Данилевський. Захворювання СОПР

Розщеплює казеїн, тромбін, гемоглобін, фібрин, фібриноген, сироватковий альбумін. Місцево застосовують розчин, активність 1 мл якого дорівнює 40—50 ПО. Для цього вміст флакона (200 ПО) розчиняють у 4—5 мл дистильованої води для ін'єкцій чи ізотонічному розчині натрію хлориду або 0,25% розчині новокаїну, використовують для аплікацій. Для аерозолю 200 ПО терилітину розчиняють у 5—8 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. На І інгаляцію витрачають 2 мл розчину. Курс лікування — 3—5 сеансів. Можливі алергічні реакції, захриплість, підвищення температури тіла.

Колалізин (колагеназа, клостридіопептидаза) — ампули по 500 ОД. Володіє протеолітичною активністю, розщеплює некротизованЦтканини, колагенові структури, струпи, очищає ранову поверхню. І г препарату містить 50 ОД. Розчин готують перед використанням, розчиняючи вміст ампули ізотонічним розчином натрію хлориду (співвідношення зазначене на етикетці).

Іруксол (мазь у тубах по ЗО г). Містить фермент колагеназу та хлорамфенікол або левоміцетин. Завдяки цьому мазь набуває антимікробної активності, розріджує гнійний ексудат, очищає рани, сприяє їх епітелізації.

Рибонуклеаза (флакони по 0,01, 0,025 або 0,05 г порошку) — фермент, що розриває міжнуклеотидні зв'язки в молекулі рибонуклеїнової кислоти до олігота мононуклеотидів. Рибонуклеаза стійка у кислотному середовищі, діє протимікробно, противірусно та протизапально. Одиниця активності відповідає 1 мг препарату. Застосовують у вигляді аплікацій, аерозольних інгаляцій, фонофорезу. Перед використанням 25—50 ОД РНКази розчиняють у 5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або 0,25% розчину новокаїну. На сеанс аерозолю необхідно 3—4 мл такого розчину. На курс лікування — 3—5 інгаляцій.

Лізоцим (флакони по 50, 100, 150 мг ферменту). Має бактеріолітичну дію, розщеплює глікозаміноглікани клітинних оболонок грампозитивних мікроорганізмів, чим пригнічує їх ріст; менш чутливі до нього грамнегативні мікроорганізми. Посилює дію антибіотиків. Має протизапальну, гіпосенсибілізуючу протигістамінну й гемостатичну активність. Стійкий у кислому середовищі, інактивуеться в лужному.

Застосовують для посилення ІмунобІологічних властивостей СОПР у вигляді аплікацій та аерозолю. Для цього вміст флакона розчиняють у 2—3 мл дистильованої води. Курс лікування — 7-10 діб.

Для полоскання та ротових ванночок застосовують штучно виготовлений лізоцим. Перший варіант: беруть 1 білок свіжого курячого яйця на 1 л прокип'яченої води (остудженої) і додають 1 чайну ложку кухонної солі. Другий варіант: 1 білок розчиняють у 1 л 0,25% розчину новокаїну.

Лідаза (ампули по 0,1 г). Деполімеризує цементувальну речовину сполучної тканини — гіалуронову кислоту, швидко

368

збільшуючи проникність тканин і поліпшуючи рух рідин у міжтканинних прошарках.

Перед застосуванням вміст флакона розчиняють у 1 мл 0,5% розчину новокаїну. Вводять методом електрофорезу в рубцеву тканину чи гіпертрофовані міжзубні сосочки, гематому, точки виходу нервів. Курс лікування — 10—12 сеансів, щодня або через день.

При фонофорезі лідазу можна поєднувати з іншими терапевтичними засобами: тіаміну бромід (0,02 г) + кислота нікотинова (0,03 г) + кислота аскорбінова (0,05 г) + гідрокортизонова мазь (0,5%). Інтенсивність впливу звуку становить 0,2—0,6 Вт/см'. Курс лікування — 10—15 процедур.

Ронідаза (флакони по 5 і 10 г) — препарат гіалуронідази для зовнішнього застосування. За механізмом дії подібний до лідази. Застосовують для лікування ран, що тривалий час не загоюються, та виразок обличчя. Порошок ронідази (0,5—1 г) наносять на стерильну, складену в 4—5 шарів марлеву серветку, змочену ізотонічним розчином натрію хлориду, в 1 мл якого міститься 10 000 — 20 000 ОД пеніциліну, і прикладають до ураженої поверхні на 15—18 год. Лідазу та ронідазу часом поєднують з протизапальними, анестезуючими засобами, вітамінними препаратами тощо.

інгібітори ферментів протеолізу. Ці препарати здатні гальмувати активність різних протеолітичних ферментів: калікреїну, трипсину, плазміну, тромбіну, деяких бактеріальних та лейкоцитарних протеїназ. Зв'язуючись з кислими глюкозаміногліканами стінок судин, вони зменшують їх проникність, стабілізують клітинні мембрани; знижується утворення кінінів, поліпшуються окисно-відновні процеси, нормалізується мікроциркуляція, зменшується інтенсивність запального процесу. Крім того, інгібітори сприяють підсиленню імунних реакцій організму, запобігаючи розщепленню бактеріальними ферментами секреторного імуноглобуліну А; вони також пригнічують активність кініноутворюючих ферментів базофільних лейкоцитів, що вивільнюються під впливом IgE. Природним інгібіторам притаманна властивість знижувати патогенність мікрофлори та підвищувати її чутливість до антибіотиків.

Контрикал — ампули по 10 000 і 50 000 АТрО (антитрипсинових одиниць, І АТрО=3 КЇО) ліофілізованого препарату, до яких додаються ампули з розчинником — 2 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Робочий розчин інгібітора готують ех tempore, для чого вміст флакона 10 000 ОД розчиняють у 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Застосовують у вигляді аплікацій при виразково-некротичних, алергічних захворюваннях СОПР, трофічних виразках, що тривалий час не загоюються, артритах, сіалоаденітах. Контрикал в комбінації з лізоцимом для подовження контакту з ураженими тканинами СОПР та губ застосовують у формі мазі або пасти.

Для приготування мазі (емульсії) 10 000 АТрО розчиняють у 2 мл ізотонічного розчину нагрію хлориду, додають 50 мг кристалічного лізоциму, потім 10 мл абрикосової, персикової або оливкової олії та 400 мг емульгатора — метилаеросилу.

Пасту готують так: 10 000 ОД контрикалу розчиняють у 2 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і додають 60 мг лізоциму, розчиненого в 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Перед використанням додають білу глину в кількості, необхідній для отримання консистенції пасти.

Трасилол (ампули по 5 мл, що містять 25 000 КІО — антикалікреїнових одиниць) є полівалентним інгібітором протеїназ. Гальмує активність калікреїну, трипсину, хімотрипсину, плазміну, тканинних та мікроцитарних протеїназ.

Перед застосуванням 25 000 КІО препарату ex tempore розчиняють у 10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, чи 1% розчину новокаїну. Для приготування мазі до 25 000 КІО трасилолу додають лізоцим (0,05 г), метилаеросил (0,4 г), абрикосову олію (10 г). Показання аналогічні таким контрикалу.

