Тестові завдання.

1. Онтологія – це вчення про: а) першооснови людського пізнання, б) систему цінностей людського існування, в) першооснови буття, г) систему загальних понять, д) сутність людини.

2. Об’єктивне буття світу в часі, просторі, русі, детерміноване і пізнаване людиною – це: а) Всесвіт, б) речовина, в) матерія, г) поле, д) екзистенція.

3. Якісна зміна речей у часі це: а) рух, б) розвиток, в) зростання, г) загибель, д) мислення.

4. Що не виступає формою руху матерії?: а) біологічна форма, б) соціальна форма, в) механічна форма, г) хімічна форма, д) політична форма.

5. Буття – це: а) реальність, яка залежить лише від свідомості людини, б) реальність, яка існує об 'єктивно, незалежно, в) реальність нашого повсякденного існування, г) реальність, яка існує в межах людського пізнання, д) реальність, яка задана у логіці загальних понять.

6. Хто з філософів вперше запровадив термін “онтологія”: а) Ф. Бекон, б) Б. Спіноза, в) Ш.Монтеск’є.

Тема 11. Свідомість як відображення та діяльність.

1. Генеза розвитку свідомості. Основні напрями її аналізу в історії філософії.

2. Праця і мова як об’єктивні фактори формування свідомості.

3. Поняття структури свідомості. Свідомість і самосвідомість. Структура і форми самосвідомості.

4. Поняття суспільної свідомості та її структура

Основні категорії: онтологічний статус свідомості, дух, ідеальне, інтенція, мислення, знання, почуття та емоції, мова і мовлення, воля, єдине інформаційне поле, діяльність, психіка.

Література:

1.Введение в философию: В 2-х ч / Под ред. И.Т.Фролова.– М., 1989.– Ч. 2.– Гл. ХІ.

2.Ильенков Э.В. Философия и культура. – М., 1991.

3.Ламберт Д. Доисторический человек. – Л., 1991.

4.Лой А.М. Проблема свідомості: історичність досвіду // Філос. і соціал. думка. – 1992. - №7.

5.Лой А.Н. Сознание как предмет теории познания. – К., 1988.

6.Мамардашвили М.К. Сознание как философская проблема // Вопр. философии. – 1990. - №10.

7.Нестеренко В.Г. Вступ до філософії: онтологія людини. – К., 1995. Розд.5.

8.Проблема сознания в современной западной философии.– М., 1989.

9.Спиркин А.Г. Сознание и самосознание.– М., 1972.

10.Тайны сознания и бессознательного. – М., 1998.

11.Уледов А.К. Структура общественного сознания.– М., 1968.

Методичні рекомендації:

Проблема свідомості належить до найскладніших проблем філософії, але певне її усвідомлення приводить до розуміння сутності внутрішнього світу людини, різноманітних знань та ідей, що становлять його багатство. Тому, розглядаючи перше питання, варто виділити, насамперед, поняття духу, ідеального та розуму у їх розвитку в історії філософії, розглянути форми вирішення цієї проблеми в античній, середньовічній, новочасній філософії. Слід зазначити, що ідеальність свідомості (мислимих чи уявних предметів) виявляється в тому, що основне, вирішальне у внутрішньому світі людини не має просторово-часових визначень, не може бути безпосередньо зафіксованою органами чуття іншої людини. Навпаки, вона постає позачасовим і позапросторовим. Лише завдяки діяльності (в процесі опредметнення) зміст свідомості людини з ідеальної форми існування переходить у матеріальну, у внутрішню здатність чуттєво-предметної речі нести в собі людське значення, бути предметом культури.

Відповідаючи на друге питання, варто схарактеризувати властивості свідомості, які зумовлюють неможливість її прямого вивчення та вимірювання, але дозволяють стверджувати про її реальне існування, хоча і в особливих якостях та характеристиках. Отже, проявами (ознаками) свідомості виступають:

• особливий, небіологічний тип людської поведінки;

• використання предметів культури за їх призначенням;

• оперування не наданим наявно (предметно) змістом реальності;

• продукування того, що не існує (творчість);

• мова (мовлення);

• цілеспрямування дій та думок людини.

Щодо проблеми походження свідомості, варто зауважити, що сучасна філософія (і наука) не може дати остаточного і безсумнівного розв’язання цієї проблеми, але наявні на сьогодні концепції походження свідомості допомагають цю проблему висвітлити і багато чого зрозуміти в її розв’язанні. До таких концепцій можна віднести: теологічну, дуалістичну, еволюційну, трудову, теорію єдиного інформаційного поля та субстанційну. В даному питанні потрібно розглянути основні тези концепцій, зазначити переваги та недоліки кожної з них.

Жодна з концепції окремо не може пояснити усіх складностей свідомості як явища людського буття, проте кожна з них виділяє та акцентує важливі риси свідомості, врахування яких може врятувати нас від однобічних та спрощених підходів до розуміння та трактування свідомості. В зв’язку з цим, необхідно виокремити та охарактеризувати провідні чинники виникнення та функціонування свідомості: загальнокосмічний, трансцендентальний, інформаційний, природно-біологічний, психологічний, соціально-діяльний, культурно-історичний, антропологічний, індивідуально-особистісний.

Однією з можливих форм опредметнення свідомості, способом організації та виразу думки виступає мова. Свідомість і мова нерозривно пов’язані між собою, але не є тотожними. Зрозуміло, що мова не лише передає предметний зміст свідомості, а й впливає на свідомість та її зміст.

Розглядаючи третє питання, слід дати визначення суспільної та індивідуальної свідомості, а також схарактеризувати їх спільні та відмінні риси. Структура свідомості засвідчує, що свідомість не тотожна психіці. Поняття “психіка людини” ширше порівняно з поняттям свідомості. Психіка людини вбирає у себе як свідоме, так і несвідоме та підсвідоме, які перебувають у постійній взаємодії. Тому важливо відмітити такі рівні свідомості, як підсвідомість та несвідоме, їх значення у психічних процесах людини.

Складна структура людської свідомості розкривається через систему її функцій, серед яких найперше значення мають пізнавальна, творча, самоусвідомлення, цілепокладання, сенсотворча, оціночна, інформативна, організаційно-вольова та контрольно-регулятивна.

Відповідь на четверте питання потребує визначення поняття суспільної свідомості та її структури. Слід розрізнити сутність понять „суспільна психологія" та “суспільна ідеологія”, “буденна історична свідомість”. Потрібно розглянути основні форми суспільної свідомості такі як політична, правова, етична, естетична, релігійна, економічна, історична, філософська, наукова та ін. З’ясовуючи структуру свідомості, слід врахувати, що за рівнями свідомість функціонує в єдності самосвідомості, свідомого та підсвідомого; за складовими власне свідомість складається із мислення, емоцій і почуттів та волі.