9.2. Банківська система

Банківська система – законодавчо визначена, чітко структурована та субординована сукупність фінансових посередників, які займаються банківською діяльністю на постійній професійній основі і функціонально взаємоув’язані в самостійну економічну структуру.

До банківської діяльності відносяться такі базові посередницькі операції:

1. мобілізація коштів;

2. надання позичок і депозитно-кредитна емісія платіжних засобів;

3. здійснення розрахунково-касового обслуговування клієнтів.

Банківська система є основою кредитної системи будь-якої країни, оскільки:

• на банки припадає більша частка в перерозподілі позичкових капіталів на грошовому ринку;

• банки беруть участь у формуванні пропозиції грошей і можуть безпо­середньо впливати на ринкову кон’юнктуру й економічне зростання;

• банки мають можливість надавати економічним суб’єктам широкий асортимент різних послуг.

Цілями банківської системи є:

• забезпечення суспільного нагляду і регулювання банківської діяльності з метою узгодження інтересів окремих банків із інтересами суспільства;

• забезпечення надійного і стабільного функціонування банківської систе­ми задля стабілізації грошей і безперебійного обслуговування економіки.

Функції банківської системи:

1. трансформаційна, основними складовими якої є:

• трансформація ризиків – банки беруть на себе переважну частину ризиків непогашення позичок, зводячи ризики для своїх вкладників та акціонерів до мінімуму;

• трансформація строків – мобілізуючи значні обсяги коротко­строкових коштів, банки отримують можливість деяку їх частину спрямовувати в довгострокові позички та інші довгострокові активи;

• трансформація обсягів капіталів – мобілізуючи великі обсяги дрібних вкладів, банки дістають можливість акумулювати великі маси капіталу для реалізації масштабних проектів;

• просторова трансформація – банки можуть акумулювати ресурси з багатьох регіонів і країн і спрямувати на фінансування проектів одного регіону, однієї країни, одного об’єкта;

2. емісійна – створення платіжних засобів і регулювання грошового обороту;

3. стабілізаційна – забезпечення стабільності банківської діяльності та грошового ринку.

Можна виділити два типи побудови банківської системи:

1. однорівнева, яка передбачає горизонтальні зв’язки між банками, здійснення уніфікованих операцій (характерна для тоталітарних країн);

2. дворівнева, на верхньому рівні якої перебуває центральний банк, а на нижньому – всі інші банки.

Специфічними рисами сучасної ринкової банківської системи є:

• дворівнева побудова;

• поглиблене, централізоване регулювання діяльності кожного банку окремо і банківської діяльності в цілому;

• централізований механізм контролю та регулювання руху резервів;

• наявність загальносистемної інфраструктури, що забезпечує функці­ональну взаємодію окремих банків;

• гнучке поєднання централізованої керованості банківської системи зі збереженням економічної самостійності й відповідальності за результати своєї діяльності кожного окремого банку, що входить у систему.