Данилевський. Захворювання СОПР

діє протизапально, протиспазматично, знеболювально. На курс лікування — від 3—5 до 20 сеансів.

Масаж. Серед існуючих видів масажу (гідровакуум-, вібро-, гідромагнІто-, вібромагнітомасаж) найпоширенішими при лікуванні захворювань СОПР є гідро-, віброта вакуум-масаж. Вакуум-масаж застосовують з метою мобілізації резервних капілярів, поліпшення мікроциркуляції й трофічних процесів у тканинах. Проводять його за допомогою спеціальної' установки для кабінету спеціалізованої фізіотерапії або апарата АЛП-2.

При лікуванні захворювань СОПР вакуум-масаж застосовують у поєданні з іншими фізіотерапевтичними та медикаментозними методами лікування, що значно підвищує їх ефективність.

З метою нормалізації стану судинного і нервово-рецеп- торного апаратів СОПР, а також впливу на трофічні процеси в ній, поліпшення крово- й лімфообігу в органах порожнини рота застосовують вібромасаж або магнітовібромасаж. Вібромасаж проводять за допомогою спеціального апарата «Вібромасаж» з набором наконечників різної форми та щільності. Наконечник прикладають до осередку ураження (з боку CO або шкіри обличчя) і вмикають прилад в електромережу. В процесі вібромасажу наконечник поступово переміщують по поверхні зони ураження і прилеглих тканин. Сеанс триває 10 хв, курс лікування — 15—20 сеансів.

Лікувальний вплив магнітовібромасажу грунтується на спільній дії вібрації і магнітного поля. Для його проведення використовують апарат «Вібромасаж», у наконечник якого вмонтований магніт, напруженість постійного магнітного поля якого становить 500 Е. Магнітовібромасаж забезпечує надійніший клінічний ефект. Курс лікування — 7—8 сеансів.

Світлолікування. Для лікування захворювань СОПР використовують світлові потоки хвиль різної довжини: інфрачервоне, ультрафіолетове, лазерне випромінювання.

Джерелом інфрачервоного випромінювання є випромінювач з лампами розжарювання або нагрівальними елементами (лампа Мініна, опромінювачі типу солюкс та ін.). Інфрачервоні промені здатні проникати в тканини на 3—4 мм. Поглинаючись тканинами, квант енергії інфрачервоного випромінювання трансформується в теплову енергію, викликаючи гіперемію, що сприяє загоєнню виразок, що мляво гранулюють. Ефект інфрачервоного випромінювання використовують для лікування хронічних і підгострих запальних процесів СОПР; розсмоктування інфільтратів після операції, травм, а також при хронічному артриті, артрозо-артриті нижньощелепного суглоба, хронічному невриті, невралгії, міозиті, стоматиті Сеттона, трофічних, декубітальних виразках СОПР.

Методика. Рефлектор інфрачервоного випромінювання (залежно від потужності) установлюють на відстані 30—50 см від місця опро-

388

мінювання так, щоб пацієнт відчував помірне тепло. Тривалість сеансу - 15—30 хв, курс лікування — до 25 сеансів. Сеанси проводять один або два рази на день.

Ультрафіолетове опромінення (УФО) використовують для загального і місцевого лікування. Воно має бактерицидну дію і протизапальний ефект. Під впливом загального УФО організм стає стійкішим проти інфекційних захворювань; нормалізується І стимулюється обмін речовин, активізується еритропоез, зменшується вміст холестерину в крові, підвищується вміст глікогену в печінці та м'язах, нормалізується перебіг синтезу вітаміну D та ін. Застосовують загальне УФО при ХРАС, перманентній формі БЕЕ, ознаках гіповітамінозу D.

Існують основна, сповільнена та прискорена схеми загального УФО. Опромінювання починають з 1/8—1/4 біодози (1 біодоза — це мінімальна доза УФО, необхідна для виникнення на шкірі слабкої порогової еритеми) і поступово доводять до З— 4 біодоз.

Методика. Для визначення біодози застосовують біодозиметр — металеву пластинку з 6 прямокутними отворами, шо закриваються заслінкою. Біодозиметр фіксують на тій ділянці поверхні тіла, що опромінюватиметься. Джерело УФО ставлять на відстані 50 см. Спочатку протягом 1 хв опромінюють перший отвір (решту поверхні тіла закривають простирадлом), а потім почергово з інтервалом 1 хв відкривають решту 5 отворів. При такій методиці шкіра у ділянці першого отвору опромінюється 6 хв, 2-го — 5 хв і т.д. Через 12—24 год за найслабшим (але видимим) почервонінням шкіри, що спостерігається під певним отвором, установлюють біодозу (час експозиції). Існує поняття «середня біодоза*. Цей критерій вираховують, визначаючи біодозу у 10—15 осіб (беруть середню арифметичну величину), але цю одиницю треба перевіряти для кожного джерела УФ випромінювання через кожні 2—3 міс.

