Документ Microsoft Office Word (2)

Перший триместр

Позаматкова вагітність

1-2 тиждень

Вагітність людини починається від моменту запліднення яйцеклітини жінки сперматозоїдом чоловіка. Запліднення найвірогідніше у період овуляції, коли дозріла яйцеклітина виходить із яєчника, приблизно на 12-14 день менструального циклу. Після цього вона потрапляє у маткову трубу і зберігає життєздатність впродовж 24 годин. Сперматозоїди ж здатні до запліднення впродовж 48 годин після завершення сім'явиверження.

Під час злиття яйцеклітини і сперматозоїда утворюється нова клітина — зигота, яка починає ділитися і утворює новий багатоклітинний організм. В цей час зародок харчується поживними речовинами, накопиченими в яйцеклітині. При цьому запліднена яйцеклітина рухається по матковій трубі в порожнину матки.

В нормі на 7-8 день вагітності відбувається імплантація ембріону в стінку матки (якщо у жінки наявні запальні захворювання, може розвинутись позаматкова вагітність, коли ембріон проникає в стінку маткової труби). Також на 7 день трофобласт — зовнішній шар зародка — починає продукувати специфічний гормон — хоріонічний гонадотропін. Він повідомляє організму матері про настання вагітності та спонукає його до подальших фізіологічних змін та перебудов, і саме за його рівнем у сечі жінки або у крові можна встановити факт вагітності у перші два тижні.

3-4 тиждень

Розвиток ембріону та плоду на різних термінах вагітності

У стані жінки починають проявлятись перші ознаки вагітності: затримка менструації, можливі поява ранкової нудоти, частого сечовипускання впродовж дня, підвищення базальної температури вище 37° С, можливі із високою вірогідністю підвищена дратівливість, плаксивість.

В період перших 3-4 тижнів вагітності зовні ембріон нагадує вушну раковину, його розмір становить близько 4 мм. Однак вже на 21 день починають формування головний і спинний мозок. Серце ембріона починає битися також на 21 день після зачаття. До кінця четвертого тижня встановлюється циркуляція крові, повністю сформована пуповина, очні западини, зачатки рук і ніг. Починається закладення найважливіших органів — печінки, нирок, органів травлення, видільної системи.

5-6 тиждень

Кожна жінка зі строком вагітності 5-6 тижнів має відвідати жіночу консультацію для своєчасного виявлення порушень здоров'я. Відомо, що на 5 тижні періодичні болі внизу живота й у попереку, відчуття тиску на пряму кишку, надмірні виділення з піхви можуть свідчити про загрозу викидня.

На 6 тижні у дитини формуються риси обличчя, очі, ніс, щелепи, а також розвиваються кінцівки.

7-8 тиждень

На 7 тижні вагітності починає формується плацента, одночасно з цим вона сама починає продукувати гормони. Серце дитини в цей час стає чотирикамерним, у неї формуються великі кровоносні судини, відбувається розвиток ендокринних залоз, розвивається головний мозок. На кінцівках повністю сформувалися пальчики, дитина вперше починає рухатися в материнському тілі.

На 8 тижні, якщо жінка вагітна хлопчиком, Y-хромосома керуватиме процесом утворення яєчок, які почнуть продукувати гормон тестостерон і у малюка сформуються чоловічі статеві ознаки.

9-10 тиждень

Організм матері починає перебудову власного обміну речовин, аби бути в змозі забезпечити малюка усіма необхідними поживними речовинами. Нездатність швидко пристосуватись до зміни обмінних процесів часто обертається токсикозом. Цей стан у першій половині вагітності може супроводжуватися нудотою, блювотою, слинотечею і навіть зниженням ваги.

На 10 тижні вагітності у зародка повністю сформована ротова порожнина, обличчя, півкулі мозку, кишечник, пряма кишка, жовчні протоки. Починається розвиток мозочка, який відповідає за координацію рухів людини.