Пантрипін (флакони по 6, 12, 15, 20 і ЗО ОД) має полівалентну антипротеазну активність, інгібує трипсин, хімотрипсин, калікреїн, інсулін та інші протеази. Застосовують в аплікаціях та аерозолях. Вмісг флакона розчиняють ізотонічним розчином натрію хлориду з розрахунку 1 ОД на 1 мл.

Гордокс — ампули по 10 мл, що містять 100 000 КІО натурального інгібітора в ізотонічному розчині натрію хлориду. Застосовують у вигляді аплікацій.

Амінокапронова кислота — синтетичний інгібітор протеолізу (порошок та флакони по 100 мл стерильного 5% розчину в ізотонічному розчині натрію хлориду). Пригнічує фібриноліз, блокує активатори плазміногену, частково пригнічує дію плазміну. Справляє кровоспинний вплив при кровотечах, спричинених підвищенням фібринолізу. Інгібує активність кінінової системи, що зменшує проникність судинних стінок. Має протиалергічну дію, підвищує антитоксичну функцію печінки, пригнічує утворення антитіл. Застосовують у вигляді аплікацій, аерозолю, електрофорезу. При гострих та загостренні хронічних запальних процесів СОПР з метою зниження судинної проникності та пов'язаних з нею Інших симптомів доцільне комбіноване використання природних і синтетичних інгібіторів, що мають кровоспинну дію. У таких випадках до 3 мл розчину контрикалу додають 10 мл 5% розчину амінокапронової кислоти або 1% розчину амбену. Застосовують у вигляді аплікацій для патогенетичної терапії алергозів СОПР, при кровотечах, хворобі Верльгофа, ретикульозах, В12-фолієво-дефіцитній анемії тощо.

Амбен — параамінометилбензойна кислота (ампули по 5 мл 1% розчину і таблетки по 0,25 г). Антифібринолітичний засіб. Діє шляхом блокади активаторів плазміногену та часткової інактивації плазміну (фібринолізину). Має кровоспинну дію,

зумовлену збельшенням вмісту фібринолізину та посиленням фібринолізу.

Застосовують у вигляді аплікацій, аерозолю або електрофорезу. При гострих та загостренні хронічних запальних процесів СОПР з метою зниження судинної проникності та пов'язаних з нею інших симптомів доцільне комбіноване застосування природних і синтетичних інгібіторів, що мають кровоспинну дію. У цьому разі до 3 мл розчину контрикалу додають 10 мл 5% розчину амінокапронової кислоти або 1% розчину амбену.

Засоби сорбційно-аплікаційної терапії. Сутністю сорбційноаплікаційної терапії є сорбція із біологі-чних середовищ організму і патологічних вогнищ патогенних мікроорганізмів, токсинів, ранової рідини й Інших шкідливих речовин. Поряд з цим вона забезпечує безперервне і пролонговане введення лікарських засобів у задане місце. Завдяки сорбції досягають ефективної детоксикації і неспецифічної гіпосенсибілізації в осередку ураження, нормалізації місцевого імунітету. З цією метою застосовують білу глину, вуглесорбційнІ пов'язки, активним началом яких є зернисті сорбенти, тканини, волокна, нитки, вуглецева повсть та деякі синтетичні сполуки з високими сорбційними властивостями.

Глина біла. Має адсорбуючі та обволікаючі властивості. Зменшує ексудацію, поліпшує загоєння ранової поверхні. Застосовують при різних ураженнях СОПР у вигляді присипки та у складі лікувальних паст.

Аплікаційна пов'язка «Волна». Випускається розмірами 5 х 10, 10 х 10 та 20 х 25 см, завтовшки 0,5 см, стерильна.

Аплікаційна пов'язка «Волна» на основі вуглецевого нетканого матеріалу є ефективним засобом лікування гнійних ран, що погано гояться, трофічних виразок, опіків хімічного та термічного походження. Пов'язки «Волна» застосовують окремо або в поєднанні з антисептичними препаратами чи протеолітичними ферментами. Ефективність пов'язки особливо помітна при лікуванні ран з інтенсивною ексудацією.

Пов'язка «Волна» має дезодоруючі властивості, сприяє інтенсивному очищенню ран від гнійно-некротичних тканин і ексудату, стимулює грануляцію й епітелізацію ран. Протипоказань до її застосування немає.

Сорбенти СКН, СКН-2М (випускаються в гранулах). Застосовують для аплікаційної сорбції при гнійних інфікованих ранах, виразках СОПР у чистому вигляді або у поєднанні з антибіотиками, антисептичними засобами, ферментними препаратами як присипку на рани після їх оброблення.

ВУГС (волокнистий вуглецевий сорбент) випускається в стерильних пакетах. Застосовують для сорбційних пов'язок протягом усього періоду очищення рани до появи грануляцій. В перші доби лікування необхідна 2—3-кратна заміна пов'язки. Накладання ВУГС на виразкову поверхню зменшує кількість

ранового ексудату, кількість і агресивність мікрофлори, сприяє репаративному процесу.

ЛУВМ «Дніпро» МИ (активований вуглеволокнистий матеріал) — карбоадсорбент для місцевої аплікаційно-сорбційної терапії. Випускається у вигляді серветок розміром 3 x 4 см, бинтів 10 х 100 см, рулонів тканини у стерильній упаковці.

Володіє вираженою сорбційною властивістю щодо музейних культур і клінічних штамів мікроорганізмів, забезпечує детоксикацію і зниження мікробного обсіменіння в осередку ураження СОПР, прискорює очищення ранової поверхні від некротичного нальоту.

Застосовують для пов'язок на ранову поверхню з іммобілізованими протеолітичними ферментами або інгібіторами протеолізу чи антибіотиками. Пов'язку накладають на 3—4 год 3—4 рази на добу — до завершення епітелізації осередків ураження СОПР.

В'яжучі засоби (танін, кора дуба, трава звіробою, листки шавлії, сальвін, плоди чорниці, черемхи, кореневище перстачу та ін.) мають досить широке застосування у терапії уражень CO. Суттєвою особливістю механізму дії цих засобів є те, що в'яжучі речовини, сполучаючись з клітинними білками, утворюють колоїдні комплекси (щільні альбумінати), які захищають нервові закінчення CO від подразнення, забезпечують місцевоанестезуючий ефект, гальмують явища осмосу, ексудації та вивільнення гістаміну, знижують проникність судин, стабілізують клітинні мембрани, зменшують запальні реакції, утворюють осад з алкалоїдами, розчинами білка, желатину, солями важких металів.

Застосовують в'яжучі засоби при хронічних запальних процесах, а в період дегідратації — при ерозивно-виразкових та ви- разково-некротичних ураженнях CO, опіках, променевому стоматиті, тріщинах; для обробляння шкіри обличчя перед операцією; при отруєнні солями важких металів, неприємному запаху з рота та ін.

Кора дуба. її фармакологічні властивості характеризуються в'яжучою, протизапальною та антисептичною дією. Застосовують у вигляді відвару та настойки. Відвар (20 г на 200 мл) готують на водяній бані протягом ЗО хв, охолоджують 10 хв, проціджують. Використовують для полоскань та ротових ванночок 3—4 рази на добу.

При променевому стоматиті рекомендують відвар кори дуба в поєднанні з гліцерином та алюмінієм: Dec. corticis Quercus ex 1,0x150 ml + Alumenis 2,0 + Glycerini 15 ml — для полоскань.