При місцевому УФО використовують малі (1—2), середні (3—4), великі (5—8) та гіпереритемні (понад 8) біодози. За одну добу еритемними дозами можна опромінювати не більше як 600—800 см2 поверхні шкіри. Повторну процедуру проводять через 2—3 доби, підвищивши дозу на 25—30%. Одне і те саме місце опромінюють 3—4 рази.

Для органів порожнини рота застосовують опромінювач ультрафіолетовий для носової частини глотки ОН-7. Він складається з круглого алюмінієвого корпуса — рефлектора з тубусами. Тубуси забезпечені змінними наконечниками, які стерилізують після кожної процедури.

Монохроматичне, когерентне випромінювання низькоенергетичних оптичних квантових генераторів (лазерів) має аналгезуючу, протинабрякову, протизапальну дію, прискорює регене-

389

рацію тканин. Лазерну терапію застосовують при лікуванні виразкових уражень СОПР із млявим перебігом, хронічної лімфедеми губ, ерозивно-виразкової форми лейкоплакії, ЧГТЛ та червоного вовчака, хронічної тріщини губ і деяких алергічних захворювань СОПР. З протизапальною метою використовують високі параметри лазерного випромінювання: 90—200 мВт/см2. Параметри З—ЗО мВг застосовують з метою стимуляції репаративних процесів СОПР.

Аерозольтерапія — один з ефективних, до того ж безконтактних методів уведення лікарських речовин. Принцип роботи інгаляційних апаратів грунтується на тому, що розчин лікарської речовини струменем стиснутого повітря (або кисню) розпиляється на найдрібніші частинки, здатні проникати глибоко в тканини. Оскільки СОПР та дихальним шляхам притаманна величезна всмоктувальна властивість, то аерозолі крім місцевого дають і загальний резорбтивний ефект, зумовлений властивостями введеного препарату.

Для генерації аерозолів використовують портативні та стаціонарні (універсальні) інгалятори (АЇ-1, ПАІ-1, ПАІ-2). Для одержання штучно іонізованого повітря можна користуватися апаратом Мікуліна — іонізатором ІМ-5, який слугує джерелом переважно легких негативних іонів.

У стоматологічній практиці найчастіше застосовують аерозольний інгалятор типу АІ-1, за допомогою якого можна проводити тепловологі, олійні та лужні інгаляції. Для рівномірного розсіювання й осідання лікарських частинок на поверхні СОПР рекомендується підзарядка аерозолів. її проводять за допомогою апарата «Електрозоль-1», який працює у комплексі з АІ-1, що робить можливою генерацію негативно і позитивно заряджених частинок лікарських речовин. Застосовують також універсальний інгалятор (У1-І2) для інгаляції аерозолів рідких і порошкоподібних речовин, паровий інгалятор (ІП-2).

Аерозольний портативний генератор «Аерозоль П-2» призначений для одержання та інгаляції високодисперсних та низькодисперсних аерозолів, електроаерозолів рідких лікарських речовин."

Універсальний інгалятор аерозолів «Аерозоль-У-1» розрахований на проведення тепловологої інгаляції та інгаляції розчинів, а також порошкоподібних речовин; «Аерозоль-У-2» — для генерації високодисперсних і низькодисперсних аерозолів, електроаерозолів. «Аерозоль-К.- 1» — стаціонарна установка, яка дає можливість здійснювати всі види Інгаляцій одночасно 6 пацієнтам.

Для інгаляцій СОПР застосовують крупнодисперсні аерозолі (5—10 мкм). Тепловологі інгаляції проводять при температурі 38—40 °С протягом 5—10 хв.

Призначаючи аерозольтерапію, лікар повинен поінформувати хворого, що аерозольтерапію можна приймати через 1—1,5 год

390

після вживання їжі. Після Інгаляції хворий має відпочити 15— 20 хв, потім 1—2 год не рекомендується гучно розмовляти.

Залежно від природи патологічного процесу і фази запальної реакції з допомогою аерозолю можна вводити протизапальні, некролізуючі, протикандидозні, гормональні, кератопластичні, вітамінні, противірусні препарати, антибіотики тощо.

Кріотерапія — лікування за допомогою низьких і наднизьких температур. Проводять її методом аплікацій, обдувань та зрошень речовинами, що мають низькі та наднизькі температури (вугільна кислота, рідкий азот), або контактної кріодеструкції, гіпотермії з допомогою приладів, що дають великий діапазон температурного впливу і створені на основі дросельної мікрокріогенної системи замкнутого циклу.