11-12 тиждень

Починається фетальний (або плодовий) період розвитку. Організм матері в нормі встигає пристосуватись до нових умов, у неї зникають нудота та інші симптоми токсикозу. Одночасно вирівнюється настрій, зникають надмірна втома та дратівливість. Базальна температура знижується до звичайного рівня, нижче 37 °C. На фізіологічному рівні стає помітним ріст матки, її розмір сягає кулака жінки.

13-14 тиждень

На 13-14 акушерський тиждень плід нагадує зовні маленьку людину, завершене формування основних органів та їхніх систем. Завершується перший триместр вагітності.

Другий триместр

15-16 тиждень

В результаті збільшення вироблення меланіну (яке в свою чергу викликається збільшенням кількості естрогену[4][5]) можливе потемніння сосків і шкіри навколо них, на животі з'являється темна серединна лінія, так звана, Linea nigra. Гіперпегментація проходить після пологів[6].

На 16 тижні плід і плацента являють єдину систему, плід вже вільно плаває в амніотичній рідині (навколоплідних водах). В цей час виконують інвазивну процедуру амніоцентезису, аналіз навколоплідної рідини дозволяє діагностувати вроджені та генетичні захворювання.

17-18 тиждень

Наприкінці 4 місяця вагітності жінка починає відчувати рухи дитини. До 18 тижня завершується формування імунної системи малюка.

19-20 тиждень

Плід на 20-му тижні вагітності

П'ятий місяць вагітності позначається значними перебудовами в організмі матері: серцевий викид збільшується на 40% від вихідного рівня; майже на 500 мл зростає обсяг циркулюючої крові, тому значно частішим стає пульс; збільшується обсяг плазми крові у порівнянні з кількістю еритроцитів, водночас знижується рівень гемоглобіну.

Загалом самопочуття жінки може погіршитись: виникають болі у попереку, можлива лихоманка, хворобливе сечовипускання, оскільки збільшена матка передавлює сечовий міхур. Застій сечі може викликати пієлонефрит вагітних, який становить загрозу подальшому розвитку плоду.

Малюк в цей час важить до 300—350 г, активно рухається в лоні матері, починає відкривати очі і ковтати амніотичну рідину.

21-22 тиждень

Плід збільшує вагу ще на 100 г, у нього швидко ростуть кістки і м'язи. Матері варто збільшити кількість кальцію в їжі, аби зберегти здоров'я зубів та позбутись судом в ногах (провокуються дефіцитом кальцію).

23-24 тиждень

Усі органи і їхні системи малюка повністю сформовані, він важить 500—600 г. До 24 тижня повністю зрілими стають і легені, альвеоли починають продукувати сурфактант, він перешкоджає їх злипанню під час дихання. Водночас кількість сурфактанту ще занизька для самостійного дихання, в разі передчасних пологів малюк утримуватиметься в інкубаторі зі складними апаратними системами. Однак навіть у випадку виживання дитини, висока вірогідність інвалідності, тому матері особливо важливо піклуватись про своє здоров'я, аби самостійно доносити дитину.

В цей час плід заповнив усю порожнину матки і починає її розтягувати, сама матка перебуває на рівні пупка, на висоті 24 см від лонної кістки. Коли плід рухається, можуть виникати короткотривалі (1-2 хвилини) перейми Брекстона-Гікса. Вони не становлять загрози плоду і не означають переривання вагітності, а навпаки готують матку до пологів, вчать її скорочуватись і розслаблюватись.

25-26 тиждень

Маса плоду сягає 700—750 г. У нього удосконалюються структури головного мозку, налагоджується зв'язок із наднирковими залозами, починають вироблятися адаптативні гормони — кортикоїди, а гіпофіз — адренокортикотропний гормон, який також стимулює діяльність надниркових залоз. У легенях малюка відбувається посилене дозрівання клітин, які продукують сурфактант. Однак плід, народжений в цей час, все ще нездатний самостійно дихати.