Трава звіробою справляє в'яжучий, протизапальний та антисептичний вплив. Застосовують настій, відвар та настойку.

Настій: 10 г трави звіробою заливають 200 мл води, доводять до кипіння, настоюють 20 хв, проціджують. Використовують для полоскань та ротових ванночок.

Відвар: 1 столову ложку трави заливають 1 склянкою окропу, кип'ятять 10 хв, проціджують. Полощуть рот теплим розчином.

Настойку (у флаконах по 25 мл) використовують по 30—40 крапель на 0,5 склянки води для полоскань, зрошень і ротових ванночок.

Листки шавлії. Мають протизапальну та в'яжучу дію. Відвар і настій готують і застосовують так само, як і відвар та настій трави звіробою.

Сальвін (1% спиртовий розчин у флаконах по 10 мл) — комплексний препарат із листків шавлії. Фармакологічні властивості: крім в'яжучої та протизапальної дії, впливає на грампозитивну мікрофлору, стимулює регенерацію CO. Призначають у вигляді 0,1—0,25% водно-спиртового розчину, приготованого безпосередньо перед використанням, тобто 1% спиртовий розчин розбавляють у 4—10 разів дистильованою водою або ізотонічним розчином натрію хлориду. Використовують для полоскань 3—4 рази на добу.

Танін (порошок) має в'яжучу та протизапальну дію. Застосовують 1—2% водний розчин — для полоскання та зрошень; 5— 10% гліцериновий розчин — для змащування CO.

Гаяаскорбін (порошок і таблетки по 0,5 г) — комплексна сполука натрієвих солей аскорбінової і галової кислот, які надають препарату в'яжучої дії та Р-вітамінної активності. Застосовують у вигляді 1% водного розчину для зрошення, аплікацій, ротових ванночок та аерозолю. На марлевих чи ватних тампонах розчин наносять на уражену поверхню 3—4 рази на добу (по 15—20 хв).

Кореневище змійовика має в'яжучу, кровоспинну та кератопластичну дію. Застосовують у вигляді відвару та настою: 3—4 чайні ложки кореневища заливають І склянкою холодної води, кип'ятять 1—3 хв, охолоджують, проціджують. Застосовують для полоскань, ротових ванночок, аплікацій 3—4 рази на добу.

Кореневище і корінь родовика лікарського справляють протизапальний, кровоспинний, знеболювальний, в'яжучий та антисептичний вплив. Застосовують відвар: І столова ложка на 1 склянку окропу (15 г на 200 мл) або аптечний екстракт (1 чайна ложка екстракту на 1 склянку теплої перевареної води) для полоскань та аплікацій.

Супліддя вільхи (порошок і таблетки по 0,5 г) застосовують у вигляді настою (ех 20,0 200 ml). Справляє в'яжучу, протизапальну та кровоспинну дію.

Плоди чорниці. Мають в'яжучу та протизапальну дію. Застосовують сік та відвар плодів чорниці (1 столова ложка на 1 склянку води, довести до кипіння, настояти 30 хв, процідити) для полоскання, ротових ванночок, аплікацій 3—4 рази на добу.

Плоди черемхи. Справляють в'яжучу та протизапальну дію. Застосовують відвар або настій (ех 10,0 200 ml) для зрощення, полоскання, ротових ванночок.

Кореневище перстачу. Дія в'яжуча, знеболювальна; стимулює загоювання ран та ерозій. Застосовують відвар (1 столову ложку кореневища заварити 1 склянкою окропу, кип'ятити ЗО хв, охолодити, процідити) у вигляді полоскань, ротових ванночок, аплікацій.

Корінь аїру болотного має в'яжучу, протизапальну та антисептичну дію. Використовують відвар (ех 20,0 200 ml) для полоскань та ротових ванночок.

Кератопластнчні препарати. Застосовують для поліпшення регенерації СОПР при ерозивно-виразкових ураженнях, опіках, тріщинах губ, трофічних виразках.

Вітамін А та ретиноїди підвищують кількість мітозів в епітеліальних клітинах, запобігаючи накопиченню в них кератогіаліну. Ретинол та його похідні стимулюють епітелізацію, запобігають надмірному зроговінню епітелію (гіперкератозу) та утворенню рубців. Вітамін А розглядають як натуральну складову частину епітеліальних клітин, що підтримує синтез РНК і сульфатованих глікозаміногліканів, які відіграють важливу роль у проникності клітинних і субклітинних мембран.

Ретинолу ацетат (флакони по 10 мл 3,44% та 6,88% олійного розчину). Для місцевого лікування застосовують у вигляді аплікацій та змащування, враховуючи добову потребу, яка становить 1,5 мг.

1 мл — 100 000 МО вітаміну А) використовують у вигляді аплікацій або у складі пов'язок.

Вінілін (бальзам Шостаковського) — полівінілбутиловий спирт. Застосовують при лікуванні ерозивно-виразкових уражень та запальних процесів СОГТР як окремо, так і у складі лініментів та емульсій.

Вінізоль — аерозольний препарат, що містить вінілін, лінетол, цитраль. Застосовують при лікуванні запальних процесів СОПР та трофічних виразок. Наносять препарат, розпиляючи над ураженою СОПР, 1—3 рази на день.

Анілінові барвники: 1% водний або гліцериновий розчин метиленового синього, метиленовий синій з глюкозою (1 г метиленового синього + 50 мл 40% глюкози), «Фукорцин» (рідина Кастеллані), етакридину лактат (риванол) — 1:500, 1:1000; метилвіолет (піоктанін 1%). Використовують для змащування та аплікацій.

Ліоксазоль (аерозольні балони по 50 або 25 г) застосовують як засіб запобігання розвитку й лікування гострих місцевих променевих уражень шкіри та СОПР І—II ступеня, що виникають унаслідок променевої терапії або радіаційної травми. Ліоксазоль запобігає появі раннього спазму артерій глибокого судинного сплетення, що виникає під впливом іонізуючої радіації, поліпшує кровозабезпечення в осередку опромінення та прискорює репаративні процеси в епітелії. Препарат наносять

на осередок ураження тонким шаром. З метою профілактики його застосовують одразу або не пізніше як через 1 год після сеансу опромінення, протягом усього курсу радіотерапії. Використовують його також для лікування перших клінічних ознак променевих уражень СОПР (1 раз на добу).

Цитраль (флакони по 30 мл 1% спиртового розчину) за хімічною будовою схожий з бічним ланцюгом молекули вітаміну А. Застосовують по 30—40 крапель на 1/2 склянки води для полоскань, зрошень, аерозолю. Цитралю крім пластикостимулювальної властива дезодоруюча, антисептична, фунгіцидна, десенсибілізуюча, анестезуюча дія.

Аєвіт (ампули по 1 мл, в 1 мл — 100 000 МО вітаміну А та 100 мг вітаміну Е). Аєвіт призначають для стимуляції загоєння виразок. Крім того, у вигляді пов'язок та фонофорезу його призначають при дискератозах, ексфоліативному хейліті, а при деяких формах екземи та лейкоплакії аєвіт застосовують як місцево, так і всередину протягом кількох місяців для підвищення бар'єрної функції СОПР.

