Данилевський. Захворювання СОПР
.pdfдіє протизапально, протиспазматично, знеболювально. На курс лікування — від 3—5 до 20 сеансів.
Масаж. Серед існуючих видів масажу (гідровакуум-, вібро-, гідромагнІто-, вібромагнітомасаж) найпоширенішими при лікуванні захворювань СОПР є гідро-, віброта вакуум-масаж. Вакуум-масаж застосовують з метою мобілізації резервних капілярів, поліпшення мікроциркуляції й трофічних процесів у тканинах. Проводять його за допомогою спеціальної' установки для кабінету спеціалізованої фізіотерапії або апарата АЛП-2.
При лікуванні захворювань СОПР вакуум-масаж застосовують у поєданні з іншими фізіотерапевтичними та медикаментозними методами лікування, що значно підвищує їх ефективність.
З метою нормалізації стану судинного і нервово-рецеп- торного апаратів СОПР, а також впливу на трофічні процеси в ній, поліпшення крово- й лімфообігу в органах порожнини рота застосовують вібромасаж або магнітовібромасаж. Вібромасаж проводять за допомогою спеціального апарата «Вібромасаж» з набором наконечників різної форми та щільності. Наконечник прикладають до осередку ураження (з боку CO або шкіри обличчя) і вмикають прилад в електромережу. В процесі вібромасажу наконечник поступово переміщують по поверхні зони ураження і прилеглих тканин. Сеанс триває 10 хв, курс лікування — 15—20 сеансів.
Лікувальний вплив магнітовібромасажу грунтується на спільній дії вібрації і магнітного поля. Для його проведення використовують апарат «Вібромасаж», у наконечник якого вмонтований магніт, напруженість постійного магнітного поля якого становить 500 Е. Магнітовібромасаж забезпечує надійніший клінічний ефект. Курс лікування — 7—8 сеансів.
Світлолікування. Для лікування захворювань СОПР використовують світлові потоки хвиль різної довжини: інфрачервоне, ультрафіолетове, лазерне випромінювання.
Джерелом інфрачервоного випромінювання є випромінювач з лампами розжарювання або нагрівальними елементами (лампа Мініна, опромінювачі типу солюкс та ін.). Інфрачервоні промені здатні проникати в тканини на 3—4 мм. Поглинаючись тканинами, квант енергії інфрачервоного випромінювання трансформується в теплову енергію, викликаючи гіперемію, що сприяє загоєнню виразок, що мляво гранулюють. Ефект інфрачервоного випромінювання використовують для лікування хронічних і підгострих запальних процесів СОПР; розсмоктування інфільтратів після операції, травм, а також при хронічному артриті, артрозо-артриті нижньощелепного суглоба, хронічному невриті, невралгії, міозиті, стоматиті Сеттона, трофічних, декубітальних виразках СОПР.
Методика. Рефлектор інфрачервоного випромінювання (залежно від потужності) установлюють на відстані 30—50 см від місця опро-
388
мінювання так, щоб пацієнт відчував помірне тепло. Тривалість сеансу - 15—30 хв, курс лікування — до 25 сеансів. Сеанси проводять один або два рази на день.
Ультрафіолетове опромінення (УФО) використовують для загального і місцевого лікування. Воно має бактерицидну дію і протизапальний ефект. Під впливом загального УФО організм стає стійкішим проти інфекційних захворювань; нормалізується І стимулюється обмін речовин, активізується еритропоез, зменшується вміст холестерину в крові, підвищується вміст глікогену в печінці та м'язах, нормалізується перебіг синтезу вітаміну D та ін. Застосовують загальне УФО при ХРАС, перманентній формі БЕЕ, ознаках гіповітамінозу D.
Існують основна, сповільнена та прискорена схеми загального УФО. Опромінювання починають з 1/8—1/4 біодози (1 біодоза — це мінімальна доза УФО, необхідна для виникнення на шкірі слабкої порогової еритеми) і поступово доводять до З— 4 біодоз.