У матері завдяки плацентарному лактогену швидко збільшуються молочні залози, з'являється молозиво. В цей час варто починати підготовку грудей до грудного вигодовування: їх обмивають прохолодною водою, протирають грубим рушником. Однак надмірне подразнення грудей протипоказане, оскільки завдяки рефлекторному зв'язку це призведе до небажаного скорочення матки.

Третій триместр

Положення дна матки під час вагітності

27-28 тиждень

На 27 акушерському тижні плід важить до 1 кілограма і має зріст близько 35 см. Він продовжує інтенсивно розвиватись, швидко ростуть м'язи, рухи більш активні і чергуються із періодами сну. Ультразвукове дослідження на цьому терміні вагітності часто фіксує малюка, що смокчить пальчик у сні або посміхається.

Дно матки піднялось на висоту 28 см над лоном, вона тисне на діафрагму, тому у матері можуть виникати труднощі із диханням. Аби отримувати достатню кількість кисню, вона має більше гуляти на свіжому повітрі; аби запобігти застою крові у венах та, як наслідок, варикозній хворобі, варто відпочиваючи, лежати на боці, та виконувати спеціальні вправи для відтоку крові.

29-30 тиждень

Дно матки піднялось на висоту 30 см над лоном. Матері важче дихати, зростає частота пульсу, може збільшуватись артеріальний тиск. Важливо суворо контролювати вагу матері для запобігання токсикозу другої половини вагітності, який супроводжується набряками, критичним збільшенням артеріального тиску, появою білка в сечі. В цей час вага матері може збільшуватись не більше як на 50 г на добу, або на 300 г за тиждень.

Інше ускладнення цього періоду — синдром нижньої порожньої вени, який розвивається через здавлення вени маткою. Синдром проявляється раптовими непритомностями, навіть за відсутності навантажень. Аби запобігти ускладненню, слід відпочивати, тільки лежачи на боці.

31-32 тиждень

Правильне головне передлежання плода. Термін вагітності близько 40 тижнів

На цьому терміні вагітності важливо дізнатись, яке положення в лоні займає плід. Воно може бути подовжнім, поперечним, косим. Правильним вважається тільки подовжнє положення плоду. Визначається також передлежання плода — головне або тазове. Перше, тобто головне передлежання малюка, безпечніше під час пологів. Якщо ж передлежання тазове, дитина має ще близько 8 тижнів, аби перевернутись в лоні. Також існують методи сприяння перевертання плоду, які може призначити тільки лікар. Після перевертання плоду, матір зазвичай одягає черевний бандаж, аби закріпити головне передлежання.

Крім того на 31-32 тижні проводять дослідження крові матері із 0 (1) групою крові або негативним резус-фактором, аби виявити розвиток можливих гемолітичних хвороб. Якщо існує їх ризик, може проводитись десенсибілізіруюча терапія і оцінка стану плоду.

На 32 акушерському тижні дитина важить від 1500 до 1800 г. В разі передчасних пологів її шанси вижити набагато вищі за попередні тижні, однак легені все ще недостатньо зрілі, їй знадобиться інкубатор та дихальний апарат.

33-34 тиждень

В цей час плід досяг ваги 1800—2100 г, а його зріс сягає 40 см. До кінця 34 ртижня легені дитини стануть цілком длозрілими, вони зможуть виробляти достатню кількість сурфактанту, аби дихати самостійно поза лоном матері. Однак у разі передчасних пологів, малюк все одно потребуватиме інкубатору, оскільки підшкірних жирових клітин у неї замало. Хоча шанси на виживання у дитини, народжених на цьому терміні, вищі, все ж залишається ризик інвалідності.

35-36 тиждень

Самопочуття жінки стає незадовільним. Їй важко дихати, особливо лежачи, їжа викликає печію та важкість у шлунку, активність спонукає плід боляче штовхатись в області печінки. Це відбувається через те, що важка, розширена плодом матка тисне на діафрагму, шлунок та легені.

На 36 акушерському тижні дно матки піднялося на найвищу точку за усю вагітність.