Залежно від ступеня охолодження (гіпотермія, кріодеструкція) в тканинах відбуваються складні процеси фізичного, хімічного й біологічного характеру: знижуються больова чутливість, набряк тканин, сповільнюються розпад білка і швидкість всмоктування продуктів розпаду тканин та мікроорганізмів, снижуються гіпоксія і ацидоз, утворення, виділення і всмоктування медіаторів запалення, підвищується фагоцитарна активність лейкоцитів, стимулюється репаративний процес або ж унаслідок внутрішньоклітинного утворення льоду відбуваються розрив клітинних оболонок, денатурація клітинних білків, а відтак загибель клітин і тканини.

Найпростіший метод застосування холоду — аплікації на осередок ураження тампонів, змочених у рідкому азоті. Проте ця методика незручна, бо неможливо точно дозувати вплив холодового агента. Кріообдування проводять за допомогою апаратів, що працюють на рідкому хладагенті за принципом розпилення парорідинного струменя (кріозрошувачі КР-1, КР-4, КАС-01). Методика*роботи з ними проста: балон кріоапарата заповнюють хладагентом (рідкий азот), на канюлі кріозонда фіксують робочу голку, вільний кінець якої підводять до осередку ураження, і з відстані 2—4 мм натисканням на клапан приладу подають через неї парорідинний струмінь хладагента, забезпечуючи за.чороження. Експозиція 10—30 с. На патологічно змінених тканинах утворюється льодовий конгломерат. Після відтанєння, яке відбувається протягом 1—2 год, у цій ділянці з'являється набряк. Через 5—10 діб після відторгнення некротизованих тканин відбувається регенерація СОПР.

Швидша і глибша кріодеструкція й гіпотермія настають при контактному способі (застосування кріотерапевтичноі установки автономної стоматологічної — КУАС-01_МТ — з температурним діапазоном 0 ... —165 °С).

Для місцевої гіпотермії використовують апарат «Електроніка ТП-01» з модифікованими аплікаторами на базі комплекту гіпотермічної апаратури «Ятрань». Сеанс гіпотермії проводять після рясного зрошення ротової порожнини розчинами анти-

391

септичних засобів і проведення симптоматичної терапії. Оскільки гіпотермія змінює судинну проникність і всмоктувальну здатність CO, то в осередку ураження гіпотермію поєднують із застосуванням медикаментозних засобів. Для цього аплікатор, що за формою і розміром відповідає осередку ураження, покривають марлевою серветкою, змоченою в розчині протизапального, антисептичного засобу, ферменту з антибіотиком тощо, і накладають на 10—15 хв на осередок ураження. Режим роботи: +5 °С ... +10 °С. Гіпотермію проводять один раз на добу. Курс лікування — 3—7 сеансів. Таке лікування забезпечує протизапальний ефект. Окрім цього, охолодженням тканин у помірному режимі досягається бактеріостатичний і десенсибілізуючий ефект (О.Е.Малевич, 1990).

Місцева гіпо-гіперт ермія — використання контрастних температур (діапазон +5 ... +15 °С — +38 ... +42 °С). Контрастні температури впливають на компоненти мікроциркуляторного русла, стимулюють тонус судин (звужен- ня-розширення). Активна гіперемія І реактивне потепління в тканинах розвиваються й утримуються до 10 год, що сприяє нормалізації функції судин і нервових структур, поліпшенню репаративних процесів і трофіки тканин тощо. Як і при гіпотермії, після процедури посилюється процес всмоктування лікарських речовин, чим підвищується ефективність медикаментозного лікування і прискорюється одужання.

Місцеву гіпо-гіпертермію проводять з допомогою апарата «Електроніка ТП-01» циклами по 3—5 хв при температурі +5, + 15, +38, +42 °С. Сеанс скаладається з 3—4 таких циклів і проводиться один раз на добу. Курс лікування — 3—7 сеансів.

Кріодеструкція — метод впливу наднизькими температурами на патологічні утворення тканин з метою їх зруйнування в суворо контрольованих межах. Безумовно, метод локального заморожування має досить великі переваги перед звичайним хірургічним втручанням. Кріодеструкція — безкровний, щадний метод лікування. її легко переносять хворі навіть похилого віку, вона відбувається практично безболісно в умовах гемостазу, з повною іммобілізацією клітин. Великі судини стійкі до кріовпливу, а капіляри швидко громбуються. Внаслідок кріодеструкцІЇ стимулюються імунні реакції організму, активізуються регенеративні процеси, прискорюються епітелізація і рубцювання уражених осередків СОПР. Після кріодеструкції рана загоюється дещо довше, ніж при застосуванні суто хірургічних методів, але утворюється менше рубцевої тканини, вона ніжніша, колагенові волокна мають правильну орієнтацію. Проводять кріодеструкцію з допомогою кріохірургічних апаратів (кріозрошувачі КР-1, КР-4, кріорозпилювач КАС-01, кріогенна установка автономна стоматологічна КУАС-01-МТ).

