2. Психологічні механізми становлення і розвитку особистості як соціально-психологічної та духовної цілісності

Як вже зазначалось, становлення і розвиток цілісної особистості мають бути добре організованим процесом.

Внутрішні умови виховання представлені соціально-психологічними та психологічними механізмами. Вони опосередковують ефект виховних впливів.

Загальними механізмами виховання є:

• механізм задоволення потреб

• механізм оцінювання та самооцінювання;

• психічне зараження;

• наслідування;

• емпатія;

• ідентифікація;

• раціональне усвідомлення;

• рефлексія;

• механізм осмислення та переосмислення;

• саморегулювання мотивації.

Психологічні механізми розвитку особистості у процесі виховання актуалізують рефлексивно-вольові процеси, співпереживання, позитивне емоційне оцінювання, самосвідомість особистості, творче ставлення до суспільних норм і цінностей.

Говорячи про психологічну і духовну цілісність особистості, варто вказати на проблеми гуманізації виховного процесу. Її сутність полягає у скеруванні духовного розвитку в напрямі активного оволодіння моральними цінностями суспільства; формуванні особистості з позиції визнання пріоритетності загальнолюдських цінностей, пріоритету людини як суб’єкта відповідального за свої вчинки.

3. Виховання і розвиток. Поняття виховуваності

Цікавими у контексті нашого питання є напрацювання відомого українського психолога Г.С.Костюка. Він стверджував, що виховна діяльність за своєю суттю має керувати індивідуальним становленням людської особистості, її рис і якостей.

Виховання не просто використовує для своїх цілей розвиток дитини. Цей розвиток створюється в процесі виховання. виховання бере активну участь у творенні тих внутрішніх умов, на які воно спирається у своїй подальшій роботі. Отже, етапи психічного розвитку – не просто етапи дозрівання. Правильно їх зрозуміти можна, тільки виходячи з єдності психічного розвитку особистості та її виховання.

У процесі виховання формується й індивідуальна своєрідність особистості, що розвивається. Індивідуальні відмінності в психічному розвиткові становлять продукт життя і діяльності особистості, їх розвитку, істотну роль в якому відіграють умови виховання.

Якості особистості є складними утвореннями, які виробляються в процесі індивідуального розвитку.

Структурними компонентами якостей виступають знання, мотиви, способи дій.

Наявність знань не забезпечує відповідної поведінки. Факти не співпадання знань і поведінки вказують на провідну роль системи мотивів. Звичайно можна навчити певній поведінці, однак успіх виховання залежить від мотивів (поведінка одна, але різні мотиви – результат для особистісного розвитку не однаковий).

У зв’язку з цим виховання головним чином спрямовані на сферу несвідомого (неможливість порушити норми, що стали внутрішніми регуляторами дій і вчинків).

Питання взаємозв’язку виховання і розвитку виводить на перший план питання врахування зони найближчого розвитку. Вона сигналізує, в якому напрямку, як змінюється особистість дитини під впливом виховання. Вона визначає виховуваність – готовність особистості до певних впливів. Рівень виховуваності визначається підвищеною чутливістю особистості до випливів.

Для практики виховання важливими є питання критеріїв та показників вихованості.

Отже, питання взаємозв’язку виховання і розвитку – це питання провідної ролі виховання у становленні цілісної, гармонійної, психологічно зрілої особистості. Зони актуального і найближчого розвитку для виховних впливів задають напрямки та змістове наповнення виховної взаємодії.

У зв’язку з окресленими напрямками розгляду питання взаємозв’язку виховання і розвитку, виникає необхідність визначення сенситивних періодів для найоптимальнішого часу виховання. Виокремлюють 2 таких періоди: дошкільний та підлітковий вік.