Методика. Для визначення біодози застосовують біодозиметр — металеву пластинку з 6 прямокутними отворами, шо закриваються заслінкою. Біодозиметр фіксують на тій ділянці поверхні тіла, що опромінюватиметься. Джерело УФО ставлять на відстані 50 см. Спочатку протягом 1 хв опромінюють перший отвір (решту поверхні тіла закривають простирадлом), а потім почергово з інтервалом 1 хв відкривають решту 5 отворів. При такій методиці шкіра у ділянці першого отвору опромінюється 6 хв, 2-го — 5 хв і т.д. Через 12—24 год за найслабшим (але видимим) почервонінням шкіри, що спостерігається під певним отвором, установлюють біодозу (час експозиції). Існує поняття «середня біодоза*. Цей критерій вираховують, визначаючи біодозу у 10—15 осіб (беруть середню арифметичну величину), але цю одиницю треба перевіряти для кожного джерела УФ випромінювання через кожні 2—3 міс.
При місцевому УФО використовують малі (1—2), середні (3—4), великі (5—8) та гіпереритемні (понад 8) біодози. За одну добу еритемними дозами можна опромінювати не більше як 600—800 см2 поверхні шкіри. Повторну процедуру проводять через 2—3 доби, підвищивши дозу на 25—30%. Одне і те саме місце опромінюють 3—4 рази.
Для органів порожнини рота застосовують опромінювач ультрафіолетовий для носової частини глотки ОН-7. Він складається з круглого алюмінієвого корпуса — рефлектора з тубусами. Тубуси забезпечені змінними наконечниками, які стерилізують після кожної процедури.
Монохроматичне, когерентне випромінювання низькоенергетичних оптичних квантових генераторів (лазерів) має аналгезуючу, протинабрякову, протизапальну дію, прискорює регене-
389
рацію тканин. Лазерну терапію застосовують при лікуванні виразкових уражень СОПР із млявим перебігом, хронічної лімфедеми губ, ерозивно-виразкової форми лейкоплакії, ЧГТЛ та червоного вовчака, хронічної тріщини губ і деяких алергічних захворювань СОПР. З протизапальною метою використовують високі параметри лазерного випромінювання: 90—200 мВт/см2. Параметри З—ЗО мВг застосовують з метою стимуляції репаративних процесів СОПР.
Аерозольтерапія — один з ефективних, до того ж безконтактних методів уведення лікарських речовин. Принцип роботи інгаляційних апаратів грунтується на тому, що розчин лікарської речовини струменем стиснутого повітря (або кисню) розпиляється на найдрібніші частинки, здатні проникати глибоко в тканини. Оскільки СОПР та дихальним шляхам притаманна величезна всмоктувальна властивість, то аерозолі крім місцевого дають і загальний резорбтивний ефект, зумовлений властивостями введеного препарату.
Для генерації аерозолів використовують портативні та стаціонарні (універсальні) інгалятори (АЇ-1, ПАІ-1, ПАІ-2). Для одержання штучно іонізованого повітря можна користуватися апаратом Мікуліна — іонізатором ІМ-5, який слугує джерелом переважно легких негативних іонів.
У стоматологічній практиці найчастіше застосовують аерозольний інгалятор типу АІ-1, за допомогою якого можна проводити тепловологі, олійні та лужні інгаляції. Для рівномірного розсіювання й осідання лікарських частинок на поверхні СОПР рекомендується підзарядка аерозолів. її проводять за допомогою апарата «Електрозоль-1», який працює у комплексі з АІ-1, що робить можливою генерацію негативно і позитивно заряджених частинок лікарських речовин. Застосовують також універсальний інгалятор (У1-І2) для інгаляції аерозолів рідких і порошкоподібних речовин, паровий інгалятор (ІП-2).
Аерозольний портативний генератор «Аерозоль П-2» призначений для одержання та інгаляції високодисперсних та низькодисперсних аерозолів, електроаерозолів рідких лікарських речовин."