Тканина, що зазнає локального кріовпливу, перетворюється на щільний льодовий конгломерат, вкритий шаром інею. Після

392

кріовпливу відбувається швидке відтанення тканини І на поверхні CO з'являються крапельки вологи. За 1,5—2 год розвиваються гіперемія із синюшним відтінком і набряк тканин, який утримується 2—3 доби. Через 1 добу в осередку кріовпливу розвивається типовий некротичний процес. Зона некрозу чітко відмежована від прилеглої здорової CO. Відторгнення некротичних мас починається з 5—6-ї доби, переходячи в епітелізацію, яка закінчується на 12— 16-й день.

При застосуванні з метою кріодеструкції контактних кріоапаратів потрібні спеціальні насадки, які відповідають то- пографо-анатомічним особливостям СОПР. Робочі поверхні їх за формою мають наближитися до розмірів і форми патологічно змінених тканин і бути нахиленими під кутом, зручним для контакту з різноманітними зонами СОПР. Догляд за осередком кріонекрозу проводять з урахуванням перебігу і стадійності кріонекротичного процесу. У перші 24—48 год (некроз кріодеструктованих тканин) хворий має здійснювати особливо ретельний гігієнічний догляд за ротовою порожниною і зубами. Лікар у цей час дотримується тактики, розробленої для терапії виразково-некротичних процесів СОПР: некролізуючі засоби, антибіотики широкого спектра дії; старанне хірургічне обробляння та антимікробна терапія препаратами, що пригнічують анаеробну мікрофлору; гіпертонічні полоскання, засоби, що підтримують імунобіологічні властивості СОПР (лізоцим). У період дегідратації вживають заходів щодо посилення метаболічних процесів і регенерації (метацил, натрію мефенамінат, тубус-кварц, дія магнітного поля, лазерна терапія).

У клініці захворювань СОПР кріотерапію застосовують при деяких формах лейкоплакії, ЧПЛ, папіломах, фібромах, гемангіомах, ретенційних кістах, хронічному фісуральному хейліті, хейліті Манганотті та інших доброякісних і злоякісних новоутвореннях. Кріодеструкція інколи потребує місцевого знеболювання. Більшості хворих достатньо аплікаційної (аерозольної) анестезії 2—3% розчином дикаїну, 4% розчином прополісу, 10% розчином лідокаїну (аерозоль). При глибокій кріодеструкції необхідна інфільтраційна анестезія відповідної зони.

Терапію лейкоплакії проводять методом послідовного заморожування вогнища ураження СОПР парорідинним струменем азоту протягом 35—60 с (за 1 сеанс обробляють поверхню патологічного вогнища, площа якого не перевищує 2 см2). Зручнішим і точнішим є кріохірургічне лікування контактним локальним заморожуванням з допомогою кріогенної стоматологічної установки. Для цього добирають кріонасадку, близьку за формою і розмірами до осередку ураження, фіксують її на кріоінструменті і при режимній роботі установки прикладають її робочу поверхню до осередку лейкоплакії. При плоскій формі експозиція здійснюється двічі по 20—25 с, при верукозній та ерозивній формах — по 45—60 с.

393

ЧПЛ (ерозивно-виразкова та бульозна форми) добре піддається терапії парорідинним зрошенням струменем азоту та аплікаційним кріовпливом на вогнища ЧПЛ робочими насадками стоматологічної кріоустановки. Перед цим проводять аплікаційне знеболювання 3—5% розчином дикаїну чи рідиною ПДД. Експозиція кріовпливу становить 25—45 с, площа поверхні одноразової деструкції — 2—3 см2.

При ХРАС кріовплив здійснюють кріонасадкою з плоскокруглою чи плоско-овальною робочою поверхнею, плоша якої відповідає величині афти. Експозиція кріовпливу 15—20 с, здійснюють його двоцикловим методом. Через 3—4 доби некротичний наліт зникає, поверхня починає епітелізуватися. Позитивна динаміка в перебігу захворювання пов'язана з певними змінами в імунологічному стані організму.

