3. Стиль педагогічного спілкування, педагогічної діяльності та пед. Взаємодії

У діяльності вчителя велику роль відіграє стиль його спілкування з учнями на різних етапах їхнього вікового розвитку. Згадаймо з курсу вікової психології особливості авторитетного сприймання вчителя молодшими школярами та перенесення акцентів референтності у підлітків з педагога на ровесників. Якщо ми не братимемо до уваги вікових особливостей учнів, то підлітки не пробачать нам як педагогам надмірного авторитаризму, а молодші школярі не зрозуміють поведінки ліберального вчителя.

У психології існує багато підходів до класифікації стилів педагогічного спілкування. Так, А.І.Щербаков, описує такі стилі:

1. автократичний (самовладний);

2. авторитарний (владний);

3. демократичний (опора на колектив і стимулювання самостійності учнів);

4. ігноруючий (практичне усунення від керівництва діяльністю учнів, формальне виконання своїх обов’язків);

5. непослідовний (ситуативність системи взаємовідносин з учнями.

Стиль педагогічної діяльності загалом можемо охарактеризувати як постійно повторювану систему способів діяльності, яка має внутрішню гармонію та цілісність і забезпечує ефективність здійснення функцій педагогічної діяльності в даних конкретних умовах.

Так само багато підходів існує до проблеми класифікації стилів педагогічної діяльності. Наприклад, така класифікація стилів педагогічної діяльності:

1. емоційно-імпровізаційний(спрямованість педагога на процес навчання; викладає найцікавіше, а нецікаве залишає на самостійне опрацювання; часта зміна видів діяльності, інтуїтивність, балакучість; мало уваги приділяється повторенню та закріпленню знань; зацікавлює учнів зовнішньою привабливістю матеріалу);

2. емоційно-методичний(спрямованість на результат і на процес; планування, поетапне відпрацювання всього навчального матеріалу; постійне закріплення і повторення; висока оперативність, переважання інтуїтивності над рефлективністю; зацікавлює учнів змістом матеріалу);

3. інтелектуально-імпровізаційний(орієнтація на процес і результат, адекватність планування, оперативність, поєднання інтуїтивності та рефлексивності, менша комунікабельність, відсутність демонстративності);

4. інтелектуально-методичний(спрямованість переважно на результат; адекватне планування діяльності, консервативність методів, методичність, систематичне повторення і закріплення матеріалу; спонукання учнів до репродуктивної діяльності, знижена чутливість до учнів, менша залежність від ситуації, відсутність демонстративності).

У реальному житті та в діяльності вчителя його стиль формується під впливом різних суб’єктивних та об’єктивних факторів. Знання цих факторів – обов’язкова умова для досягнення педагогічної культури вчителя як суб’єкта педагогічної діяльності.

На стиль педагогічної діяльності впливає:

• специфіка цільових функцій педагога;

• специфіка посадових повноважень учителя;

• специфіка кола спілкування (починаючи з особливостей спілкування в колі сім’ї);

• специфіка праці вчителя (творчий чи репродуктивний характер реалізації навчальної програми може визначатися наявністю чи відсутністю останньої);

• особлива специфіка педагогічної діяльності (висока напруженість її ритму, можливість несподіваних змін обстановки та виникнення стресових ситуацій, що вимагає самовладання та швидкого орієнтування в педагогічних ситуаціях, гнучкості мислення;

• специфіка педагогічного процесу в школі (залежність результату навчально-виховної роботи від єдності дій усього вчительського колективу);

• рівень особистісної зрілості педагога, зокрема, його самооцінка, громадянські, патріотичні почуття тощо;

• соціально-психологічні, адміністративно-організаторські, загальноділові якості вчителя тощо;

• мотиваційно-ціннісні особливості ставлення педагога до власної професійної діяльності.

Критеріями стилю педагогічної діяльностіможемо вважати такі шкали, запропоновані Р.Х.Шакуровим:

1. спосіб стимулювання (активізації) учнів і себе;

2. спосіб висунення вимог та інструктування;

3. інтенсивність контролю;

4. характер міжособистісних стосунків;

5. спосіб згуртування;

6. ступінь орієнтації на особистість.

Цей самий дослідник описує три групи умов,які визначають ефективність стилю:

1. соціальні умови:

а) соціально-історичні (матеріальна та духовна культура суспільства, економічний устрій тощо),

б) соціально-ситуативні (кризові періоди, дезорганізація, руйнація тощо);

2. галузеві умови: робота в загальноосвітній, художній, музичній чи спортивній школах тощо відрізняються не лише різним режимом роботи, але і способом організації взаємодії з учнями;

3. місцева специфіка: неоднаковий рівень розвитку учнівського колективу та індивідуального розвитку учнів; індивідуально-типологічні характеристики учнів; авторитет учителя; відповідність особистісних характеристик педагога до його стилю діяльності.

Американський психолог Р.Андерсон, досліджуючи ефективність стилю керівництва, прийшов до висновку, що результативність того чи іншого стилю визначається своєрідністю умов, у яких застосовується певна система методів впливу. Так виникла ситуаційна концепція, виходячи з якої можемо перефразувати запитання “який стиль педагогічної діяльності є найбільш ефективним?” на таке: “За яких умов доцільно застосовувати той чи інший стиль педагогічної діяльності?”

Отже, сукупність загальних і спеціальних способів роботи, що дає змогу максимально використовувати ціннісні якості людини і компенсувати її недоліки, поєднує в собі стиль педагогічної діяльності. Зумовлюють його індивідуально-психологічні особливості педагога, особливості його діяльності та особливості інших суб’єктів освітнього процесу.