Універсальний інгалятор аерозолів «Аерозоль-У-1» розрахований на проведення тепловологої інгаляції та інгаляції розчинів, а також порошкоподібних речовин; «Аерозоль-У-2» — для генерації високодисперсних і низькодисперсних аерозолів, електроаерозолів. «Аерозоль-К.- 1» — стаціонарна установка, яка дає можливість здійснювати всі види Інгаляцій одночасно 6 пацієнтам.
Для інгаляцій СОПР застосовують крупнодисперсні аерозолі (5—10 мкм). Тепловологі інгаляції проводять при температурі 38—40 °С протягом 5—10 хв.
Призначаючи аерозольтерапію, лікар повинен поінформувати хворого, що аерозольтерапію можна приймати через 1—1,5 год
390
після вживання їжі. Після Інгаляції хворий має відпочити 15— 20 хв, потім 1—2 год не рекомендується гучно розмовляти.
Залежно від природи патологічного процесу і фази запальної реакції з допомогою аерозолю можна вводити протизапальні, некролізуючі, протикандидозні, гормональні, кератопластичні, вітамінні, противірусні препарати, антибіотики тощо.
Кріотерапія — лікування за допомогою низьких і наднизьких температур. Проводять її методом аплікацій, обдувань та зрошень речовинами, що мають низькі та наднизькі температури (вугільна кислота, рідкий азот), або контактної кріодеструкції, гіпотермії з допомогою приладів, що дають великий діапазон температурного впливу і створені на основі дросельної мікрокріогенної системи замкнутого циклу.
Залежно від ступеня охолодження (гіпотермія, кріодеструкція) в тканинах відбуваються складні процеси фізичного, хімічного й біологічного характеру: знижуються больова чутливість, набряк тканин, сповільнюються розпад білка і швидкість всмоктування продуктів розпаду тканин та мікроорганізмів, снижуються гіпоксія і ацидоз, утворення, виділення і всмоктування медіаторів запалення, підвищується фагоцитарна активність лейкоцитів, стимулюється репаративний процес або ж унаслідок внутрішньоклітинного утворення льоду відбуваються розрив клітинних оболонок, денатурація клітинних білків, а відтак загибель клітин і тканини.
Найпростіший метод застосування холоду — аплікації на осередок ураження тампонів, змочених у рідкому азоті. Проте ця методика незручна, бо неможливо точно дозувати вплив холодового агента. Кріообдування проводять за допомогою апаратів, що працюють на рідкому хладагенті за принципом розпилення парорідинного струменя (кріозрошувачі КР-1, КР-4, КАС-01). Методика*роботи з ними проста: балон кріоапарата заповнюють хладагентом (рідкий азот), на канюлі кріозонда фіксують робочу голку, вільний кінець якої підводять до осередку ураження, і з відстані 2—4 мм натисканням на клапан приладу подають через неї парорідинний струмінь хладагента, забезпечуючи за.чороження. Експозиція 10—30 с. На патологічно змінених тканинах утворюється льодовий конгломерат. Після відтанєння, яке відбувається протягом 1—2 год, у цій ділянці з'являється набряк. Через 5—10 діб після відторгнення некротизованих тканин відбувається регенерація СОПР.
Швидша і глибша кріодеструкція й гіпотермія настають при контактному способі (застосування кріотерапевтичноі установки автономної стоматологічної — КУАС-01_МТ — з температурним діапазоном 0 ... —165 °С).
Для місцевої гіпотермії використовують апарат «Електроніка ТП-01» з модифікованими аплікаторами на базі комплекту гіпотермічної апаратури «Ятрань». Сеанс гіпотермії проводять після рясного зрошення ротової порожнини розчинами анти-
391
септичних засобів і проведення симптоматичної терапії. Оскільки гіпотермія змінює судинну проникність і всмоктувальну здатність CO, то в осередку ураження гіпотермію поєднують із застосуванням медикаментозних засобів. Для цього аплікатор, що за формою і розміром відповідає осередку ураження, покривають марлевою серветкою, змоченою в розчині протизапального, антисептичного засобу, ферменту з антибіотиком тощо, і накладають на 10—15 хв на осередок ураження. Режим роботи: +5 °С ... +10 °С. Гіпотермію проводять один раз на добу. Курс лікування — 3—7 сеансів. Таке лікування забезпечує протизапальний ефект. Окрім цього, охолодженням тканин у помірному режимі досягається бактеріостатичний і десенсибілізуючий ефект (О.Е.Малевич, 1990).