При кріотерапії декубітальних виразок експозиція кріовпливу становить 20—30 с. Якщо виразка глибока, то проводять двоциклову кріодеструкцію з періодом відтанення 2—3 хв.

При кріодеструкції пухлин застосовують метод 2—3- циклового кріовпливу з експозицією заморожування 15 с — 3 хв у кожному циклі. Тривалість впливу низької температури залежить від розміру новоутворенняЗаморожування припиняють, коли льодова зона охоплює всю пухлину і 2—3 мм здорової тканини. Щоб дістати широку зону кріодеструкції, застосовують методику кріовпливу зі сповільненим відтаненням та інтервалом між циклами 5—10 хв. Проводять від 1 до 10 сеансів кріовпливу. Інтервал між такими сеансами становить 2 тиж. Кількість повторних сеансів залежить від характеру пухлини, її поширення, а також чутливості новоутворення до низької температури.

При лікуванні папіломатозу сеанси кріодеструкції проводять один раз на 7—10 діб. Курс лікування — 2—5 сеансів. Оптимальна експозиція кріодесгрукції становить 45—60 с за двоцикловою системою. Кількість зон аплікацій за один сеанс — 4—8 (залежно від поширення процесу).

Кріотерапія фісурального хейліту та хейліту Манганотті: при глибоких тріщинах експозиція становить 25—30 с, двоциклова. При хейліті Манганотті — 45—60 с, 2—3-циклова експозиція з періодом відтанення 2/3 хв.

Магнітотерапія — метод лікування, що, грунтується на застосуванні постійного або низькочастотного магнітного поля. Постійне магнітне поле впливає на тканини прогизапально, спазмолітично, болезаспокійливо; прискорює репаративні процеси тощо. Як генератори магнітних полів використовують апарати «Полюс-1», «Полюс-101», «Ум-6», "Олимп-1" «Зірка-3».

«Полюс-1» призначений для місцевого впливу однонаправленим, пульсуючим і низькочастотним змінним магнітним полем. Має 3 види індукторів: з П-подібним, прямим сердечниками та порожнинний індукторЛікування проводять з допомогою одночи двозмінних

394

індукторів, установлених впоперек чи уздовж. Інтенсивність магнітного поля регулюють 4 ступенями. Магнітне поле швидко згасає і на відстані 5—6 см від індуктора майже відсутнє. Магнітотерапію проводять у неперервному і перерваному режимах. Для цього індуктотримачами установлюють індуктори в будь-якому положенні відносно пацієнта; при контактній методиці робочі поверхні Індукторів установлюють безпосередньо на тілі пацієнта. Тривалість сеансу 15—30 хв. Сеанси проводять щодня або через день. Курс — 20—25 сеансів.

Досить ефективними є також електрофорез, лазерна терапія в поєднанні з магнітотерапією, а також зрошення, аплікації, полоскання, ротові ванночки, для яких застосовують попередньо намагнічені лікарські препарати.

Теплолікування. Як фізичні фактори використовують грязі (мул, торф), парафін, озокерит, нафталан. Механізм дії цих факторів нервово-рефлекторний, зумовлений температурним впливом, теплопровідністю, малою теплоємністю, компресійною дією. Хімічна дія — всмоктування крізь шкіру і CO газів, летких речовин (сірководень, аміак), мікроелементів, що сприяє поліпшенню мікроциркуляції та обмінних процесів.

Методика. Нагріту та простерилізовану лікувальну грязь температури +45 °С шпателем наносять на марлеві смужки розміром 5 x 3 см, які укладають на осередок ураження. Тривалість процедури 10—15 хв. Можна використовувати грязьові екстракти (ФіБС, гумізоль) методом електрофорезу. На курс лікування — 10—12 процедур. Парафіноозокеритовї аплікації (температура плавлення 50—54 °С) температурою 48—50 °С наносять пензликом на осередок ураження або марлеві серветки (8—10 шарів) просочують парафін-озокеритом і укладають на осередок ураження на 15—20 хв.

Теплолікування застосовують при келоїдних рубцях, лімфедемі, тріщинах губ та ін.

Гідротерапія. Цей метод лікування грунтується на комплексній дії температурних, механічних та хімічних впливів на уражену СОПР. З цією метою використовують лужні, сульфатні мінеральні води або води, насичені розчинами кисню, вуглекислоти та відварами чи настоями лікарських рослин (нагідки, чистотіл, арніка тощо).

