Данилевський. Захворювання СОПР

Тріамцинолон (кенакорт) — таблетки по 0,004 г (за протизапальною дією активніший від гідрокортизону, майже не впливає на мінеральний обмін). Призначають по 0,008—0,02 г 3—4 рази на добу. Після досягнення терапевтичного ефекту дозу поступово знижують на 0,002 г (1/2 таблетки) через кожні 2—3 доби до 0,001 г.

Дезоксикортикосшерону ацетат (таблетки по 0,005 г та ампули по І мл 0,5% олійного розчину). Використовують для лікування хвороби Аддісона та інших форм гіпокортицизму.

Метипред (таблетки по 4 мг в упаковці по ЗО шт.; ампули по 0,025 та 0,008 г). Діє аналогічно преднізолону, меншою мірою впливає на процеси обміну. Високоефективний для замісної терапії і як протизапальний засіб. При шоку, колапсі, алергічних реакціях уводять внутрішньовенно або внутрішньом'язово по 20—40 мг. Перорально призначають по 12—48 мг на добу, поступово знижуючи дозу по 4—12 мг.

Кортизону ацетат (таблетки по 0,025 г та 0,05 г, флакони по 10 мл суспензії, в І мл якої міститься 0,025 г кортизону ацетату). У механізмі дії кортизону ацетату, як і Інших кортикостероїдів, велике значення має зниження активності гексокінази — ферменту, шо бере участь у фосфорилуванні глюкози. Препарат пригнічує розвиток лімфоїдної і гальмує синтез сполучної тканини, інгібує синтез гіалуронідази, знижуючи таким чином проникність капілярів, пригнічує продукцію антитіл та алергічні реакції, змінює перебіг імунобіологічних реакцій. Впливає на вуглеводний, білковий та жировий обміни, затримуючи мобілізацію жиру, прискорюючи синтез вищих жирних кислот, гальмуючи синтез і прискорюючи розпад білка; збільшує вміст глюкози в крові, сприяє затримці натрію та посиленому виділенню калію з організму. Призначають усередину по 0,05—0,1 г 2—3 рази на добу. З досягненням ефекту дозу поступово зменшують до 0,025 г на добу. Найвища разова доза — 0,15 г, добова — 0,3 г.

Гідрокортизону ацетат (ампули по 2 мл 2,5% суспензії). Призначають внутрішньом'язово по 2 мл 3—4 рази на добу.

Гідрокортизону гемісукцинат (ампули по 0,025 та 0,1 г). Призначають так само, як і гідрокортизону ацетат.

Дексаметазон (таблетки по 0,0005 г, ампули по 1 мл, що містять 0,004 г препарату). Синтетичний аналог кортизону, гідрокортизону. Справляє протиалергічний, протишоковий, протизапальний вплив. Не порушує водно-сольового обміну. Завдяки присутності атома фтору має підвищену активність. Призначають по 0,001 г (2 таблетки) 2—3 рази на добу після вживання їжі. Досягши поліпшення загального стану, дозу поступово знижують до 0,0005 г. Наприкінці курсу лікування рекомендують 3—5 ін'єкцій кортикотропіну. При невідкладних станах дексаметазон вводять внутрішньовенно по 1—2 мл на добу, а після поліпшення стану хворого — приймають per os.

328

Гіпосенсибілізуючі препарати. Для пригнічення патогенетичних механізмів розвитку алергічних реакцій як гіпосенсибілізуючі та протиалергічні засоби застосовують препарати глюкокортикоїдів, деякі вітамінні препарати (аскорбінову й нікотинову кислоти, рутин), ферменти (лізоцим), дезінтоксикаційні засоби, сорбенти, засоби народної медицини та гомеопатії.

Найширше з цією метою традиційно застосовують протигістамінні засоби, препарати кальцію, деякі імунні препарати, лікарські рослини. Протигістамінні засоби показані хворим з гіперергічним перебігом гострої запальної реакції при гострому катаральному, виразково-некротичному стоматитах, алергічних ураженнях СОПР і губ при променевій хворобі, кандидозі. Призначають їх протягом 1 міс: кожний препарат короткими курсами по 5—7 діб.

Димедрол (таблетки по 0,02, 0,05 г, ампули по 1 мл \% розчину) є активним протигістамінним засобом, блокує Н1гістамінові рецептори, знижує токсичність гістаміну, зменшує проникність капілярів і набряк тканин. Гальмує гіпотензивний ефект гістаміну, запобігає появі алергічних реакцій та пом'якшує їх перебіг. Дає знеболювальний, подразнювальний, слабко виявлений нейролептичний, заспокійливий, протиблювотний, холіноблокувальний, адреноміметичний ефект. Діє протягом 4—6 год. Призначають по 0,05 г 3 рази на добу.

Діазолін (порошок, драже по 0,05 і ОД г) — протигістамінний препарат, позбавлений седативного та снодійного ефекту. Призначають по 0,05 г 2—6 разів на добу. Він особливо показаний хворим, які продовжують працювати під час захворювання.

Супрастин (таблетки по 0,025 г і ампули по 1 мл 1% та 2% розчину, 1% мазь у тубах по 20 і 150 г). Призначають по 0,025 г 3—6 разів на добу, в тяжких випадках — внутрішньовенно та внутрішньом'язово 1—2 мл 2% розчину на добу.

Тавегіл (таблетки по 0,001 г, ампули по 2 мл 0,1% розчину). За будовою І фармакологічними властивостями подібний до димедролу, проте діє швидше й довше (8—12 год). Призначають усередину перед їдою по 1 таблетці 2 рази на добу; за необхідності — 3—4 таблетки або 2 мл 1% розчину внутрішньовенно 2 рази на день. Курс лікування — 10 діб.

Димебон (таблетки по 0,01 г). За фармакологічними властивостями та показаннями подібний до тавегілу. Призначають по 0,01—0,02 г 2—3 рази на добу протягом 5—12 діб.

Бікарфен (таблетки по 0,05 г) — протиалергічний препарат, який поєднує протигістамінну і протисеротонінову дії. Призначають усередину по 1—2 таблетки 2—3 рази на добу після їди. Курс лікування — 5—12 діб.

Фенкарол (таблетки по 0,05, 0,025, 0,1 г). Блокує Нг рецептори. Знімає спазм гладеньких м'язів, знижує проникність капілярів, гіпотензивну дію гістаміну, запобігає розвиткові зумовленого гістаміном набряку, полегшує перебіг алергічних ре-

329

акцій. Має помірну антисеротонінову активність, не справляє вираженого снодійного та седативного впливу. Призначають по 0,05—0,025 г 2—3 рази на день після вживання їжі. Курс лікування — 10—20 діб.

Дипразин (піпольфен) — таблетки, капсули, драже по 0,01, 0,025 г; ампули по 2 мл 2,5% розчину; мазь у тубах по 20, 25, ЗО г. Препарат повільнопроникний, проте він є сильним подовженої дії протигістамінним, десенсибілізуючим, а також антиалергічним, антисеротоніновим, заспокійливим, місцевоанестезуючим, гіпотермічним, протиблювотним та протикашльовим засобом. Призначають усередину по 0,025 г 3 рази на добу після їди; внутрішньовенно та внутрішньом'язово — по 2 мл 2,5% розчину, однак треба враховувати, що препарат подразнює шкіру та CO.

Імуноглобулін проти алергічний (ампули по 1 мл) являє собою імунологічно активну фракцію білка, виділену з донорської плазми сироватки крові людини, з вираженою протиалергічною дією. Препарат призначений для лікування алергічних захворювань в стадії ремісії. Вводять внутрішньом'язово по І мл через З доби. Курс лікування — 5 ін'єкцій.