Тигазон (ароматичний ретиноїд) — капсули по 10 мг. Відзначається високою біологічною активністю, за фармакологічною дією подібний до вітаміну А. Застосовують головним чином для лікування ЧПЛ у вигляді аплікацій на осередки ураження паралельно з призначенням препарату всередину.

Дибунол (5% лінімент) застосовують при опіках різної етіології, а також при трофічних та променевих виразках, що тривалий час не загоюються, млявому перебігу післяопераційних та травматичних ран. Крім того, його призначають при відмороженнях, у тому числі й для ведення хворих після кріодеструкції патологічних процесів СОПР.

Вітамін V — метилметіонінсульфонію хлорид (таблетки по 0,05 та 0,1 г). Лікувальний ефект досягається завдяки властивості вітаміну U метилювати гістамін, перетворюючи його на неактивний метилгістамін. Препарат діє болезаспокійливо та антинекротично, сприяє нормалізації обміну натрію та калію в тканинах. Завдяки вираженій антигістамінній активності благотворно впливає на загоєння ран, виразок, ерозій, зменшує запальну реакцію. Застосовують у вигляді 5% розчину для зрошень СОПР, аплікацій або пасти (1 частина вітаміну U, 2 частини оксиду цинку, замішаних на лініменті сангвіритрину).

«Лінетол» — препарат із льняної олії. Застосовують у вигляді 5% мазі при ерозивно-виразкових ураженнях СОПР для поліпшення епітелізації.

«Лівіан» — аерозольний препарат, до складу якого входять лінетол, риб'ячий жир, токоферолу ацетат, анестезин, циміналь, соняшникова та лавандова олії, етиловий спирт. Застосовують для лікування опіків, ерозій, виразок.

«Спедіан» — лінімент, який містить спермацет, анестезин, дикаїн та спермацетовий жир. Поліпшує репаративні процеси,

сприяє дозріванню грануляційної тканини, поліпшенню епітелізації; має аналгетичні властивості. Застосовують при опіках та виразках різного походження. Уражену поверхню зрошують лініментом 4—6 разів на лобу.

Олія обліпихи (у флаконах по 100 мл) містить суміш каротину і каротиноїдів (а-, бета-, гамма-), токоферолів, лікопіну та гліцеридів, олеїнової, лінолевої, пальмітинової та стеаринової кислот. Стимулює процеси регенерації СОПР, діє протизапально, бактерицидно і знеболювально. Як природний антиоксидант пригнічує процеси перекисного окислення ліпідів, запобігаючи катаболізму нуклеїнових кислот і білків, а отже, процесові розпаду тканини. При курсовому застосуванні обліпихова олія поліпшує стан «факторів захисту», бар'єрної функції", регіонарного кровообігу, процеси регенерації й імунний статус організму. Застосовують для змащувань, аплікацій та пов'язок.

ОЛІЯ шипшини (у флаконах по 100 і 250 мл) містить ненасиченІ та насичені жирні кислоти, каротиноїди, токофероли. Застосовують так само, як і обліпихову олію.

Каротолін (у флаконах по 100 і 250 мл) — олійний екстракт із м'якоті плодів шипшини. Лікувальний ефект зумовлений вмістом токоферолів, ненасичених жирних кислот та ін. Застосовують, як і обліпихову олію.

Хлорофіле-каротиноеа паста (отримують з хвої сосни). Лікувальний ефект зумовлений наявністю каротиноїдів, хлорофілу, вітаміну Е, фітостеринів, терпенів. Використовують 30% водний розчин для аплікацій (по 15—20 хв 2 рази на добу).

Солкосерил (мазь, желе в тубах по 20 г) — екстракт крові великої рогатої худоби. Містить пурин, дезоксирибонуклеотиди, аміно-, кетота оксикислоти й інші БАР. Желе наносять на ранову поверхню для відходження струпу; мазь — у період грануляцій, до повної епітелізації виразки чи ерозії.

Натрію нуклеїнат при місцевому використанні пригнічує надмірне утворення грануляцій, стимулює інтенсивність регенерації уражених тканин. Застосовують 2% розчин з новокаїном для аплікацій.

Хонсурид (флакони по 10 мл; у флаконі міститься 0,05 чи 0,1 г сухого препарату). Одержують хонсурид з гіалінових хрящів трахей великої рогатої худоби. Хондроїтинсульфат і гіалуронова кислота, що містяться в препараті, беруть участь в утворенні основної речовини сполучної тканини, стимулюють репаративні процеси. Призначають при млявому перебігу процесів регенерації, трофічних виразках, пролежнях. Відповідно до маси порошку вміст флакона розчиняють 5 або 10 мл новокаїну, наносять на 2 шари марлевої серветки і прикладають до рани. Можна вводити за допомогою фонофорезу. При млявому перебігу ХРАС, стоматиті Сеттона, ерозивно-виразковій формі ЧПЛ хонсурид вводять під елементи ураження за типом інфільтраційної анестезії.

Колагенова плівка. її складники (колаген шкіри і сухожиль великої рогатої худоби, борна кислота, фурацилін, хондроїтинсульфат) надають препарату антисептичних властивостей та здатності прискорювати процеси регенерації. Використовують, як і хонсурид. Плівку дістають з упаковки, занурюють в ізотонічний розчин натрію хлориду чи 0,25% розчин новокаїну, а потім накладають на виразку чи ерозію таким чином, щоб краї плівки дещо перекривали межі ураження.

Фогем. Випускають у тубах по 30 г. Містить гемін (складову частину гемоглобіну), ДМСО, кальцію сгеарат, дистильовану воду. Препарат має фотозахисну активність і здатний запобігти розвиткові фотодинамічного запалення. Застосовують при ураженнях, пов'язаних з порушенням порфіринового обміну, і як лікувально-профілактичний засіб при червоному вовчаку, сонячній екземі, актино-алергічному хейліті. Втирають у попередньо вимиту шкіру обличчя та губ: у 1-й тиждень — 3 рази на добу, у 2-й — 2, далі — 1 раз на 2—3 доби.

Ромашка (квітки). Має протиалергічні, протизапальні та слабкі бактерицидні властивості, прискорює процеси регенерації. Використовують у вигляді настою (10 г на 200 мл окропу) чи відвару (1 столову ложку квіток заварюють 1 склянкою окропу, охолоджують, проціджують) для полоскання та ротових ванночок.

Ромазулон — екстракт ромашки у флаконах по 100 мл. Справляє антисептичний, протизапальний та дезодоруючий вплив, поліпшує репаративні властивості епітелію. Застосовують 1 чайну ложку на 1 склянку води для зрошень, полоскань, ротових ванночок.

Ротокан (флакони по 100 мл). Комплексний препарат, який містить ромашку, деревій, нагідки. Має протизапальну, болезаспокійливу, бактерицидну, кровоспинну, антиоксидантну дію; поліпшує процеси обміну в тканинах. Застосовують для полоскань (1 чайна ложка на 1 склянку води).

Настойка арніки (флакони по 500 мл). Арніка діє кровоспинно, протизапально, знеболювально і регенеруюче. Використовують для полоскань (1 чайна ложка на 1 склянку теплої води).

Препарати евкаліпту мають місцевоанестезуючу, судинозвужувальну, протизапальну, регенеруючу, антисептичну дію.

Настойка евкаліпту (флакони по 3*0 мл). Призначають по 25—30 крапель на 1/2 склянки кип'яченої води для полоскань 3—4 рази на день.