При гідротерапії численні рецептори ротової порожнини, велика кількість нервових сплетень, кровоносних судин сприяють ефективному впливу хімічних факторів на СОПР та організм у цілому. При механічному впливі з порожнини рота видаляються клітини злущеного епітелію, патогенної мікрофлори та некротичної тканини. При гострих запаленнях СОПР практикують зрошення порожнини рота розчином температури до +38 °С під мінімальним тиском. При підгострих та хронічних запаленнях тиск підвищують, одночасно знижуючи температуру

395

до +28 °С. Сеанс триває 10 хв. Курс лікування — 10—12 сеансів. Сульфатні води (мацеста, П'ятигорськ та ін.) — стимулюють кровообіг, поліпшують обмінні процеси. Вени показані при лікуванні дерматостоматитїв та кератозів порожнини рота, отруєння солями важких металів.

Киснева терапія (КТ) — оксигенотерапія. Застосування кисню з лікувальною метою проводять при загальній та місцевій гіпоксії для боротьби з рановою інфекцією, поліпшення репаративних процесів і трофіки тканин. Фізіологічна дія КТ багатогранна, але вирішальне значення має поповнення кисню в тканинах при гіпоксії. Під впливом інгаляції кисню підвищується його напруження в плазмі крові, зростає концентрація оксигемоглобіну в артеріальній крові, знижується метаболічний ацидоз.

Показаннями до КТ є дихальна недостатність, зумовлена патологією серцево-судинної системи, ціаноз, рО2 крові нижче від 70 мм рт.ст. Показання до місцевої КТ: рани, заражені анаеробною інфекцією, млявий перебіг запальних процесів, локальні трофічні порушення.

Гіпоксія тканин СОПР призводить до зменшення запасів аскорбінової кислоти, підвищення судинної проникності, накопичення недоокиснених продуктів обміну. Місцеве введення кисню в тканини — один із методів патогенетичного лікування запальних і дистрофічних уражень СОПР, хоча він використовується не дуже широко. Існують дуже прості методики оксигенації тканин — її можна проводити з допомогою аплікацій ватних тампонів, насичених перекисом водню, калію перманганату, іригацій CO та аерозольних зрошень цими самими розчинами. Отже, найпоширенішими способами КТ є такі: інгаляційний та неінгаляційний (підшкірний, внутрішньопорожнинний, нашкірний — загальні й місцеві ванни). Окремим видом КТ є гіпербарична оксигенація. Введення кисню через ін'єкційну голку не дуже поширене в лікуванні захворювань СОПР.

Кисневі ванни застосовують з метою місцевої КТ, а також для загального неспецифічного впливу на організм. Найпоширенішим (до того ж фізіологічним) є метод інгаляцій кисню та кисневих сумішей з концентрацією кисню 40—60%, які проводять за допомогою киснево-дихальної апаратури неперервно або сеансами по 30—60 хв. Найефективнішим є застосування аерозольних інгаляторів, що забезпечують при вдиханні газової суміші вдихання зважених частинок, випаровування яких у дихальних шляхах насичує газ (кисень) водяною парою до 100%.

У випадках, коли КТ при нормальному атмосферному тиску не дає бажаного лікувального ефекту, застосовують гіпербаричну оксигенацію (ГО) — лікування киснем при підвищеному тиску в спеціальних камерах. ГО усуває гіпоксію тканин, нор-

396

малізує процеси обміну та трофіки в рані, поліпшує репаративні процеси, бактеріостатично діє на мікрофлору.

Методика ГО. Перед початком лікування в барокамері хворому проводять обстежений легень, перевіряють прохідність слухових труб, знімають мазеві пов'язки. Барокамеру заповнюють повітрям і в неї поміщають хворого. Підвищення тиску в камері до 2,02 • 102 кПа здійснюється за 12—15 хв. На висоті тиску хворий одержує інгаляції чистого зволоженого кисню. Такий режим забезпечує високе насичення тканин киснем, запобігаючи токсичній дії.

Клінічний результат з'являється через 4—5 сеансів. Зменшуються інтоксикація, гарячка, нормалізуються показники крові. Прискорюється відторгнення некротичних тканин.

ГІГІЄНІЧНИЙ ДОГЛЯД ЗА РОТОВОЮ ПОРОЖНИНОЮ

ПРИ ЗАХВОРЮВАННЯХ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ПОРОЖНИНИ РОТА

Суттєве значення в профілактиці та лікуванні стоматологічних захворювань має гігієнічний догляд за порожниною рота, на методику та техніку проведення якого значний вплив справляють фізіологічний стан СОПР, форма захворювання та його перебіг.