Гістоглобулін (ампули по 1 мл) — комплексна сполука гістаміну з гамма-глобуліном. Стимулює вироблення протигістамінних антитіл, підвищує здатність сироватки крові інактивувати вільний гістамін та значно знижує чутливість організму до нього. Вводять підшкірно: спочатку 1 мл, потім по 2 мл з інтервалом 2—4 доби (на курс — 4—10 ін'єкцій). Після перерви 1 міс за необхідності курс лікування повторюють, а при сезонних алергічних захворюваннях проводять курс за 2—3 міс

мембран, проникність судин, діють кровоспинно при кровотечах та геморагічних діатезах, зумовлених тромбоцитопенією та тромбоцитопатією, активують систему макрофагів (ретикулоендотеліальну), фагоцитарну функцію лейкоцитів, підвищують опірність організму. Добова потреба людини в кальції становить 10—20 мг/кг.

Кальцію хлорид (ампули по 5 і 10 мл 10% розчину). Призначають для внутрішньовенного введення (повільно, обережно, 1—3 рази на день) або приймання усередину (по 1 столовій ложці 3 рази на день після їди). Препарат несумісний з карбонатами, сульфатами, саліцилатами та солями важких металів.

Кальцію глюконат (порошок, таблетки по 0,5 г, ампули по 10 мл 10% розчину). Призначають усередину від 2 до 10 таблеток 2—3 рази на день, внутрішньовенно та внутрішньом'язово (дорослим) по 5—10 мл 10% розчину щодня або через день (розчин підігрівають до температури тіла).

Кальцію лактат (порошок, таблетки по 0,5 г). Ефективніший, ніж кальцію глюконат. Не утворює хлоридів важких ме-

330

талів. Приймають усередину по 1—2 таблетки 2—3 рази на добу або у вигляді 5—10% розчину по 1 столовій ложці 2—3 рази на

день.

Лікарські рослини. Череда трироздільна (відвар 6 г трави

у 200 мл окропу). Призначають по 1 столовій ложці 3—4 рази на день.

Суниця лісова (відвар 20 г сировини у 200 мл окропу). Призначають по 1 столовій ложці 3—4 рази на день.

Фіалка триколірна (настій). 1 чайну ложку трави настояти на 1 склянці окропу до охолодження. Випити протягом дня.

Дезінтоксикаційні засоби. При захворюваннях СОПР, перебіг яких супроводжується значною інтоксикацією організму (БЕЕ, виразково-некротичний, герпетичний та гангренозний стоматити, синдром Стівенса — Джонсона, пухирчатка та ін.), показана дезінтоксикаційна терапія.

Найефективнішими дезінтоксикаційними засобами, розроб-

леними останніми роками, є препарати на основі низь-

комолекулярного п о л і в і н і л п і р о л і д о ну (глюконеодез,

гемодез, неогемодез, неокомпенсан). Вони мають властивість утворювати комплекси з речовинами різної природи, в тому числі й з токсичними для організму. На цій властивості грунтується їх дезінтоксикаційний ефект: у процесі утворення комплексу деякі токсичні речовини втрачають токсичну дію, токсичність плазми крові зменшується; зв'язаний з токсинами полімер виводиться з організму. Швидкість виведення препаратів полівінілпіролідону залежить від їх молекулярної маси: чим вона нижча, тим швидше ці препарати виводяться нирками, тим швидше проявляється дезінтоксикаційний ефект.

Гемодез (флакони по 100, 250 і 500 мл) — водно-сольовий розчин, що містить 6% низькомолекулярного полівінілпіролідону, іони натрію, калію, кальцію, магнію, хлору. Має дезінтоксикаційні та плазмозамїнні властивості. Дезінтоксикаційна дія зумовлена властивістю зв'язувати у кров'яному руслі та посилювати виведення із організму різних токсинів, а також ліквідувати явища стазу еритроцитів у капілярах, унаслідок чого зменшуються прояви кисневого голодування різних органів і тканин при різноманітних інтоксикаціях, гострій крововтраті та травматичному шоці. Гемодез вводять підігрітим до 35—36 °С по 50—60 крапель на 1 хв у перші 5 діб захворювання. Середня разова доза — 300 мл. За необхідності повторну трансфузію проводять не раніше ніж через 12 год.

Реополіглюкін (флакони по 400 мл) — 10% розчин полімеру глюкози декстрану в ізотонічному розчині натрію хлориду. Після внутрішньовенного введення циркулює в кров'яному руслі протягом кількох діб. При цьому швидко зростає об'єм внутрішньосудинної рідини. За механізмом дезінтоксикаційної дії близький до гемодезу, хоч спроможність реополіглюкіну зв'язувати й нейтралізувати токсини дещо менша.

331

Глюкоза (флакони по 400 мл 5% розчину та ампули 40% розчину по 10, 20 мл). Ізотонічний (5%) розчин глюкози вводять повільно внутрішньовенно, підшкірно, ректально для збільшення об'єму рідини в організмі при дегідратації (від 300 до 2000 мл на добу).

Поліамін (флакони по 100, 200 і 400 мл) — водний розчин, що містить 13 амінокислот (із них 8 незамінних) і D-сорбіт. Поліамін дуже позитивно впливає на білковий обмін, забезпечуючи синтез білків Із введених амінокислот, позитивний азотистий баланс, стабілізацію маси тіла. Він діє дезінтоксикаційно, зумовлює нормалізацію амінокислотного складу і альбуміно-глобулінового коефіцієнту сироватки крові, зменшує водно-електролітні порушення, стимулює репаративні процеси. Застосовується при захворюваннях, що супроводжуються білково-амінокислотною недостатністю, особливо в разі неможливості ентерального харчування, при інтоксикаціях. Уводять щодня або кілька разів на тиждень внутрішньовенно краплинно (20—30 крапель за 1 хв), разова доза — до 900 мл.

Інші амінокислотні суміші — «Морнамін-С-2», «Вамін», «Альвезин» — мають подібну дію.

Розчин гідролізину (флакони по 450 мл) є продуктом солянокислого гідролізу білків крові великої рогатої худоби. Має набір амінокислот (в тому числі й незамінних) та іони кальцію, калію, натрію, хлору, завдяки чому гідролізин та його аналоги поліпшують обмін білків та амінокислот, сприяючи нормалізації протеїнемії та аміноацидемії. Гідролізати дають дезінтоксикаційний ефект, поліпшують нейрогуморальну регуляцію обміну речовин, органо-тканинний метаболізм (нуклеїновий, електролітний, вуглеводно-фосфорний). Вводять гідролізин внутрішньовенно (40 крапель на І хв) або підшкірно (20—40 крапель на 1 хв), добова доза — 1—2 л.

Засоби сорбційно-дезінтоксикаційної терапії. До препаратів цієї групи відносять сферичні та волокнисті вуглецеві сорбенти, магнітосорбенти, кремнійорганічні сорбенти та препарати на основі низькомолекулярного полівінілпіролідону.

Сферичні вуглецеві сорбенти (сферичні карбонати) за призначенням поділяють на такі групи:

1. Гемо- й ентеросорбенти загальнодетоксикаційної дії: СКН, СКС, СКФ, ентеросорбент СКН, карбовіт. Показані для сорбційної дезінтоксикації.

2.Гемо- й ентеросорбенти із спеціалізованою функцією: СКН-Д, СКНо-Н, СКНо (К.Мо-форма), ентероксикам, карбоксикам, ультраоксикам. Призначені для очищення, відновлення і корекції складу біологічних рідин.