Місцева гіпо-гіперт ермія — використання контрастних температур (діапазон +5 ... +15 °С — +38 ... +42 °С). Контрастні температури впливають на компоненти мікроциркуляторного русла, стимулюють тонус судин (звужен- ня-розширення). Активна гіперемія І реактивне потепління в тканинах розвиваються й утримуються до 10 год, що сприяє нормалізації функції судин і нервових структур, поліпшенню репаративних процесів і трофіки тканин тощо. Як і при гіпотермії, після процедури посилюється процес всмоктування лікарських речовин, чим підвищується ефективність медикаментозного лікування і прискорюється одужання.
Місцеву гіпо-гіпертермію проводять з допомогою апарата «Електроніка ТП-01» циклами по 3—5 хв при температурі +5, + 15, +38, +42 °С. Сеанс скаладається з 3—4 таких циклів і проводиться один раз на добу. Курс лікування — 3—7 сеансів.
Кріодеструкція — метод впливу наднизькими температурами на патологічні утворення тканин з метою їх зруйнування в суворо контрольованих межах. Безумовно, метод локального заморожування має досить великі переваги перед звичайним хірургічним втручанням. Кріодеструкція — безкровний, щадний метод лікування. її легко переносять хворі навіть похилого віку, вона відбувається практично безболісно в умовах гемостазу, з повною іммобілізацією клітин. Великі судини стійкі до кріовпливу, а капіляри швидко громбуються. Внаслідок кріодеструкцІЇ стимулюються імунні реакції організму, активізуються регенеративні процеси, прискорюються епітелізація і рубцювання уражених осередків СОПР. Після кріодеструкції рана загоюється дещо довше, ніж при застосуванні суто хірургічних методів, але утворюється менше рубцевої тканини, вона ніжніша, колагенові волокна мають правильну орієнтацію. Проводять кріодеструкцію з допомогою кріохірургічних апаратів (кріозрошувачі КР-1, КР-4, кріорозпилювач КАС-01, кріогенна установка автономна стоматологічна КУАС-01-МТ).
Тканина, що зазнає локального кріовпливу, перетворюється на щільний льодовий конгломерат, вкритий шаром інею. Після
392
кріовпливу відбувається швидке відтанення тканини І на поверхні CO з'являються крапельки вологи. За 1,5—2 год розвиваються гіперемія із синюшним відтінком і набряк тканин, який утримується 2—3 доби. Через 1 добу в осередку кріовпливу розвивається типовий некротичний процес. Зона некрозу чітко відмежована від прилеглої здорової CO. Відторгнення некротичних мас починається з 5—6-ї доби, переходячи в епітелізацію, яка закінчується на 12— 16-й день.
При застосуванні з метою кріодеструкції контактних кріоапаратів потрібні спеціальні насадки, які відповідають то- пографо-анатомічним особливостям СОПР. Робочі поверхні їх за формою мають наближитися до розмірів і форми патологічно змінених тканин і бути нахиленими під кутом, зручним для контакту з різноманітними зонами СОПР. Догляд за осередком кріонекрозу проводять з урахуванням перебігу і стадійності кріонекротичного процесу. У перші 24—48 год (некроз кріодеструктованих тканин) хворий має здійснювати особливо ретельний гігієнічний догляд за ротовою порожниною і зубами. Лікар у цей час дотримується тактики, розробленої для терапії виразково-некротичних процесів СОПР: некролізуючі засоби, антибіотики широкого спектра дії; старанне хірургічне обробляння та антимікробна терапія препаратами, що пригнічують анаеробну мікрофлору; гіпертонічні полоскання, засоби, що підтримують імунобіологічні властивості СОПР (лізоцим). У період дегідратації вживають заходів щодо посилення метаболічних процесів і регенерації (метацил, натрію мефенамінат, тубус-кварц, дія магнітного поля, лазерна терапія).
