1.2. Сутність грошей

Гроші – це специфічний товар, що має властивість обмінюватися на будь-який інший товар, , тобто є загальним еквівалентом.

Особливість грошей як специфічного товару полягає в тому, що:

1. Гроші не здатні безпосередньо задовольняти будь-які фізичні чи духовні потреби людини, а тільки опосередковано – шляхом відчуження їх на купівлю товарів та послуг, або погашення боргу.

2. Маючи здатність обмінюватися на будь які цінності, гроші виступають як носій абстрактної вартості чи багатства взагалі; корисність грошей проявляється у їхній ліквідності. На відміну від інших активів грошам притаманна абсолютна ліквідність – здатність активу негайно обмінюватися на будь-які блага без мінових втрат.

З приводу функціонального призначення грошей у сфері суспільного відтворення виникає необхідність розрізняти гроші як гроші і гроші як капітал

гроші як гроші обслуговують обмін товарів використовуються для реалізації наявної споживної вартості, тобто їх цільове призначення обмежується посередництвом в обміні

гроші як капітал є носієм самозростаючої вартості використовуються для забезпечення зростання наявної вартості (використовуються в якості позичкового капіталу)

1.3. Функції грошей

Функція грошей – це певна дія чи “робота” грошей щодо обслуговування руху вартості в процесі суспільного відтворення.

Класики економічної теорії та деякі її представники кінця ХІХ – початку ХХ ст. визначили п’ять функцій грошей.

1. Міра вартості – це функція грошей, в якій вони забезпечують вираження і вимірювання вартості товарів, надаючи їй форму ціни.

Двояке призначення цієї функції – виражати і вимірювати вартість - пояснюється тим, що вартість товару не може бути виражена інакше, ніж порівнюванням її з товаром – загальним еквівалентом, вартість якого загальновизнана. І тільки через кількісне визначення в одиницях товару-еквівалента здійснюється вимірювання вартості товарів.

Функцію міри вартості гроші виконують ідеально, тобто на основі мисленого прирівнювання товару, що продається, до уявної кількості грошей. Щоб визначити вартість товарів у грошах, потрібно певну кількість грошового матеріалу прийняти за одиницю виміру. Вартість, представлена в грошовій одиниці, виступає масштабом цін. Відносна вартість cучасних грошей визначається купівельною спроможністю – абсолютною кількістю товарів і послуг, які можна придбати за грошову одиницю.

Гроші як міра вартості широко використовуються як рахункові, як одиниця рахування. За їх допомогою можна надати кількісного виразу всім економічним процесам і явищам на мікро- і макрорівнях, на всіх стадіях процесу суспільного відтворення. Тому суспільна роль грошей як міри вартості виходить далеко за межі надання всім товарам однакової форми – ціни.

2. Засіб обігу – це функція, в якій гроші виступають інструментом при обміні товарів і забезпечують їх обіг.

Обмін товарів за допомогою грошей у цій функції здійснюється за схемою Т—Г—Т на відміну від бартерного обміну товарів за схемою Т—Т. Участь в обміні грошей надає товарному метаморфозу принципово нову якість: він розпадається на два самостійні акти – продаж (Т—Г) і купівля (Г—Т), які можуть відокремлюватися в просторі і в часі. Завдяки цьому:

1) Можливо затримувати гроші і нагромаджувати вартість, що розширює можливості виробничої сфери;

2) власник грошей може принести купівлю іншого товару на майбутнє або взагалі використати гроші за іншим призначенням.

Гроші як засіб обігу мають наступні риси:

• портативність;

• економічну подільність;

• однорідні у своїй масі;

• відносну міцність;

• дешевизну виготовлення;

• здатність до швидкого відтворення.

Через поширення кредиту сфера використання грошей як засобу обігу звузилася, як засіб обігу вони переважно використовуються в роздрібній торгівлі, при наданні послуг населенню, у міжнародній торгівлі.