3.Селективні сорбенти: СКМ-22, СКМ-40, ентерорад, карборад, ультрасорб, пектопал. Призначені для деметалізації та виведення радіонуклідів.

4. Біоспецифічні сорбенти: СКН-АДП, СКНо-Інс, КАУоІнс, СКНо-Ліз. Показані для сорбційної детоксикації та ко-

рекції імунного статусу.

Волокнисті вуглецеві сорбенти на відміну від гранульованого вугілля мають гідрофобні волокна, значно більше розвинуту поверхню контакту, характеризуються високою хімічною, термічною й радіаційною стійкістю. Маючи велику питому поверхню (до 2000 м2/г), високу швидкість адсорбції (в З рази вищу, ніж така сферичних карбоадсорбентів), атравматичність (за цим показником у 2—3 рази перевершує медичну марлю), високі капілярність і коефіцієнт гігроскопічності (у 2— 10 разів перевищує ці показники медичної марлі), адгезивність до ранової поверхні, неспецифїчність сорбції (сорбуються практично всі класи хімічних сполук) та біоспецифічність сорбції щодо низки біологічно активних сполук, продуктів розпаду клітин і тканин, медіаторів імунних реакцій, волокнисті вуглецеві сорбенти ефективно поглинають білки і бактеріальні ліпополісахариди, міцно утримуючи сорбовані речовини.

Крім того, вуглецеві сорбенти являють собою універсальну матрицю для імобілізації БАР. За сорбційною ємністю щодо низькомолекулярних метаболітів, білків і високомолекулярних бактеріальних токсинів волокнисті вуглецеві сорбенти значно перевершують гранульовані вуглецеві сорбенти.

Кремнійорганічні сорбенти (поліорганосилоксани) являють собою високомолекулярні полімери у вигляді твердих пористих речовин білого кольору, які не розчиняються і не набухають в органічних розчинниках і воді. Наявність органічних груп забезпечує високу адсорбційну ємність кремнійорганічних сорбентів щодо органічних речовин (аміни, спирти, вуглеводи, ефіри) при практично повній гідрофобності. Це зумовлює ефективність їх дії як поглиначів великих молекул органічних речовин із водних розчинів, у тому числі й з біологічних рідин.

Магнітосорбенти . УМС (вуглецевий магнітосорбент) являє собою композицію на основі вуглецевого гемосорбенту

СКН і магнетиту.

УМС може утримуватись постійним магнітним полем у певному місці (як у судинному руслі, так і в порожнинах), що надає змогу застосовувати його для оклюзії кровоточивих судин, «пломбування» фістульних ходів, постачання сполучених з ним лікарських речовин у патологічне вогнище. Переміщення магнітосорбенту в змінному магнітному полі дає можливість використовувати його для очищення інфікованих ран з одночасною сорбцією токсичних речовин.

Останнім часом як самостійний метод детоксикації організму набула поширення ентеросорбція (пероральна, зондова, трансректальна), яка сприяє виведенню із організму токсичних субстратів гістогенного й бактеріального походження. Ентеросорбенти, проходячи по травному каналу, забезпечують

сорбційний, антиоксидантний ефект, посилюють дифузію токсичних субстратів у лросвіт кишок з крові або через залозистий апарат травного каналу з наступним зв'язуванням та виведенням токсинів через кишки.

Ентеросорбенти слугують своєрідним бар'єром, що суттєво зменшує надходження токсичних речовин у печінку, сприяють поліпшенню біохімічних показників її функції, знижують рівень автоінтоксикації організму. Поряд з призначенням ентеросорбентів для профілактики або усунення закрепу призначають карловарську сіль чи магнію сульфат, а для профілактики гіпокаліємії — панангін, калію оротат або 3% розчин калію хлориду.

Із засобів гастроінтестинальної детоксикації застосовують ентеросорбенти на основі синтетичних активних карбонатів сферичної грануляції (СКН, СКС, КАУ, СУГС), волокнисті вуглецеві сорбенти (ВУГС), кремнійорганічні сорбенти (поліметилсилоксан) та деякі препарати на основі низькомолекулярного полівінілпіролідону (ентеродез). Ентеросорбенти на основі синтетичних активних карбонатів сферичної грануляції мають велику питому поверхню (1400—1700 nr/г), а отже, значну сорбційну ємність.

Застосовують їх при отруєннях, інтоксикаціях, захворюваннях печінки й нирок, автоімунних недугах і алергозах різного походження (стоматит Венсана, гангренозний та герпетичний стоматити, БЕЕ, пухирчатка та ін.) при появі перших ознак інтоксикації.

Ентеросорбент СКН випускають у гранулах, які вміщено у пакети по 15 або ЗО мл у розрахунку на разове приймання. Постачається також в пакетах (флаконах) по 120, 300, 450 мл. Призначають по 30 мл 3 рази на добу за 1 год до (або після) їди протягом 3—15 діб до отримання клінічного ефекту.

Ентеросорбент «ИХАНТ». Випускається у вигляді гідрогелевої емульсії. Призначають з розрахунку 0,5 г/кг маси тіла на одне приймання 3—4 рази на добу — до отримання клінічного ефекту.

Поліметилсилоксан (ПМС) — кремнійорганічний гемосорбент з радіусом пор 15—200 нм і більше, насипною масою від 0,2 до 0,5 см3/г. Висока гідрофобність ПМС, можливість утворення різних типів зв'язків у поєднанні з мікропористістю створюють сприятливі умови для іммобілізації великих молекул БАР за рахунок слабкої адсорбційної взаємодії, що не змінює конформації молекули і зберігає функціональні групи іммобілізованих лікарських речовин. Тому поліметилсилоксани є досить вдалими носіями при створенні препаратів пролонгованої дії шляхом закріплення на них лікарських речовин. Призначають ПМС з розрахунку 4 г/кг на І приймання 3 рази на добу протягом 3—6 діб.

Ентеродез — препарат для дезінтоксикації на основі низькомолекулярного полівінілпіролідону перорального вживання.

334

Він має високу сорбційну властивість: зв'язує токсичні речовини і виводить їх через кишки. Ентеродез приймають усередину по 5 г 1—4 рази на добу протягом 2—7 діб (до ліквідації симптомів інтоксикації). Перед вживанням розчиняють 5 г препарату у 100 мл гарячої води. Для поліпшення смакових якостей розчину в нього можна додати глюкозу або фруктові соки.

Засоби стимулювальної терапії. Автогемотерапія (використання власної крові пацієнта) є одним із активних методів протеїнотерапії. У хворого із вени беруть кров і потім уводять її тому самому хворому внутрішньом'язово. В перший сеанс уводять 2 мл, в подальшому, з проміжками 1—2 доби, — 4, 6, 8, 10 мл, а потім 10, 8, 6, 4, 2 мл. Продукти розпаду кров'яного білка, що вивільнюються у процесі ферментативного розщеплення, слугують подразниками різних систем організму, чим пояснюється ефект стимулювальної дії автогемотерапії.

Автогемотерапію проводять і з використанням автогемолізованої крові. Продукти розпаду еритроцитів є сильним стимулятором функцій системи макрофагів (ретикулоендотеліальної), тому лікувальний ефект цієї методики значно вищий.

Для приготування автогемолізованої крові в стерильний шприц з 2—5 мл бідистильованої води беруть із вени 3—7 мл крові. Через 20—30 с, коли процес руйнації еритроцитів завершиться, гемолізовану кров уводять внутрішньовенно чи внутрішньом'язово. Курс — 7—8 сеансів з проміжками 1—2 доби.