Відвар листків евкаліпту (ех 30,0:200 ml) — 2 столові ложки на 1 склянку кип'яченої води. Застосовують для аплікацій при виразкових ураженнях СОПР.

Олія евкаліпту. Використовують для інгаляцій при ерозивновиразкових ураженнях СОПР. Для цього до 10 мл олії евкаліпту додають 1 мл 0,1% ментолової олії. Інгаляції проводять 1—2 рази на добу. Курс лікування — 3—5 діб.

Препарати календули (нагідок) мають протизапальну, бактерицидну дію щодо кокової мікрофлори, поліпшують епітелізацію й регенерацію. Настойки і мазі календули благодійно впливають при незагоюваних ранах та виразках.

Настойка календули (флакони по 40 мл). Призначають по 20 крапель на 1/2 склянки води для полоскань.

Напар календули (20 г квіток і листків на І склянку окропу) застосовують для полоскання порожнини рота 3—4 рази на день.

Мазь календули (флакони по ЗО г) наносять на ерозивновиразкові ураження СОПР.

Сангвіритрин (1% лінімент у флаконах по 20 г та 1% водний розчин). Активний щодо грампозитивних і грамнегативних бактерій, дріжджеподібних грибів, трихомонад. 1% водний розчин та 1% лінімент застосовують при опіках, виразково-некротич- них ураженнях СОПР, променевому, грибковому та герпетичному стоматитах.

Лінімент алое (флакони з оранжевого скла по 50 г) містить 78 частин соку алое, 10,1 — частини рицинової олії, 10,1 — емульгатора, 0,2 — кислоти сорбінової, 0,1 — олії евкаліпту, 1,5 частини натрію карбоксиметилцелюлози. Поліпшує регенерацію та епітелізацію тканин. Лінімент тонким шаром наносять на ерозивно-виразкові чи променеві ураження СОПР або губ 2—3 рази на добу.

Сік алое (флакони по 100 мл). Посилює регенерацію та епітелізацію тканин, діє протизапально, стимулює захисні механізми організму. Застосовують для аплікацій, а при поширених ураженнях СОПР — для аерозольного оброблення ділянок десквамації, ерозій, виразок.

Сік каланхое (флакони по 20 і 100 мл) має місцеву протизапальну дію, сприяє очищенню виразок від некротизованих тканин та спаданню набряку, прискорює загоєння ран І виразок. Застосовують для аплікацій та електрофорезу.

Кератолітичні засоби. Препарати цієї групи здатні розчиняти кератини, ліквідувати зроговіння епітелію та епідермісу, а тому їх застосовують для лікування кератозів та деяких хронічних запальних процесів, шо супроводяться зроговінням або паракератозом (лейкоплакія, ЧПЛ, еритематоз, чорний волосатий язик, хронічна тріщина, ексфоліативний хейліт Мікуліча — Кюммеля та ін.).

Сірки преципітат діє кератолітично, протимікробно, антипаразитарно. Застосовують у вигляді присипки та 2—10% мазі.

Кислота саліцилова діє кератолітично і протизапально. Застосовують для лікування лейкоплакії, чорного волосатого язика та інших кератозів: 5—10% розчин готують ex tempore на водяній бані й наносять на ділянку зроговіння пензликом або тампоном, остерігаючись потрапляння розчину на неуражену СОПР (можливий опік). У разі необхідності маніпуляцію повторюють за 3—5 діб.

378

Резорцин справляє кератолітичний і антисептичний вплив. Застосовують 3—5% розчин для лікування чорного волосатого язика. Аплікації розчину проводять 2 рази на добу до одержання клінічного ефекту.

Льонок звичайний діє кератолітично, фунгіцидно й протизапально. З лікувальною метою застосовують відвар, настій та мазь.

Відвар: 1 столову ложку трави на 1 склянку води, кип'ятять 5 хв, настоюють 4 год, проціджують. Для аплікацій.

Настій: 2 чайні ложки трави заливають 1 склянкою окропу, настоюють 8 год, проціджують. Просочені настоєм марлеві серветки накладають на уражені ділянки 2 рази на добу по 20 хв.

Мазь: висушену і розтерту на порошок траву змішують з розтопленим свинячим чи кістковим жиром (1:5). Після настоювання протягом 12 год суміш підігрівають і проціджують. Маззю змащують уражені ділянки 2 рази на добу після аплікацій настою чи відвару трави льонку.

ФІЗИЧНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ ЗАХВОРЮВАНЬ СОПР

Фізичні методи терапії є невід'ємним складником лікувальних заходів і показані майже при всіх патологічних процесах СОПР. їх, як правило, призначають паралельно з клінічними методами, широко застосовують у комплексній терапії захворювань СОПР з метою впливу на окремі ланки патогенезу чи для симптоматичного лікування. Деякі фізичні методи мають самостійне значення і можуть бути головними у терапії окремих захворювань СОПР.

Фізичні чинники не тільки безпосередньо впливають на клітини і тканини, а й, подразнюючи багате рецептурне поле СОПР, зумовлюють рефлекторний позитивний вплив на нервову систему, її вегетативний відділ, а також гемодинаміку, внаслідок чого поліпшуються лімфообіг, трофіка тканин та обмін речовин, зменшуються запальні явища, підвищуються активність елементів сполучної тканини, фагоцитарна активність лейкоцитів та елементів системи макрофагів (ретикулоендотеліальної), поліпшуються умови для репаративних процесів.

Застосування фізичних методів сприяє зменшенню судинної проникності, стимуляції відтікання ексудату з осередку запалення, а також дає змогу впливати на гуморальні ланки регуляції патологічного процесу з метою зменшення утворення БАР (йдеться про ті фізичні методи, які, сприяючи стабілізації клітинних мембран, тим самим обмежують утворення чи виділення гідролаз і вихід їх у тканини).

Однак низка безумовних переваг фізичних методів не виключає існування протипоказань щодо їх застосування. Це захворювання серцево-судинної системи в стадії декомпенсації, новоутворення, активна форма туберкульозу, вагітність, гострі

379

інфекційні хвороби, хвороби крові, індивідуальна непереносність, виразки СОПР, наявність гною в пародонтальних кишенях.

Звичайно фізіогерапевтичні методи лікування патологічних станів СОПР призначають після санації ротової порожнини. Проте існує низка методів (лазерна терапія, УФО, аерозольні зрошення, гідротерапія), призначення яких можливе на самому початку лікування.

В арсеналі сучасної фізіотерапії є значний діапазон методів впливу на різні патологічні процеси СОГТР, а саме: електролікування (гальванізація, електрофорез), імпульсні струми низької частоти і низької напруги, змінний струм (дарсонвалізація, іскрова діатермія, УВЧ-терапія, мікрохвильова терапія); ультразвук (фонофорез), світлотерапія (інфрачервоне випромінювання, УФО, лазерна терапія); аерозольтерапія, масаж (гідротерапія, вібромасаж, магнітовібромасаж, вакуум-масаж); кріотерапія (кріообдування, кріодеструкція, гіпо-, гіпертермія); магнігогерапія, теплолікування.