При багатьох захворюваннях СОПР, особливо тих, які мають гострий перебіг та супроводжуються ерозивно-виразкови- ми ураженнями, гігієнічний догляд за порожниною рота значно погіршується. Нерідко через біль хворі уникають чищення зубів, внаслідок чого відбувається швидке накопичення великої кількості нальоту не тільки на зубах, а й на різних ділянках СОПР, а відтак ускладнюються перебіг захворювання і загальний стан хворих, оскільки наліт справляє токсичний та сенсибілізуючий вплив на СОПР і весь організм. Крім того, у таких пацієнтів порушене самоочищення ротової порожнини, що підтримує розвиток мікрофлори, процеси бродіння та гниття.

При захворюваннях СОПР можна рекомендувати допоміжні гігієнічні засоби догляду за ротовою порожниною, які не подразнюють СОПР, діють протимікробно, протизапально, знеболювально, кератопластично, мають добрі очисні, осмотичні, сорбційні, дезодоруючі характеристики, тобто містять компоненти, які надають їм активних лікувальних властивостей.

Зазначеним вимогам відповідають зубні пасти та жувальні гумки. Основними компонентами паст є речовини з абразивними (крейда, каолін, дикальцій-фосфат), очисними (поверхневоактивні речовини) і дезодоруючими властивостями (ментол, евкаліптова, лавандова олія та ін.).

397

Агранулоцитоз 304 Актиномікоз 179

Алергічні реакції негайного типу 222

— сповільненого типу 223 Ангіна Симановського — Плаута

— Венсана 149 Ангіоматоз геморагічний (хворо-

ба Рандю—Ослера) 293 Анемія гіпопластична 298

—залізодефіцитна гіпохромна (хлороз) 297

—перніціозна (В12- і фолієводефіцитна) 298

Афти Беднара 235

Бородавчастий передрак 206

Віспа вітряна 119 Вовчак червоний (еритематоз) 274

Гальванізм 88 Гальваноз 88 Гемангіома 213

Герпес простий звичайний 108

— хронічний рецидивний ПО Гінгівіт вагітних 295 Гіперкератоз обмежений перед-

раковий 209 Гіповітамінози й авітамінози 307

-А 309

— В1 313

-В 2 3 1 3

— С 307

—РР 311 Глосалгія 203

Глосит десквамативний 195

—ромбоподібний 199 Грип 116

Дерматит Дюрінга — Брока герпетиформний 234

— Лорта-Жакоба атрофуючий 258 Дифтерія 151 Діабет цукровий 294

Електротравма 88 Еритема багатоформна ексуда-

тивна 236 Еритремія (хвороба Вакеза) 304

Кандидоз гострий псевдомембранозний 173

—гострий атрофічний 174

—хронічний гіперпластичний

174

— хронічний атрофічний 175 Кандидозна заїда 175 Кандидозний хейліт 175 Кератоакантома 209 Кір 119 Колагенози 314

Лейкоз 299 Лейкоплакія 94 Лепра 158 Лімфангіома 214

Лишай оперізувальний 111

—червоний плескатий 259

—бородавчаста форма 269

—виразкова 266

—гіперкератозна 263

—ерозивна 266

—пемфігоїдна 268

Макрохейліт лімфедематозний 190

Мікседема 295 Мононуклеоз інфекційний 120

ДІазолін 329 Діафенілсульфон 322 Діоксидин 357

Екстракт алое 335

— плаценти 336

330 Індометацин 347 Інтерферон 360

Йодинол 348

Калію оротат 338

—перманганат 349 Кальцію глюконат 330

—лактат 330

—пантотенат 341

—хлорид 330

Кислота амінокапронова 370

—ацетилсаліцилова 325

—бензойна 378

—борна 349

—мефенамова (мефенамінова) 326

—нікотинова 340

—саліцилова 378

Клотримазол 363 Кокаїну гідрохлорид 343 КолалІзин 368 Контрикал 369 Кора дуба 372

Кореневище змійовика 373

—перстачу 374

—родовика 373

Корінь аїру болотного 374

— алтеї 344 Кортизону ацетат 328 Крохмаль 345

Лист евкаліпту 348

—кропиви 347

—м'яти перцевої 344

—шавлії 373

Лізоцим 368 Лінетол 375 Лінімент алое 378

— синтоміцину 354 Лінкоміцину гідрохлорид 320 Ліоксазоль 374 Лютенурин 358 Льонок звичайний 379 Льону насіння 345