Апілак (таблетки по 0,01 г, 0,6% крем, 3% мазь у тубах). Являє собою суху речовину нативного маточного молочка. Нормалізує трофічні процеси, тонізує судини, стимулює нервову систему. Призначають по 1 таблетці сублінгвально 3 рази на день протягом 10—15 діб,

Біогенні стимулятори застосовують для лікування захворювань, що розвинулися на тлі пригніченої імунологічної реактивності.

Екстракт алое (рідина для ін'єкцій в ампулах по 1 мл) стимулює і прискорює процеси регенерації тканин. Вводять по 1 мл підшкірно щодня при ХРАС, перманентній формі БЕЕ, ЧПЛ, трофічних виразках. Курс лікування — 25—30 діб.

Під впливом екстракту алое відбувається неспецифічна активація ретикулоендотеліальної системи, посилюється фагоцитоз. На введення екстракту алое можлива алергічна реакція у вигляді поліморфного висипу на шкірі. В таких випадках потрібно відмінити препарат.

Солкосерил (ампули по 2 і 10 мл, мазь і желе в тубах по 20 г) — екстракт крові великої рогатої худоби, що містить пурини, дезоксирибонуклеотиди, зміно-, кето- й оксикислоти та інші БАР. Застосовують для поліпшення процесів обміну та прискорення регенерації тканин при трофічних, пролежневих виразках СОПР, ерозивно-виразковій формі ЧПЛ, БЕЕ, опіках, післярентгенівському та променевому стоматиті. Вводять внутрішньом'язово по 2—4 мл 1 раз на добу до епітелізації рани.

335

Спленін (ампули по 1 мл) — препарат Із селезінки великої рогатої худоби. Посилює дезінтоксикаційну функцію печінки, нормалізує білковий обмін та вегетативні функції. Застосовують для профілактики променевої хвороби, особливо в період рентгенотерапії. Через 30—60 хв після опромінювання рекомендують внутрішньом'язово ввести 2 мл спленіну. При променевій хворобі щодня вводять по 2—4 мл протягом 3—4 тиж. При хронічних неспецифічних запальних процесах травного каналу, що супроводжуються явищами інтоксикації, — по 2 мл щодня. На курс лікування — 20—30 ін'єкцій.

Склисте тіло (ампули по 2 мл). Розм'якшує І розсмоктує рубцеву тканину, дає знеболювальний ефект при захворюваннях периферичних нервів, стимулює утворення кісткового мозоля. Призначають при нервовій та фізичній перевтомі, астенізації, невритах, поліневритах, невралгії, глосодинії, а також з метою профілактики надмірного розростання сполучної тканини, для розсмоктування рубців, стимуляції репаративних процесів при виразках та опіках СОПР. Уводять склисте тіло по 2 мл підшкірно щодня. На курс лікування — 8—10 ін'єкцій.

Біосед (ампули по 1 мл). Справляє загальнотонізуючий вплив, поліпшує процеси обміну, посилює регенерацію тканин, діє протизапально. Застосовують з метою стимуляції обмінних та регенераторних процесів. Призначають по 1—2 мл підшкірно 1 раз на добу. На курс лікування — 25—30 ін'єкцій.

Гумізоль (ампули по 1—2 мл). Прискорює регенерацію тканин. Застосовують при трофічних виразках та хронічних еро- зивно-виразкових ураженнях СОПР. Уводять внутрішньом'язово по 1—2 мл І раз на добу. На курс лікування — 30 ін'єкцій.

Суспензія плаценти (ампули по 2 мл). Підвищує захисні властивості організму, прискорює епітелізацію ран. Застосовують для підвищення імунологічної реактивності організму та при хронічних ерозивно-виразкових ураженнях СОПР. Уводять по 2 мл під шкіру 1 раз на 7—10 діб. На курс лікування — 3—4 ін'єкції. Через 2—3 міс лікування можна повторити.

Екстракт плаценти (ампули по 1 мл) — препарат із консервованої холодом плаценти людини. Прискорює епітелізацію ран, підвищує захисні властивості організму. Вводять підшкірно по 1 мл щодня або через день. На курс лікування — 25—30 ін'єкцій.

Плазмол (ампули по 10 мл). Препарат із крові людини. Справляє неспецифічний знеболювальний вплив. Застосовують при симптоматичному стоматиті, шо розвинувся на тлі бронхіальної астми, виразки дванадцятипалої кишки, артриту, при невралгії трійчастого нерва, больових синдромах. Уводять підшкірно по 1 мл щодня або через день. На курс лікування — 10 ін'єкцій.

АЦС — антиретикулярна цитотоксична сироватка О.О. Богомольця (ампули по 1 мл). Застосовують для підвищення неспе-

цифічної реактивності організму в комплексі з Іншими препаратами місцевої та загальної дії. Сироватку, розведену в 10 разів ізотонічним розчином натрію хлориду, вводять підшкірно по 0,2— 0,5 мл 1 раз на 2—3 доби. На курс лікування — 3—10 ін'єкцій.

Імуномодулятори. Левамізол (таблетки по 0,05 та 0,15 г) — протигельмінтний препарат, стимулює імунну систему, вибірково стимулює регуляторну функцію Т-лІмфоцитів. Застосовують при захворюваннях СОПР, що розвинулися на фоні патології легень, ревматоїдного артриту, хронічного нефриту, виразкової хвороби тошо. Призначають усередину по 75—150 мг щодня або 3 рази на тиждень протягом 1—<2 міс (під контролем показників крові, який здійснюють 1 раз на 2 тиж). Якщо через 10 год після першого приймання в дозі 150 мг кількість лейкоцитів у крові знижується до 3 • І09/л або число нейтрофільних гранулоцитів зменшується до 1 - 109/л, то подальше приймання левамізолу припиняють.

Тималін (флакони по 10 мг стерильного ліофілізованого порошку). Відновлює Імунологічну реактивність організму, регулює кількість і співвідношення Т- І В-лїмфоцитів, стимулює клітинний імунітет. Посилює фагоцитоз, процеси регенерації і кровотворення. Активує метаболічні пронеси. Призначають при імунодефіцитних станах, які супроводжують захворювання СОПР, по 10—30 мг внутрішньом"язово, щодня , протягом 5—20 діб. За необхідності курс лікування повторюють через І—3 міс. Для ін'єкції вміст флакона розчиняють у 1—2 мл ізотонічного розчину натрію хлориду до утворення суспензії (не можна допускати утворення піни).

Натрію нуклеїнат (порошок). Прискорює процеси регенерації, посилює лейкогенез, стимулює діяльність кісткового мозку, зумовлює лейкоцитарну реакцію шляхом посилення обміну нуклеопротеїдів. Підвищує активність макрофагів, стимулює міграцію і кооперацію Т- і В-лімфоцитів. Застосовують при захворюваннях СОПР, які супроводжуються лейкопенією, агранулоцитозом. Призначають усередину по 0,25—0,5 г після їди 3—4 рази на добу. Внутрішньом'язово вводять по 5—10 мл 5% розчину 1—2 рази на добу. Курс лікування — 10—15 діб. У місце Ін'єкції спочатку вводять 2—3 мл 0,5% новокаїну.