Гальванізація — застосування постійного електричного струму з метою позитивного впливу на біологічні процеси у тканинах. Гальванізацію проводять за допомогою апаратів ГР-1М, ГР-2 та інших, які дають постійний електричний струм до 5 МА. У зоні проходження електричного струму поліпшується крово- й лімфообіг, посилюється обмін речовин, нормалізується їхня функція. Цей метод застосовують переважно в нейростоматології (при невриті лицевого та трійчастого нервів, порушеннях трофіки тканин щелепно-лицевої ділянки). Силу струму, шо протікає в ланцюгу пацієнта, встановлюють за показником міліамперметра, повертаючи рукоятку потенціометра. Тривалість сеансу гальванізації — 15—20 хв. Курс — 10—25 сеансів.

У деяких хворих під час гальванізації можуть спостерігатися слабість, запаморочення, збільшення частоти скорочень серця. У таких випадках процедуру треба негайно припинити й надати хворому необхідну допомогу.

Для стоматологічної клініки особливий інтерес становить уведення лікарських препаратів фізичними методами. Особливо ефективним з цього погляду є електрофорез (метод уведення лікарських речовин у тканини організму з допомогою постійного електричного струму). Метод електрофорезу грунтується на властивості складних речовин дисоціювати на позитивні й негативні іони. При електрофорезі вводять іони з однойменною з активним електродом полярністю. Цей метод дає змогу безпосередньо активно вводити лікарські речовини у глибокі шари уражених тканин навіть за наявності порушень кровообігу, інфільтратів, тромбозу судин. Під час проведення електрофорезу в осередку ураження утворюється депо іонів та частинок лікарських речовин, а отже, виникає можливість нагромадження більш високих концентрацій препаратів у тканинах.

380

За допомогою електрофорезу можна вводити лікарські засоби в малодоступні ділянки СОПР. При цьому, як правило, не виникає місцевих і загальних алергічних реакцій, які спостерігаються у разі парентерального введення.

Інгібітори протеїназ вводять з позитивного полюса. Для цього перед сеансом електрофорезу з флакона з трасилолом (25 000 КІО) набирають 1 мл препарату, шо містить 5000 КІО, і розчиняють його у 7 мл Ізотонічного розчину натрію хлориду або в такій самій кількості фосфатного буфера, рН якого становить 7,6.

10 000 АТрО контрикалу розчиняють у 2 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, потім до 0,5 мл цього розчину (2500 АТрО) додають 7—10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Електрофорез інгібіторів проводять щодня протягом 10 хв при силі струму І—3 мА. Курс лікування — 5—10 сеансів.

Для того щоб приготувати 0,1 М фосфатного буфера. рН якого становить 7,6, змішують 87 мл 0,2 М Na,HPO4 - 12 Н,О (74,64 г у 1000 мл розчину) і 13 мл 0,2 М Na2HPO4 • 2 Н2О (31,21 г"в 1000 мл розчину), додають 100 мл дистильованої води.

З допомогою електрофорезу трасилол можна вводити у поєднанні з лізоцимом (одночасно) з позитивного полюса: до 5000 КІО трасилолу (І мл) додають 25 мг лізоциму і 7 мл ізотонічного розчину натрію хлориду (рН 7,6). Розчини інгібітора та ферменту готують безпосередньо перед застосуванням (на один сеанс).

При лікуванні хворих з виразково-некротичними ураженнями СОПР показаний електрофорез протеолітичних ферментів як тваринного (трипсин, хімотрипсин, хімопсин), так і мікробного (терилітин) походження.

Трипсин. Вміст флакона (0,005 г) розчинити у 5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду, додати 0,5 мл 10% розчину кальцію хлориду.

Хімотрипсин. Вміст флакона (0,01 г) перед сеансом електрофорезу розчинити в 20 мл універсального ацетатно-вероналового буфера, рН якого дорівнює 9, додати 1 мл 10% розчину кальцію хлориду.

Хімопсин. 5 мг препарату розчинити у 5 мл дистильованої води, ізотонічного розчину натрію хлориду або 0,25% розчину новокаїну.

Терилітин. Вміст флакона (200 ПО) розчинити у 25 мл універсального ацетатно-вероналового буфера (рН 7) і додати 1,25 мл 10% розчину кальцію хлориду. На сеанс — 25 мг ферменту.

Ферменти нуклеазної дії — рибонуклеазу та дезоксирибонуклеазу — доцільно застосовувати для лікування вірусних уражень за наявності густого, в'язкого гнійного ексудату.

Рибонуклеаза. Вміст флакона (0,025 г) розчинити 7—10 мл ізотонічного розчину натрію хлориду або ацетатно-вероналового буферного розчину, рН якого становить 6. На один сеанс електрофорезу необхідно 125 мг препарату.

381

Електрофорез протеолітичних ферментів проводять до повної ліквідації некротичних мас (тобто до фази дегідратації). Після цього доцільно призначити протизапальні засоби, інгібітори протеїназ та інші засоби, шо сприяють пригніченню запальної реакції та нормалізації процесів обміну в СОГТР.

Для зменшення проникності капілярів ефективний електрофорез 10% розчину кальцію хлориду, 5% розчину аскорбінової кислоти, \% розчину рутину. При порушенні рівня кисню у тканинах СОПР показаний електрофорез гепарину (1:15 з катода), 1% розчину нікотинової кислоти (сприяє розширенню капілярів, прискоренню кровообігу, активізує білковий обмін та окисно-відновні процеси, що, в свою чергу, сприяє кращому засвоєнню кисню, нормалізації водно-сольового обміну).

Залежно від виду виявленого збудника (гриби, коки тощо) призначають електрофорез відповідних протимікробних чи протигрибкових лікарських засобів. Ефективність медикаментозного електрофорезу підвищується в разі одночасного призначення УФО в суберитемних дозах.

Для нормалізації функції малих слинних залоз при простому гландулярному хейлїті Пуенте — Ацеведо показаний електрофорез 6% калію йодиду (10—20 сеансів). У разі значної запальної реакції навколо вивідних проток слинних залоз доцільно проводити УФО.

У лікуванні екзематозного хейліту застосовують електрофо-

вогнищево-дозованого вакууму). При цьому методі глибина проникнення лікарських речовин крізь СОПР збільшується в 3—5 разів порівняно із звичайним електрофорезом.

Методика. З допомогою вакуумного апарата АЛП-02 утворюють 6— 8 гематом на СОПР в осередку ураження, а потім проводять електрофорез відповідного лікарського засобу.

Схема проведення методики: 1—2-й день — вакуум-електрофорез; З—4-й день — електрофорез; 5-й день — вакуум-електрофорез; 7—8-й день — електрофорез; 9-й день — вакуум-електрофорез; 11 —12-й день — електрофорез; 13-й день — вакуум-елекгрофорез.

Вакуум -фонофорез передбачає проведення обмеженого вакуумного впливу на СОПР з наступним уведенням лікарських засобів за допомогою фонофорезу. Попереднє застосування вакууму створює умови для глибшої дифузії й накопичення лікарських речовин у тканинах, мобілізує їх резервні можливості. Для утворення вакуумних гематом до СОПР прикладають

382

стерильну кювету на відстані 1,5—2 см від осередку ураження і в перше відвідання хворого утворюють 2—3 гематоми. Безпосередньо після утворення гематом серветки, змочені відповідним лікарським засобом, накладають на осередок ураження. Ультразвуковий аплікатор щільно притискають до серветки і тримають 2 хв при інтенсивності 0,3 Вт/см2 у безперервному режимі генерації. Наступний сеанс вакуум-терапії в поєднанні з фонофорезом проводять після розсмоктування гематом (здебільшого через 3—4 доби), причому час вакуумного впливу становить 1—2,5 хв при незмінних параметрах ультразвукової терапії.