37-38 тиждень

Починаючи від 37 тижня, вагітність вважається повністю доношеною. Плід завершив свій розвиток, він важить від 2700 до 3000 кг, має зріст до 50 см. Самопочуття матері дещо покращується: їй легше дихати, оскільки голівка дитини щільно прилягає до входу в таз, і дно матки змогло опуститися нижче. Однак можуть виникати болі у попереку, а нерегулярні перейми стають все частішими.

В цей час про завчасну госпіталізацію має звернутись жінка, яка перенесли в минулому операцію на матці або якщо її дитина загинула під час попередніх пологів.

39-40 тиждень

Плід ще трохи додав у вазі, вона може перевищувати 3 кг. Всі органи і системи повністю зрілі, достатньо підшкірних жирових клітин, розвинені органи чуття, скоординовані рухи.

Про початок пологів свідчитимуть перейми, що повторюватимуться кожні 10 хвилин, відтік амніотичної рідини та кров'янисті виділення.

Позазародкові органи людини

Хоріон

Ворсинчасті розростання трофобласта, іменовані пізніше хорионом, складаються з двох структурних компонентів - епітелію і позазародкові мезенхіми. Слизова оболонка в тій частині, яка після імплантації увійде до складу плаценти - основна отпадающая оболонка, розростається сильніше, ніж в інших ділянках - пристінкова отпадающая оболонка і сумково отпадающая оболонка, яка відокремлює зародок від порожнини матки. Надалі ця різниця виступає все більш чітко, причому ворсини в області пристеночной і сумковою оболонок взагалі зникають, а в області основної відпадає оболонки. замінюються сильно розгалуженими вторинними ворсин, строму яких утворює сполучна тканина з кровоносними судинами. З цього моменту хоріон поділяється на два відділи - гіллястий і гладкий. В області розташування гіллястого хоріона формується плацента. За рахунок основної відпадає оболонки утворюється материнська частина

плаценти, а за рахунок гіллястого хоріона-її плодова частина. Гіллястий хоріон до 3 міс набуває разом з основною відпадає оболонкою типову для сформованої плаценти дискоїдальне форму.

Плацентація у людини відбувається протягом 3-6-го тижня внутрішньоутробного розвитку і збігається з періодом формування зачатків органів. Цей період є другим критичним в ембріогенезі людини, так як різні патогенні впливу в цей час найбільш часто можуть викликати порушення.

Дитяче місце, або плодового

Плацента - позазародкові орган, за рахунок якого встановлюється зв'язок зародка з організмом матері. Плацента людини відноситься до типу дискоїдальним гемохоріальних ворсинчастий плацент.

Це важливий тимчасовий орган з різноманітними функціями, що забезпечує зв'язок плоду з материнським організмом. Плацента виконує трофічну, екскреторну (для плоду), ендокринну (виробляє хориальний гонадотропін, прогестерон, плацентарний лактоген, естрогени і ін), захисну (включаючи імунологічний захист). Однак через плаценту (через гематоплацентарний бар'єр) легко проникають алкоголь, наркотичні та лікарські речовини, нікотин, а також багато гормонів з крові матері в кров плоду.

У плаценті розрізняють зародкову, або плодову, частина і материнську, чи маткову. Плодова частина представлена ​​гіллястим хорионом і приросли до нього амніотичної оболонкою, а материнська - видозміненою базальною частиною ендометрію.

Розвиток плаценти починається на 3-му тижні, коли у вторинні (епітеліомезенхімние ворсини) починають вростати судини і утворюватися третинні ворсини. На 6-8-му тижні навколо судин диференціюються макрофаги, фібробласти, колагенові волокна. У диференціювання фібробластів і синтезі колагену важливу роль грають вітаміни С і А, без достатнього надходження яких в організм вагітної жінки порушується міцність зв'язку зародка з материнським організмом і створюється загроза самовільного аборту.

Паралельно збільшується активність гіалуронідази, за рахунок якої і відбувається розщеплення молекул гіалуронової кислоти.