У клініці захворювань СОПР кріотерапію застосовують при деяких формах лейкоплакії, ЧПЛ, папіломах, фібромах, гемангіомах, ретенційних кістах, хронічному фісуральному хейліті, хейліті Манганотті та інших доброякісних і злоякісних новоутвореннях. Кріодеструкція інколи потребує місцевого знеболювання. Більшості хворих достатньо аплікаційної (аерозольної) анестезії 2—3% розчином дикаїну, 4% розчином прополісу, 10% розчином лідокаїну (аерозоль). При глибокій кріодеструкції необхідна інфільтраційна анестезія відповідної зони.
Терапію лейкоплакії проводять методом послідовного заморожування вогнища ураження СОПР парорідинним струменем азоту протягом 35—60 с (за 1 сеанс обробляють поверхню патологічного вогнища, площа якого не перевищує 2 см2). Зручнішим і точнішим є кріохірургічне лікування контактним локальним заморожуванням з допомогою кріогенної стоматологічної установки. Для цього добирають кріонасадку, близьку за формою і розмірами до осередку ураження, фіксують її на кріоінструменті і при режимній роботі установки прикладають її робочу поверхню до осередку лейкоплакії. При плоскій формі експозиція здійснюється двічі по 20—25 с, при верукозній та ерозивній формах — по 45—60 с.
393
Лікувальною складовою частиною лікувально-профілактич- них паст є сольові неорганічні компоненти або органічні речовини рослинного походження.
З метою зменшення зубного нальоту рекомендують пасти Бело-розовая, Особая, Colgate, які містять комплекс ферментів, здатних розчиняти м'які відкладення та запобігати утворенню зубного каменя. Поряд з цим вони справляють протимікробний і протизапальний вплив на тканини.
Для поліпшення процесів обміну та репаративних властивостей СОПР запропонована паста Лесная, до складу якої входять хвойно-хлорофіло-каротинова маса, вітаміни, смолисті та бальзамічні речовини, що справляє протизапальний, очисний та дезодоруючий вплив.
За неможливості користування зубною щіткою в період розпалу захворювань із гострим перебігом і в разі затяжного перебігу хронічних уражень СОПР (герпетичний стоматит, БЕЕ, ЧПЛ — ерозивно-виразкова форма, пухирчаста хвороба та ін.) вдаються до пальцьового методу чищення зубів, використовуючи відповідну лікувально-профілактичну пасту (здебільшого із вмістом хлорофілу або екстрактів лікарських рослин). При цьому кількість сеансів пальцьового чищення має становити 3—6 на день. При значних некротичних ураженнях показана іригація ротової порожнини з використанням рослинних препаратів.
У тих випадках, коли ураження СОПР зумовлене грибами, поряд з основним лікуванням кандидозного стоматиту як лі- кувально-профілактичний засіб рекомендують пасту Борогліцеринова (містить 5—10% натрію тетраборату), яка діє фунгістатично, пригнічує активність золотистого стафілокока.
При неглибоких ураженнях СОПР (катаральний стоматит) та після епітелізації ерозивно-вітразкових дефектів СОПР доцільно користуватися пастами Colgate Total та Blend-a-med Complete, які містять антибактеріальні речовини широкого спектра дії й запобігають виникненню зубного нальоту, знижують ймовірність утворення зубного каменя та запальних процесів у порожнині рота.
Особливе місце в процесі лікування захворювань СОПР як профілактичний засіб посідає жувальна гумка Orbit. Жування гумки підвищує слиновиділення і розподіл слини щонайменше в З рази порівняно зі станом спокою. Внаслідок цього поліпшується самоочищення ротової порожнини, прискорюється видалення решток їжі, швидко нормалізується рН ротової рідини за рахунок підвищення концентрації бікарбонату.
Регулярний догляд за порожниною рота з використанням лікувально-профілактичних паст, жувальної гумки сприяє прискоренню зворотного розвитку запальної реакції СОПР, створює передумови для репаративних процесів в осередках ураження, допомагає запобігти розвиткові рецидивів та більш тяжких патологічних змін СОПР.