Продигіозан (ампули по 1 мл 0,005% розчину). Високомолекулярна сполука полісахаридної природи, що виділена із Вас. prodigiosum. Стимулює неспецифічний імунітет, активує Т- систему: систему макрофагів, утворення інтерферону, підвищує фагоцитарну активність лейкоцитів крові, вміст гамма-глобуліну у сироватці крові. Активує функцію кіркової речовини надниркових залоз, гальмує ексудативні процеси в осередку запалення, зменшує проникність кровоносних судин. Застосовують для зменшення набряку в осередку запалення та прискорення утворення грануляцій при виразках, опіках, ХРАС, БЕЕ, змінах СОПР унаслідок хіміота рентгенотерапії.

Призначають внутрішньом'язово по 15 мкг, попередньо перевіривши реакцію на препарат. При добрій переносності через З доби вводять 0,5—0,6 мл 0,005% розчину і надалі цю дозу вводять 1 раз на 4—7 діб. Курс лікування — 6 Ін'єкцій. Можливі біль у животі, пронос, загострення супутніх хвороб, короткочасне підвищення температури тіла, біль голови, лейкопенія, яка змінюється на лейкоцитоз.

Метилурацил (таблетки по 0,5 г). Справляє виражений протизапальний вплив, посилює процеси регенерації, активує діяльність системи макрофагів (ретикулоендотеліальної), підвищує лейкоцитарну активність крові, сприяє виробленню антитіл. Застосовують при різних виразково-некротичних ураженнях СОПР по 0,5 г 3—4 рази на добу під час або після вживання їжі протягом 3—4 тиж.

Пентоксил (таблетки по 0,2 г, вкриті оболонкою). Стимулює лейкопоез, посилює ріст і розмноження клітин, вироблення антитіл та фагоцитарну реакцію, справляє протизапальний вплив. Застосовують у тих випадках, що і метилурацил. Призначають по 0,2—0,4 г 3—4 рази на добу протягом 15—20 діб. Протипоказаний (як і метилурацил) при лімфогранулематозі, злоякісних хворобах кісткового мозку та інших тяжких захворюваннях кровотворної системи.

Препарати з анаболічною активністю (стероїдні і нестероїдні) позитивно впливають на азотистий обмін, стимулюють, синтез білка, прискорюють репаративні процеси у тканинах. їх призначають у період одужання та реабілітації після перенесених тяжких уражень СОПР, що тривалий час супроводжувалися гарячкою.

Ретаболіл (ампули по 1 мл 5% олійного розчину). Ефект розвивається повільно, досягає максимуму на кінець тижня і триває не менше ніж 3 тиж. Ретаболіл застосовують при хронічних захворюваннях з явищами посиленого розпаду білка (туберкульоз, кахексія), при станах, що супроводжуються негативним азотистим балансом, інфекційних захворюваннях, після лікування цитостатичними засобами, рентгенота радіотерапії. Призначають по 0,025—0,05 г 1 раз на 3 тиж. На курс — 3—5 ін'єкцій.

Феноболін — ампули по 1 мл 1% і 2,5% олійного розчину. Призначають внутрішньом'язово по 1—2 мл 1 раз на тиждень; на курс — 3—5 ін'єкцій.

Метаидростенолон (таблетки по 0,005 г). Призначають по 1— 2 таблетки на добу (по 0,005 г 1—2 рази на день перед їдою протягом кількох діб), надалі дозу знижують до підтримуючої — по 1/2 таблетки 1—2 рази на добу. Курс лікування — 1—2 міс.

Калію оротат (таблетки по 0,5 г) — вихідний продукт біосинтезу нуклеїнових кислот. Має анаболічні властивості. Показаний хворим з ураженнями СОПР, зумовленими інтоксикацією при патології печінки, а також з аліментарно-

338

інфекційною гіпотрофією, деякими формами дерматостоматиту. Призначають за 1 год до їди (або через 4 год після споживання їжі) по 1/2—1 таблетці (0,25—0,5 г) 2—3 рази на добу. Курс лікування — 20—40 діб. У разі необхідності його повторюють через 1 міс.

Рибоксин (ампули по 10 і 20 мл 2% розчину і таблетки по 0,2 г). Підвищує активність ряду ферментів циклу Кребса, стимулює синтез нуклеотидів, поліпшує кровообіг, підвищує енергетичний потенціал міофібрил. Призначають по 0,2 г 3—4 рази на добу. За необхідності вводять внутрішньовенно повільно або краплинним способом по 10—20 мл 2% розчину 1 раз на добу. Курс лікування — 1—3 міс.

Вітамінні препарати. Безпосередня участь вітамінів у процесах обміну речовин визначає їх особливе значення в лікуванні захворювань СОПР. В умовах патології потреби організму в вітамінах значно зростають, тому їх лікувальні дози перевищують профілактичні в 2—2,5 разу. До призначення вітамінних препаратів здебільшого вдаються у таких випадках: а) за необхідності проведення патогенетичної та замісної терапії; б) з метою поліпшення процесів обміну, регуляції функціонального стану окремих органів і систем; в) для отримання неспецифічного фармакодинамічного ефекту з урахуванням фонової патології.

Суттєве значення мають правильний підбір співвідношень вітамінів (можливі синергізм вітамінів С—Р, В1,—В2, A—D і антагонізм вітамінів А-~С, В1—В6, В1—В12, B1—В3), урахування їх взаємодії з мікроелементами, гормонами, БАР та фармакологічними засобами при одночасному ендогенному введенні.

Вітамін Е — токоферолу ацетат (ампули по 1 мл 10% та 30% олійного розчину, а також розчин у флаконах). Цьому вітаміну належить головна роль у регуляції перекисного окислення ліпідів: він є найпотужнішим основним природним антиоксидантом, гальмує обмін білків, нуклеїнових кислот І стероїдів, зменшує проникність та ламкість капілярів. Застосовують при лікуванні ЧПЛ, склеродермії та інших колагенозів. Вводять внутрішньом'язово по 1 мл через день (5—6 ін'єкцій). Після перерви 1 тиж знову проводять курс з 5—6 ін'єкцій. Всього на курс лікування — 10—12 ін'єкцій.

Вітамін Е в капсулах (по 0,2 мл 50% олійного розчину) призначають по І капсулі 2 рази на день протягом 2—3 тиж.

Вітамін А (ретинолу ацетат) — драже по 0,001 г (3300 МО), таблетки по 0,01 г (33 000 МО), капсули по 0,05 г (3300 МО), капсули по 0.15 г (33 000 МО), 3,44% олійний розчин у флаконах по 10 мл (100 000 МО), 3,44% олійний розчин в ампулах по 1 мл. Стимулює обмін речовин, окисно-відновні процеси, синтез білків, ліпідів, глікозаміногліканів, сприяє розвитку та росту організму, необхідний для забезпечення функціонального стану епітелію, забезпечує нормальну діяльність органа зору, сприяє функції

339

слізних, сальних та потових залоз. Підвищує стійкість організму проти інфекцій, хвороб CO верхніх дихальних шляхів та кишок. Добова потреба — 1,5 мг (5000 МО). Міститься в продуктах тваринного походження (вершкове масло, яєчний жовток, печінка тріски, морського окуня, тюленя), а провітамін А (каротин) — у продуктах рослинного походження (морква, петрушка, зелень цибулі, червоний перець, персики, абрикоси, томати). Дефіцит вітаміну А в організмі призводить до розвитку гіповітамінозу А, який проявляється сухістю та блідістю шкіри, появою на ній виразок, вугрів; сухістю, ламкістю волосся, крихкістю нігтів. Ураження очей починається з кон'юнктивіту, згодом розвиваються ксерофтальмія, кератомаляція, у тяжких випадках — сліпота.