Зменшення в'язкості основної речовини створює найбільш сприятливі умови для обміну речовин між тканинами матері та плоду. У основній речовині сполучної тканини хоріона міститься значна кількість гіалуронової і хондроїтинсірчаної кислот, з якими пов'язана регуляція проникності плаценти.

Формування колагенових волокон у ворсинах збігається за часом з посиленням протеолітичної активності трофобластичної епітелію (цитотрофобласту) та його похідного (синцитіотрофобласту).

З розвитком плаценти відбуваються руйнування слизової оболонки матки та зміна гістіотрофного харчування на гематотрофное. Це означає, що ворсини хоріона омиваються кров'ю матері, що вилила із зруйнованих судин ендометрія в лакуни.

Зародковий, або плодова, частина плаценти до кінця 3-го місяця представлена ​​ветвящейся хоріального платівкою, що складається з волокнистої (колагенової) сполучної тканини, покритої цито-і синцитіотрофобласти. Розгалужені ворсини хоріона (стовбурові, або якірні, ворсини) добре розвинені лише з боку, зверненої до міометрію. Тут вони проходять через всю товщу плаценти і своїми вершинами занурюються в базальну частину зруйнованого ендометрію.

Хориальний епітелій, або цитотрофобласт, на ранніх стадіях розвитку представлений одношаровим епітелієм з овальними ядрами. Ці клітини розмножуються мітотичним шляхом. З них розвивається синцитіотрофобласти - багатоядерних структур, що покриває редукуючих цитотрофобласт. У синцитіотрофобласти міститься велика кількість різних протеолітичних і окислювальних ферментів [АТФ-ази, лужна та кисла фосфо-тази, 5-нуклеотидази, ДПН-діафораз, глюкозо-6-фосфатдегід-рогенази (Г-6-ФДГ), а-ГФДГ, сукцинатдегідрогеназа -СДГ, цитохромоксидази - ЦО, моноаміноксидаза - МАО, неспецифічні естерази, ЛДГ, НАД і НАДФ-діафораз та ін - всього близько 60], що пов'язано з його роллю в обмінних процесах між організмом матері та плоду. У цитотрофобласт і в синцитії виявляються піноцитозні бульбашки, лізосоми та інші органели. Починаючи з 2-го місяця хориальний епітелій стоншується і поступово замінюється синцитіотрофобласти. У цей період синцитіотрофобласти по товщині перевершує цитотрофобласт, на 9-10-му тижні синцитій стоншується, а кількість ядер у ньому збільшується. На поверхні синцитію, зверненої в лакуни, з'являються численні мікроворсинки у вигляді щіткової облямівки.

Між сінцітіем і клітинним трофобластом є щілиновидні субмікроскопічні простору, що доходять місцями до базальної мембрани трофобласта, що створює умови для двостороннього проникнення трофічних речовин, гормонів та ін між сінцітіем і стромою ворсин.

У другій половині вагітності, і особливо в кінці її, трофобласт місцями сильно стоншується і ворсини покриваються фібріноподобной оксифільних масою, що є, мабуть, продуктом згортання плазми і розпаду трофобласта ("фібриноїд Лангханса").

Зі збільшенням терміну вагітності зменшується кількість макрофагів і коллагенпродуцірующіх диференційованих фібробластів, з'являються фіброціти. Кількість колагенових волокон, хоча і наростає, але до кінця вагітності в більшості ворсин залишається невеликим.

Структурно-функціональною одиницею сформованої плаценти є котиледона, утворений стовбурової ворсин і її вторинними і третинними (кінцевими) розгалуженнями. Загальна кількість котиледонів у плаценті досягає 200.

Материнська частина плаценти представлена ​​базальної пластинкою і сполучнотканинними септах, що відділяють котіледони один від одного, а також лакунами, заповненими материнською кров'ю. У місцях контакту стовбурових ворсин з відпадає оболонкою зустрічаються також трофобластичний клітини (периферичний трофобласт).

