Тестові завдання.

1. Слово “філософія” означає: а) любов до слова, б) любов до мудрості, в) любов до знання.

2. Історичними типами світогляду є: а) міфологічний, філософський, науковий, релігійний, б) первісний, рабовласницький, феодальний, капіталістичний, в) чуттєвий, раціональний, фантастичний.

3. Основною функцією філософії виступає: а) регулятивна, б) компенсаторна, в) світоглядна, г) пізнавальна.

4. Яка галузь не належить до системи філософського знання: а) антропологія, б) гносеологія, в) фізика, г) онтологія, д) логіка, є) етика.

5. Особливість міфологічного світогляду полягає в тому, що: а) він ґрунтується на теоретичному мисленні, б) він є формою індивідуального вільнодумства, в) він будується на чуттєво-конкретному сприйнятті, г) він є формою релігійного культу.

Тема 2. Філософські уявлення Стародавнього Сходу .

1. Походження та джерела філософії: міфологічно-релігійна та літературна спадщина Стародавнього Сходу.

2. Особливості та відмінності східного та західного типів культури та філософствування.

3. Давньоіндійські філософсько-релігійні системи (буддизм, джайнізм) та філософські школи (санкх’я, ньяя, йога, міманса, веданта, вайшешика, чарвака-локаята).

4. Філософська та соціально-політична проблематика у творчості мислителів Стародавнього Китаю (конфуціанство, даосизм, моізм, легізм).

Основні категорії: історія філософії, давньоіндійська філософія, давньокитайська філософія, брахманізм, нірвана, конфуціанство, буддизм, сансара, карма, мокша, атман, дао, інь та ян.

Література

1.Антология мировой философии. В 4-х томах.– М., 1969.– Т.1, ч. 1.

2.Введение в философию: В 2-х ч / Под ред. И.Т.Фролова.– М., 1989.– Ч. 1.– Гл. ІІ.

3.Древнекитайская философия. Собрание текстов в двух томах.– М., 1972.– Т. 1–2.

4.История философии в кратком изложении.– М., 1991.– С. 3–41, 42–65.

5.Крывелев И.А. История религий. Очерки в двух томах. М., 1975.– Т. 2, гл. 8.

6.Мир философии: Книга для чтения: в 2 ч.– М., 1991.– Ч. 1, 2.

7.Чанышев А.Н. Курс лекций по древней философии.– М., 1981.

8.Шербатской Ф.И. Избраннне труды по буддизму.– М., 1988.

Методичні рекомендації:

При вивченні даної теми потрібно звернути увагу на головні риси, які характеризують західний та східний типи цивілізації, виділити особливості східного та західного філософствування та акцентувати увагу на їх певній взаємодоповнюваності.

У першому питанні потрібно назвати та проаналізувати основні передумови виникнення філософії, якими виступають: стрибок у розвитку виробничих сил внаслідок переходу від бронзи до заліза; поява товарно-грошових відносин; виникнення держави; розвиток науки, нагромадження емпіричного матеріалу, необхідність його логічного і абстрактного осмислення. Звернути увагу, що періодизація історії філософії в цілому збігається з періодизацією загальної історії, але кожний історичний тип філософії не є прямим відображенням історії, а виступає результатом її осмислення, в якому значну роль відіграють попередні філософські вчення. Завершити розгляд даного питання необхідно виділенням історичних типів філософії:

1.Філософія Стародавнього Сходу. Філософія античності.

2.Філософія Середньовіччя. Філософія Відродження.

3.Філософія Нового часу та Просвітництва.

4.Класична німецька філософія.

5.Сучасна світова філософія (позитивізм, екзистенціалізм, психоаналіз, релігійна філософія та ін.).

6.Філософська думка в Україні.

Відповідь на друге питання пов’язана з виявленням особливостей та відмінностей східного та західного типів культури та філософствування. Західна філософія тяжіє до раціонального, логічно послідовного мислення, теоретичних систематизацій, має абстрактно-понятійний характер і виходить із певної автономності основних сфер як індивідуального, так і суспільного життя. Визначальними рисами давньосхідної філософії виступають: орієнтація на канонічні джерела, що регламентують функціонування всіх сфер суспільного життя; незацікавлене духовне самозаглиблення; повне розчинення індивідуального в загальному; перебування в полоні чистих сенсів.

У відповіді на третє питання потрібно вказати на особливості давньоіндійської філософії, системи та школи якої в своєму становленні відштовхувалися від ведичної традиції індійської культури. Частина філософських систем Індії, яка визнавала авторитет Вед, називались ортодоксальними (такими, що дотримують традицій). До них відносяться філософські школи санкх’я, ньяя, вайшешика, йога, міманса, веданта. Неортодоксальні філософські системи, які відмовляються від духовного зв’язку з Ведами, - джайнізм, буддизм, чарвака. Характеризуючи давньоіндійські філософські школи та філософсько-релігійні системи, варто зосередити увагу на тому, що хоча вони і мали в колі своїх міркувань найважливіші світоглядні проблеми (початок буття, будова світу, особливості людини, роль і зміст людського пізнання), все ж в них переважає етична лінія, і основна увага зосереджується на проблемах карми, сансари, пошуку шляхів звільнення від кола перероджень та страждання. Онтологічні та гносеологічні питання піднімаються у школах вайшешика, санкх’я, міманса, ньяя, йога.

У відповіді на четверте питання слід розкрити специфіку таких течій давньокитайської філософії, як конфуціанство, даосизм, моізм та легізм. Даосизм і конфуціанство є двома протилежними полюсами світобачення китайців. Однак у культурі Китаю вони нерозривно пов’язані між собою. Конфуціанство виникає як школа соціально-етичного спрямування, де на першому плані – проблеми людських стосунків та норм людської поведінки. У центрі уваги даосів – натурфілософія і проблеми взаємозв’язку людини з природою, космічним цілим. Всі інші філософські школи Стародавнього Китаю у своєму змісті так чи інакше відбивали ідеї і світоглядну спрямованість даосизму і конфуціанства.

Тестові завдання.

1. Основні напрямки та школи індійської філософії (викресліть непотрібне): а) ньяя, б) міманса, в) йога, г) даосизм, д) буддизм.

2. Найдавніші філософсько-міфологічні узагальнення Індії містяться у : а) Рамаяні, б) Джатаках, в) Упанішадах, г) Рігведі.

3. Поняття “дао” у давньокитайській філософії означало: а) Божественне провидіння, б) долю людини, в) природний закон, г) кодекс поведінки.

4. Для давньокитайської етичної філософії найхарактернішою рисою постає: а) принцип рівності, б) дуалізм добра і зла, в) шанування старовини та старших, г) пізнання загальних законів суспільства.

5. Кому належить формулювання “золотого правила моралі” у східній філософії: а) Будді, б) Лаоцзи, в) Конфуцію, г) Заратуштрі.