Застосовують синтетичні препарати: ретинолу ацетат та ретинолу пальмітат (по 3300 МО) та 3,4% олійний концентрат у флаконах по 10 мл (1 мл відповідає 100 000 МО вітаміну А). Призначають вітамін А місцево і всередину при порушеннях кератинізації СОПР, ерозивно-виразкових ураженнях у стадії епітелізації, опіках, ексфоліативному хейліті та синдромах, що супроводжуються гіперчи паракератозом. Одноразова доза вітаміну А не повинна перевищувати 50 000 МО. Добова доза для дорослих становить 100 000 МО.

При лейкоплакії призначають по 2—3 таблетки (1 таблетка відповідає 33 000 МО) протягом 2—3 міс; при гіперкерагозі СОПР та CO губ, ЧПЛ - по 5-6 драже (1 драже - 3300 МО) на добу, або 3,44% розчин ретинолу ацетату по 2 краплі 3 рази на добу, або 3,44% розчин в ампулах по 1 мл внутрішньом'язово щодня (на курс лікування — 20 ін'єкцій).

Аєвіт (ампули по 1 мл та капсули по 0,2 мг). Олійний розчин, який містить у 1 мл 0,035 г (100 000 МО) ретинолу ацетату та 0,1 г токоферолу ацетату. Застосовують при кератозах, вираз- ково-некротичних ураженнях, змінах СОПР, зумовлених хворобами крові. Призначають внутрішньом'язово по І мл 1 раз на добу, всередину — по 1—2 капсули 2—3 рази на добу.

В і т а м і н и групи В беруть участь у вуглеводному, білковому та жировому обмінах. Значною мірою впливають на стан нервової системи.

Вітамін В1— тіаміну бромід (таблетки по 0,01 і 0,02 г та ампули по І мл 3% і 6% розчину). Добова потреба — 2 мг. Міститься в зародках та оболонках зерна пшениці, вівса, гречки, у дріжджах. Використовують для лікування невриту та невралгії, глосодинії, екзематозного хейліту, ХРАС, низки симптоматичних уражень СОПР.

Вітамін В2 — рибофлавін (таблетки по 0,005 і 0,01 г та 5% мазь). Добова потреба — 2,5 мг. Призначають для лікування тріщин губ, ангулярного хейліту, печіння губ та язика, а також з метою усунення побічної дії антибіотиків.

Вітамін В3 — нікотинова кислота, вітамін РР (таблетки по 0,05 г). Добова потреба становить 20 мг. Міститься в печінці,

340

нирках, м'ясі; молоці, рибі, дріжджах, овочах, фруктах. Застосовують при млявому перебігу ерозивно-виразкових уражень СОПР на фоні захворювань травного каналу та атеросклерозу; 1% розчин вводять під елементи ураження при лікуванні ЧПЛ.

Вітамін В6 — піридоксин (таблетки по 0,01 мг та ампули по 1 ил \% і 5% розчину). Добова потреба — 2—2,5 мг. Міститься у м'ясі, рибі, молоці, яєчному жовтку, неочищених зернах злаків, частково сингезується мікрофлорою кишок. Бере участь в обміні амінокислот. Впливає на функцію серцевого м'яза, печінки, гемопоез, головним чином при токсичних ураженнях. Піридоксин застосовують при комплексному лікуванні туберкульозу, променевої хвороби, токсичної анемії, інфекційного гепатиту, різних інгоксикацій. а також з метою запобігання токсичній дії протитуберкульозних, сульфаніламідних засобів. Крім того, він показаний при невралгії, невриті, оперізувальному лишаї, хейлігі. Призначають по 0,01 г 2—3 рази на добу.

Вітамін ВІ2 — ціанокобаламін (ампули по 1 мл з вмістом в кожній по 30, 100, 500 мкг вітаміну В12). Впливає на стан системи кровотворення, травного каналу, нервової системи. Застосовують при лікуванні анемії Аддісона — Бірмера, невралгії, невриту, глосодинії, актиноалергічного хейліту, ХРАС, алергічних прояві» у порожнині рота. Вводять внутрішньом'язово по 100—200 мкг 1 раз на 2 доби, паралельно призначаючи фолієву кислоту, або застосовують таблетки ціанокобаламіну і фолієвої кислоти (фолікобаламін), у яких міститься 50 мкг ціанокобаламіну і 5 мг фолієвої кислоти. Фолієва кислота бере участь / процесі біосинтезу пуринових основ, що надто важливо для синтезу нуклеїнових кислот.

Вітамін В5 — кальцію пантотенат (таблетки по 0,1 г та ампули по 2 ил 20% розчину). Добова потреба — 10—12 мг. Міститься у печінці, нирках, яєчному жовтку, ікрі риб, дріжджах, горосі. Пантотенова кислота бере участь у синтезі, активації та окисленні жирних кислот і нейтральних жирів, у перетвореннях циклу Кребса, лимонної та оцтової кислот, ацетилюванні холіну. Ацетилхолін, що утворюється при цьому, є універсальним медіатором нервової системи. Вітамін В5 полегшує і збільшує всмоктування калію з кишок, поліпшуючи тим самим проведення збудження через нервові синапси, стимулює синтез кортикостероїдів, зменшує токсичну дію сульфаніламідних препаратів. Призначають по 0,1 г 3—4 рази на день протягом 1 міс при порушеннях обміну, інтоксикації, трофічних виразках (особливо діабегичного генезу), алергічних реакціях, невралгії, невриті, парестезії,

Вітамін С (кислота аскорбінова) бере участь у багатьох окисно-відновних реакціях, обміні вуглеводів, згортанні крові, регенерації' тканин, утворенні стероїдних гормонів, активації залоз внутрішньої секреції, синтезі колагену та проколагену, а також нормалізації проникності капілярів. Крім того, цей

341

вітамін збільшує катаболізм холестерину, підвищує адаптаційні властивості організму і його опірність до інфекцій. Добова потреба становить 50—100 мг. З метою лікування аскорбінову кислоту призначають за схемою: у 1-й тиждень — по 200 мг 3 рази на добу, у 2-й — по 150 мг 3 рази на добу, у 3-й — по 300 мг З рази на добу. Не слід забувати, що введення цієї кислоти у великих дозах протягом тривалого періоду веде до стійкого порушення трофіки тканин та органів унаслідок зниження проникності капілярів та гістогематичних бар'єрів (порушення в міокарді, ураження органа зору, патологія вагітності, підвищення рівня естрогенів, патологічне тромбоутворення, зміни в формулі крові, дискоординація обміну речовин та гострий авітаміноз С навіть при незначному дефіциті аскорбінової кислоти).

У разі гострої необхідності (геморагічний діатез, променева хвороба, алергічні ураження, капіляротоксикоз, промислові отруєння свинцем, ртуттю, бензолом) використовують 5% розчин натрію аскорбінату — 1—2 мл внутрішньовенно чи внутрішньом'язово. Усередину аскорбінову кислоту призначають також у вигляді комплексних препаратів. Препарат із вмістом заліза «Фероплекс» (кислота аскорбінова — ЗО мг, заліза сульфат — 50 мг) приймають по 2 драже на добу після вживання їжі. Таблетки, що містять аскорбінову (0,12 г) і фолієву (0,005 г) кислоти, а також таблетки «Аскорутин» (містять аскорбінової кислоти і рутину по 0,05 г) призначають по 2 таблетки 3 рази на добу протягом 1 міс.

