8.7. Сутність та функції процента
Позичковий процент або процент за кредит (interest rate) – це вказана в процентах від суми кредиту плата, яку отримує кредитор від позичальника за надані в позику гроші чи матеріальні цінності у розрахунку на певний період (місяць, квартал, рік).
З погляду теорії грошей, процентна ставка – це ціна грошей як засобу заощадження. Стародавні релігійні тексти свідчать про те, що процентні ставки використовувалися шумерами та єгиптянами ще в 1500 р. до н.е. Виникнення процента було обумовлено наявністю товарно-грошових відносин, які, у свою чергу, визначаються відносинами власності. Позичковий процент виникає там, де окремий власник передає іншому певну вартість у тимчасове користування з метою її продуктивного споживання. Ця вартість має риси товару. Її споживна вартість полягає у виробництві прибутку, який, з одного боку, складає дохід виробника; з іншою – кредитора (у формі процента).
У сучасній економіці позичковий процент виконує наступні основні функції:
функція стимулювання/пригнічення економічної активності в країні, адже високий позичковий процент робить неможливою реалізацію певних бізнес-проектів; у свою чергу, зниження процента сприяє зростанню економічної активності, збільшуючи привабливість проектів із позиковим фінансуванням;
функція розподілу прибутку, котра полягає в розподіленні прибутку, отриманого позичальником із використанням позичених коштів, на дві частини – позичковий процент і підприємницький дохід;
функція збереження позичкового капіталу, яка полягає в тому, що з допомогою процента кредитору забезпечується повернення вартості, як мінімум, рівноцінної тій, що була надана в кредит.
У межах виконання зазначених функцій позичковий процент забезпечує врівноваження попиту й пропозиції кредиту, сприяє раціональному поєднанню власних і позичених коштів. Окрім того, за допомогою процента здійснюється регулювання обсягу депозитів, що залучаються банками.
8.8. Чинники впливу на величину процента
Величина позичкового процента характеризується його нормою у вигляді процентної ставки. Норма процента визначається за формулою:
.
Слід розрізняти ринкову норму процента, яка безпосередньо формується на монетарному ринку, ісередню нормупроцентаза певний період.
До макроекономічних чинників впливу на розмір процентної ставки відносяться:
приховані витрати – можливості, від яких відмовляється кредитор, надаючи кредит, включаючи можливий дохід від інвестицій, від використання коштів на закупівлю товарів та послуг тощо;
співвідношення попиту та пропозиції на кредитному ринку – підвищений попит на позики має наслідком підвищення процентної ставки, а завдяки міжбанківській конкуренції процентні ставки усереднюються;
рівень стабільності грошового ринку в країні – зокрема, плата за кредит збільшується за умов інфляції; у свою чергу, “дешеві” гроші стимулюють ажіотажний попит на кредити та призводять до розбалансування економіки;
рівень облікової ставки центрального банку – комерційні банки при встановленні розміру процентних ставок, як правило, за основу беруть облікову ставку центрального банку з додаванням “маржі”.
Мікроекономічними чинниками впливу на розмір процента є:
мета кредиту – процентні ставки за позики на поточне фінансування виробничих потреб є, як правило, найнижчими через короткий термін їх використання; кредити торгово-посередницьким фірмам є найдорожчими через спекулятивний характер та підвищений ризик операцій таких фірм;
розмір кредиту – як правило, розмір процентної ставки за великі кредити буває нижчим, ніж за дрібні, через менші відносні витрати банків на оформлення таких угод та більшу надійність великих позичальників; з іншого боку, у випадку, якщо великий кредит призведе до порушення правила диверсифікації активів, а отже, зумовить підвищення рівня ризику, банки можуть не знижувати процентної ставки за великі кредити;
термін користування кредитом – чим триваліший термін, тим вища процентна ставка за кредит, адже ризик втрат від неповернення кредиту чи знецінення позичених коштів є більшим, окрім того, довгострокові вкладення звичайно забезпечують відносно вищу віддачу;
рівень ризику – надаючи позики, комерційні банки мають справу з двома основними видами ризику – кредитним і процентним. Кредитний ризик (credit risk) пов’язаний з втратами від неповернення основної суми боргу у зв’язку з можливим банкрутством позичальника, а процентний ризик (interest-rate risk) – із утратами від несплати процентів за користування позикою. Процент за позики з вищим рівнем ризику містить премію за ризик, щоб компенсувати кредитору можливі збитки від ризикованого розміщення коштів.