8.2. Принципи та межі кредиту

Основними принципами(підставами, якими суб’єкти господарю­вання керуються в процесі діяльності) кредитування, є:

• зворотність, що виражає двосторонній процес та є однаково важливою як для кредитора, так і для позичальника, оскільки кредит­ні відносини не змінюють власника цінностей, із приводу яких вони виникають. При наданні кредиту грошова пропозиція збільшується, при поверненні – зменшується. Якщо гроші не повертатимуться, то канали грошового обігу переповняться грошима, порушиться елас­тичність кредитних грошей;

• строковість, тобто часова визначеність кредитних відносин. Термін кредитування є граничним часом знаходження позичених коштів у господарстві позичальника і є тією мірою, за межами якої кількісні зміни в часі переходять у якісні. Якщо порушується термін користування позикою, то спотворюється сутність кредиту.

• платність у системі кредитних відносин реалізується через механізм позичкового процента, що є свого роду “ціною” кредиту. Економічна сутність плати за кредит проявляється у фактичному розподілі прибутку, отриманого за рахунок позичених коштів, між позичальником і кредитором;

• рівновага між ресурсами, що вивільняються та перерозподі­ляються, – означає, що кошти, надані в кредит, повинні бути меншими або рівними коштам, акумульованим у кредитора; теж саме стосується терміну кредитування;

• збереження позиченої вартості – кредит надається з ураху­ванням інфляції, в іншому випадку активи знеціняться;

• інші принципи: цільове призначення, забезпеченість тощо.

Велике значення для окремих учасників кредитних відносин і для економіки в цілому мають визначення обґрунтованих меж викорис­тання кредиту та їх дотримання. Лише при оптимальному рівні кредитних вкладень вплив кредиту на економіку може бути позитив­ним. Надмірне надання кредиту негативно впливає на процеси розвитку економіки, ослабляє зацікавленість господарюючих суб’єк­тів в економному використанні ресурсів, у прискоренні процесів виробництва та реалізації продукції. Якщо ж потреби економіки в коштах задовольняються за рахунок кредиту не повністю, виникають труднощі в діяльності господарюючих суб’єктів, наприклад, брак коштів для придбання необхідних матеріалів, що спричиняє уповіль­нення відтворювальних процесів.

Межі кредиту визначають рамки, в яких реалізується сутність категорії кредиту. Порушення меж кредиту призводить до його переродження, трансформації в іншу категорію та спотворення сут­ності (наприклад, якщо грошові кошти не повернути, відбудеться трансформація кредиту в категорію фінанси).

На розвиток кредитних відносин у тій або іншій країні великий вплив здійснює цілий комплекс умов і чинників. До основних із них можна віднести: політичні, правові, економічні, а також історичні умови й чинники.

Економічними межами кредитних відносин є:

1. зовнішні (сутнісні) межі кредиту – якісне відособлення в часі та просторі кредитних відносин від усіх інших; при цьому можна виокремити:

• часові межі кредиту, які означають, що в процесі розвитку кредитні відносини за певних умов припинять своє існування в часі, після чого виникнуть нові відносини;

• якісні межі кредиту – визначеність кредитних відносин властивими тільки їм ознаками;

2. кількісні (внутрішні) межі кредиту, що залежать як від наяв­них ресурсів, так і від потреб економічних суб’єктів.