Вже на ранніх стадіях вагітності ворсини хоріона руйнують зовнішні, тобто найближчі до плоду, шари основний відпадає оболонки, і на їх місці утворюються заповнені материнською кров'ю лакуни, в які вільно звисають ворсини хоріона. Глибокі незруйнована частини відпадає оболонки разом з трофобластом утворюють базальну платівку.

Базальний шар ендометрія - сполучна тканина слизової оболонки матки, що містить децидуальної клітини. Ці великі, багаті глікогеном клітини сполучної тканини розташовані в глибоких шарах слизової оболонки матки. Вони мають чіткі межі, округлі ядра та оксифільних цитоплазму. У базальної платівці, частіше в місці прикріплення ворсин до материнської частини плаценти, зустрічаються скупчення клітин периферичного цитотрофобласту. Вони нагадують децидуальної клітини, але відрізняються більш інтенсивної базофілія цитоплазми. Аморфна субстанція (фібриноїд Рора) знаходиться на поверхні базальної пластинки, зверненої до хоріального ворсин. Трофобластичний клітини базальної пластинки разом з фібриноїду грають істотну роль у забезпеченні імунологічного гомеостазу в системі мати - плід.

Частина основної відпадає оболонки, розташованої на кордоні гіллястого і гладкого хоріона, тобто по краю плацентарного Диска, при розвитку плаценти не руйнується. Щільно приростаючи до хоріона, вона утворює замикаючу платівку, що перешкоджає витіканню крові з лакун плаценти.

Кров у лакунах безперервно оновлюється. Вона постачається з Маткові артерій, що входять сюди з м'язової оболонки матки. Ці артерії йдуть по плацентарних перегородок і відкриваються в лакуни. Материнська кров відтікає від плаценти по венах, що беруть початок від лакун великими отворами.

Кров матері і кров плоду циркулює по самостійним судинним систем і не змішується між собою. Гемохоріальний бар'єр, який розділяє обидва кровотоку, складається з ендотелію судин плода, навколишнього судини сполучної тканини, епітелію хоріального ворсин (цитотрофобласт, синцитіотрофобласти), а, крім того, з фібриноїду , який місцями покриває ворсини зовні.

Формування плаценти закінчується в кінці 3-го місяця вагітності.

Сформована до цього часу плацента забезпечує остаточну диференціювання і бурхливе зростання утворилися в попередньому періоді зачатків органів плоду.

Жовтковим мішок

Жовтковим мішок утворений позазародкові ентодермою і позазародкові мезодермою, бере активну участь у харчуванні і диханні ембріона людини дуже недовго. Після утворення туловищной складки жовтковий мішок виявляється пов'язаним з кишкою жовткових стеблинкою. Сам жовтковий мішок зміщується в простір між мезенхіми хоріона та амніотичній оболонкою. Його основна роль - кровотворна. Як кровотворного органу він функціонує до 7-8-го тижня, а потім піддається зворотному розвитку. У складі пупкового канатика залишок жовткового мішка пізніше виявляється у вигляді вузької трубочки. У стінці жовткового мішка формуються первинні статеві клітини - гонобласт, мігруючі з нього з кров'ю в зачатки статевих залоз.

Амніон

Амніон дуже швидко збільшується в розмірах і до кінця 7-го тижня його сполучна тканина входить в контакт з сполучною тканиною хоріона. При цьому епітелій амніону переходить на амніотичну ніжку, що перетворюється пізніше в пупковий канатик, і в області пупкового кільця змикається з ектодермальних покривом шкіри ембріона.

Амніотична оболонка утворює стінку резервуару, в якому знаходиться плід. Основна його функція - вироблення навколоплідних вод, що забезпечують середовище для організму, що розвивається і що оберігають його від механічного пошкодження. Епітелій амніону, звернений у його порожнину, виділяє навколоплідні води, а також бере участь у зворотному всмоктуванні їх. Амніотична рідина створює необхідну для розвитку зародка водне середовище, підтримуючи до кінця вагітності необхідний склад і концентрацію солей у навколоплідної рідини (див. рис. 37, А). амніон виконує також захисну функцію, попереджаючи потрапляння в плід шкідливих агентів.