Вітамін Р (рутин) — таблетки по 0,02 г. До групи вітаміну Р належить велика група флавоноїдів, катехінів і халконів, що мають властивість зменшувати проникність та ламкість капілярів. Вітамін Р є природним захисником і синергісгом аскорбінової кислоти і адреналіну в організмі. Як антиоксидант він запобігає їх надмірному окисленню, зберігає їх біологічну активність. Разом з тим рутик знижує активність гіалуронідази, стабілізуючи міжклітинну речовину, а відтак зменшує проникність судинної стінки. Призначають по 0,02—0,05 г 2—3 рази на добу протягом 1—2 міс.

Досвід клініки кафедри терапевтичної стоматології та кафедри біохімії НМУ показав, що найраціональнішим при захворюваннях СОПР та пародонта є поєднання вітамінів С, Р, В,, В2 та PP. Великий вміст вітамінів С і Р відзначається в лимонному соку, плодах чорної смородини, горобини, зеленій цибулі, недостиглих волоських горіхах, листі зеленого чаю.

ЗАСОБИ МІСЦЕВОЇ ТЕРАПІЇ

При самостійних захворюваннях СОПР місцева терапія має часом вирішальне значення, оскільки вона проводиться з урахуванням етіологічного чинника, патогенезу та певної симптома-

тики. Важливою умовою місцевої терапії є усунення впливу різних подразників. У першу чергу вона передбачає обов'язкове проведення санації рогової порожнини. Обсяг санації залежить від тяжкості захворювання СОПР, але провести її слід у найкоротший термін.

Не менше значення у період захворювання має гігієнічний догляд за ротовою порожниною, бо саме в цей час, особливо за наявності виразкових та ерозивних уражень, хворі часто уникають користування гігієнічними засобами.

Лікування карієсу та його ускладнень проводять паралельно з лікуванням захворювання СОПР, крім випадків, коли таке втручання обгяжує стан хворого та посилює його страждання. В такому разі доцільно на декілька діб відкласти лікування, закривши каріозну порожнину фурациліновим дентином чи іншим бактерицидним матеріалом для тимчасових пломб. Проте якщо у хворих виявлені гострі краї каріозних порожнин, гострі краї коренів зубів, дефекти зубних протезів, то їх треба усунути негайно. Крій нього, в перші дні лікування слід вирішити питання про доцільність збереження зубів із зруйнованими коронками, а також, за необхідності, розпочати лікування ортодонтичної га ортопедичної патології.

Місіцевоанестезуючі засоби. Із препаратів цієї групи засоби аплікаційної анестезії мають накширше застосування при лікуванні захворювань СОПР. При аплікаційній анестезії знеболювальні речовини безпосередньо впливають на нервові закінчення і блокують передачу збудження у місці контакту з нервовими волокнами, в першу чергу — з немієлінізованими волокнами типу С, які проводять больову чутливість.

Місцевоанестезуючі засоби порушують проникність мембран і тим самим роблять неможливим деполяризацію нервової клітини, шо блокує сприйняття і проведення нервових імпульсів. Дія місцевоанестезуючих засобів залежить від рН середовища: якщо величина рН нижча від 7,4, то ефективність більшості місцевих анестегичних засобів втрачається.

До засобів термінальної анестезії вдаються з метою знеболення СОПР перед лікарськими втручаннями та для тамування відчуття лемїння, болю при ураженнях СОПР різної етіології, які супроводжуються катаральними, ерозивними або виразковонекротичними змінами.

Анестезин (порошок). Забезпечує повну тривалу анестезію CO та шкіри, знімає свербіж. Застосовують 5—20% олійні чи гліцеринові розчини. 5—10% мазь або присипку з крохмалем у співвідношенні 3:1.

Кокаїну гідрохлорид (2—5% розчин). Має сильну, але короткочасну знеболювальну дію, звужує кровоносні судини у місці аплікації. Всмоктування кокаїну CO відбувається швидко і може викликати ейфорію, а згодом пригнічення ЦНС. Тому для гальмування всмоктування та подовження дії препарату на 5 мл

розчину кокаїну гідрохлориду додають 3—5 крапель 0,1% розчину адреналіну гідрохлориду. Максимальна доза кокаїну — 50 мг.

Дикаїн (порошок) — сильний місцевоанестезуючий засіб, значно активніший за кокаїн. Він добре проникає крізь поверхневі шари СОПР, знеболення настає за 1—3 хв і триває 20—40 хв. Високотоксичний. Найвища разова доза — 3 мл 3% розчину. У дітей до 10 років дикаїн не застосовують. Для анестезії СОПР використовують 0,5% розчин дикаїну, до якого (для посилення ефекту) додають 0,1% розчин адреналіну гідрохлориду (1 крапля на 5 мл розчину).

Тримекаїн (порошок, ампули по 2 мл 2,5% розчину). Справляє місцевий анестезуючий вплив. Не подразнює тканин І не впливає на ефективність сульфаніламідних препаратів. Для аплікаційної анестезії застосовують 5% розчин.

Піромекаїн (порошок, ампули по 10 мл 0,5, 1, 2% розчину, мазь у тубах по ЗО г) — препарат для аплікаційної анестезії. Ефект настає через 2,5 хв і триває до 11 хв.

Лідокаїн (ампули по 2 мл 2% розчину та по 2 мл 10% розчину і аерозольні балони 10% розчину) є сильним місцевоанестезуючим засобом. Для аплікаційної анестезії застосовують 1—2% розчини. Максимальна доза — 50 мл. Для подовження ефекту в розчин лідокаїну додають ex tempore 0,1% розчин адреналіну гідрохлориду по 1 краплі на 10 мл розчину анестетика.

Прополіс (4—20% спиртовий розчин). Перевершує дію кокаїну в 3,5 разу, а дію новокаїну — в 52 рази; володіє антимікробними і антибіотичними властивостями, дає антигрипозний противірусний ефект, порушує токсини, бере участь у процесах обміну та ферментації, впливає на стан судин, підвищує імунні властивості організму. Для аплікаційної анестезії СОПР прополіс застосовують у поєднанні з оліями, які не викликають подразнення, або гліцерином у співвідношенні 4 краплі прополісу на 10 крапель персикової, обліпихової чи шипшинової олії.

ПДД (прополіс — дикаїн — диметилсульфоксид у співвідношенні 1 : 1 : 1 ) — лікарська композиція для аплікаційної анестезії. Забезпечує надійну і тривалу місцеву анестезію, особливо при ерозивно-виразкових ураженнях СОПР.

Листки м'яти перцевої. 2 чайні ложки заварити в І склянці окропу, настояти, процідити. Як болезаспокійливий засіб використовують для полоскань та ротових ванночок.

Обволікаючі засоби — це рослинні слизи, що утворюють у воді колоїдні розчини, які адсорбуються на поверхні CO, захищаючи її від різних подразників і сприяючи нормалізації нерво- во-трофічних порушень в осередку ураження. Застосовують обволікаючі засоби при лікуванні уражень СОПР, що перебігають з болем, ерозуванням чи виразкуванням.

Корінь алтеї. Відвар кореня алтеї (40 г на 200 мл води) має обволікаючу та місцевоанестезуючу дію, прискорює епітелі-

344

зацію. Застосовують для полоскань порожнини рота при гос-

трих стоматитах..

Мальва лісово. Настій (2 чайні ложки подрібнених листків на 1 склянку холодиої води, настоюють протягом 3—5 год) застосовують при гострих: запальних процесах СОПР.

'Живокіст лікарський. Відвар кореня живокосту (20 г на 200 мл води) застосовують при гострих запальних процесах у по-

Крохмаль. У гарячій воді утворює колоїдний розчин, який використовують як обволікаючий засіб з метою захисту СОПР від впливу подразнювальних речовин та сповільнення всмокту-

вання лікарських препаратів.