Червоний плескатий лишай. Для поліпшення трофіки тканин у ділянках висипу папул показаний електрофорез нікотинової кислоти, що чергується з електрофорезом тіаміну. Ефективнішим є проведення різних курсів електрофорезу за схемами І та II: І — нікотинова й аскорбінова кислоти, II — тіамін і тримекаїн (20—30 сеансів на курс). При формах ЧПЛ з порушенням цілісності СОПР вживають заходів для прискорення епітелізації: призначають вакуум-фонофорез 0,1% розчину левамізолу, лазеротерапію, а далі застосовують схеми лікування І та II.

Незалежно від клінічної форми захворювання при ЧПЛ, ХРАС, хейліті тощо з метою загального впливу на організм призначають електрофорез магнію, брому (10%) на шийну зону. На курс лікування — 10 сеансів.

Ультрафонофорез (УФФ) — введення медикаментозних засобів за допомогою ультразвуку. Для проведення ультразвукової терапії використовують апарати УЗТ-5, УЗТ-102С, УЗТ- 3.04С, ЛОР-1А, JTOP-2A. Ультразвук (УЗ) посилює обмін речовин, активізує діяльність ферментів, збільшує проникність мембран; під його впливом вивільняються БАР. Дію УЗ можна розглядати як мікромасаж клітин (М.Ф.Данилевський і співавт., 1990).

Оскільки УЗ відбивається повітрям, вплив його на тканини відбувається крізь контактне середовище — абрикосову, персикову, вазелінову олію (між випромінювачем і тканинами не повинно бути прошарку повітря), при цьому випромінювач за лабільною методикою поступово пересувають по поверхні СОПР чи шкіри.

Безпосередньо перед процедурою треба перевірити генерацію ультразвукових коливань і встановити потужність. Для цього УЗ-випромінювач опускають у склянку з водою чи наносять на його робочу поверхню краплю вазелінової олії чи води і за утворенням пухирців газу судять про роботу апарата, а за інтенсивністю «кипіння» оцінюють потужність генерації УЗ. Процедура УФФ, як правило, не викликає у хворих будь-яких відчуттів. Проте вона протипоказана хворим на стенокардію, гострі інфекційні захворювання, хвороби крові, активні форми туберкульозу, а також при новоутвореннях, тромбофлебіті, вагітності.

Досить часто в початкових фазах гострих запальних процесів СОПР проводять фонофорез інгібіторів ферментів протеолізу

383

(робочі розчини їх готують так само, як і для електрофорезу). Потужність впливу УЗ становить 0,4—0,6 Вт/см2. Курс лікування — 5—7 сеансів по 10—15 хв.

Препарати протеолітичних ферментів методом УФФ вводять до настання фази дегідратації. Після цього доцільно призначити інгібітори лрогеїназ І лікарські засоби, здатні нормалізувати процеси обміну в тканинах (галаскорбін, аскорбінову кислоту, рутин, цитраль тощо). Для УФФ аскорбінової кислоти як контактне середовище використовують суміш, що складається з 2 мл 5% розчину аскорбінової кислоти та 20 мл персикової олії. Суміш наносять на осередок ураження. Вплив УЗ лабільний. Інтенсивність ультразвукових коливань — 0,2—0,4 вТ/см2 у неперервному режимі генерації. Сеанс — 5 хв. На курс лікування — 12 процедур, які проводять через день.

При УФФ гідрокортизону контактним середовищем є емульсія такого складу: гідрокортизону — 2,5 мл, ланоліну — 25 мл. Інтенсивність впливу УЗ — 0,2—0,4 Вт/см2, сеанс — 2— 5 хв. Курс — 10—15 процедур, через день.

УФФ лідази: 32 ОД препарату розчиняють в 1 мл 0,5% розчину новокаїну, додають персикову чи вазелінову олію. Суміш наносять на осередок ураження. Інтенсивність впливу УЗ — 0,2—0,4 Вт/см2. Курс — 10—15 процедур.

Уфф дезоксирибонуклеази: ДНК-азу (15 ОД) розводять у 5 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Процедуру проводять при інтенсивності впливу УЗ 0,2—0.6 Вт/см2. Курс лікування — 4—5 діб.

УФФ гепарину: контактним середовищем є гепаринова мазь. Інтенсивність впливу УЗ становить 0,2—0,4 Вт/см2 у неперервному режимі, методика лабільна. Тривалість сеансу — 3—5 хв. Курс лікування — 8—12 процедур.

УФФ ретинолу, токоферолу. Безпосередньо перед сеансом готують суміш «Аєвіт» — 3,44% олійного розчину ретинолу ацетату і 30% олійного розчину токоферолу ацетату (у суміш можна додати 0,] г фурадоніну на 1 мл рідини). Сумішшю «Аєвіт» просочують марлеву серветку, яку наносять на осередок ураження СОПР; на випромінювач наносять краплю суміші й прикладають його до серветки зверху. Під час сеансу випромінювач повільно рухають над осередком ураження по поверхні, не відриваючи від неї. Інтенсивність дії УЗ — 0,4—0,6 Вт/см2. Тривалість сеансу — 7—10 хв. Курс — до 10 процедур.

УФФ Інгібіторів протеїназ: безпосередньо перед сеансом 5000 КЮ (1 мл) трасилолу чи 2500 АТрО (0,5 мл) контрикалу розчиняють у 7 мл ізотонічного розчину натрію хлориду і наносять на осередок запалення. На випромінювач наносять кісточкову чи персикову олію. Трасилол доцільно вводити в поєднанні з лізоцимом: до 5000 КЮ трасилолу додають 25 мг лізоциму і 7 мл ізотонічного розчину натрію хлориду. Інтенсивність впливу УЗ — 0,2— 0,4 Вт/см2. Тривалість сеансу — 3—5 хв. На курс — 3—5 сеансів.

384

УФФ інтерферону: 2 мл інтерферону розчиняють у 2 мл води, змочують цим розчином серветку і прикладають її до ураженої ділянки СОПР. На випромінювач наносять краплю персикової олії. Режим впливу УЗ неперервний, інтенсивність — 0,2—0,3 Вт/см2. Тривалість сеансу — 3—5 хв. На курс — 2—7 процедур.

І м п у л ь с н і струми н и з ь к о ї частоти і н и з ь к о ї н а п р у г и . Діадинамотерапія — застосування з лікувальною метою модульованого синусоїдального імпульсного струму. В основі механізму фізіологічної дії діадинамічного струму лежать перерозподіл іонів, зміна проникності мембран і клітинних оболонок, поліпшення кровообігу й трофіки, знеболення. При цьому підвищуються захисні властивості тканин, у них накопичуються БАР (гепарин, гістамїноподібні речовини тощо).

Джерелом діадинамічного струму є апарат СНІМ-1, модель 717 (дає змогу одержати 6 різновидів струму, кожний з яких має свою характеристику — частоту, амплітуду І форму), яку можна отримати за допомогою комплекту відповідних електродів. Сеанси діадинамотерапії тривають 5—15 хв. На курс лікування — 4—5 процедур, щодня або через день. Оскільки діадинамічний струм є різновидом однонаправленого струму, то з його допомогою можна проводити діадинамофорез.

