Тема 6: Психологічні проблеми навчання

1. Підходи до визначення навчання.

2. Змістова та операційна сторона навчання.

3. Механізми навчання.

4. Види навчання. Методи навчання

5. Гуманізація освіти та діалогічний підхід

6. Психологічні основи індивідуалізації та диференціації навчання

План-конспект лекції

1. Підходи до визначення навчання

Навчання забезпечує наступність поколінь, повноцінне функціонування суспільства і відповідний рівень розвитку особистості. Головними механізмами навчання є цілеспрямовано організована у спеціальних формах взаємодія та спільна діяльність дітей і дорослих, їх змістовне пізнавальне спілкування.

Розглянемо загально психологічну основу формування напрямків навчання. З другої половини ХVІІІ ст. навчання стає об’єктом психологічного осмислення. В надрах асоціативної психології, біхевіоризму та гештальтпсихології були сформульовані основні положення навчання (навести приклади). У другій половині ХХ ст. виникли самостійні теорії (напрямки) навчання.

Основні напрямки навчання:

• на основі опосередкованості (безпосередності) навчальної взаємодії виділяють контактне і дистанційне навчання;

• на основі принципу усвідомленості (інтуїтивізму) – інтуїтивне засвоєння (н-д, рідної мови або сугестопедичний напрямок Г.К.Лозанова) та усвідомлене навчання (важливо у цьому контексті є врахування того, що є предметом усвідомлення).

  Предмет усвідомлення	Вид навчання
  правила засоби	традиційне, повідомляюче
  дії	теорія поетапного формування розумових дій
  алгоритм дій	алгоритмізоване
  завдання, проблема, засоби	проблемне

• на основі наявності управління – традиційне (ґрунтується на управлінні) та програмоване, алгоритмізоване, теорія поетапного формування розумових дій (управління виступає основним механізмом засвоєння).

Навчання – це багатосторонній процес, який включає різні елементи різних напрямків.

Спосіб учіння	Метод навчання	Основні частини змісту	Позиція учня	Стратегія діяльності
засвоєння	пропонуючий	описові	рецептивна	інформаційна
відкриття	проблемний	пояснюючі	дослідницька	проблемна
переживання	експонуючий	оцінюючі	афективна	Емоційна
діяльність	практичний	нормативні	активна	оперативна

У вітчизняній і зарубіжній психології навчання трактується по-різному. Найбільш розповсюдженими є такі способи опису навчання.

Навчання:

• передача знань (соціальні функції);

• групова діяльність (системна структура);

• єдність викладання та учіння (системна структура);

• управління пізнавальною діяльністю (механізм навчання);

• розв’язання педагогічних, дидактичних завдань (способи здійснення).

Кожне з представлених визначень відображає певний аспект навчання і розглядати його окремо некоректно. Однак розгляд навчання як управління навчальною діяльністю є стрижневою лінією аналізу системи навчання і його проектування.

Отже, навчання традиційно передбачає взаємодію того хто навчає і того, хто навчається. Ця взаємодії пов’язана зі змістом навчального матеріалу та діями з ним, які повинні стати для учнів предметом засвоєння. Тісний взаємозв’язок викладання і учіння вказує на необхідність визначення змістових і операційних аспектів навчання.