Епітелій в ранніх стадіях на всьому протязі одношаровий плоский, утворений великими полігональними, тісно прилеглими один до одного клітинами, в яких постійно відбувається мітоз. На 3-му місяці ембріогенезу епітелій перетворюється на призматичний. Епітелій плацентарного диска призматичний, місцями багаторядний. На поверхні епітелію є мікроворсинки. У цитоплазмі завжди містяться невеликі краплі ліпідів, зерна глікогену і глікозаміноглікани. У апікальних частинах клітин є різної величини вакуолі, вміст яких виділяється в порожнину амніону. Епітелій внеплацентарного амніону кубічний. В епітелії амніону, що покриває плацентарний диск, ймовірно, має місце переважно секреція, а в епітелії внеплацентарного амніону - переважно резорбція навколоплідних вод.

У стромі амніотичної оболонки розрізняють базальну мембрану, шар щільної сполучної тканини і губчастий шар пухкої сполучної тканини, яка зв'язує амніон з хоріона. У шарі щільної сполучної тканини можна виділити лежить під базальною мембраною безклітинну частину і клітинну частину. Остання складається з декількох шарів фібробластів, між якими знаходиться густа мережа щільно прилягають один до одного тонких пучків колагенових і ретикулярних волокон, що утворюють неправильну грати, орієнтовану паралельно поверхні оболонки.

Губчастий шар утворений дуже рихлим ("слизової") сполучною тканиною. Рідкісні пучки колагенових волокон, які є продовженням тих, які залягають в шарі щільної сполучної тканини, пов'язують амніон з хоріона. Зв'язок цей дуже нетривка, і тому обидві оболонки легко відокремити один від одного. У основній речовині сполучної тканини багато глікозаміногліканів.

Аллантоис

Аллантоис являє собою невеликий пальцевидний відросток ентодерми, що вростають в амніотичну ніжку. У людини аллантоис не досягає великого розвитку, але його значення в забезпеченні харчування і дихання зародка все-таки велике, тому що по ньому до хоріона ростуть судини, кінцеві розгалуження яких залягають у стромі ворсин. На 2-му місяці ембріогенезу аллантоис редукується.

Пупковий канатик

Пупковий канатик утворюється в основному з мезенхіми, що знаходиться в амніотичній ніжці і жовтковому стеблинці. У його формуванні беруть участь також аллантоис і зростаючі по ньому судини. З поверхні всі ці утворення оточені амніотичної оболонкою. Жовтковим стеблинка і аллантоис швидко редукуються, і в пупковому канатике новонародженого виявляються лише їх залишки.

Сформований пупковий канатик - пружне сполучно-тканинних утворень, в якому проходять дві пупкові артерії і пупкова вена. Він утворений типовою драглистої (слизової) тканиною, в якій міститься величезна кількість гіалуронової кислоти. Саме ця тканина, що отримала назву Вартоновим холодцю, забезпечує тургор і пружність канатика. Покриває поверхню канатика амніотична оболонка зростається з його драглистої тканиною.

Значення цієї тканини надзвичайно велике. Вона оберігає пупкові судини від стискання, забезпечуючи тим самим безперервне постачання ембріона поживними речовинами, киснем. Поряд з цим драглиста тканина перешкоджає проникненню шкідливих агентів з плаценти до ембріону позасудинним шляхом і виконує, таким чином, захисну функцію.

На підставі викладеного можна відзначити основні особливості ранніх стадій розвитку зародка людини: 1) асинхронний тип повного дроблення і освіта "світлих" і "темних" бластомерів; 2) раннє відокремлення і формування внезародишевих органів; 3) раннє освіту амніотичного бульбашки і відсутність амниотических складок; 4) наявність двох фаз гаструляції - деламінаціі та імміграції, протягом яких відбувається також розвиток провізорних органів; 5) інтерстиціальний тип імплантації; 6) сильний розвиток амніону, хоріона і слабкий розвиток жовткового мішка і аллантоиса.