Мазь алпізаринова 361

—амфотерицинова 362, 364

—геміоміцинова 356

—«Гіоксизон» 354

—декамінова 364

—«Деперзолон» 366

—«Іруксол» 368

—календули 378

—«Клотримазол» 363, 364

—леворинова 364

—«Лоринден» 366

—«Мікогептин» 364

—ністатинова 364

—преднізолонова 365

—«Пропоцеум» 364

—«Синафлан» 365

—теброфенова 361

—«Ріодоксол» 364

—флореналева 361

—«Фторокорт» 365 Мальва лісова 345 Метандростенолон 338 Метиленовий синій 351

Метилметіонінсульфонію хлорид

Насіння льону 345 Настойка арніки 377

—евкаліпту 377

—календули 352, 378

—софори японської 353 Натрію аскорбінаг 342

—йодид 349

—мефенамінат 326

—нуклеїнат 337, 376

—саліцилат 325

—тетраборат 350

—уснІнат 352 Неоміцину сульфат 355 Ністатин 323, 362 Нітазол 358 Нітроксолін 357 Новоіманін 352

Олеандоміцину фосфат 319 Олететрин 319, 356

Олія евкаліпту 377

—обліпихи 376

—шипшини 376 Оксолін 361 Оксоциклозоль 354 Ортофен 326 Осарсол 359

Пантрипін 370 ПАСК 360

Паста хлорофіло-каротинова 376 ПДД (прополіс — дикаїн — ди-

метилсульфоксид) 344 Пенталгін 326 Пентоксил 338 Перекис водню 349 Піоктанін 374 Піридоксин 341 Піримідант 326, 347 Піромекаїн 344 Плазмол 336 Плаквеніл 364 Плівка колагенова 377 Плоди черемхи 373

— чорниці 373 Пов'язка аплікаційна «Волна» 371 ПоліамІн 332

ПолімІксину М сульфат 320, 356

Полудан 362

Преднізолон 327 Продигіозан 337 Прополіс 344

Резорцин 350, 379 Ремантадин 322 Реополіглюкін 331 Ретаболіл 338 Ретинолу ацетат 339, 374

—пальмітат 374 Рибоксин 339 Рибонуклеаза 368 Рибофлавін 340 Риванол 374 Ріодоксол 361 Розчин Люголя 348

—перекису водню 340 Ромазулан 377 Ронідаза 369

Ротокан 377 Рутин 342

Саліциламід 325 Сальвін 352, 373

Салюзид 360

Салюзид розчинний 360 Сангвіритрин 353, 363, 378 Седалгін 325 Сік алое 378

—каланхое 378 Сірки преципітат 378 Склисте тіло 336 Солкосерил 376 Солюсульфон 322 Солютизон 360 Сорбенти

—волокнисті вуглецеві 333, 371, 372

—Ентеродез 334

—Ентеросорбент СКН 334

—Ентеросорбент «ИХАНТ» 334

—кремній орган ічні 333

—магнітосорбенти 333

—Поіметилсилоксан (ПМС) 334

—сферичні вуглецеві 332 Спедіан 375

Спленін 336 Срібла нітрат 350

Стрептоміцину сульфат 360 Стрептосалюзид 360 Сульфапіридазин-натрій 357 Сульфацил-натрій 357 Суниця лісова 331 Супліддя вільхи 373 Супрастин 329 Суспензія плаценти 336

Тавегіл 329 Танін 373 Терилітин 367

Тетрацикліну гідрохлорид 319, 354

Тигазон 375 ТималІн 337

Тіаміну бромід 340 Токоферолу ацетат 339 Трава деревію звичайного

348

— звіробою 372 Трасилол 370 Тримекаїн 344 Трипсин 366 Трихомонацид 358 Трихопол 358 Тріамцинолон 328

Фенкарол 329 Феноболін 338 Фероплекс 342 Фіалка триколірна 331 Фогем 377 Фузидин-натрій 320 Фукорцин 363 Фурагін 35S Фурадонін 358 Фуразолілон 358 Фурацилін 358

Хімопсин 367

Хімотрипсин 367

ХінгамІн 364 Хініну дигідрохлорид 364 ХІніофон 357 Хінозол 357 Хлорамін 349

Хлоргексидину біглюконат 351

Хлорофіліпт 353

Хонсурид 376

Цефалоридин 321 Цигерол 352 Цинку оксид 350 Цитраль 352, 375 Цитрамон 325

Ціанокобаламін 341

Череда трироздільна 331

Юглон 359

Навчальне видання

Данилевський Микола Федорович

Несин

Олександр Федорович Рахній

Жанна Іванівна

ЗАХВОРЮВАННЯ СЛИЗОВОЇ ОБОЛОНКИ ПОРОЖНИНИ РОТА

За редакцією академіка Української АН національного прогресу і АН вищої школи України, заслуженого діяча науки України, професора М. Ф. Данилевського

Редактор Н. В. Гармаш

Художник-оформлювач В.С.Жиборовський Художній редактор О.І.Яцун Технічний редактор Л.О.Запольська

Коректор О.П.Помачинська