєву відмінність від грошового обігу – він здійснюється нееквівалентно.

Відносини між суб'єктами фіскально-бюджетної частини цього сектора грошового обороту мають характер відчуження, коли визначена законами частина доходів економічних суб'єктів вилучається у вигляді податків та інших обов'язкових платежів і надходить у розпорядження держави. У результаті одні суб'єкти безповоротно і без одержання будь-якого доходу втрачають свої гроші, а інші їх одержують теж безповоротно і безоплатно.

Друга частина фінансово-кредитного обороту – кредитний оборот –обслуговує переміщення вартості між економічними суб'єктами. Власність суб'єктів не відчужується, а передається у тимчасове користування. Тобто в цьому секторі рух грошей має зворотний характер, коли власник повертає свої гроші в обумовлений термін чи може їх повернути, наприклад при купівлі акцій, і, крім того, одержує дохід у вигляді процента чи дивіденду.

ІІ. Залежно від форми грошей, в якій відбувається грошовий оборот, він поділяється на:

1. безготівковий

2. готівковий.

У сфері готівкового обороту гроші рухаються поза банками, безпосередньо обслуговуючи відносини економічних суб'єктів. Звідси перевага готівкового обороту – на нього можуть впливати лише прямі його суб'єкти, що дає можливість їм найповніше реалізувати свої відносини в тому вигляді, як вони самі їх визначили.

Недолік – в деяких випадках платежі готівкою можуть сприяти тінізації економічних відносин.

При безготiвковому обороті рух грошей здійснюється шляхом перерахункiв у кредитних установах або зарахуванням взаємних вимог. Контролювати його, а отже впливати на відносини відповідних економічних суб'єктів можуть не тільки вони самі, а й треті особи – банки, а також держава.

У сучасних умовах безготівковий оборот є основною формою загального грошового обороту. Його переваги:

– скорочення витрат обiгу,

– прискорення руху коштiв та розрахункiв,

– бiльша ефективнiсть державного регулювання процесу обiгу.

2.4. Грошова маса. Грошові агрегати і грошова база

Грошова маса – вся сукупність запасів грошей у всіх їх формах, які перебувають у розпорядженні суб'єктів грошового обороту в певний момент.

Структура грошової маси:

Виділяється кілька елементів грошової маси, комбінацією яких можна визначати різні за складом і обсягом показники грошової маси, що називаються грошовими агрегатами.

Грошовий агрегат – це специфічний показник грошової маси, що характеризує певний набір її елементів залежно від їх ліквідності.

У статистичній практиці України визначаються і використовуються для цілей аналізу і регулювання чотири грошові агрегати: M0, Ml, M2, МЗ.

Агрегат М0 – гроші поза банками (готівка на руках у фізичних осіб і в касах юридичних осіб)

Агрегат М1 включає гроші в агрегаті М0 + вклади в банках, які можуть бути використані власниками негайно, без попередження банків, тобто запаси коштів на поточних рахунках та на ощадних рахунках до запитання.

Агрегат М2 – це гроші в агрегаті М1 + кошти на всіх видах строкових рахунків, кошти на рахунках капітальних вкладів, інших спеціальних рахунках.

Агрегат МЗ – сукупна пропозиція грошей в країні – охоплює гроші в агрегаті М2 + кошти на вкладах за трастовими операціями банків та цінні папери – «майже гроші» (ними не можна розраховуватися в поточних операціях але можна при необхідності перетворити на гроші).

У 1980 р. в США введений у статистичну практику грошовий агрегат L, який включає М3 та запас ощадних бон, комерційних паперів і банківських акцептів поза банківською системою.

Грошові агрегати відрізняються між собою кількісно та якісно. Так, агрегат М1 виражає масу грошей, яка знаходиться безпосередньо в обігу, реально виконуючи функції засобів обігу та платежу. Вона найтісніше пов'язана з товарною масою, що проходить процес обміну, і безпосередньо впливає на ринкову кон'юнктуру.

У грошових агрегатах М2, М3, L враховані також гроші, які тимчасово вийшли з обігу, виконуючи функцію нагромадження вартості. Залежно від строків та форми нагромадження вони відносяться до різних грошових агрегатів.

Обсяг грошової маси в кожному агрегаті визначається різними факторами. Так, обсяг агрегату М1 передусім залежить від:

• обсягу товарообороту

• швидкості обігу грошей.

Обсяги інших агрегатів — М2, М3, L — визначаються:

• обсягом товарообороту

• швидкістю обігу грошей

• розвитком кредитних відносин

• рівнем капіталізації грошових доходів суб'єктів обігу тощо.

Показник грошової бази не є ще одним агрегатом грошової маси. Це якісно інший показник, що характеризує масу грошей з боку прояву її на балансі центрального банку (ЦБ).

Величину грошової бази можна визначити за формулою:

Г_б = Г _вип + Г _рез

де Г_вип – сума готівки, випущеної центральним банком і не поверненої в його фонди;

Г_рез – сума грошових коштів (резервів), які перебувають на кореспондентських рахунках банків у центральному банку.

Г_вип більший за М0 на суму готівки в касах банків.

Г_рез і якісно, і кількісно відрізняється від безготівкового елемента грошових агрегатів Ml, M2, МЗ. Він являє собою суму зобов'язань центрального банку перед комерційними. А безготівкові елементи грошових агрегатів – це зобов'язання КБ перед своїми клієнтами. Вони формуються КБ як за рахунок коштів, одержаних від ЦБ (Г_рез) так і за рахунок створення грошей самими комерційними банками через механізм грошово-кредитного мультиплікатора. Тому безготівкові елементи грошових агрегатів більші за своїм обсягом від безготівкового елемента грошової бази, а отже обсяг кожного з грошових агрегатів (крім М0) перевищує обсяг грошової бази.