Протизапальні засоби. Місцеву протизапальну терапію проводять з метою усунення гострого, хронічного чи підгострого запалення СОПР. Така необхідність виникає при лікуванні всіх видів запалення — катарального, альтеративного чи про-

ліферативного.

З метою впливу на патофізіологічні механізми запального процесу локально використовують нестероїднІ та стероїдні протизапальні засоби. Вибір протизапального препарату повинен грунтуватися на урахуванні природи запального процесу та фази

його розвитку.

Пусковим механізмом у виникненні запального процесу вважають порушення клітин та реакцію мікросудинного русла. Порушення клітин супроводжується виходом лізосомальних гідролітичних ферментів, що можуть спричинити ураження будь-якого компонента тканини. Гідролітичні ензими значно підвищують проникність судин, а продукти гідролізу призводять до дегрануляції тканинних базофілів і вивільнення гістаміну, серотоніну й гепарину, які беруть участь у розвитку змін в мікросудиках. Крім того, лізосомальні ферменти активують ка- лікреїн-кінінову систему.

Кініни спричинюють розширення кровоносних судин, посилення судинної" проникності, порушення мікроциркуляції, що зумовлює основні клінічні прояви запалення.

Більшість наявних протизапальних засобів, якими володіє фармакологія, проявляють активність у різних фазах запального процесу, тому їх можливо застосовувати протягом усього періоду запалення. Однак у ранніх стадіях гострого запалення найдоцільнішим є застосування таких засобів:

а) препаратів, що сприяють стабілізації клітинних і лізосомальних мембран та запобігають утворенню і виділенню медіаторів запалення (мефенаміну натрієва сіль, піримідант та ін.);

345

б) інгібіторів ферментів протеолізу (трасилол, контрикал, пантрипін, амбен, кислота амінокапронова та Ін.), які утримують рівновагу системи ферментів протеолізу та зменшують їх участь у розвитку запалення;

в) засобів функціонального антагонізму, що пригнічують дію медіаторів запалення. Це протигістамінні, антисеротонінові, антиацетилхолінові та антибрадикінінові засоби: мефенамова кислота, бутадіон, саліцилати, димедрол, електроліти кальцію та магнію, а також препарати, що стимулюють утворення протизапальних агентів (катехоламінів, стероїдних гормонів), аскорбінова й мефенамова кислоти, кальцію глюконат, тіаміну хлорид, рутин, продигіозан.

У ранніх стадіях гострої запальної реакції необхідна фармакологічна регуляція внутрішньосудинних порушень мікроциркуляції. Це завдання вирішують за допомогою засобів, що впливають на реологічні властивості крові, знижують в'язкість її, запобігають агрегації формених елементів крові, прискорюють кровообіг (низькомолекулярні декстрани, антикоагулянти — гепарин, фібринолітичні засоби — фібринолізин, антитромбоцигарні препарати — ацетилсаліцилова, мефенамова кислоти) та знижують підвищену проникність судин (аскорбінова кислота, рутин тошо).

Для підтримання захисних механізмів CO, що забезпечують згасання запальної реакції, доцільно застосовувати засоби місцевої дезінтоксикації. У випадках, коли інтоксикація зумовлена інфекцією, вдаються до протимікробних засобів (антибіотики, похідні нітрофурану, сульфаніламідні, антисептичні засоби тощо). Якщо інтоксикація розвивається внаслідок всмоктування з осередків некрозу СОПР продуктів розпаду, то необхідне ретельне хірургічне обробляння, яке доповнюють застосуванням протеолітичних ферментів у поєднанні з протимікробними засобами та сорбентами. Для підтримання природних захисних механізмів СОПР, що знижують ступінь запальної реакції, використовують лізоцим, штучний лізоцим, піримідант, метилурацил, галаскорбІн.

В ексудативну фазу гострої запальної реакції СОПР з метою нормалізації рН (зниження ацидозу), залишкового тиску та інших фізико-хімічних параметрів тканин використовують засоби осмотичної дії — гіпертонічний розчин натрію гідрокарбонату, натрію хлориду, маніт та ін. Разом з тим важливо нормалізувати порушені в зоні запалення процеси обміну та трофіки. З цією метою потрібно вжити таких заходів: а) підвищити оксигенацію тканин (екзогенне введення кисню або гіпербарична оксигенація); б) поліпшити транспорт поживних речовин в осередок запалення (засоби, що змінюють проникність тканин: диметилсульфоксид, лідаза, ронідаза та ін.); в) зменшити в зоні запалення інтенсивність обміну речовин і енергетичні витрати (суто протизапальні засоби — натрію ме-

346

фенамінат, саліцилати — та фізичні чинники — локальна

гіпотермія).

У репаративній (разі запальної реакції, коли гідратація тканин знижується (фаза дегідратації), показане використання засобів, що стимулюють процеси відновлення та усувають залишкові ознаки запаїення: препарати піримїдинових основ (метацил — 5—10% мазь та паста з антибіотиками, піримідант — 5% паста з фурагіном), похідні антранілової кислоти (натрію мефенамінату 0,1% розчин у поєднанні з фурациліном або фуразолідоном, піримідант), ендогенні РНК, ДНК: вітамінні препарати (ретинол, «Аєвіт», галаскорбін)., в'яжучі засоби.

Індометацин (10% мазь у тубах по 40 г).'Має виражену протизапальну, знеболювальну дію. Пригнічує синтез простагландинів, впливає на. систему згортання крові. Застосовують при запальних процесах губ та шкіри обличчя.

Мефенаміну натрієво сіль (порошок). Має протизапальну, місцевоанестезуючу, протитрихомонадну дію, прискорює епітелізацію виразкових: поверхонь. 0,25—0,5% водний розчин у вигляді аплікацій га ротових ванночок і зрошень застосовують для пригнічення запальної реакції СОПР.

При виразково-некротичних ураженнях СОПР після зрошення порожнини рота 0,1% розчином мефенаміну натрієвої солі осередки виразкування висушують стерильними ватними кульками і ранову поверхню покривають пастою, що містить

мефенаміну натрієву сіль.

У період гідратації застосовують пасту такого складу: мефенаміну натрієва сіль — 0,075 г, фуразолідон — 0,025 г, біла глина — до 25 г. Ні компоненти замішують на ізотонічному розчині натрію хлориду до консистенції пасти. У період дегідратації (епітелізації) сприятливо діє паста такого самого складу, приготована на кукурудзяній, оливковій чи обліпиховіи олії. її готують ex. tempore, Така паста справляє протизапальний та захисний вплив, поліпшує репаративні процеси.

Піримідант (порошок). Йому притаманна виражена протизапальна та знеболювальна активність. Стабілізує клітинні й субклітинні мембрани, інгібує активність медіаторів запалення (гістаміну, серотоніну), знижує проникність судинної стінки. Стимулює епітелізацію ранової поверхні.

Місцево піримідант застосовують разом з препаратами нітрофуранового ряду, антибіотиками, ретинолом, токоферолу ацетатом у вигляді пасти при запальних та ерозивно-виразкових ураженнях СОПР. Для отримання пасти, яку готують перед використанням, змішують 5 г піриміданту, 1 г фурагіну і 94 г білої глини; утворений порошок замішують на 30% олійному розчині токоферолу ацетату до сметаноподібної консистенції.

Листки кропиви (різані листки в упаковці по 100 г, рідкий екстракт у флаконах по 100 мл). Діють протизапально та кровоспинно. Застосовують при запальних процесах СОПР. З цією

347