Флуктуоризація — використання з лікувальною метою змінного електричного струму, сила, частота та довжина коливань якого безладно змінюються. Флуктуоризація має протизапальну та болезаспокійливу дію, активізує мітотичний поділ епітеліальних та мезенхімальних клітин, прискорює відокремлення некротизованих тканин, сприяє зворотному розвитку запалення, регенерації тканин.

Джерелом струму є апарат АСБ-2, який генерує такі форми струму: двополярний симетричний, частково випрямлений та постійний пульсуючий. Перші дві форми струму мають протизапальну та знеболювальну дію. Постійний пульсуючий струм використовують для електрофорезу лікарських речовин (флуктуорофорезу).

Дарсонвалізація — метод високочастотної терапії, який полягає у впливі на CO або шкіру імпульсним згасаючим струмом малої сили (10 мА), високої частоти (110—150 кГц) і високої напруги (10—100 кВ). Дарсонвалізацію призначають при дистрофічних процесах СОПР і пародонта, а також для епітелізації ран, зменшення болю в рубцях; проводять за допомогою апаратів «Іскра-1» та «Іскра-2». Під час роботи апарата між електродом І тканинами СОПР виникають іскрові розряди і хворі відчувають поколювання або «повзання мурашок». Ці відчуття зумовлені подразненням чутливих нервових закінчень. Струми д'Арсонваля пригнічують чутливість периферичних нервових рецепторів, забезпечуючи болезаспокійливу дію, під впливом процедури знімається спазм і розширюються крово-

носні судини, посилюється обмін речовин у тканинах, поліпшується трофіка нервової системи.

Дарсонвалізацію проводять у режимі тихого та іскрового розрядів. У режимі тихого розряду електрод накладають безпосередньо на CO і повільно перемішують у межах ураженої ділянки — дія струму на тканини слабка. Якшо створити між електродом і тканиною проміжок 0,5—1 см, утвориться іскра. При іскровому розряді дія струму сильніша.

Тривалість сеансу лікування становить 5—20 хв. Курс — 15— 20 процедур (щодня або через день).

Іскрова діатермія має властивість коагулювати тканини, сприяє утворенню мікронекрозів, тому її застосовують для лікування розростань СОПР (папіломи, фіброми, верукозна форма лейкоплакії, ЧПЛ, фіброкератома Унни тощо). Такі самі показання має і діатермокоагуляція, яку проводять за допомогою апаратів ДКГ-1 та ДКС-2М.

Процедуру виконують після попереднього знеболення. Спеціально підібраний зафіксований електрод прикладають до поверхні, що підлягає деструкції, і короткочасними увімкненням і вимкненням апарата (по 2—3 с) коагулюють її. Діатермокоагуляцію слід проводити обачно, щоб запобігти термічному ушкодженню прилеглих здорових тканин (ясен, язика, губ, навіть пульпи).

У стоматології застосовують апарат «Електроскальпель-30» (ЕС-30). До його комплекту входять моно- і біактивні інструменти, а також електрохірургічний Інструмент для біактивної діатермокоагуляції. При операціях за біактивним методом необхідно користуватися гумовими рукавичками, бо струмопровідні елементи біактивного електрода недостатньо ізольовані. Електроди після користування стерилізують у сухожаровій шафі.

У стоматологічній практиці дістали поширення безкровні й менш травматичні методи роз'єднання (видалення) тканин, які успішно конкурують зі скальпелем, — кріодеструкція, лазерна терапія, коагуляція високочастотним струмом.

Електрофульгурація — метод деструкції (обвуглення) тканинних структур через дистанційний вплив на них серією високочастотних електричних іскрових розрядів, що дає змогу запобігти прилипанню коагульованих тканин до електрода, забезпечити асептичні умови втручання (безконтактність та озонування прилеглих тканин), безболісність проведення процедури, надійний гемостаз, чітко сфокусовану демаркаційну зону, скорочений термін загоєння ранової поверхні. Застосовують при фіброкератомі Унни, верукозній формі лейкоплакії, хронічному фісуральному хейліті, папіломах, папіломатозі СОПР, деяких формах гіпертрофічного гінгівіту.

УВЧ-терапію застосовують при лікуванні хворих з гострим та підгострим перебігом запальних процесів щелепно-

лицевої ділянки з метою розсмоктування запальних та травматичних інфільтратів, тамування болю, зменшення запальної реакції. Механізм фізіологічної дії УВЧ зумовлений фізикохімічними змінами колоїдів молекул, що тісно пов'язані з тепловим та осциляторним ефектом.

Унаслідок подразнення нервових закінчень електричними коливаннями, поглинання енергії тканинами утворюється тепло, посилюються кровообіг і процеси обміну речовин, зменшуються кислотність тканин і набряк їх, підвищуються активність макрофагів і фагоцитів. Апарати УВЧ-4, УВЧ-30 генерують електромагнітні коливання частотою 39 МГц при довжині хвилі 7,7 м та 40,68 МГц при довжині хвилі 7,37 м.

Дозують УВЧ за тепловідчуттям хворого: виділяють атермічну, оліготермічну та термічну дози. Сеанс УВЧ-терапії звичайно становить 8—15 хв. Курс — 6—8 сеансів.

При проведенні процедури з поверхні тіла хворого знімають металеві предмети (сережки, годинник). Наявність у порожнині рота хворого металевих конструкцій зубних протезів не є протипоказанням до проведення УВЧ-терапІЇ.

Конденсаторні пластини апарата встановлюють паралельно, уздовж, Інколи під кутом до тіла пацієнта таким чином, щоб між ними і тілом пацієнта був проміжок 1—4 см. Контроль здійснюють за свіченням індикаторної неонової лампи, яку підносять до струмопровідних елементів приладу.

Надвисокочастотна (мікрохвильова) терапія —

використання з лікувальною метою електромагнітного поля мікрохвильового діапазону (поле надвисокої частоти — НВЧ). Генерується таке поле апаратами «Луч-2» та «Луч-2М» (потужність 20 Вт, довжина хвилі 12,5 см, частота електромагнітних коливань 2375 МГц). Вплив хвиль мікродіапазону зумовлюється їх здатністю проникати на кілька сантиметрів у тканини організму, де їхня енергія поглинається відповідно до цілісності тканини і перетворюється на ендогенне тепло. Під впливом нетеплових і слабкотеплових доз опромінення знижується проникність тканин, зменшується вміст у них медіаторів запалення. НВЧ-терапія стимулює репаративні процеси, поліпшує трофіку тканин. У зоні дії мікрохвиль розширюються судини, прискорюється кровообіг, особливо капілярний, інтенсифікується процес розсмоктування продуктів розпаду, посилюється обмін речовин.

Процедуру НВЧ-терапії проводять за контактною методикою. Підібраний за анатомо-топографічними особливостями керамічний випромінювач установлюють на шкіру обличчя в проекції осередку ураження. Інтенсивність впливу: слабкотеплова доза — до 3 Вт, середньотеплова — 4—5 Вт, сильнотеплова — 7—10 Вт. При дозі 5 Вт і тривалості сеансу 5—7 хв НВЧ-терапія