5.6. Порядок та особливості формування виробничої програми ремонтного, енергетичного і транспортного цехів

Завдання ремонтного цеху

Підтримка технологічного обладнання в постійній експлуатаційній готовності

Збільшення строків експлуатації обладнання без ремонту

Удосконалення організації та підвищення якості ремонту обладнання

Зниження витрат на ремонт та технічне обслуговування обладнання

Основне завдання діяльності ремонтних цехів - підтримка знарядь праці у працездатному стані шляхом технічного обслуговування, ремонту та модернізації.

Виробнича програма ремонтного цеху – це визначенням обсягу ремонтних робіт та виготовлення запчастин, яких не вистачає для ремонту.

Для обґрунтування виробничої програми ремонтного цеху використовують систему нормативів (рис. 2.26).

Рис. 2.26 - Нормативи, які використовують при розробці виробничої програми ремонтного цеху

Основне призначення енергетичного господарства- своєчасне й повне забезпечення всіх підрозділів підприємства різними видами енергії встановлених параметрів, виконання робіт з ремонту та монтажу енергообладнання, забезпечення економного енергоспоживання.

Показник економічності виробництва та розподілу енергії: питомі витрати на виробництво енергії та тепла; питомі витрати електричної енергії на 1000 м3тощо

Показник енергоємності продукції:

Єп = Єф \ n, (2.8)

де Єф – електрична енергія, яка фактично була витрачена на виробництво продукції, к Вт-год.; n– кількість продукції, яку витотовлено у прийнятних одиницях (т., од., грн.)

Показник енергоозброєності виробництва: Єв = Ме \ Ф, (2.9) де Ме –групова потужність енергообладнання, що встановлене на підприємстві;Ф –вартість основних виробничих фондів підприємства. Основне завдання складського господарства – це забезпечення безперебійної роботи виробничих цехів підприємства та виконання відповідних функцій.

Тема 6. Планування витрат і прибутку

6.1. Основні підходи до планування витрат на рівні підрозділів підприємства.

6.2. Поняття собівартості продукції, її склад. Кошторис витрат.

6.3. Планування витрат при різних видах пересування продукції.

6.4. Методика визначення прибутку на рівні підприємства та його підрозділів.

Рекомендована література:4,5,6, с. 95-119, 155-162,7, с. 8-9,8, с. 412-438,9, с. 121-146,10, с. 174,11, с. 50-53,58-60,14, с. 43-48,17, с.46-52

6.1. Основні підходи до планування витрат на рівні підрозділів підприємства

− Поточні виробничі та пов’язані з виробництвом витрати є:

- циклічними або

- безперервними.

− На рівні підрозділів внутрішньої кооперації, які є центрами витрат і не формують власного прибутку, витрати є основним показником ефективності їх діяльності (у зіставленні з обсягом виготовленої продукції чи виконаної роботи).

− Враховуючи важливість рівня витрат для виробничої та іншої діяльності, їх формуваннями слід управляти, у тому числі планувати:

• за місцями,

• за видами,

• за носіями.

Враховуючи загальні підходи до їх класифікації та особливості обліку і формування в підрозділі підприємства (табл. 2.3).

Таблиця 2.3 - Класифікація витрат виробництва

, (2.10)

де - питомі змінні витрати на одиницю продукції; - загальні постійні витрати на виробництво продукції; - ціна одиниці продукції.

У цьому разі різниця між фактичною виручкою від реалізації та критичним обсягом виробництва у грошовому вираженні являє собою запас фінансової міцності.

Управління витратами - цілеспрямований процес формування витрат за місцями виникнення і різновидами продукції при постійному контролі їх рівня, що спрямовано на стимулювання їх зниження

Витрати

За місцями виникнення

За місцями відповідальності

в основному виробництві

в обслуговуючому виробництві

в основних центрах

у функціональних центрах