3. Засіб платежу – функція грошей, що полягає в обслуговуванні погашення різноманітних боргових зобов’язань між суб’єктами економічних відносин.

Поява цієї функції зумовлена продажем товару в кредит. Ці гроші відмінні від грошей-засобів обігу, що пояснюється фактором часу, який відділяє реалізацію товару (в борг) від платежу в рахунок погашення заборгованості.

У розвинутій ринковій економіці гроші як засіб платежу обслуговують більшу частину всього економічного обороту. Функція засобу платежу знімає обмеження, які створює суто еквівалентний обмін у разі негайної оплати товарів, розширює маневреність коштами, дає можливість здійснити платежі шляхом заліку зустрічних зобов'язань, що сприяє економії грошових коштів та прискоренню обігу капіталу.

Основна вимога до грошей-засобу платежу – їхня сталість.

4. Засіб нагромадження – функція, в якій гроші обслуговують нагромадження вартості в її загальній абстрактній формі.

Це функція розвилася після функції засобу обігу коли товаровиробник міг залишити частину виручки собі (його продуктивність праці була вищою за поточні виробничі й споживчі потреби), але раніше функції засобу платежу.

Гроші як засіб нагромадження можуть виступати у таких формах:

1) скарб у вигляді золотих злитків;

2) скарб в естетичній формі (у вигляді предметів розкоші).

3) скарб у формі резерву платіжних засобів, який можна спрямувати на розширення виробництва, вкласти в цінні папери, банки тощо і отримати додатковий прибуток.

Нова форма грошей позитивно вплинула на розвиток самої функції засобу нагромадження і грошових відносин взагалі:

1. виникла можливість вивести обсяги нагромадження за межі, що визначалися фізичними обсягами видобутку благородних металів;

2. можливість знецінення грошей підштовхує власників нагромадження швидше їх капіталізувати, що сприяло розвитку організованих нагромаджень, банківської справи, ринку цінних паперів тощо;

3. капіталізація грошових нагромаджень сприяла розв'язанню суперечності між збереженням вартості "в покої" у межах індивідуального капіталу і необхідністю прискорення її обігу у масштабах суспільного відтворення.

У сучасних умовах сфера функціонування грошей як засобу нагромадження вартості розділилася на дві частини:

• коли нагромадження вартості зумовлюється потребами розширеного відтворення, оборотом капіталу, має конкретно-цільове призначення і є відносно короткочасним, цю функцію гроші виконують у формі знаків вартості;

• коли нагромаджується абсолютне багатство, необхідне за межами процесу суспільного відтворення, воно має форму скарбу й обслуговується справжніми грошима – золотом.

5. Світові гроші – функція, в якій гроші обслуговують рух вартості в міжнародному економічному обороті і забезпечують реалізацію взаємовідносин між країнами.

Гроші на світовому ринку виконують функції загального платіжного засобу, загального купівельного засобу і засобу перенесення багатства з однієї країни в іншу. Отже, світові гроші – це комплексна функція, що повторює, по суті, всі функції, властиві грошам на внутрішньому ринку.

Це нібито дає підстави багатьом дослідникам взагалі не виділяти світові гроші як окрему функцію. З такою позицією можна було б погодитися, якби всі національні гроші були вільно конвертованими. Проте це не так – функціонування грошей більшості держав обмежене їх національними кордонами. І коли економічні суб'єкти таких країн виходять на світовий ринок, то їм потрібні зовсім інші гроші. Тобто мова тут іде не тільки про новий напрям використання грошей, а й про інші за сутністю гроші, що й дає підстави вичленити світові гроші в окрему функцію.

Деякі економісти вважають, що і зараз цю функцію може виконувати і виконує тільки золото. Але оскільки у процесі розвитку світового ринку сформувалася висока довіра до деяких сталих національних (долар США) та колективних (євро) валют, саме такі валюти переважно обслуговують міжнародні платіжні відносини, усуваючи необхідність використання золота.